Постанова

від 22.11.2023 по справі 916/528/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/528/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ Меркор Україна адвокат Астапович О.В.

від ТОВ Будмарин адвокат Кротов І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 (повний текст складено та підписано 26.06.2023, суддя Д`яченко Т.Г.)

по справі №916/528/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Меркор Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин

про стягнення 364877,53 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Меркор Україна звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин, у якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути заборгованість в розмірі 364877,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору підряду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 по справі №916/528/23 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 361785 грн. 24 коп., а саме: заборгованість у розмірі 250000 грн. 00 коп., пеня в розмірі 22827 грн. 51 коп., 3% річних в розмірі 11449 грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 77508 грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5426 грн. 77 коп., в задоволенні решти позову відмовлено.

13.06.2023 позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із клопотанням про стягнення судових витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/528/23 задоволено частково клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Меркор Україна про стягнення судових витрат по справі №916/528/23, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Меркор Україна судові витрати, які пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 121271 грн. 56 коп., в іншій частині клопотання відмовлено.

В мотивах оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення витрат, які пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 121521,14 грн., які складаються з основної та додаткової винагороди.

Однак, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що основна винагорода підлягає перерахуванню пропорційно задоволеним судом вимогам позивача.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 у справі №916/528/23 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та не повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, з огляду на таке.

Так, апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не було враховано того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази документального підтвердження витрат на правову допомогу до винесення рішення по суті справи.

Скаржник також вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що підтвердженням витрат позивача на професійну правничу допомогу є договорі про надання правові допомоги укладений між позивачем та адвокатом, за відсутності акту приймання наданих послуг до такого договору, є необґрунтованими, оскільки наявність договору підтверджує лише домовленість сторін, а не його виконання.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано того, що наданий позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу акт виконаних робіт (надання послуг) не містить детального опису робіт (наданих послуг) та розрахунку здійснених витрат. Відповідно до змісту даного акту, як стверджує апелянт, сума витрат понесених на кожну з наданих послуг не зазначена, тому не має можливості встановити чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та співмірною відповідно до наданої послуги.

Крім того, як стверджує апелянт, зазначені в акті послуги мають однорідний характер та деякі є такими, що повторюються, що призводить до завищення суми гонорару.

Відтак, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано того, що лише наявність акту приймання наданих послуг не є належним доказом на підтвердження понесених витрат позивачем.

Тому, скаржник вважає, що позивачем документально не підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Наголошує скаржник й на тому, що клопотання про ухвалення додаткового рішення було подано позивачем до суду першої інстанції з порушенням процесуального строку, оскільки у матеріалах справи відсутня заява подана позивачем про неможливість подання доказів підтверджуючих сплату витрат понесених під час розгляду справи до закінчення судових дебатів.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.07.2023, у складі колегії суддів головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Принцевської Н.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/528/23 та призначено справу до розгляду на 27.09.2023.

Розпорядженням керівника апарату суду від 26.09.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/528/23 у зв`язку з перебування судді Принцевської Н.М. у відпустці.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 26.09.2023 справа №916/528/23 розподілена на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.09.2023 прийнято справу №916/528/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/528/23 до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою суду від 27.09.2023 розгляд справи за клопотаннями обох сторін було відкладено на 30.10.2023.

Ухвалою суду від 30.10.2023 розгляд справи було відкладено на 22.11.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від позивача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.

У даному відзиві відповідач зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не скористався своїм правом на подання заяви про зменшення розміру судових витрат, відповідно не наводив своїм доводів щодо неспівмірності таких витрат.

Позивач також зазначає, що наявними матеріалами справи спростовуються доводи апелянта з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки під час звернення із позовом до суду першої інстанції позивачем було вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та вказано, що заяву про розподіл судових витрат буде надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що й було здійснено позивачем.

Наголошує позивач й на тому, що чинне процесуальне законодавство не містить норм, які зобов`язують сторону подавати докази на підтвердження понесених судових витрат до винесення рішення по суті.

Також, на думку позивача, апелянтом не доведено в чому полягає завищення заявлених судових витрат, їх невідповідність, необґрунтованість, нереальність, неспівмірність тощо, а також чому деталізація виконаних робіт наведена у розрахунку гонорару не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Під час судового засідання від 22.11.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.

Представник позивача надав пояснення у відповідності не яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у позовній заяві ТОВ Меркор Україна в порядку ч.8 ст. 130 ГПК України заявило, що заяву про розподіл судових витрат буде надано до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 по справі №916/528/23 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 361785 грн. 24 коп., а саме: заборгованість у розмірі 250000 грн. 00 коп., пеня в розмірі 22827 грн. 51 коп., 3% річних в розмірі 11449 грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 77508 грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5426 грн. 77 коп., в задоволенні решти позову відмовлено.

12.06.2023 позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про стягнення судових витрат в якому просив розподілити судові витрати ТОВ Меркор Україна, які пов`язані із наданням правничої допомоги та стягнути з відповідача на користь позивача витрати у загальному розмірі 121 521,14 грн.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення місцевий господарський суд, з огляду на відсутність заперечень відповідача, а також часткове задоволення заявлених позовних вимог, задовольнив заяву про розподіл судових витрат частково та стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати, які пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 121271 грн. 56 коп.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду було надано до суду першої інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правничої допомоги від 04.01.2022, додаткову угоду №2 від 01.12.2022, розрахунок гонорару, Акт №4 виконаних робіт (наданих послуг) від 12.06.2023 та платіжну інструкцію №862 від 16.06.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

За умовами укладено між ТОВ Меркор Україна договору про надання правничої допомоги від 04.01.2022 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець (Адвокатське бюро "Астапович") зобов`язується надати Замовнику (ТОВ Меркор Україна) правову допомогу адвокатами з питання консультування та представлення інтересів Замовника в/перед судових органах, органах чи особами виконання рішень, правоохоронними органами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними та фізичними особами (надалі іменується "правнича допомога"), а Замовник зобов`язується оплатити цю правничу допомогу.

Розділом 2 договору визначено, що правнича допомога надається Виконавцем Замовнику шляхом: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, збору доказів, правового супроводу діяльності Замовника, складення, процесуальних (відзивів, заяв, заперечень, пояснень тощо) та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Замовника, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; усного та письмового консультування; представництво у судах та інших органах, установах, організаціях, а також перед фізичними та юридичними особами.

Інтереси Замовника відповідно до даного Договору представляє адвокат, помічник адвоката або інший фахівець в залежності від конкретної потреби (розділ 3 договору).

За умовами п. 9.3. договору Замовник зобов`язується, зокрема своєчасно оплачувати передбачені договором та додаткові послуги адвоката, якщо вони виходять за межі доручення, а також витрати пов`язані із виконанням доручення (відрядження, транспорт, плата операторам поштового зв`язку тощо).

За надані послуги та витрати, пов`язані з їх наданням, Замовник оплачує Виконавцю гонорар. Виконавець складає і направляє на адресу Замовника Розрахунок гонорару, який має бути оплаченим не пізніше 2-х робочих днів після отримання. У разі зауважень чи незгоди Замовник має право письмово про це повідомити (розділи 10, 11 договору).

Додатковою угодою №2 від 01.12.2022 до договору про надання правничої допомоги від 04.01.2022 визначено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати адвокатські послуги зі стягнення заборгованості з ТОВ «Будмарин», що виникли з договору № 210005 від 26.04.2021.

Розмір гонорару Виконавця становить 2 500 грн/год (дві тисячі п`ятсот гривень за одну годину).

У разі задоволення позову (претензії) додатковий гонорар Виконавця становить 10 % від суми основного боргу, та 60 % від суми додаткового боргу (пеня, проценти, інфляційні втрати тощо).

Окремо оплачуються витрати, пов`язані із доїздом адвоката до місця вчинення процесуальної дії або місця виконання договору. У випадку виїзду також оплачується: 1) добові: 1 000,00 грн / доба (за межі міста Львова на відстань понад 50 км); 5 000,00 грн / доба (за межі міста Львова на відстань понад 300 км) ; 2) вартість проживання у випадку необхідності.

Окремо оплачуються витрати, пов`язані із оплатою послуг третіх осіб (реєстратор, нотаріус, приватний виконавець, адміністративні послуги тощо), а також послуги операторів зв`язку (крім телефонного).

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Виконавцем позитивного результату, якого бажає Замовник.

12.06.2023 між ТОВ Меркор Україна та Адвокатським бюро "Астапович" було складено та підписано Акт №4 виконання робіт (надання послуг) у відповідності до якого:

- на підставі Додаткової угоди №2 від 01.12.2022 до договору про надання правничої допомоги від 04.01.2022 Виконавець виконував на користь Замовника адвокатські послуги зі стягнення заборгованості з ТОВ «Будмарин», що виникли з договору №210005 від 26.04.2021;

- згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 у справі № 916/528/23 стягнуто з ТОВ «Будмарин» на користь Замовника заборгованість у розмірі 361 785,24 грн, а саме: заборгованість у розмірі 250 000,00 грн, пеня в розмірі 22 827,51 грн, 3 % річних в розмірі 11 449,68 грн, інфляційні втрати у розмірі 77 508,05 грн та витрати по сплаті судового збору;

- розмір гонорару Виконавця становить 2 500 грн/год (дві тисячі п`ятсот гривень за одну годину). Згідно розрахунку гонорару адвокат витратив 11,78 год роботи. Сума гонорару становить 29 450,00 грн;

- окрім цього у зв`язку із частковим задоволенням позову Виконавець має право на отримання додаткового гонорару в розмірі 10 % від суми основного боргу, та 60 % від суми додаткового боргу (пеня, проценти, інфляційні втрати тощо). 10 % від суми основного боргу становить 25 000,00 грн. 60 % від суми додаткового боргу (пеня, проценти, інфляційні втрати) становить 67 071,14 грн. Сума додаткового гонорару становить 92 071,14 грн;

- Замовник підтверджує право Виконавця на отримання винагороди у загальній сумі 121 521,14 грн.

Всього за Актом підлягають оплаті на користь Виконавця кошти в розмірі 121 521,14 грн.

Отже, позивачем надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 121 521,14 грн.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Так, колегія суддів зазначає, що дана справа за своїм предметом та підставами не відноситься до категорії складних, матеріли справи не містять значного обсягу доказів по справі, які потребують детального дослідження сторонами по справі. Сама справа налічує станом на час прийняття судового рішення 135 аркушів.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником позивача було надано до суду лише позовну заяву, заяву про збільшення позовних вимог та відповідь на відзив на позовну заяву.

Також, представник позивача приймав участь у судових засіданнях суду першої інстанції у режимі відеоконференції 24.04.2023, 11.05.2023, 29.05.2023 та 07.06.2023.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що представником позивача до розрахунку гонорару включено, зокрема усунення недоліків у розмірі 625 грн, подання заяви до суду (щодо надсилання відповідачу копії відповіді на відзив) у розмірі 250 грн.

Однак, на думку колегії суддів такі витрати пов`язані з невиконання/неналежним виконанням самим представником позивача вимог процесуального законодавства, що відповідно зумовило необхідність їх усунення, а тому такі витрати не можуть бути покладені на відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим, справедливим та співмірним часткове задоволення заяви позивача та стягнення з ТОВ Будмарин на користь ТОВ Меркор Україна 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване додаткове рішення скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат пов`язаних із наданням професійної правової допомоги у розмірі 91 271,56 грн та прийняттям нового рішення про часткове задоволення клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/528/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат пов`язаних із наданням професійної правової допомоги у розмірі 91 271,56 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні клопотання. В іншій частині додаткове рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Меркор Україна про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Меркор Україна судові витрати, які пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 30 000 грн.

В задоволенні решти клопотання відмовити».

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.11.2023

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.