Постанова

від 27.11.2023 по справі 643/13262/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/13262/19 Номер провадження 22-ц/814/3825/23Головуючий у 1-й інстанції Майстренко О.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Кириченко В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Жарової-Тітарьової Лариси Михайлівни, представника ОСОБА_1 , на заочне рішення Московського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2021 року (час ухвалення судового рішення з 14:38:27 год. до не зазначено; дата виготовлення повного текста рішення не зазначена) у справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконною і скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно,

треті особи: ОСОБА_3 , КП «Постачальник послуг Солоніцевської селищної ради».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, після уточнення вимог просила ухвалити рішення, яким визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запис про право власності № 30930946від29 березня 2019 року Державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Луценко Павло Геннадійович, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46207465від 29 березня 2019 року про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 04.08.2008 року, видавник Московським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області; стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь розмір сплаченого судового збору.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що 12 серпня 2019 року позивачка отримала судову повістку про виклик у судове засідання до Московського районного суду м. Харкова щодо виселення з квартири. Цього ж дня вона у Московському районному судді м.Харкова отримала копію позову про виселення, до якого додана копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30930946 від 29.03.2019 року, Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» ОСОБА_4 , згідно якого власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Вона не була належним чином повідомлена ОСОБА_1 щодо вимоги про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. З наведених підстав позивачка вважає неправомірною та незаконною реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем.

Заочним рішеннямМосковського районногосуду м.Харковавід 01квітня 2021року позов задоволено.

Визнана незаконною та скасована державнареєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запис про право власності № 30930946 від 29 березня 2019 року Державним реєстратором Комунального підприємства«Постачальник послуг» Солоніцевської селищної ради Харківської області»» ОСОБА_4 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46207465 від 29 березня 2019 року про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 04.08.2008 року, видавник Московським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Стягнутоіз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири ) гривен 70 копійок .

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Указом ПрезидентаУкраїнивід18.04.2022року№259/2022«Пропродовженнястроку діївоєнногостанув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом ПрезидентаУкраїнивід17.05.2022року№341/2022«Пропродовженнястроку діївоєнногостанув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 13 квітня 2023 року справу передано для розгляду Октябрському районному суду м.Полтави (головуючий суддя Савченко Л.І.)

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 17 травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення; заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційнійскарзі адвокат Жарова-Тітарьова Л.М., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посилання на постанову ВС від 23 червня 2020 року (справа№906/516/19) стверджується, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Наголошується, що висновок суду про порушення порядку повідомлення іпотекодавця щодо наслідків невиконання зобов`язання є необґрунтованим, оскільки у встановленому законом порядку та строки позивачці були надіслані відповідні письмові вимоги, які вона отримала, що підтверджується долученим до апеляційної скарги копіями заяв, листом нотаріуса і рекомендованим поштовим відправленням.

Зазначені докази не були подані суду, так як останній у порушення вимог закону розглянув справу без належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи і за відсутності на те передбачених законом умов ухвалив заочне рішення у справі.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий, натомість ОСОБА_2 подала суду письмові пояснення, у яких виклала фактичні обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, звернула увагу на обставини, які свідчать про ухилення ОСОБА_1 від отримання грошових коштів від неї в рахунок погашення заборгованості.

Просить критичнооцінити документи,долучені доапеляційної скарги,які недосліджувалися судомпершої інстанції.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір позики на суму 132 000, 00 грн із зобов`язанням повернути борг у строк до 01.11.2014 року.

29.10.2014 року між сторонами укладений договір №1 про внесення змін до договору позики, згідно якого уточнена дата повернення боргу - до 01.05.2015 року.

Для забезпечення виконання умов договору позики 30.04.2014 року між сторонами укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Руденко О.Є., зареєстрований 30.04.14 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 5528671. Предметом іпотеки є належна ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 , на яку накладено обтяження у виді заборони відчуження, зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень № 5527702.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова по цивільній справі № 643/7066/16-ц, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16.01.2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 192 721 грн 08 коп., три відсотки річних 13 844 грн 24 коп. в рахунок повернення боргу за договором позики від 30.04.2014 року, в задоволенні вимог щодо зняття з реєстрації місця проживання відмовлено.

29.01.2019 року ОСОБА_1 отримав виконавчий лист.

Рішенням державного реєстратора Луценка П.Г. від 29 березня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1

У витребуваній судом першої інстанції копії Реєстраційної справи 351133863101 відсутні копії заяв номер 1-325, видане 6-а ХДНК та заяви 140, видавник: приватний нотаріус ХМНО Місіяж О.А.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки без дотримання вимог законодавства, не перевіривши наявність законних підстав для здійснення такої дії.

Відповідачем не спростовано обставин щодо відсутності документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Державним реєстратором при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності, яке начебто виникло на підставі договору іпотеки, не було враховано також, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, а такої оцінки проведено не було. Інформація про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог іпотекодержателя - відсутня, при цьому ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно ч.1, ч.2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно ч.4, ч.5 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції наведеним вимогам закону не відповідає.

Виконання судом першої інстанції вимог цивільного процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив на позов; відповідач не заперечує проти такого вирішення справи.

Провадження у справі відкрито 27 серпня 2019 року (а.с.30).

21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав суду скаргу, у якій зазначив, що не отримував жодних документів і викликів від суду, припускаючи, що позивачка умисно зазначила у позові неправильну адресу відповідача, тому просив надсилати йому кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.46).

У подальшому суд першої інстанції жодного разу не відправив відповідачу кореспонденцію за вказаною адресою, усі виклики і повідомлення направлялися на адресу, зазначену у позові, і поверталися неврученими.

31 серпня 2020 р. адвокат Жарова-Тітарьова Л.М., представник ОСОБА_1 , подала суду заяву, у якій, посилаючись на запровадження карантину з 12 березня до 31 жовтня 2020 року і рішення РСУ від 11 березня 2020 року, просила відкласти судове засідання (а.с.115).

Рішення у справі ухвалене судом 01 квітня 2021 року, при цьому матеріали справи не містять даних про те, що у період із 01 вересня 2020 року по 01 квітня 2021 року відповідач або його представник повідомлялися у порядку, передбаченому ст.130 ЦПК України, про дату, час та місце судового засідання.

У справі відсутня заява відповідача про згоду вирішити справу шляхом ухвалення заочного рішення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наведених підстав: розгляд справи за відсутності відповідача та/або його представника, не повідомлених належним чином про дату, час та місце засідання суду.

Щодо суті спору.

У постанові ВП ВС від 13 липня 2022 року (справа № 199/8324/19) викладений такий висновок щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«Спірні правовідносини виникли з приводу того, що у зв`язку з неналежним виконанням позивачем укладеного з банком кредитного договору утворилася заборгованість. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором банк звернув стягнення на предмет іпотеки, право власності на яке за банком зареєстроване державним реєстратором.

…

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимогипро скасуваннярішень,записів продержавну реєстраціюправа власностіна цемайно занезаконним володільцемне єнеобхідним длявідновлення йогоправа (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволенняпозову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Такий позов ОСОБА_1 не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у пункті 5 частини третьої статті 2 та статті 13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже,замість скасуванняненалежного записупро державнуреєстрацію доДержавного реєструправ маєбути внесенийналежний записпро державнуреєстрацію прававласності позивача.Такий записвноситься напідставі судовогорішення прозадоволення віндикаційногопозову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).»

У справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли з приводу того, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 укладеного з ОСОБА_1 договору позики утворилася заборгованість, яка стягнута рішенням суду, яке набрало законної сили. На забезпечення виконання зобов`язання за договором позики ОСОБА_1 звернув стягнення на предмет іпотеки квартиру, що належала ОСОБА_2 , право власності на яке за ОСОБА_1 зареєстроване державним реєстратором.

Отже, спірні правовідносини є подібними і в цій справі позивачкою заявлена вимога про визнання незаконною і скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру шляхом скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є неналежним способом захисту порушеного права і самостійною підставою для відмови у позові.

Докази, долучені до апеляційної скарги (а.с.238-241), апеляційний суд не досліджує у відповідності до приписів ст.367 ЦПК України, оскільки, як убачається з матеріалів справи (а.с.69), адвокат Жарова-Тітарьова Л.М., представник ОСОБА_1 , ще 10 грудня 2019 року отримала копію ухвали суду від 27 серпня 2019 року і позовну заяву із додатками, проте в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів з посиланням на відповідні докази про існування як у відповідача, так і у його представника об`єктивних непереборних обставин, які унеможливили подання доказів суду упродовж 16 місяців.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення у справі, сплатив 454 грн судового збору (а.с.198). Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 сплатив 1 175 грн (а.с.236) судового збору.

Апеляційна скарга задоволена в повному обсязі.

Таким чином, ОСОБА_1 має правона стягненняз ОСОБА_2 454+1175= 1629 грн судового збору за подачу заяви про скасування судового рішення та подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Жарової-Тітарьової Лариси Михайлівни, представника ОСОБА_1 , задовольнити.

Заочне рішення Московського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог.

ОСОБА_2 відмовитиу задоволенніпозову до ОСОБА_1 про визнання незаконною і скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 629 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 27 листопада 2023 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов