Постанова

від 09.11.2023 по справі 306/1926/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/1926/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 листопада 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого Джуги С.Д.

суддів Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 серпня 2023 року про відмову у відкритті провадження у складі судді Вінер Е.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Неліпинської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Зодчий і К" про визнання протиправною бездіяльність Неліпинської сільської ради,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Неліпинської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Зодчий і К" про визнання протиправною бездіяльність Неліпинської сільської ради на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України. Роз`яснено позивачу право на звернення до окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Заперечуючи ухвалу суду, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки така постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у судупершої інстанціїне булоправових підставдля відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спір уданій справівиник щодозаконності розпорядчихдій (бездіяльності)відповідача,що ґрунтуєтьсяна встановленіфактів,стосовно якихіснує спірпро правона земельнуділянку,а томутакий спірне єпублічно-правовимі має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Неліпинської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Зодчий і К" в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Неліпинської сільської ради Мукачівського району щодо тривалого не розгляду заяви від 12.07.2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою те передачі земельної ділянки площею 0,1573 га, що розташована в АДРЕСА_1 , яка знаходиться у користуванні позивача у приватну власність;

- зобов`язати Неліпинську сільську раду Мукачівського району на найближчій сесії із земельних питань розглянути по суті заяву ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_1 від 12.07.2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою те передачі земельної ділянки площею 0,1573 га, що розташована в АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 .

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходи з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З вказаним висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Як зазначає позивач на початку 2019 року на її замовлення виготовлено технічну документацію із землеустрою на зазначену присадибну ділянку з метою її приватизації, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яку погодила із суміжними землевласниками та землекористувачами за винятком суміжного землекористувача ОСОБА_2 , який відмовився погоджувати існуючу межу між суміжними земельними ділянками.

12 липня 2019 року ОСОБА_1 зверталася до Неліпинської сільської ради Мукачівського району із заявою вх.№16/102-19 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі їй у власність земельну ділянку, однак, їй було повідомлено, що у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 , як суміжного землекористувача погодити межі, рекомендовано позивачу звернутися до суду для вирішити спірних питань.

У березні 2023 року після вирішення спору у судовому порядку позивач повторно звернулася до Неліпинської сільської ради Мукачівського району із заявою про затвердження технічної документації, в якій просила розглянути заяву від 12.07.2019 вх.№16/102-19 та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства.

Неліпинською сільською радою Мукачівського району рекомендовано поновити технічну документацію із-за строків її виготовлення.

Позивач вказує на те, що після усунення недоліків, у травні 2023 нею повернуто технічну документацію із землеустрою до Неліпинської сільської ради Мукачівського району на затвердження, однак, до цього часу заява залишається не розглянутою, як і питання щодо погодження чи відмови в погодженні технічної документації із землеустрою.

Відповідно до частини першоїст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України).

Устатті 129 Конституції Українизакріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Стаття 124 Конституції Українизакріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Згідно зістаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першоїстатті 4 цього Кодексу).

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частинами першою та четвертоюстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписамиЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами другою та третьоюстатті 78 ЗК Україниправо власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини першоїстатті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною нормою та статтями118,122 ЗК України.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватись з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватно-правовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права застаттею 16 ЦК Українита пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16 (провадження № 12-69гс18).

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Спір у справі, що розглядається, виник щодо законності розпорядчих дій (бездіяльності) відповідача, що ґрунтуються на встановлені фактів, стосовно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення яких не можуть бути розв`язані питання, пов`язані з передачею ОСОБА_1 землі у власність.

З огляду на суть і характер спірних правовідносин, підстави та предмет позову, з врахуванням того, що вказаний спір стосується права власності на земельну ділянку, а тому такий спір не є публічно-правовим та відповідно не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином не визначив характер спору, суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо неналежності спору до юрисдикції загального суду, а тому наведені висновки суду про те, що цей спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства є безпідставними.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував дані обставини і вище зазначені вимоги процесуального закону та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.186ЦПК Українидля відмови у відкритті провадження у справі, а тому ухваласуду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374,379,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 серпня 2023 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2023 року.

Головуючий :

Судді :