Рішення

від 27.11.2023 по справі 910/13679/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2023Справа № 910/13679/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ"

про стягнення 2 231 893,82 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А. Р.

Представники:

від позивача - Зубаль А.І.

від відповідача - не з`явилися

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" (далі - позивач, ТОВ "АГРОДАР-БАР") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ" (далі - відповідач, ТОВ "ІЕК "ТОРГДІАЛ") про стягнення 2 231 893,82 грн на підставі Договору складського зберігання № 54 від 06.12.2022, з яких: 1 565 678,78 грн основного боргу; 431 902,07 грн пені, 57 192,42 грн інфляційних нарахувань; 26 234,84 грн 3% річних; 150 885,71 грн 10% штрафу.

Позовна заява разом з доданими до неї документами сформована позивачем в системі "Електронний суд" та зареєстрована в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду".

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору складського зберігання № 54 від 06.12.2022 в частині здійснення оплати послуг за період з 06.12.2022 по 31.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 позовну заяву ТОВ "АГРОДАР-БАР" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13679/23, ухвалено здійснювати розгляд справи 02.10.2023 о 11:00 год за правилами загального позовного провадження.

20.09.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника ТОВ "АГРОДАР-БАР" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відповідно до наведеної заяви представник ТОВ "АГРОДАР-БАР" просив суд постановити ухвалу про проведення судового засідання, призначеного на 02.10.2023 о 11:00 год, та усіх наступних судових засіданнях по справі № 910/13679/23 за участю представника ТОВ "АГРОДАР-БАР" - Зубаль А.І. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 заяву представника позивача - ТОВ "АГРОДАР-БАР" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

28.09.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 02.10.2023, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання, призначене на 02.10.2023, не з`явився.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у підготовчому засіданні 02.10.2023 за відсутності відповідача (його представника).

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні 02.10.2023 судом оголошено перерву на 16.10.2023 о 12:20 год.

У підготовче засідання, призначене на 16.10.2023, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання, призначене на 16.10.2023, не з`явився.

У підготовчому засіданні 16.10.2023 представник позивача зазначив, що повідомив усі обставини справи, які йому відомі, та надав всі докази, на які він посилається у позові.

У підготовчому засіданні, призначеному на 16.10.2023, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.11.2023 о 10:00 год.

Проведення судового засідання, призначеного на 13.11.2023, здійснювалось за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 13.11.2023, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений.

Пунктом 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Матеріали справи містять рекомендовані повідомлення з відмітками про вручення уповноваженому представнику відповідача ухвал суду у даній справі.

Судом враховано, що згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 явка учасників справи у судове засідання не визнана обов`язковою.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 13.11.2023 судом розпочато розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово представника позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.11.2023 здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 13.11.2023 на стадії судових дебатів судом оголошено перерву на 27.11.2023 о 10:20 год.

Проведення судового засідання, призначеного на 27.11.2023, здійснювалось за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 27.11.2023, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений.

У судовому засіданні 13.11.2023 судом здійснювався розгляд справи по суті зі стадії судових дебатів.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.11.2023 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими обґрунтовано обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" (далі - зерновий склад, позивач, ТОВ "АГРОДАР-БАР") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ" (далі - поклажодавець, відповідач, ТОВ "ІЕК "ТОРГДІАЛ") через систему електронного документообігу "Вчасно" укладено Договір складського зберігання № 54 від 06.12.2022 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору поклажодавець зобов`язується передати на зберігання сільськогосподарську продукцію зернових, зернобобових та олійних культур врожаю 2022 року (далі - продукція або зерно), сплатити зерновому складу усі визначені Договором платежі, а також отримати продукцію зі зберігання, а зерновий склад зобов`язується прийняти продукцію на зберігання, надати послуги та виконати роботи, передбачені Договором стосовно продукції, та повернути її поклажодавцеві. Строк зберігання та кількість продукції визначена в п. 1.2. Договору.

Згідно з пп 3.1.1 п. 3.1 Договору зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання у поклажодавця продукцію та довести її до якісних показників, зазначених у п. 2.10 даного Договору, а також забезпечити її кількісне та якісне зберігання.

У свою чергу, з пп 3.2.1 п. 3.2 Договору поклажодавець зобов`язується своєчасно розраховуватися за надані йому послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання, вентилювання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов`язаних зі зберіганням продукції, відшкодувати вартість оформлення та реєстрації складських документів за тарифами, визначеними у відповідному додатку до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 6.1 Договору вартість послуг зернового складу визначена сторонами у відповідному додатку до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі (в гривнях), що включає в себе податок на додану вартість (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору сторони узгодили, що послуги зернового складу з приймання, очищення, сушіння та зберігання, інші платежі, передбачені цим Договором або додатками до нього, повинні бути оплачені поклажодавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання виставленого зерновим складом рахунку, але у будь-якому випадку не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг. Виставлення, виписування, надання поклажодавцю рахунку не є обов`язковою передумовою для оплати наданих зерновим складом послуг. Достатньою підставою для оплати є отримання акту здачі - приймання виконаних робіт або акту-розрахунку, які складені та надані поклажодавцю відповідно до умов даного Договору та дають можливість сторонам чітко розуміти вартість наданих послуг. Кінцева оплата наданих послуг згідно вказаних в цьому пункті документів має відбутись не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг (складання вказаних документів).

Згідно з п. 6.11 Договору зерновий склад зобов`язаний щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця направляти акт(и) здачі-приймання виконаних робіт поклажодавцю або передати представнику поклажодавця. Поклажодавець повинен підписати та повернути акт протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання. В разі неповернення акту здачі-приймання виконаних робіт у зазначений термін, акт здачі-приймання виконаних робіт вважається погодженим поклажодавцем, а роботи/послуги - такими, що прийняті поклажодавцем без зауважень.

Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором в частині строку зберігання, визначеного в п. 1.2. Договору, та оплати наданих послуг. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору, а також від проведення взаєморозрахунків у частині фактично виконаних за Договором зобов`язань (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 9.2 Договору сторони узгодили, що підписуючи цей Договір сторони також погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього Договору, в тому числі при складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України. Сторони погодили, що Договір, додаткові угоди до цього Договору, додатки, специфікації, які є невід`ємною частиною цього Договору, а також первинні документи на виконання цього Договору можуть складатися Сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. При складанні таких документів у електронному вигляді та підписанні їх з використанням кваліфікованого електронного підпису застосовуються кваліфіковані електронні печатки сторін (за наявності). Сторони погодили, що застосування електронного документообігу відбувається із застосуванням онлайн-сервісу документообігу Вчасно (Сервіс) - програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу, призначеної для автоматизації процесів електронного документообігу між сторонами цього Договору, що передбачає підписання, надсилання, отримання та зберігання електронних документів онлайн за посиланням - https://vchasno.ua (надалі - оператор (посередник) системи електронного документообігу). Електронний документ вважається одержаним його адресатом з часу та дати надходження авторові повідомлення в електронній формі від оператора (посередника) системи електронного документообігу повідомлення про відправлення документу адресату.

Згідно з п. 9.12 Договору, доповнення та зміни до цього Договору є його невід`ємними частинами у разі, якщо вони узгоджені та підписані належним чином уповноваженими представниками сторін, окрім випадків, визначених цим Договором.

Додатками № 1 та № 2 до Договору є узгоджені сторонами тарифи послуг при грошовій формі розрахунку, в грн. з ПДВ.

01.05.2023 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої визначили, що сума боргу поклажодавця перед зерновим складом по Договору за послуги зберігання становить 1 508 857,16 грн.

У пункті 2 Додаткової угоди сторони узгодили, що поклажодавець зобов`язаний оплатити суму боргу в розмірі 1 508 857,16 грн до 31.07.2023.

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди сторони передбачили, що у разі невиконання пунктів 1, 2 Додаткової угоди, поклажодавець зобов`язався сплатити на користь зернового складу, крім штрафних санкцій визначених у Договорі, штраф у розмірі 10% від суми, визначеної у пункті 1 цього Договору.

Згідно з п. 5 Додаткової угоди сторони узгодили, що інші умови Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Договір та Додаткова угода № 2 до Договору підписані з використанням кваліфікованого електронного підпису та із застосуванням кваліфікованих електронних печаток сторін.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору в період з 06.12.2022 по 31.07.2023 надав відповідачу послуги зі складського зберігання кукурудзи некласної на загальну суму 1 565 686,78 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), втім у встановлений Договором строк та у подальшому, відповідачем не були виконані зобов`язання щодо здійснення розрахунку за надані позивачем послуги.

З огляду на наведене позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача 1 565 678,78 грн основного боргу на підставі Договору, а також 431 902,07 грн пені, 57 192,42 грн інфляційних нарахувань, 26 234,84 грн 3% річних та 150 885,71 грн 10% штрафу у зв`язку з несвоєчасною оплатою наданих позивачем послуг.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзив у встановлений судом строк без поважних причин не подав, у зв`язку з чим суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами, які не спростовані відповідачем.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору складського зберігання № 54 від 06.12.2022, суд дійшов висновку, що він за своєю правовою природою є договором зберігання.

Частиною 1 статті 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно частини 1 статті 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

За змістом частини 1 статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до положень частини 3 статті 946 ЦК України у разі, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

За висновками Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 609/67/18 ознаками новації відповідно до змісту статті 604 ЦК України є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

Уклавши Додаткову угоду № 2 від 01.05.2023 до Договору, сторони здійснили заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новацію) в частині строку оплати за послуги зберігання, а саме у пункті 2 цієї додаткової угоди узгодили, що поклажодавець зобов`язаний оплатити до 31.07.2023 суму боргу в розмірі 1 508 857,16 грн, яка визначена сторонами на дату укладення цієї додаткової угоди.

Судом по матеріалам справи встановлено, що в період з 06.12.2022 по 31.07.2023 позивач надав відповідачу послуги зі складського зберігання кукурудзи некласної на загальну суму 1 565 686,78 грн, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними сторонами:

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 591 від 31.12.2022 суму 1 434 731,57 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 46 від 31.01.2023 на суму 19 149,11 грн (укладений в паперовому вигляді);

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 87 від 28.02.23 на суму 17 295,97 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 125 від 31.03.2023 на суму 19 149,11 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 159 від 30.04.2023 на суму 18 531,40 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 189 від 31.05.2023 на суму 19 149,11 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 212 від 30.06.2023 на суму 18 531,40 грн (укладений через систему електронного документообігу "Вчасно");

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 252 від 31.07.2023 на суму 19 149,11 грн (був надісланий позивачем відповідачу 02.08.2023 через систему електронного документообігу "Вчасно", але не підписаний відповідачем).

Всі вищенаведені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), окрім Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 252 від 31.07.2023, підписані уповноваженими представниками сторін (власноруч або з використанням кваліфікованого електронного підпису) та скріплені печатками сторін (у тому числі із застосуванням кваліфікованих електронних печаток).

Підписанням вищенаведених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач підтвердив повноту та своєчасність наданих позивачем послуг за Договором, а також відсутність у нього зауважень чи заперечень стосовно обсягу та вартості отриманих послуг.

Стосовно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 252 від 31.07.2023, який був надісланий позивачем відповідачу 02.08.2023 через систему електронного документообігу "Вчасно", проте на даний час не підписаний та не повернутий відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку, що з урахуванням умов п. 6.11 Договору такий акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 19 149,11 грн вважається погодженим відповідачем, а роботи/послуги- такими, що прийняті відповідачем без зауважень.

Так, пунктом 6.11 Договору сторони передбачили, що поклажодавець (відповідач) повинен підписати та повернути акт протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання. В разі неповернення акту здачі-приймання виконаних робіт у зазначений термін, акт здачі-приймання виконаних робіт вважається погодженим поклажодавцем (відповідачем), а роботи/послуги - такими, що прийняті поклажодавцем без зауважень.

Відповідно до п. 6.3 Договору кінцева оплата наданих послуг згідно акту здачі - приймання виконаних робіт мала відбутись не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг (складання акту здачі - приймання виконаних робіт).

Водночас, відповідно до пункту 2 Додаткової угоди сторони узгодили, що поклажодавець зобов`язаний оплатити суму боргу, визначену в п. 1. Додаткової угоди, в строк до 31.07.2023.

Сума боргу поклажодавця (відповідача) перед зерновим складом (позивачем) за послуги зберігання за Договором, визначена в п. 1 Додаткової угоди, становить 1 508 857,16 грн станом на 01.05.2023.

Проте, у визначений Додатковою угодою строк (до 31.07.2023) відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати суми боргу за послуги зберігання у розмірі 1 508 857,16 грн (за період з 06.12.2022 по 30.04.2023).

Станом на момент розгляду даної справи заборгованість відповідача становить 1 565 686,78 грн (1 508 857,16 грн за період з 06.12.2022 по 30.04.2023 + 56 829,62 грн за період з 01.05.2023 по 31.07.2023). Строк виконання вказаного грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви є таким, що настав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідачем наявність вказаної заборгованості не спростовано, доказів її погашення суду не надано.

Приписами статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем реалізовано своє процесуальне права на подання позову про стягнення основного боргу лише в сумі 1 565 678,78 грн, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманих послуг зі зберігання, позивач просить суд стягнути з відповідача 431 902,07 грн пені, 57 192,42 грн інфляційних нарахувань, 26 234,84 грн 3% річних та 150 885,71 грн 10% штрафу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 431 902,07 грн пені за період з 16.01.2023 по 17.08.2023 та 150 885,71 грн 10% штрафу.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вчинену сторонами новацію (п. 2 Додаткової угоди до Договору), суд встановив, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати суми боргу в розмірі 1 508 857,16 грн з 01.08.2023. Крім того, враховуючи п. 6.3 Договору, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати за Актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № 189 від 31.05.2023 на суму 19 149,11 грн - з 16.06.2023, за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 212 від 30.06.2023 на суму 18 531,40 грн - з 16.07.2023, за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 252 від 31.07.2023 на суму 19 149,11 грн - з 16.08.2023.

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди до Договору, у разі невиконання пунктів 1, 2 Додаткової угоди, поклажодавець зобов`язався сплатити на користь зернового складу, крім штрафних санкцій визначених у Договорі, штраф у розмірі 10% від суми, визначеної у пункті 1 цього Договору.

Відповідно до п. 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати поклажодавцем наданих зерновим складом послуг (виконаних робіт), поклажодавець, зокрема, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені (за період по 17.08.2023), суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 431 902,07 грн підлягають задоволенню у розмірі 33 327,65 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені (398 574,42 грн) судом відхиляються як необгрунтовані.

Судом встановлено, що борг у розмірі 1 508 857,16 грн до 31.07.2023 відповідач не сплатив, відтак вимоги позивача на підставі п. 3 Додаткової угоди до Договору про стягнення з відповідача 150 885,71 грн 10% штрафу визнаються судом обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 57 192,42 грн інфляційних нарахувань, 26 234,84 грн 3% річних за період 16.01.2023 по 17.08.2023.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вчинену сторонами новацію (п. 2 Додаткової угоди до Договору), суд встановив, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати суми боргу в розмірі 1 508 857,16 грн з 01.08.2023. Крім того, враховуючи п. 6.3 Договору, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати за Актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № 189 від 31.05.2023 на суму 19 149,11 грн - з 16.06.2023, за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 212 від 30.06.2023 на суму 18 531,40 грн - з 16.07.2023, за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 252 від 31.07.2023 на суму 19 149,11 грн - з 16.08.2023.

За таких обставин, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних (за період по 17.08.2023), суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 26 234,84 грн підлягають задоволенню у розмірі 2 260,84 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних (23 974,00 грн) судом відхиляються як необгрунтовані.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про його необгрунтованість з огляду на встановлені судом обставини вчиненої сторонами новації та наявність дефляції у періоди, коли відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати суми боргу в розмірі 1 508 857,16 грн та сум боргу за Актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № 189 від 31.05.2023, № 212 від 30.06.2023, № 252 від 31.07.2023. Відтак вимоги позивача про стягнення 57 192,42 грн інфляційних нарахувань судом відхиляються як необгрунтовані.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 1 565 678,78 грн основного боргу, 33 327,65 грн пені, 150 885,71 грн 10% штрафу, 2 260,84 грн 3% річних.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві визначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 80 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви у сумі 26 782,75 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження ставки судового збору відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"), що підтверджується платіжною інструкцією № 1376 від 22.08.2023.

Докази понесення позивачем інших судових витрат в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позову частково, судовий збір у сумі 21 025,85 грн покладається на відповідача, а в сумі 5 756,90 грн на позивача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 165, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "ТОРГДІАЛ" (Україна, 01042, місто Київ, вулиця Іоанна, Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В, офіс 201; ідентифікаційний код 36757500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" (Україна, 23032, Вінницька область, Жмеринський район, село Міжлісся, вулиця Лісова, будинок 2; ідентифікаційний код 35599189) 1 565 678,78 грн (один мільйон п`ятсот шістдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 78 коп.) основного боргу, 33 327,65 грн (тридцять три тисячі триста двадцять сім гривень 65 коп.) пені, 150 885,71 грн (сто п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят п`ять гривень 71 коп.) 10% штрафу, 2 260,84 грн (дві тисячі двісті шістдесят гривень 84 коп.) 3% річних, 21 025,85 грн (двадцять одну тисячу двадцять п`ять гривень 85 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 28.11.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА