Постанова

від 27.11.2023 по справі 906/718/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року Справа № 906/718/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Матицини Романії Йосипівни на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 19.07.23р. суддею Сікорською Н.А. о 16:48 у м.Житомирі, повний текст складено 27.07.23р. у справі № 906/718/23

за позовом Матицини Романії Йосипівни

до Підприємства споживчої кооперації "Овруцький кооперативний ринок"

про стягнення 87 512 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Матицина Романія Йосипівна звернулася до суду з позовом про стягнення з Підприємства споживчої кооперації "Овруцький кооперативний ринок" 87512,00 грн витрат за здійснення поліпшень в орендованому майні.

Позивач мотивує позовні вимоги проведенням поліпшення орендованого за договором оренди від 14.01.2011, приміщення, яке перебувало у занедбаному стані, що полягало в переплануванні, добудові, проведенні внутрішніх робіт, на загальну суму 87512,00 грн.

Орендарем було здійснено поліпшення об`єкта нерухомості, які неможливо відокремити від об`єкта без його пошкодження.

Невід`ємні поліпшення здійснені орендарем за рахунок власних коштів та за згодою орендодавця, їх вартість підтверджена зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва і визнана самим орендарем.

Вказує, що даний договір 14.01.2011 Матициною Р.Й. було укладено з відповідачем про оренду даного приміщення з метою проведення господарської діяльності, а саме відкриття аптеки.

Відповідно до ліцензійних умов для отримання ліцензії Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України необхідно було отримати Паспорт аптечного закладу, що затверджувався постановою КМУ №906 від 04.10.2010.

Для здійснення своєї господарської діяльності Матицина Р.Й. здійснила поліпшення в орендованому майні за власний кошт, щоб приміщення відповідало ліцензійним умовам.

Також, у поясненнях по справі від 11.07.2023 (а.с.95-97) позивачем вказано, що 07.05.2010 ПП "Інтерра-Україна" виконало звіт про визначення вартості нерухомого майна для розрахунку орендної плати, а саме: частини приміщення торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.98-139).

В даному звіті зазначено, що матеріали та конструкції приміщень будівлі зазнали значного фізичного зносу та на аркуші 27 даного звіту зазначено характеристики зносу конструктивних елементів. Також в звіті міститься фототаблиця із зображенням вказаного приміщення. До звіту долучено обмірне креслення у вигляді плану приміщення, з чого видно, що приміщення складається з однієї кімнати. У звіті зазначено, що з інженерних комунікацій присутнє тільки електропостачання.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.07.23 у справі №906/718/23 в задоволенні позовних вимог Матицини Романії Йосипівни відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. ст. 174, 283 ГК України, ст. ст. 759, 763, 767, 776, 778 ЦК України, постанову Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №916/685/17, ст.ст. 73, 74 ГПК України, докази наявні в матеріалах справи, умови договору від 14.01.2011, вказав, що позивач не довела факт поліпшення орендованого майна саме під час дії договору оренди від 14.01.2011, а не договору оренди від 19.08.2010, що був укладений з іншою особою - Приватним підприємцем Матициним Володимиром Миколайовичем. А тому дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 87512,00 грн витрат за здійснення поліпшень в орендованому майні документально необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд з посиланням на ст.ст. 256, 257, 258, 261, 786 ЦК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц суд зазначив, що у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, відмовляє у задоволенні заяви відповідача від 12.07.2023 про застосування позовної давності.

Не погодившись із ухваленим рішенням, скаржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19 липня 2023 року у справі №906/718/23 повністю. Позовні вимоги Матицини Романії Йосипівни задовольнити, стягнути з Підприємства споживчої кооперації "Овруцький кооперативний ринок" витрати за здійснення поліпшень в орендованому майні в сумі 87512 (вісімдесят сім тисяч п`ятсот дванадцять) грн.

Вважає, що висновки викладені у рішенні господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим документам, є незаконними та протиправними, а саме рішення таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до акту здачі-приймання частини нежилого приміщення в оренду від 14.01.2011 орендодавцем було надано згоду на проведення поліпшень в орендованому приміщенні.

01 березня 2011 року було завершено проведення ремонтних робіт (поліпшень) в орендованому приміщенні, про що було складено акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт за 2011 рік з зазначенням обсягу та вартості виконаних робіт.

Також 01 березня 2011 року було складено зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на загальну суму 87512 грн. Про що ознайомлено керівника Овруцького кооперативного ринку Овруцької райспоживспілки, де він зазначив, що рахунок відповідає витратам та власноручно розписався та поставив печатку підприємства.

Відповідно до ліцензійних умов, для отримання ліцензії Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України необхідно було отримати Паспорт аптечного закладу, що затверджувався постановою КМУ № 906 від 04.10.2010.

Таким чином, для здійснення своєї господарської діяльності Матицина Р.Й. здійснила поліпшення в орендованому майні за власний кошт, щоб приміщення відповідало ліцензійним умовам. Зведений кошторис розрахунку вартості будівництва щодо поліпшення орендованого майна було виконано ТОВ «Троянда» (Код 22066347) та вартість їх відповідно до зведеного кошторисного розрахунку становила 87512 грн.

Так, 12.05.2010 Держлікінспекцією було видано паспорт аптечного закладу. До даного Паспорту входить план-схема будівлі аптечного закладу, з якого видно, що приміщення складається з 4-ох відокремлених приміщень та має вбиральню та ганок, санвузол, каналізацію та опалення чого не було на момент виготовлення звіту у 2010 році.

Дана обставина підтверджує факт здійснення поліпшення в орендованому майні Матициною Р.Й. та повністю узгоджується з даними, зазначеними у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва та акті приймання виконаних будівельних робіт.

Таким чином, орендарем було здійснено поліпшення об`єкта нерухомості, які не можливо відокремити від об`єкта без його пошкодження.

Тож, невід`ємні поліпшення орендованого майна здійснені орендарем за рахунок власних коштів та за згодою орендодавця, а їх вартість підтверджена зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва і визнана самим орендарем. У зв`язку з чим наявні передбачені умовами договору, статтею 778 ЦК України підстави для відшкодування вартості здійснених позивачем поліпшень орендованого майна.

Вищевказані доводи підтверджуються наступними доказами: 1. договором оренди частини нежилого приміщення від 14.01.2011; 2. актом приймання виконаних будівельних робіт; 3. зведеним кошторисного розрахунку вартості будівництва; 4. паспортом аптечного закладу з план-схемою будівлі аптечного закладу.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача.

Вказує, що суд дійшов до хибного висновку стосовно того, що предметом дослідження у цій справі має бути факт збільшення вартості орендованого майна в результаті зроблених поліпшень, посилаючись на постанову Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 916/685/17, в якій спір йшов стосовно відшкодування вартості поліпшень, виконаних у майні, що належить державі, тож висновки, зроблені в постанові Верховного суду України в справі №916/685/17 ґрунтувались на основі Закону Країни «Про оренду Державного та комунального майна», що не може бути застосовано в даному спорі.

Таким чином, суд в своєму рішенні застосував положення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що не може бути застосовано в даному випадку, оскільки власником та орендодавцем майна не є держава а майно не є державним чи комунальним.

Натомість позивач неодноразово акцентувала увагу на тому, що саме умови договору є підставою для стягнення витрат за здійснення поліпшень в орендованому майні.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Матициної Р.Й. на рішення Господарського суду Житомирської області від 19 липня 2023 року у справі №906/718/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Овруцьким кооперативним ринком Овруцької райспоживспілки та Приватним підприємцем Матициною Романією Йосипівною протягом 2011-2022 рр. на підставі договорів оренди, які укладались щорічно, склалися орендні правовідносини щодо оренди частини приміщення торгівельного павільйону № 1.

В матеріалах справи містяться договори, які укладались сторонами в 2011, 2017-2022 рр. (а.с. 5-7; 69-90).

Факт укладання договорів у 2012-2016 рр. сторонами не заперечується, разом з тим до матеріалів справи не додано.

Окрім того, 19.08.2010 укладався договір оренди частини нежитлового приміщення між Овруцьким кооперативним ринком Овруцької райспоживспілки та Приватним підприємцем Матициним Володимиром Миколайовичем - чоловіком Матициної Романії Йосипівни .

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач посилається на договір оренди частини нежилого приміщення, який був укладений 14.01.2011 між Овруцьким кооперативним ринком Овруцької райспоживспілки (орендодавець, відповідач) та Приватним підприємцем Матициною Романією Йосипівною (орендар, позивач) (а.с.5-7).

Відповідно до п.1.1 цим договором регулюються правовідносини, пов`язані із передачею орендодавцем у строкове платне користування орендареві частини приміщення торгівельного павільйону №1.

У п.1.2 договору наведено характеристику об`єкта:

- характеристика об`єкта: одна кімната (північна частина) одноповерхового приміщення торгівельного павільйону №1 загальною площею 64,8 кв.м;

- місцезнаходження об`єкта: АДРЕСА_2 ;

- опис технічного стану об`єкта: придатний для використання за призначенням.

Згідно з п. 2.1 об`єкт передається орендарю для використання в його господарській діяльності з метою здійснення ним підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі товарами народного споживання.

Приймання-передача об`єкта в оренду здійснюється відповідно до акту його здачі-приймання, проект якого складає орендодавець. Зазначений акт підписується обома сторонами цього договору (п.3.1 договору).

Об`єкт вважається переданим орендарю в оренду в день підписання про це акту здачі-приймання (п.3.2 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, зокрема, обов`язок орендаря самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний і капітальний ремонти об`єкта, що орендується, протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п.6.2 договору орендар має право з письмової згоди на це орендодавця та за власні кошти здійснювати перебудову, добудову, перепланування та інші поліпшення об`єкту.

Строк оренди становить дванадцять місяців, починаючи з дня передачі об`єкта орендарю за актом здачі-приймання (п.7.1 договору).

За умовами п.8.4 договору поліпшення, що зроблені орендарем, якщо їх можна відокремити від об`єкта без завдання йому шкоди, орендар повинен відокремити та вивезти до моменту передачі об`єкта. Невідокремлені поліпшення та поліпшення, які неможливо відокремити від об`єкта без завдання йому шкоди, переходять у власність орендодавця, якщо вони були здійснені орендарем без його письмової згоди на це. За наявності такої письмової згоди на це орендодавця такі невідокремлювані поліпшення підлягають відшкодуванню за цінами (тарифами), що діяли на момент здійснення таких поліпшень орендарем.

Відповідно до акту здачі-приймання частини нежилого приміщення в оренду від 14.01.2011 відповідач передав, а позивач прийняв в оренду одну кімнату площею 64,8 кв.м в торгівельному павільйоні №1 за адресою: 11101, Житомирська область, м. Овруч, вул.Базарна, 6. Вказано про надання дозволу на проведення поліпшення в орендованому приміщенні (а.с.7).

Згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.04.2022 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Матициної Романії Йосипівни (а.с.36-37).

30.01.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення коштів в розмірі 47000,00 грн за здійснені поліпшення в приміщенні торгівельного павільйону №1 згідно договору оренди від 19.08.2010 та акту здачі-приймання від 19.08.2010 (а.с.45).

Листом від 24.02.2023 вих.№6 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення заяви про повернення коштів за здійснені поліпшення в приміщенні торгівельного павільйону №1 згідно договору оренди від 19.08.2010 (а.с.46).

06.03.2023 р. позивач звернулась до відповідача листом, в якому виклала клопотання надати можливість відокремити від об`єкта оренди проведенні поліпшення та передати орендодавцю у тому стані, в якому він був переданий в оренду. Вказано, що стан об`єкта визначає звіт про визначення вартості нерухомого майна від 07.05.2010 р. (а.с. 153).

04.04.2023 відповідач надіслав позивачу лист-відповідь, в якому вказав, що 27 січня 2023 року позивач звільнив приміщення, про що складено відповідний акт (а.с. 91).

Доказами здійснених позивачем поліпшень у орендованому приміщенні на суму 87512,00 грн позивач вважає: акт приймання виконаних будівельних робіт за 2011 рік, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва станом на 01.03.2011, локальний кошторис №2-1-1 (форма №4) на роботи по поліпшенню орендованого нежитлового приміщення по вул.Базарній, 6 в м.Овручі станом на 01.03.2011 (а.с. 8-25), а також звіт про визначення вартості нерухомого майна від 07.05.2010 (а.с. 98-138).

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними 14.01.2011 договору оренди частини нежилого приміщення.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ст. 776 ЦК України, зокрема, передбачено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм, визначені у ст.778 Цивільного кодексу України.

Так, за приписами ст. 778 Цивільного кодексу Украйни наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства свідчить, що невід`ємні поліпшення орендованого майна - це здійснені орендарем за час оренди заходи (перепланування, капітальний ремонт, реставрація), спрямовані на покращення стану орендованого майна, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

Отже, законодавством закріплено право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.

За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що предметом дослідження у цій справі має бути факт збільшення вартості орендованого майна в результаті зроблених поліпшень.

Відповідно, якщо наймодавець дає згоду на проведення таких поліпшень, він зобов`язується прийняти назад в зміненому стані річ, яка має більш високу вартість, і відшкодувати наймачеві понесені ним витрати на невіддільне поліпшення. Цивільне законодавство надає наймачу альтернативне право щодо вибору форми відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. При цьому право вибору предмета альтернативного зобов`язання належить орендарю, якщо інше не встановлене договором.

Аналіз норм статей 759, 776, 778 ЦК України вказує на те, що право на відшкодування витрат у межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна у орендаря виникає після припинення (розірвання) договору оренди.

Матеріалами справи підтверджено факт користування позивачем об`єктом оренди протягом тривалого часу на підставі договорів оренди, які укладались з відповідачем щорічно, починаючи з 2011 року.

Разом з тим, обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом, позивач вказує саме договір оренди, укладений сторонами 14.01.2011, строк оренди за яким становив дванадцять місяців, починаючи з дня передачі об`єкта оренди орендарю за актом приймання-передачі (п. 7.1 договору).

Таким чином, як вже зазначалося, орендар має право на компенсацію не вартості поліпшень (будівельних матеріалів, робіт з капітального ремонту та реконструкції), а на компенсацію йому різниці між вартістю поліпшеного майна і вартістю цього майна на час його передачі в оренду, тобто збільшення вартості орендованого майна в результаті зроблених поліпшень за згодою орендодавця.

Тобто, розглядаючи справу по суті, слід встановити вартість витрат наймача на поліпшення і відповідно вирішити питання про наявність підстав їх компенсувати орендарю.

Для цього суд має встановити вартість орендованого майна на момент його прийняття позивачем, тобто станом на 14.01.2011 та його вартість на момент припинення договору оренди.

Отже, предметом доказування у даній справі є юридичний склад, що включає факт збільшення вартості орендованого майна в результаті зроблених поліпшень, а не загальна вартість відновлювального ремонту (реконструкції) майна. При цьому зазначена вартість має бути визначена в установленому законодавством порядку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на вартість орендованого позивачем приміщення на дату укладення договору оренди від 14.01.2011.

Інформація про вартість орендованого майна також відсутня в договорі оренди. Пункт 1.5. договору, де мала бути вказана вартість об`єкта відповідно до оцінки, проведеної органами бюро технічної інвентаризації оренди, сторонами не заповнений.

При цьому, наявний в матеріалах справи Звіт про визначення вартості нерухомого майна від 07.05.2010, виконаний ПП "Інтерра-Україна" на замовлення Матицина Володимира Миколайовича на підставі договору № 14 від 27.04.2010, а тому не може бути розцінено судом апеляційної інстанції, як доказ вартості орендованого майна на момент укладення договору оренди з позивачем.

Згідно вказаного звіту, ринкова вартість об`єкта оцінки - частина приміщення торгового павільйону, що перебуває на балансі Овруцького кооперативного ринку Овруцької райспоживспілки, корисною площею 65,6 м кв, яка пропонується для оренди, становить 70300 грн (а.с. 101).

Однак вказана вартість об`єкта оренди була визначена з метою укладення договору оренди з Матициним Володимиром Миколайовичем , який є чоловіком Матициної Р. Й , і була вказана в договорі оренди, який і був укладений 19.08.2010 між Овруцьким кооперативним ринком та Матициним Володимиром Миколайовичем , який є чоловіком Матициної Р. Й. (а.с. 47, 48).

Слід, також, звернути увагу, що саме договір оренди від 19.08.2010, який був укладений з Матициним В.М. , позивач вказувала, коли зверталась до відповідача із заявою про повернення їй коштів в розмірі 47000,00 грн (а.с.45).

Об`єкт оренди, який передавався в оренду за договором від 14.01.2011, в п. 1.2 якого зазначено, що об`єкт придатний до використання, прийнятий орендарем без зауважень.

Відтак, в силу положень частини 3 статті 767 ЦК України, об`єкт оренди вважається таким, що переданий орендарю в належному стані.

Надані позивачем на підтвердження факту проведених в орендованому приміщенні поліпшень на суму 87512,00 грн акт приймання виконаних будівельних робіт за 2011 рік, зведений кошторисного розрахунок вартості будівництва станом на 01.03.2011, локальний кошторис №2-1-1 (форма №4) на роботи по поліпшенню орендованого нежитлового приміщення по вул.Базарній, 6 в м.Овручі станом на 01.03.2011 (а.с.8-25) не можуть бути взяті судом апеляційної інстанції, як належні докази вартості зроблених поліпшень, оскільки зазначеними документами можуть підтверджуватись вартість відновлювального ремонту (реконструкції) приміщення, який за умовами п. 6.1 договору орендар зобов`язався здійснювати самостійно і за власний рахунок протягом всього строку дії договору.

Крім того, вказані докази містять дефекти, які не наділяють їх доказовою силою. Зокрема, акт приймання виконаних будівельних робіт за 2011 рік, згідно якого роботи були здані та прийняті однією і тією ж особою - Матициною Р.Й .

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що на акті, який наданий до суду з позовом, як доказ (а.с. 12) підписи Матициної Р.Й. , відтиск печатки та дата підписання відсутні. Однак в подальшому під час розгляду справи в суді першої інстанції був поданий акт, який містить і підписи, і відтиски печатки, і дату підписання (а.с. 149).

Наведене викликає сумніви в достовірності акта і його наявності станом на 2011 рік, доказів протилежного скаржником не було подано, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Слід вказати, що розмір витрат орендаря на проведення капітального ремонту не є тотожним поняттю розміру поліпшення орендованого майна, який орендодавець зобов`язаний компенсувати. Компенсації підлягає лише збільшена в результаті таких поліпшень вартість орендованого майна. Вартість майна визначається ринковими показниками на подібне майно у певний час. Складовою такої вартості є витрати на поліпшення майна. Поряд з цим на вартість майна можуть впливати інші показники, наприклад, пропозиція і попит.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем не надано належних і допустимих доказів (платіжні документи, договори з підрядними організаціями, накладні тощо) для підтвердження своїх позовних вимог.

Оскільки докази, які мали б підтвердити, викладені у позовній заяві обставини відсутні, суд не вважає доведеною наявність підстав для стягнення з відповідача витрат за здійснення поліпшень в орендованому майні.

Крім того, позивач не довела факт поліпшення орендованого майна саме під час дії договору оренди від 14.01.2011, а не договору оренди від 19.08.2010, що був укладений з іншою особою - Приватним підприємцем Матициним Володимиром Миколайовичем.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 87512,00 грн витрат за здійснення поліпшень в орендованому майні документально необґрунтовані, позивачем не доведено наявність обставин, на які останній посилався як на підставу позовних вимог, а тому задоволенню не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом про відмову в задоволенні заяви відповідача від 12.07.2023 про застосування позовної давності (а.с.145-146), з посиланням на ст.ст. 256, 258, 261, 786 ЦК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про відмову в задоволенні позову.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 19.07.2023 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Матицини Романії Йосипівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.07.23 у справі № 906/718/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 19.07.23 у справі № 906/718/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №906/718/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.