Постанова

від 23.11.2023 по справі 334/8878/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.11.2023 Справа № 334/8878/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№334/8878/21 Головуючий у1інстанції Козлова Н.Ю.

Провадження № 22-ц/807/2067/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Гончар М.С.,

Кочеткової І.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до позашкільного закладу «Міський палац дитячої юнацької творчості» Запорізької міської Ради, третя особа Департамент освіти і науки Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И ЛА:

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до позашкільного закладу «Міський палац дитячої юнацької творчості» Запорізької міської Ради, третя особа Департамент освіти і науки Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що працює у Позашкільному навчальному закладі «Міський палац дитячої та юнацькою творчості» Запорізької міської ради Запорізької області на посаді завідуючої відділом.

04.11.2021року позивачка від відповідача отримала повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 за № 6.4/211. У повідомленні зазначалося про її обов`язок до 08.11.2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні противопоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення

профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. В іншому разі її було повідомлено, що її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-ІІІ.

04.11.2021 року позивачка надала відповідачу заперечення на повідомлення про відсторонення від роботи. В запереченнях вона посилалася на те, що відсторонення незаконне та попереджала про те, що нею буде подано позов до суду в разі відсторонення.

05.11.2021 року позивачка також наддала відповідачу заяву про те, що вона не давала згоди на збір інформації та обробку даних щодо стану здоров`я, а саме щодо проведення щеплення (вакцинації) від коронавірусу. Також цією заявою позивачка заборонила збір інформації та обробку даних щодо її стану здоров`я, а саме щодо проведення щеплення (вакцинації) від коронавірусу.

08.11.2021 позивачка отримала наказ Позашкільного навчального закладу «Міський палац дитячої та юнацькою творчості» Запорізької міської ради Запорізької області № 112-к/тр від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи».

Посилаючись на вищезазначене просила суд, визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення від роботи, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ позашкільного навчального закладу «Міський палац дитячої юначої творчості» Запорізької міської Ради № 112-к/тр від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи».

Стягнуто з позашкільного навчального закладу «Міський палац дитячої юначої творчості» Запорізької міської Ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18782,34 гривні.

Стягнуто з позашкільного навчального закладу «Міський палац дитячої юначої творчості» Запорізької міської Ради на користь ОСОБА_1 908 гривень судового збору та 5500 гривень витрат на правову допомогу.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції, стягнувши на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 71498,16 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, у решті рішення залишити без змін.

Також непогоджуючись іззазначеним рішеннямсуду, позашкільний заклад «Міський палац дитячої юнацької творчості» Запорізької міської Ради Запорізької області в особі адвоката Черкашина І.І. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ПНЗ «Міський палац дитячої юнацької творчості»

Запорізької міської ради Запорізької області залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу ПНЗ «Міський палац дитячої юнацької творчості» Запорізької міської ради Запорізької області залишено без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПНЗ «Міський палац дитячої юнацької творчості» Запорізької міської ради Запорізької області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залишено без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, в огляду на наступне.

Відповідно до статей 21 та 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 08/95-ВР «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У частині третійстатті 15 зазначеного Законузакріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Усі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункту 10 Постанови від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати,суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу(стаття 235 КЗпП України).

За порушення законодавства про працю винні особи притягаються до відповідальності згідно з законодавством.

Відповідно дост. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина другастатті 235 КЗпП України).

Якщо буде встановлено, що на порушеннястатті 46 КЗпП Українироботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку із цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Отже, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі№ 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

У пунктах 12.5, 12.6 постанови Великої Палати Верховного Судувід 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що:

«чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22), зазначено, що:

«суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК Україниподатковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбаченихПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу».

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі№ 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19».

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці

роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Враховуючи викладене суд вважає, що Відповідача необхідно зобов`язати виплатити на користь позивачки середній заробіток за весь період відсторонення від роботи.

Відповідно до табуляргам: - за вересень 2021 року дохід ОСОБА_1 в цьому місяці складав 18005 гривень 94 копійки; - жовтень 2021 року дохід ОСОБА_1 в цьому місяці складав 20005 гривень 94 копійки; загальна сума 38011 гривень 88 копійок.

Кількість робочих днів у вересні 22 дні, у жовтні 21 день; загальна кількість 43 дні. Виходячи з зазначеного, середньоденний заробіток складає 38011,88/43 = 883,997, округлене 884 гривні 00 копійок.

За період вимушеного прогулу в період з 08.11.2021 по 24.02.2022 року кількість днів прогулу, з урахуванням святкових та вихідних днів, складає 76 днів.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 884,00?76= 67184 гривні 00 копійок.

Враховуючи усталену практику та відповідні розрахунки, підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивачки середній заробіток за весь період відсторонення від роботи у розмірі 67184 гривні 00 копійок.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з ухваленням нового судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Окрім цього, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 1277 гривень 82 копійки за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районногосуду м.Запоріжжя від29червня 2022рокуу цій справі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, прийняти в цій частині постанову наступного змісту.

Стягнути з позашкільного закладу «Міський палац дитячої юнацької творчості» Запорізької міської Ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 67184 гривні 00 копійок (шістдесят сім тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з позашкільного закладу «Міський палац дитячої юнацької творчості» Запорізької міської Ради на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1277 гривень 82 копійки (одна тисяча двісті сімдесят сім гривень вісімдесят дві копійки).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2023 року.

Головуючий

Судді: