Постанова

від 20.11.2023 по справі 904/1584/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1584/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПРАЙМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2023 у справі №904/1584/23 (суддя Юзіков С.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПРАЙМ", м. Дніпро

про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПРАЙМ" про стягнення з боргу у розмірі 305 699,05грн., 25% річних - 4 606,42 грн., пені - 9 212,85 грн., штрафу - 61 139,81 грн., а також судові витрати у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 111/21-Пвід 01.07.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2023 закрито провадження у справі № 904/1584/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПРАЙМ" в частині стягнення 4 606,42 грн - 25% річних, 9 212,85 грн. - пені, 34 180,73 грн. - штрафу; решту позовних вимог задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПРАЙМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" 304 000,00 грн. - основного боргу, 26 959,08 грн. - штрафу, 4 964,39 грн. - судового збору; у решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПРАЙМ", в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення 304 000,00 грн основного боргу, 26 959,08 грн штрафу, та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд", а саме в частині стягнення основного боргу в розмірі 244000,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на 10.05.2023 згідно акту звірки взаємних розрахунків, загальна заборгованість Відповідача склала 266 000 грн. Скаржник посилається на неправомірне зарахування оплачених Апелянтом коштів (з призначенням платежу: Сплата за товар згідно Договору № 111/21-П від 01.07.2021) на погашення процентів та неустойки, оскільки Відповідачем було здійснено оплату саме за товар, відтак, відносити вказані оплати на погашення заборгованості за п. 7.6. Договору є неправомірним.

Позивач правом на подання відзиву не скористався.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) ОСОБА_1., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПРАЙМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2023 у справі №904/1584/23; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 31.10.2023.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.09.2023, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів - Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023 зазначеною колегією суддів прийнято справу №904/1584/23 до свого провадження.

17.11.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано перебуванням на лікарняному.

В судове засідання 20.11.2023 представники учасників процесу не з`явились.

Розглянувши клопотання, колегія суддів відмовила у його задоволенні з огляду на відсутність доказів в його підтвердження, а також з урахуванням того, що відповідач є юридичною особою, яка в порядку ч.3 ст.56 ГПК України не позбавлена права здійснювати представництво інтересів через свого керівника (самопредставництво).

В судовому засіданні 20.11.2023 підписано вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між ТОВ "МАСЛО ТРЕЙД" (Постачальник) з ТОВ "Торгово-виробнича компанія "ПРАЙМ" (Покупець) укладено Договір поставки № 111/21-П від 01.07.2021, згідно умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього Договору передати Покупцеві у власність товар - мастильні матеріали, експлуатаційні рідини для автомобілів та іншої техніки, інші комплектуючі до транспортних засобів тощо, окремими партіями згідно з відповідними замовленнями Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар (далі - Товар) та своєчасно оплатити його на умовах, що визначені цим Договором.

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного прийому товару Покупцем та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної (п. 1.2. Договору).

Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем на підставі рахунку, що виставляється Постачальником, в обумовлені цим Договором строки шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.2. Договору).

Покупець здійснює розрахунки за відповідну партію товару у формі попередньої оплати повної вартості партії товару або відстрочки платежу на 14 (чотирнадцять) днів від дати відвантаження товару Покупцю. Фактом поставки товару вважається прийом Покупцем даної партії товару за накладною (п. 3.3. Договору).

Постачальник зобов`язаний передати Покупцеві всі необхідні документи на поставлений товар. Пакет документів з поставкою товару: рахунок-фактура, видаткова накладна, сертифікат якості (або документ, який підтверджує якість товару). Податкова накладна має бути зареєстрована в термін відповідно діючого законодавства (п. 4.6. Договору).

При порушені умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричиненні нею збитки, у тому числі і не отриманий прибуток, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених в цьому Договорі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 7.1. Договору).

У разі порушення строків оплати вартості відповідної партії товару, що встановлені пунктами 3.3., 3.4. цього Договору, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочення (п. 7.2.Договору).

У випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу Постачальника, відповідно до ст. 625 ЦК України, Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25 % річних від простроченої суми (п. 7.3. Договору).

У разі, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, Постачальник матиме право, крім стягнення передбаченої Договором пені додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 20 % від простроченої суми (п.7.4. Договору).

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, Постачальник має право зарахувати отримані кошти відповідно до положень ст. 534 ЦК України. Сплата штрафів, пені та відшкодування збитків не позбавляє винну сторону від виконання нею своїх зобов`язань по цьому Договору (п. 7.6. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 3 (трьох) років, але в будь-якому випадку до моменту повного розрахунку Покупцем за поставлений товар (п. 8.1. Договору).

В разі, якщо жодна зі сторін не відмовилася від виконання даного Договору за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до закінчення строку його дії та не має претензій одна до одної, строк дії Договору автоматично вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах (п. 8.4. Договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 689 452,34 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 13-46) та виставлено рахунки на оплату (а.с.47-80).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 1 383 753,29 грн., на підтвердження чого надані платіжні інструкції (а.с.81-121).

Несплаченим залишився борг у сумі 305 699,05 грн.

У зв`язку з простроченням зобов`язань за договором, позивач нарахував та просить стягнути 61 139,81 грн. - штрафу, за період з 24.02.2023 до 17.03.2023 пеню - 9 212,85 грн., 25 % річних - 4 606,42 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване належним виконанням зобов`язань з поставки товару з боку позивача та неналежним з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар, пені, 25% річних та штрафу за прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару.

Предметом доказування у даній справі є строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості; наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

У якості доказів, що підтверджують обставини, викладені у позовній заяві, позивач надає копії: договору поставки №111/21-П від 01.07.2021; видаткові накладні; рахунки на оплату по замовленням.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи умови п. 3.3. договору, положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище накладними, є таким, що настав.

Відповідач до подачі позову сплатив 1 699,05 грн. (платіжна інструкція №2474 від 20.03.2023).

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем також заявлена вимога про стягнення пені, 25% річних та штрафу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктами 7.2., 7.4. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати вартості відповідної партії товару, що встановлені пунктами 3.3., 3.4. цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочення. Якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, постачальник матиме право, крім стягнення передбаченої договором пені додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Господарським судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, з якою погоджується апеляційний суд та встановлено, що пеня у заявленому періоді складає 9 212,85грн.

Заявлений до стягнення позивачем штраф у сумі 61 139,81 обчислений вірно.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу постачальника, відповідно до ст. 625 ЦК України, покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25 % річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути 25% річних у сумі 4 606,42 грн.

Перевіркою правильності розрахунку 25% річних судом порушень вимог чинного законодавства не встановлено.

В той же час, після відкриття провадження у справі відповідач сплатив на користь позивача 48 000,00 грн. (платіжні інструкції № 2487 від 24.04.2023, № 2490 від 28.04.2023, №2504 від 05.05.2023, № 2511 від 18.05.2023).

Господарським судом, на підставі п. 7.6. Договору та ст. 534 ЦК України здійснив зарахування, сплаченої відповідачем суми у розмірі: 4 606,42 грн. - 25 % річних, 9 212,85 грн. - пені, 34 180,73 грн. - штрафу та закрив провадження у справі в цій частині.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи скаржника щодо того, що відповідачем було здійснено оплату саме за товар, та вказані оплати віднесені на погашення заборгованості за п. 7.6. Договору є неправомірним, спростовуються наступним.

Пунктом 7.6. Договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, Постачальник має право зарахувати отримані кошти відповідно до положень ст. 534 ЦК України. Сплата штрафів, пені та відшкодування збитків не позбавляє винну сторону від виконання нею своїх зобов`язань по цьому Договору.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції здійснене правильне зарахування заявлених сум.

Щодо акту звірки взаємних розрахунків.

Апелянт не заявив жодного клопотання про долучення означеного акту як доказу до матеріалів справи, а також не заявив причин його неподання у процесі розгляду справи у суді першої інстанції.

У відповідності до ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву відповідачем додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

До відзиву на позовну заяву відповідачем надано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого загальна заборгованість відповідача становить 266 000 грн.

Колегія суддів зазначає, що вказаний акт не підписаний з боку позивача, а отже, не приймається як доказ.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 304 000,00 грн. - основного боргу, 26 959,08 грн. - штрафу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а викладені у ній доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПРАЙМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2023 у справі № 904/1584/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2023 у справі №904/1584/23 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПРАЙМ" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.11.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков