Ухвала

від 28.11.2023 по справі 911/2408/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" листопада 2023 р., м. Київ Справа № 911/2408/23

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши заяву про самовідвід

у справі за позовом Приватного підприємства «Інвестиційна Компанія "Плутос"» (03164, місто Київ, вулиця Булаховського, будинок 30-А, код 34999122)

до Приватного акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд» (02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 3, код ЄДРПОУ 24089818)

про визнання того, що позивач у період з 01.01.2019 по 31.08.2019 не прострочував сплати орендної плати за договором № 06/2017-1 від 01.08.2017,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2408/23. До суду 28.11.2023 надходила заява позивача про відвід судді. У вказаній заяві наведені обставини розгляду суддею Черногузом А.Ф. інших справ, де учасником провадження було ПП ІК «Плутос» № 911/810/20 та № 911/2959/21. Ухвалою суд відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на частину 4 статті 35 ГПК України, оскільки вказані позивачем підстави зводилися до незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді у іншій справі.

В той же час, суддею 28.11.2023 заявлено заяву про самовідвід, що обґрунтована наступним.

Ухвалою суд відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на частину 4 статті 35 ГПК України, оскільки вказані позивачем підстави зводилися до незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді у іншій справі.

Водночас, незважаючи на те, що такі обставини відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України слугують підставами для відмови у задоволенні заяви, враховуючи положення пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України (є інші обставини, які викликають сумніву неупередженості або об`єктивності судді), мною заявляється самовідвід від участі у справі з огляду на наступне.

Передусім, у заяві про самовідвід акцентовано увагу на висловлювання сторони позивача, які наведені у заяві про відвід судді у справі № 911/2408/23: «суддя без поваги ставиться до своїх рішень, діє всупереч процесуальному та матеріальному праву та вважає зайвими висновки Верховного Суду», «суддя є упередженим або не є обізнаним у процесуальному та матеріальному праві», «прискіпливе ставлення пов`язане з особистою неприязню до сторони позивача у справі».

Варто врахувати, що такі твердження сторони позивача викликані в першу чергу обставиною, що склалася в ході розгляду справи № 911/2959/21, що пов`язана з допущеною суддею опискою у резолютивній частині рішення у справі та винесенням ухвали про виправлення описки, позаяк учасники того провадження не здійснили жодних дій щодо оскарження рішення у справі № 911/2959/21 з підстав наявності тієї помилки (описки) чи звернення за його роз`ясненням з підстав протиріч мотивувальної та резолютивної частини.

Листом від 14.02.2023, що міститься у матеріалах справи № 911/2959/21 суд інформував ПП ІК «Плутос», про те, що необхідність виправлення технічної описки в рішенні від 10.02.2022 виникла тому, що резолютивна частина, де вказано про задоволення позову, повністю суперечила мотивувальній частині, в якій наведені підстави для відмови у задоволенні позову. Зокрема, в рішенні вказано - "суд констатує, що позивачем у даній справі не доведено протиправної поведінки, яка на його думку полягла у користуванні орендованим майном поза строком дії договору". Також судом зазначалось в мотивувальній частині - "суд доходить висновків про відмову у задоволенні позовних вимог". Тобто вся описова та мотивувальна частина рішення логічним ланцюжком вела до того, що судом не встановлено обставин, які б могли слугувати підставою для задоволення позову.

В цьому ж листі відзначено, що під час виконання та погодження проекту рішення, який зрештою і було підписано суддею, у зв`язку з технічними особливостями внесення проектів рішення в систему діловодства суду, в тексті резолютивної частини сталась технічна описка, яка виявилась у випадковій заміні формулювання (часткове залишення попереднього формулювання проекту іншого рішення), яке жодним чином не відображає зміст рішення у справі № 911/2959/21, на що суд при накладанні електронного підпису не звернув увагу. Таке рішення саме по собі було повністю суперечливим, через технічну описку під час внесення рішення до системи діловодства та його підписання електронним цифровим підписом, що і породило необхідність приведення його до логічного та послідовного вигляду шляхом внесення змін до резолютивної частини яка, відповідно до сукупних висновків суду, повинна була підсумувати факт відмови судом у задоволенні позову.

Суд враховує важливість резолютивної частини рішення, яка цікавить учасників справи першочергово. Водночас, суд також наголошує на важливості цілісності рішення, яка в цьому випадку була досягнута шляхом внесення єдиної правки. Цією правкою суд довів рішення до логічного завершення, адже до цього воно могло видатися учасникам справи чи іншим особам абсолютно неоднозначним, позаяк за всім своїм змістом рішення зводиться до відмови у задоволенні позову з наведенням всіх мотивів, які покладаються судом в основу такого рішення.

Також суд у листі у справі № 911/2959/21 зазначав, що допущення судом помилок не є чимось надприродним чи нереалістичним. З огляду на це у процесуальному кодексі і закріплені відповідні механізми: механізм виправлення допущених помилок або механізм оскарження рішень, при якому сторона не згодна з помилковими висновками суду нижчої інстанції має змогу довести свою правоту у законний спосіб, звернувшись з апеляційною скаргою до суду вищої інстанцій. Таким чином, позивач у разі незгоди з рішенням у справі № 911/2959/21 чи ухвалою про виправлення описки мав можливість оскаржити рішення суду та ухвалу в апеляційній інстанції. Такою можливістю позивач наразі не скористався.

Вказана ситуація, що склалася у справі № 911/2959/21 призвела до неправильного тлумачення результату розгляду справи позивачем, який мав намір отримати виконавчий документ у тій справі.

Таким чином у заяві про самовідвід зазначено, що є дійсні підстави стверджувати, що у сторін провадження та сторонніх спостерігачів можуть виникати сумніви щодо безсторонності судді Андрія Федоровича Черногуза під час розгляду справи № 911/2408/23, зважаючи на кілька обставин:

- наявність ситуації у межах справи, де брав участь позивач, коли у судді та сторони позивача існують кардинально протилежні погляди, тлумачення цих обставин та їх наслідків;

- зневажливі висловлювання позивача у справі № 911/2408/23 з приводу дій судді, який був зобов`язаний привести судове рішення у справі № 911/2959/21 у відповідність його мотивувальної частини до його резолютивної частини, з метою уникнення різного тлумачення, відразу після виявлення технічної описки, яка сталась при виготовленні тексту рішення прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження;

- факт зневажливого висловлювання позивача на адресу судді у будь-якого стороннього спостерігача може породити сумніви щодо відсутності у даного судді з цього приводу безсторонності та неупередженості за наслідками дій позивача.

У статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. За змістом цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Самовідвід - особиста заява судді про усунення себе від участі у розгляді даної справи.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23 зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до ч.1 ст. 39 ГПК України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Згідно з ч.2 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК України унормовано, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, які викликають сумніву неупередженості або об`єктивності судді. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. Самовідвід особиста заява судді про усунення себе від участі у розгляді справи.

У зв`язку з наведеним, з метою уникнення сумнівів у неупередженості та безсторонності судді, а також з метою становлення довіри до судової системи, задля збереження авторитету правосуддя, враховуючи можливість виникнення підозр щодо об`єктивності судового розгляду, як у позивача так і у будь-якого стороннього спостерігача заява про самовідвід підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 35, 39, 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити заяву про самовідвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи.

2.Справу № 911/2408/23 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу в порядку передбаченому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.

Ухвалу підписано 28.11.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз