Постанова

від 08.11.2023 по справі 908/1435/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1435/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Михайловський Д.С. ( посвідчення № 1108 від 17.02.2023 р. )

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС М"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 р.

( суддя Проскуряков К.В., повний текст складено 10.08.2023 р.)

у справі

за позовом:

Запорізької міської ради

( м. Запоріжжя )

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС М"

( м. Запоріжжя )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні Позивача:

Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області

( м. Запоріжжя )

про стягнення 559 119,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС М", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, про стягнення 559 119,77 грн..

Позовні вимоги мотивовані не виконанням Відповідачем умовам Договору оренди землі № 201603000100022 від 17.03.2016 р., укладеного між сторонами щодо сплати орендної плати.

Наявність боргу, також підтверджується інформацією, отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області листом від 20.03.2023 р. № 2671/5/08-01-04-07, відповідно до якої - станом на 16.03.2023 р. заборгованість ТОВ "ПРОГРЕС М" по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:009:0306 складає 559 119,77грн. На підставі ст. ст. 509, 525, 526, 530, 629, 762 ЦК України, ст. ст. 173, 283, 193 ГК України, ст. ст. 83, 124, 206 ЗК України, ст. ст. 270, 287 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 13, 21, 24 Закону України «Про оренду землі», Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна 1, отримана ТОВ «ПРОГРЕС М» 26.09.2019 р. на підставі Договору оренди землі за № 201603000100022 від 17.03.2016 р., розташована саме на території де ведуться активні бойові дії з 12.03.2022 р.. Внесені зміни до наказу № 309 та змінено у переліку територій статус Запорізького району Запорізької області, як «Територія можливих бойових дій» з 01.01.2023 р. згідно Наказом від 09.03.2023 р. № 84 просить не враховувати оскільки вказане суперечить ст. 58 Конституції України. Окрім цього, відповідно до роз`яснення від 12.12.2022 р. Державної податкової служби України за якими ключовою умовою, за якою у платників податків у період дії воєнного стану в Україні виникає право їх не нараховувати та не сплачувати, є визначений Кабінетом Міністрів України перелік територій, вважає, що ТОВ «ПРОГРЕС М» відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України під час дії воєнного стану може не нараховувати та не сплачувати плату за землю до його закінчення. Відповідно до п. 69.1 ст. 69 Податкового кодексу України ТОВ «ПРОГРЕС М» подано до контролюючого органу пакет документів, що підтверджує його статус, як платника, який не може виконувати свої податкові зобов`язання. 18.05.2023 р. та 24.05.2023 р. ТОВ «ПРОГРЕС М» подало уточнену податкову декларацію, якою зменшено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за період з 01.03.2022 р. по 31.12 2022 р.. Сума зобов`язань на вказаний період 0 грн. Відповідно до ст. 1 ст. 6, п.10.2'1 ст. 10, п.п. 14.1.1 п.14.1, ст. 14 п. 41.1.1. статті 41, п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України вважає, що оскільки Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, що визначено п. 1 Положення «Про Державну податкову службу України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227, то Запорізька міська рада не є стороною (суб`єктом) вказаних правовідносин, що стосуються адміністрування податків і зборів про що свідчить аналіз норм чинного законодавства, а тому представниками Запорізької міської ради порушено принцип судової юрисдикції, що не передбачає розгляд справ вказаної категорії зазначеним судом, а належить до компетенції адміністративних судів України в межах норм, передбачених кодексом адміністративного судочинства України, так як стороною у публічно-правовому спорі виступає суб`єкт владних повноважень.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС М" заборгованість за договором оренди землі № 201603000100022 від 17.03.2016 в розмірі 510 125 грн. 45 коп. на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 37941997, код 18010600. В частині стягнення 48 994,32 грн. провадження у справі закрито, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС М" на користь Запорізької міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 386 грн. 80 коп. отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, код ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС М", в якій просить рішення суду від 31.07.2023р. скасувати в частині стягнення заборгованості за договором оренди землі № 201603000100022 від 17.03.2016р., в розмірі 510 125 грн. 45 коп. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи і, як наслідок, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи.

Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що земельна ділянка загальною площею 0,7478 га, кадастровий номер 2310100000:03:025:0038 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна 1, отримана ТОВ «ПРОГРЕС М» 26.09.2019 р. на підставі Договору оренди землі за № 201603000100022 від 17.03.2016 р., розташована саме на території де ведуться активні бойові дії з 12.03.2022 р..

Водночас, на думку Скаржника, враховуючи викладене, ТОВ «ПРОГРЕС М», відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України під час дії воєнного стану має право не нараховувати та не сплачувати плату за землю ( земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності ) за земельні ділянки ( земельні частки ( паї ) до його закінчення.

При цьому, Скаржник зазначає, що Запорізька міська рада не є стороною ( суб`єктом ) правовідносин, що стосуються адміністрування податків і зборів про, що свідчить аналіз норм чинного законодавства. Враховуючи те, що ТОВ «ПРОГРЕС М» здійснює свою фінансово- господарську діяльність за адресою: вул. Східна, 1, м. Запоріжжя, Запорізька область, Україна, то контролюючим органом для Відповідача, згідно з принципом територіальності є Головне управління ДПС у Запорізькій області, як контролюючий орган, що здійснює адміністрування сплати плати за землю.

Скаржник наголошує на тому, що 18.05.2023 р. та 24.05.2023 р. ТОВ «ПРОГРЕС М», скориставшись правом платників податків, подало уточнену податкову декларацію, якою зменшено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за період з 01.03.2022 р. по 31.12 2022 р.. Окрім цього, під час судового розгляду представник Головного управління ДПС у Запорізькій області, надав Суду інформацію, про те, що станом на дату розгляду справи, тобто 31.07.2023 р. заборгованість ТОВ «ПРОГРЕС М» за договором оренди землі № 201603000100022 на користь Запорізької міської ради за 2022 рік - відсутня. Вказане також підтверджено листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 06.07.2023 р. за №27020/6/08-01-13-04-03. Господарським судом Запорізької області вказана інформація під час прийняття оскаржуваного рішення не була прийнята до уваги, та встановлено суму фактичної заборгованості ТОВ «ПРОГРЕС М» за договором оренди землі № 201603000100022 на користь Запорізької міської ради шляхом простого математичного віднімання: 559 119,77 грн. ( сума за позовом ) - 48 994,32 грн. ( сума сплачених коштів Відповідачем за лютий 2022 року ) = 510 125,45 грн. ( залишок суми за позовом ), що є недопустимим.

Відтак, на думку Скаржника, враховуючи те, що Господарським судом Запорізької області прийнято рішення від 31.07.2023 р. за результатами розгляду позовної заяви, поданої неналежною стороною, не враховано чіткі вимоги чинного податкового законодавства щодо звільнення від сплати орендної плати платниками, що перебувають на території, визначеною законодавцем, як територія активних бойових дій, а також визначено суму боргу без документального підтвердження, то таке Рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

У відповіді на відзив, Скаржник вказує на те, що контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів, в тому числі плати за землю, є податкові органи. Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, що визначено п. 1 Положення «Про Державну податкову службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227. Отже, Запорізька міська рада не є стороною (суб`єктом) вказаних правовідносин, що стосуються адміністрування податків і зборів про що свідчить аналіз норм чинного законодавства. Враховуючи те, що ТОВ «ПРОГРЕС М» здійснює свою фінансово-господарську діяльність за адресою: вул. Східна, 1, м. Запоріжжя, Запорізька область, Україна, то контролюючим органом для Відповідача, згідно з принципом територіальності є Головне управління ДПС у Запорізькій області, як контролюючий орган, що здійснює адміністрування сплати плати за землю.

Також, Позивач зазначає, що твердження Господарського суду Запорізької області, що м. Запоріжжя не відноситься до Запорізького району - є помилковим. Загальновідомі факти, на які посилається господарський суд у своєму рішенні та Позивач у відзиві, не є нормативно-правовими актами, які встановлені законодавчим органом, як загальнообов`язкове правило, яке має юридичну силу ( силу Закону ), а тому не можуть бути підставою для прийняття судом законного рішення.

Отже, враховуючи наявність чітких підстав, визначених законодавцем, ТОВ «ПРОГРЕС М», відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України під час дії воєнного стану має право не нараховувати та не сплачувати плату за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки у період з 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р..

Під час відкриття провадження у справі № 908/1435/23 Господарським судом Запорізької області було достатньо інформації податкового органу ( третьої сторони у справі ) щодо заборгованості зі сплати ТОВ «ПРОГРЕС М» орендної плати за вказану земельну ділянку, однак під час прийняття рішення - інформація податкового органу про відсутність заборгованості ТОВ «ПРОГРЕС М» з орендної плати за вказану земельну ділянку не була прийнята судом до уваги і це не стало підставою для закриття справи у зв`язку з відсутністю предмету спору.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міська рада не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, міська рада посилається на те, що оскільки Відповідач не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, за яким стягується заборгованість, між сторонами існують господарські відносини, то повноваженнями стягувати орендну плату за договором оренди земельної ділянки, укладеним між Відповідачем та Позивачем у даному спорі, наділена саме Запорізька міська рада, як Орендодавець та власник земельної ділянки, що є предметом оренди.

Крім того, у відзиві міська рада посилається на те, що спірна земельна ділянка розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади. Законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю ( орендної плати ) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмежив його дію до 31.12.2022 р.. Сам по собі обов`язок Орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у 2022 році існував на підставі вимог законодавства та Договору оренди. Виключно через початок військової агресії законодавцем прийнято очевидне рішення, що на територіях де ведуться бойові дії та які знаходяться під окупацією орендна плата за земельні ділянки не буде сплачуватися орендарями.

Міська рада також вказує на те, що Відповідач сплачував орендну плату за землю у попередні роки і частково сплатив 25.03.2023 р. платіжною інструкцією № 103 орендну плату за землю за лютий 2022 року у сумі 48 994,32 грн. у зв`язку з чим подав уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю, де вказав про відсутність податкових зобов`язань з березня по грудень 2022 року включно, посилаючись на Закон України від 11.04.2023 р. за № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», яким внесено зміни до Податкового кодексу України з урахуванням наказу від 22.12.2022 р. за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Крім того, міська рада зазначає про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні надав належної оцінки таким діям Відповідача, дійшовши правильного висновку, що у Відповідача не було правових підстав подавати уточнюючу податкову декларацію щодо відсутності у нього зобов`язання зі сплати орендної плати за вказану земельну ділянку.

На переконання Відповідача - відображення Відповідачем в уточнюючій податковій декларації відсутності заборгованості зі сплати орендної плати не свідчить про належне виконання ТОВ «ПРОГРЕС М» зобов`язань зі сплати орендної плати за землю, передбачених умовами відповідного договору оренди землі, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності відповідної заборгованості. Що стосується оплати Відповідачем орендної плати за лютий 2022 у сумі 48 994,32 грн., то ця сума була сплачена після відкриття провадження судом у даній справі, а тому суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 510 125,45 грн. ( 559 119,77 грн. - 48 994,32 грн. = 510 125,45 грн.), та закриттю провадження в частині стягнення 48 994,32 грн. за відсутністю предмету спору.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1435/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС М" на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 р. у справі № 908/1435/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

04.09.2023 р. матеріали справи № 908/1435/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 08.11.2023 р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.11.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 р., судовою клегією у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС М" на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 р. у справі № 908/1435/23 до свого провадження.

Відповідач та Третя особа не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Від представника ТОВ "ПРОГРЕС М" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що на даний час він проходить лікування, тому не має можливості бути присутнім на судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні представник Позивача заперечив проти задоволення клопотання представника ТОВ "ПРОГРЕС М" про відкладення розгляду справи, наполягаючи на розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши вказане клопотання Скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною ).

Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Скаржника достатньо повно викладена в апеляційній скарзі та у відповіді на відзив.

Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників Відповідача та Третьої особи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

А отже, у зв`язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників Відповідача та Третьої особи, за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 08.11.2023 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

17.03.2016 р. між Запорізькою міською радою ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС М» ( Орендар ) було укладено Договір оренди землі № 201603000100022, про що 18.04.2016 р. вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 14258559, відповідно до п. 1 якого Орендодавець, відповідно до рішення шістдесят першої сесії шостого скликання Запорізької міської ради № 58/83 від 07.10.2015 р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування торгівельного комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна 1. Строк дії договору до 07.10.2034 р..

Власником земельної ділянки загальною площею 0,7478 га, кадастровий номер 2310100000:03:025:0038 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, 1 (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 329400180 від 18.04.2023 р..

Згідно п. 12 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 525 000 грн. 47 коп., що складає три відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2016 рік.

Відповідно до п. 14 Договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України в Комунарському районі м. Запоріжжя.

Запорізька міська рада повністю виконала покладені на неї зобов`язання, передбачені договором, та передала орендарю земельну ділянку загальною площею 0,7478 га, кадастровий номер 2310100000:03:025:0038 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна 1, а орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі (далі за текстом - акт).

За таких умов, у Орендаря за результатами підписання договору та вказаного акту прийому-передачі виник обов`язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступними за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату, що вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 525 000грн. 47 коп., що складає три відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2016 року.

Однак, всупереч умов договору, відповідно до інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області листом від 20.03.2023 р. № 2671/5/08-01-04-07, станом на 16.03.2023 р. заборгованість ТОВ «ПРОГРЕС М» по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:009:0306 складає 559 119,77 грн..

21.02.2023 р. Орендодавець направив засобами поштового зв`язку Орендарю претензію про сплату заборгованості з орендної плати та земельного податку № 01/02-11/0368 від 16.02.2023 р. Вказана претензія з вимогою залишилась без виконання.

Вказані обставини стали підставою для звернення Позивача до суду з позовом.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги Позивача, місцевий господарський суд погодився з доводами Позивача, що оренда плата є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже існуюча заборгованість Відповідача з орендної плати за землю порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб. Однак, Відповідачем не було надано належним та допустимих доказів сплати заборгованості з орендних платежів за землю на суму 559 119,77 грн..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом позову у цій справі є стягнення 559 119,77 грн. заборгованості з орендної плати за Договором оренди землі № 201603000100022 від 17.03.2016 р., укладеного між Запорізькою міською радою ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС М» ( Орендар ).

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ( ст. 13 Закону України "Про оренду землі" ).

Ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Положеннями пункту 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.

Згідно з пунктами 288.1- 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній станом на 17.03.2016 р. ) було встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній з 01.01.2018 р. ) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Як зазначалося раніше, власником орендованої земельної ділянки загальною площею 0,7478 га, кадастровий номер 2310100000:03:025:0038 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна, 1 є Запорізька міська рада, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 329400180 від 18.04.2023 р..

17.03.2016 р. між Запорізькою міською радою ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС М» ( Орендар ) було укладено Договір оренди землі № 201603000100022, відповідно до п. 1 якого Орендодавець, відповідно до рішення шістдесят першої сесії шостого скликання Запорізької міської ради № 58/83 від 07.10.2015 р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування торгівельного комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна 1. Строк дії договору до 07.10.2034 р..

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 12 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 525 000 грн. 47 коп., що складає три відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2016 рік.

Відповідно до п. 14 Договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України в Комунарському районі м. Запоріжжя.

Відповідно до п. 31.8. договору, Орендодавець має право здійснювати контроль за виконанням умов договору з боку Орендаря, у тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати.

Орендар, відповідно до п. 34.4. договору зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

За таких умов, у Орендаря виник обов`язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступними за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату, що вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 525 000грн. 47 коп., що складає три відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2016 року.

Однак, всупереч умов договору, відповідно до інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області листом від 20.03.2023 р. № 2671/5/08-01-04-07, станом на 16.03.2023 р. заборгованість ТОВ «ПРОГРЕС М» по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:009:0306 складала 559 119,77 грн..

Як свідчать матеріали справи Відповідач сплачував орендну плату за землю у попередні роки і частково сплатив 25.03.2023 р. платіжною інструкцією № 103 орендну плату за землю за лютий 2022 року у сумі 48 994,32 грн. у зв`язку з чим подав уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю, де вказав про відсутність податкових зобов`язань з березня по грудень 2022 року включно, посилаючись на Закон України від 11.04.2023 р. за № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», яким внесено зміні до податкового кодексу України з урахуванням Наказу від 22.12.2022 за №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Звідси оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованість Відповідача перед Позивачем з орендної плати за договором у розмірі 559 119,77 грн. за період з 01.01.2022 р. по 16.03.2023 р., суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню частково в сумі 510 125,45 грн., а провадження у справі в частині стягнення 48 994,32 грн. підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю перемету спору, оскільки вказана сума була сплачена Відповідачем після відкриття провадження судом у цій справі.

Щодо доводів Скаржника про те, що спір у цій справі є фактично спором щодо плати за землю у формі земельного податку відповідно до податкового законодавства, тому Позивач не має права звертатися до суду з такими вимогами та є неналежним Позивачем, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як зазначалося раніше, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором за користування земельною ділянкою.

В п. п. 82, 83, 84 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 р. у справі № 910/14176/20 зазначено, що виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). За змістом частини другої ст. 21 Закону України "Про оренду землі" Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 ст. 288 цього Кодексу ( такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 р. у справі № 925/258/17 ).

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно із частиною п`ятою ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того, за змістом ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 р. у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 р. у справі № 922/3321/18, від 16.03.2020 р. у справі № 922/1658/19.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору ( такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі № 1917/1188/2012 ( № 826/1291/17 ) ( провадження № 11-1317апп18 )).

За таких обставин посилання Скаржника на пріоритетне застосування норм податкового законодавства у порівнянні з положеннями земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", якими регулюються спірні орендні правовідносини між сторонами у даній справі, є безпідставними ( подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 09.06.2020 р. у справі № 911/2685/18, від 13.10.2021 р. у справі № 910/14176/20 ).

Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі, в тому числі де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, а не адміністративними судами в рамках контролюючих відносин, з урахуванням положень земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Суд вправі самостійно, за наданими сторонами доказами, досліджуючи умови договору оренди землі у сукупності з наданими доказами, встановлювати наявність або відсутність заборгованості з орендної плати за договором оренди землі та розмір такої заборгованості. Це жодним чином не є підміною функцій органу доходів і зборів, адже предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості саме з орендної плати за договором оренди землі, тобто у зв`язку з неналежним виконання договірних зобов`язань Орендарем земельної ділянки перед Орендодавцем.

Отже, суд попередньої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення Відповідача щодо перевищення Позивачем повноважень шляхом нарахування спірної заборгованості та підміну функцій органів доходів і зборів, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди, а не виконання органами доходів і зборів повноважень щодо донарахування і стягнення обов`язкових платежів.

Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 18.03.2021 р. у справі № 904/5955/19, закриваючи касаційне провадження вказав, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2018 р. у справі № 912/1385/17, до правовідносин, які склалися саме між Орендодавцем та Орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки, підлягають застосуванню норми ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відповідно до частини першої якої відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Доводам Скаржника щодо відсутності у нього обов`язку сплачувати орендну плати за землю під час воєнного стану, суд першої інстанції дав належну оцінку, зазначивши, що в умовах воєнного стану та погіршення економічної ситуації в Україні, сплата податків, в тому числі і орендної плати за земельні ділянки, є обов`язком суб`єктів господарювання, який безпосередньо впливає на обороноздатність Держави, а тому намагання Відповідача ухилитись від орендної плати за спірну земельну ділянку з формальних підстав є неприпустимим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком господарського суду, з огляду на наступне.

З огляду на загальновідомі обставини здійснення повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст. 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 р. № 3 89-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. за № 2024/02.02-7.1 визначено, що ТПП України підтверджує, що обставини введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений внаслідок настання таких (обставин непереборної сили).

Відповідно до п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті ( абзац перший пункту 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022 р.).

Так, відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу визначено, що, тимчасово, на період з 01.03.2022 р. по 31.12., наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2022 р. за № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться ( велися ) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією ( далі перелік ), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 р. за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, додатком (Переліком) до якого, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 «Запорізька область» зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід`ємною частиною, віднесені до територій можливих бойових дій.

12.12.2022 р. Державною податковою службою України було надано роз`яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ГХ, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться ( велися ) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Скаржник вважає, що земельна ділянка загальною площею 0,7478 га, кадастровий номер 2310100000:03:025:0038 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Східна 1, отримана ТОВ «ПРОГРЕС М» 26.09.2019 р. на підставі Договору оренди землі за № 201603000100022 від 17.03.2016 р., розташована саме на території де ведуться активні бойові дії з 12.03.2022 р..

Однак, як слушно зазначив суд першої інстанції - спірна земельна ділянка, що не заперечується сторонами, розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району. Загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи починаючи з 24.02.2022 р. не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою російською федерацією. Ракетні обстріли м. Запоріжжя не відносяться до активних бойових дій в тій же мірі як і до інших територій та міст України, які не перебувають безпосередньо у зоні бойових дій ( в т.ч. міста Київ, Львів, Хмельницький, Кривий Ріг, Одеса тощо ). Окремі населенні пункти та території Запорізького району, який розташований навкруги м. Запоріжжя, з південного напрямку дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від числених щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.

Оцінюючи доводи сторін, господарським судом обгрунтовано враховано, що первинно у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада ухвалила Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 р. № 2120-IX, яким доповнила підрозділ 10 Перехідних положень Податкового кодексу України пунктом 69.14 наступного змісту: Тимчасово, на період з 01.03.2022 р. по 31.12., наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Очевидно, що в умовах активних наступальних дій з боку агресора та постійної зміни ліній фронту законодавець приймав нормативні акти в екстремальних умовах і цілком зрозуміло, що вказаним Законом звільнялися від плати за землю (орендної плати) земельні ділянки, на територіях де ведуться (велися) бойові дії.

При цьому, первинно затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 25.04.2022 р. № 75 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 р. № 457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України", Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 р., ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 р. за № 453/37789 ) не містив жодних територіальних громад Запорізького району серед територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних ( бойових ) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 р..

Запорізька міська територіальна громада Запорізького району з`явилася у вказаному переліку в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31.05.2022 р. № 104, станом на 27.05.2022 р..

Проте, за даними загальнодоступних джерел (https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20220527-karta-bojovyh-dij-na-25-05-2022-sytuacziya-na-fronti/) станом на 25.05.2022 р. територія м. Запоріжжя також не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)

Вказана ситуація не змінювалася і в подальшому, а тому редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 р. пункт 69.14 було викладено наступним чином: За період з 01.01.2022 р. до 31.12.2022 р. не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 р. до 31.12.2022 р. - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції - законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмежив його дію до 31.12.2022 р..

Сам по собі обов`язок Орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у 2022 році існував на підставі вимог законодавства та Договору оренди. Виключно через початок військової агресії законодавцем прийнято очевидне рішення, що на територіях де ведуться бойові дії та які знаходяться під окупацією орендна плата за земельні ділянки не буде сплачуватися орендарями.

Уточнення формулювання відносно прямої вказівки в Законі, що вказане стосується земельних ділянок, що розташовані на територіях активних бойових дій, викликане тим, що до відповідних переліків визначених Міністерством реінтеграції увійшли територіальні громади, які розташовані на територіях прилеглих до тих, де велися активні бойові дії, але яких бойові дії безпосередньо не торкнулися. У відповідних переліках з`явилося поняття "Територій можливих бойових дій", до яких згодом потрапила і територіальна громада Запорізького району, включаючи м. Запоріжжя.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що вказаним нормативним актами не встановлювалась та не погіршувалася відповідальність будь-яких осіб, не встановлювалися нові податки, а тому твердження Відповідача, що вказане суперечить ст. 58 Конституції України, якою визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, судом до уваги прийнято не було.

Щодо уточнюючої податкової декларації з орендної плати за землю, де Відповідач вказав про відсутність податкових зобов`язань з березня по грудень 2022 року включно, посилаючись на Закон України від 11.04.2023 р. за № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», яким внесено зміні до Податкового кодексу України з урахуванням наказу від 22.12.2022 р. за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, то як слушно зазначив місцевий господарський суд - Податковий кодекс надає право коригування податкових зобов`язань виключно тим суб`єктам господарювання, орендовані земельні ділянки яких перебувають в зоні активних бойових дій. Крім цього, зміни до Договору оренди земельної ділянки щодо звільнення Орендаря від сплати орендних платежів у 2022 році сторонами не вносилися, жодного рішення щодо звільнення від цих платежів будь-яких орендарів земельних ділянок на території м. Запоріжжя Запорізькою міською радою не приймалося, доказів зворотного Відповідачем суду надано не було.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

13. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС М" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 р. у справі № 908/1435/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 28.11.2023 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О..

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін