Рішення

від 21.11.2023 по справі 183/6139/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6139/22

№ 2/183/1128/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Котенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_4 , суд

в с т а н о в и в :

26 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 09 жовтня 2011 року, за укладеним між ним та ОСОБА_2 договором позики, позивач передав відповідачеві в борг 4375 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26 вересня 2022 року становить 164 631,25 грн, на підтвердження чого складено розписку. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався повернути зазначену суму в строк до травня 2021 року. Відповідач суму боргу не повернув, у зв`язку з чим він вимушений звернутись до суду із даним позовом та на підставі ст.ст. 625, 1049 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 164631,25 грн., 3 % річних у розмірі 4938,00 грн., а також судові витрати.

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує обставини, викладені позивачем у позовній заяві, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі, зазначаючи про те, що розписка від 09 жовтня 2011 року складена не ним, а іншою особою, а також не міститься зобов`язань щодо повернення будь-якої суми, крім того друга сторінка такої розписки взагалі не скріплена підписами. Пояснив, що у нього з ОСОБА_1 дійсно були договірні відносини, однак вони виникли з приводу користування належною йому земельною ділянкою, про яку зазначено у самій розписці і ним дійсно отримувались від позивача грошові кошти саме за користування земельною ділянкою. Крім того грошові кошти надавались в національній валюті та в розмірі, який є значно меншим, ніж той, що зазначений у розписці.

Відповіді на відзив, а також заперечень на адресу суду не надходило.

Ухвалою судді від 11 листопада 2022 року прийнята позовна заява до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою було зобов`язано позивача надати суду оригінал розписки від 09 жовтня 2011 року, а також установлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень.

Ухвалою суду від 16 березня 2023 року було задоволено клопотання представника відповідача про призначення у справі комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документа, у зв`язку із чим провадження у справі було зупинене.

16 травня 2023 року до суду надійшло клопотання від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, якому доручено проведення експертизи, про надання матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

Ухвалою суду від 19 травня 2023 року провадження у справі було поновлено, для розгляду клопотання експерта.

Ухвалою суду від 25 травня 2023 року клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи у цій справі було задоволено. На відповідача покладений обов`язок в строки, визначені цією ухвалою, надати суду запитувані експертом матеріали та зразки. Для виконання експертизи в розпорядження судовому експерту надано матеріали цієї цивільної справи, а також оригінал розписки від 09 жовтня 2011 року. Провадження у справі було зупинене.

29 серпня 2023 року на адресу суду надійшов висновок судового експерта, складений за результатами проведення комплексної судової експертизи у цій справі.

Ухвалою суду від 01 вересня 2023 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2023 року було задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якості свідків.

Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року було задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит ОСОБА_7 в якості свідка.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Зазначив, що він обробляє свої земельні ділянки, вирощує сільськогосподарську продукцію пшеницю, земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 він не обробляв, а кошти надавав відповідачеві в позику. Пояснив, що про порушення свого права він дізнався приблизно у 2017-2018 році, після того, як відповідач передав належну йому земельну ділянку в користування третій особі. Зазначив, що оригінал державного акту на земельну ділянку відповідача знаходиться в нього в якості забезпечення виконання умов договору позики. Пояснив, що він 09 жовтня 2011 року особисто передав відповідачеві грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 4375 доларів США купюрами номіналом в 100 доларів США в кількості 43 шт, номіналом в 50 доларів США в кількості 1 шт. решта була надана купюрами номіналами в 20 та 5 доларів США. Зазначена передача коштів відбулась у нього за місцем проживання в присутності свідків та його дружини. Додав, що текст розписки від 09 жовтня 2011 року складався його дружиною ОСОБА_7 , а умови договору, про які викладено на другій сторінці розписки не скріплені підписами сторін, оскільки такі домовленості фактично не досягнуті. Додав, що він також надавав відповідачеві грошові кошти в національній валюті в розмірі 15000 грн, проте зазначені кошти він надавав відповідачеві раніше і вони не мають відношення до вказаної розписки.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Заперечив проти посилань відповідача і його представника в частині наявності інших договірних відносин, які виникають з користування належної відповідачеві земельної ділянки, на його думку, позивач не міг її використовувати, оскільки не міг знати де саме остання розташована. Додав, що у відповідача на момент отримання коштів від позивача були боргові зобов`язання перед банківськими установами і отримана в борг у позивача сума грошових коштів була пов`язана із необхідністю їх погашення.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що між ним та позивачем ОСОБА_1 існували правовідносини щодо використання належної йому земельної ділянки площею 5,9700 га (кадастровий номер 1223284500:09:063:0590), яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Зазначив, що дійсно приблизно у жовтні 2011 року він звернувся до позивача із пропозицією викупу цієї земельної ділянки, однак у зв`язку із мораторієм на продаж земельних ділянок, між ними було досягнуто згоди щодо позадоговірного використання такої земельної ділянки до травня 2021 року. Ним від позивача були отримані кошти в розмірі 30000 грн в якості плати за таке використання. Будь-яких грошових коштів в іноземній валюті в розмірі 4375 доларів США, про які зазначено в розписці, він не отримував, будь-яких домовленостей щодо повернення грошових коштів між ними не було.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, через відсутність доказів укладання між сторонами договору позики, зазначаючи, що подана позивачем розписка від 09 жовтня 2011 року не є доказом укладання між сторонами такого договору, остання не містить зобов`язань щодо повернення суми коштів. Додав, що між сторонами існували правовідносини щодо фактичного використання позивачем земельної ділянки, належної відповідачеві, позадоговором оренди земельної ділянки, про що додатково свідчить й перебування оригіналу правовстановлюючого документа у позивача.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є дружиною позивача ОСОБА_1 , з яким вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що дійсно вона складала текст розписки від 09 жовтня 2011 року в особистій присутності відповідача та свідків за адресою їх з позивачем місця проживання, після чого її чоловік передав відповідачеві грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 4375 доларів США купюрами номіналом в 100 доларів США в кількості 43 шт, номіналом в 50 доларів США в кількості 1 шт. решта була надана купюрами номіналами в 20 та 5 доларів США. Пояснила, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до її чоловіка за фінансовою допомогою. Її чоловік ОСОБА_1 вирощує сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, крім того у них є пасіка з якої вони отримують прибуток. Зазначила, що її чоловік дізнався про порушення своїх прав після того, як ОСОБА_2 передав належну йому земельну ділянку на користь іншого орендаря. У зв`язку із відсутністю у неї правової освіти вона не може надати пояснення щодо дійсної правової природи укладеного 09 жовтня 2011 року між сторонами договору.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона мешкає по сусідству із подружжям ОСОБА_8 , є їх кумою, проживала за адресою: АДРЕСА_2 , наразі вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Оглянувши оригінал розписки від 09 жовтня 2011 року, зазначила, що вона бачить цей документ не вперше, пояснила що приблизно 11 років тому до неї із цією розпискою додому прийшла дружина позивача ОСОБА_1 ОСОБА_7 , яка попросила підписати цей документ в якості свідка. На питання за що вона розписується, ОСОБА_7 пояснила, що це необхідно виключно для них, оскільки таким чином вони оформлять права на землю. Зазначила, що факту передачі грошових коштів вона не бачила, розписку засвідчувала на вулиці, знаходячись біля свого будинку виключно разом із ОСОБА_7 , ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 та інший свідок ОСОБА_5 під час цього присутні не були. Додала, що на момент підписання нею розписки, остання складалась із однієї сторінки та вона не пам`ятає чи були підписи інших учасників на момент її підписання.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача та їх представників, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на укладений з ОСОБА_2 договір позики, що підтверджує розпискою від 09 жовтня 2011року.

Так, відповідно до оригіналу розписки від 09 жовтня 2011 року ОСОБА_2 у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4375 доларів США під заставу земельного паю (Державний акт на право приватної власності на землю, І-ДП № 036485, виданий 25жовтня 2001 року на ім`я ОСОБА_2 , терміном до травня місяця 2021 року (дві тисячі двадцять першого року), зазначену розписку, скріплено підписами від імені ОСОБА_2 , як господаря землі, ОСОБА_1 , як позичальника, та свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

Текст розписки від 09 жовтня 2011 року, відповідно до пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_7 був складений дружиною позивача ОСОБА_7 , а домовленості щодо наслідків неповернення суми коштів, які зазначені на зворотній частині розписки від 09 жовтня 2011 року, між сторонами досягнуто не було і саме через це відсутні підписи сторін.

Також текст розписки, наданої позивачем на підтвердження укладання договору позики від 09 жовтня 2011 року не містить отримання відповідачем коштів у борг, як і не містить зобов`язання відповідача повернути грошові кошти.

Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 5,9700 га (кадастровий номер 1223284500:09:063:0590), яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується відповідним Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ДП № 036485 від 25 жовтня 2001 року, оригінал якого досліджено судом, та відповідним витягом. При цьому оригінал вищезазначеного правовстановлюючого документа перебував у позивача ОСОБА_1 та наданий останнім для огляду суду, правові підстави перебування цього правовстановлюючого документа в нього останній пояснив забезпеченням виконання зобов`язань відповідача за договором.

У судовому засіданні відповідач не заперечував факту підписання ним розписки, однак заперечував отримання в борг будь-яких коштів та зобов`язання їх повернути позивачеві, зазначаючи, що між сторонами існували правовідносини щодо позадоговірного (фактичного) використання його земельної ділянки позивачемдо травня 2021 року за що було отримано відповідну плату.

Обставини справи в частині підписання розписки ОСОБА_2 , а також написання тексту розписки не ним, а іншою особою також узгоджуються й з висновком експерта № 1758-23 від 10 серпня 2023 року, складеним за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.

Відповідно дост. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2ст. 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Дослідивши розписку, суд виявивши її справжню правову природу, незалежно від найменування документа, приходить до висновку, що між сторонами договір позики не укладався.

Крім того, ч. 1ст. 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У даній справі, з розписки, складеної 09 жовтня 2011 року, не вбачається зобов`язання повернути суму коштів.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України, викладенимив постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02липня 2014 року в справі № 6-79цс14, від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс-15, від 13 грудня 2017 року в справі № 6-996цс17, а також з правовими позиціями Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі №501/1773/16-ц.

Одночасно суд враховує, що вимоги щодо стягнення авансового платежу, або безпідставно збережених грошових коштів будь-ким із сторін не заявлялись. А тому судом не досліджувалися обставини передачі чи не передачі у користування/власність земельної ділянки, що належить відповідачеві.

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК Україниосновними завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Положеннями ч. 1ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК Українипередбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України,доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ващенко проти України" (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

З огляду на викладене, суд, напідставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши характер правовідносин сторін та справжню правову природу розписки, приходить до висновку, що укладення між сторонами договору позики не відбулося, у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Згідно зіст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.2,4,81,82,141,142,259,263-265,268ЦПК України, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 . 51224;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення виготовлений 27 листопада 2023 року.

Суддя І.Г.Дубовенко