Ухвала

від 05.02.2024 по справі 916/528/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

cправа №916/528/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Аленін О.Ю., Богатир К.В., Філінюк І.Г.

від 22.11.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин"

про стягнення 364 877,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" (далі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 364 877,53 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 у справі №916/528/23 позов задоволено частково. Стягнуто заборгованість у розмірі 361 785, 24 грн, а саме: 250 000,00 грн - основний борг, 22 827,51 грн - пеня, 11 449,68 грн - 3 відсотки річних, 77 508,05 грн - інфляційні втрати, в решті позову - відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 у справі №916/528/23 частково задоволено клопотання Позивача про стягнення судових витрат. Стягнуто з Відповідача судові витрати, які пов`язані із наданням правничої допомоги, у розмірі 121 271,56 грн, в іншій частині клопотання - відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №916/528/23 апеляційну скаргу Відповідача задоволено частково. Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 у справі №916/528/23 в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правової допомоги, у розмірі 91 271,56 грн скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання. В іншій частині додаткове рішення залишено без змін та викладено його резолютивну частину у наступній редакції "Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Меркор Україна про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" судові витрати, які пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 30 000 грн. В задоволенні решти клопотання відмовити".

Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №916/528/23.

У прохальній частині касаційної скарги Скаржник просить:

- поновити строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №916/528/23;

- скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №916/528/23 та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 у справі №916/528/23.

Відповідно до частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у сумі 2 684,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 364 877,53 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2023 рік (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00грн).

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Скаржник у тексті касаційної скарги зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваного судового рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з огляду на таке:

- підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України - Скаржник стверджує, що справа має виняткове для нього значення з огляду на те, що мова йде про 91 271,56 грн оскаржуваної частини судових витрат, що мають бути сплачені адвокатському бюро за участь адвоката.

Верховний Суд вважає посилання Скаржника на те, що справа №916/528/23 має виняткове значення для нього є необґрунтованими, оскільки доводи Скаржника зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій та заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для Скаржника.

Верховний Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Рекомендацією №R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Скаржника на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №916/528/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №916/528/23.

2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.

3. Надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

В. Студенець