Рішення

від 15.08.2023 по справі 917/8/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2023 Справа № 917/8/20

За позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Полтавська область, 37500 в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, вул. Сорорності,45, м. Полтава, 36014

до Фізичної особи-підприємця Перхуна Олександра Михайловича, АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області, вул. Незалежності,37, м. Хорол, Полтавська область, 37800

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, стягнення шкоди у сумі 12 207,01 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання.

Розглядається позовна заява про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0921 га, без кадастрового номера, державної власності, розташованої у межах прибережної захисної смуги водного об"єкта - ставка за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради, розташованої за адресою: автодорога Київ-Харків-Довжанській 234км+300 м. Хорольського району Полтавської області, б/н, шляхом демонтажу розміщених на ній об"єктів нерухомого майна: господарських будівель: будинку мисливця, кухні, підсобного приміщення, нової сауни, альтанки та стягнення шкоди в сумі 12 207,01 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк до 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме, надати суду докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

23.01.2020 прокурор на виконання ухвали суду надав оригінали касових чеків, накладних та описів вкладення до цінного листа, що підтверджують факт направлення позовної заяви з додатками учасникам справи (вх.№817).

Ухвалою суду від 24.01.2020 позовна заява прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 19.02.2020р. на 11-50 год.

Прокуратура в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач фактично використовував земельну ділянку без винесення рішення уповноваженого органу державної виконавчої влади про її надання в користування, без виготовлення належної землевпорядної документації та її затвердження, та без укладення належним чином оформленого договору оренди земельної ділянки.

Судове засідання, призначене на 19.02.2020 на 11:50 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 16.03.2020 призначено розгляд справи на 15.04.2020 на 11:20 год.

Ухвалою суду 29.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено розгляд справи на 29.07.2020 на 10:00 год., оскільки судове засідання, призначене на 15.04.2020 на 11:20 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

29.07.2020 (вхід. №8065) від представника відповідача надійшла до суду заява про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю подачі додаткових доказів та відзиву.

Ухвалою суду 29.07.2020 відкладено розгляд справи на 29.09.2020 на 10:00год.

25.09.2020 (вхід. № 10606) від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироку по кримінальній справі по обвинуваченню Перхуна О.М. у самовільному зайнятті тієї ж самої земельної ділянки.

29.09.2020 (вхід. № 10703) від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній позовні вимоги підтримує, посилаючись на те, що земельна ділянка площею 0,0921 га, без кадастрового номеру, розташована у межах прибережно захисної смуги водного об`єкта - ставка за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради, Полтавською облдержадміністрацією в оренду Перхуну Олександру Михайловичу не передавалася, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки. Перхун Олександр Михайлович на самовільно зайнятій земельній ділянці здійснив самочинне будівництво об`єктів нерухомого майна: господарських будівель - будинку мисливця, кухні, підсобного приміщення, сауни.

Ухвалою суду 29.09.2020 відкладено розгляд справи на 19.11.2020 на 10:00 год.

Від представника позивача до матеріалів справи надійшли пояснення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в яких позивач заперечує проти зупинення провадження у справі (вх. № 11062 від 05.10.20р.)

Від представника прокуратури до матеріалів справи надійшли пояснення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в яких прокуратура заперечує проти задоволення судом клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№ 12802 від 18.11.20р. - електронна пошта).

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів (вх. № 12853 від 19.11.2020р.).

Ухвалою від 19.11.2020 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з мотивів, зазначених в ухвалі, розгляд справи відклав на 14.01.2021 на 11:30 год.

Ухвалою суду 14.01.2021 за клопотанням відповідача (вх.№4 від 14.01.2021) відкладено розгляд справи (з урахуванням ухвали від 10.02.2021 про виправлення описки) на 01.04.2021 на 11:00 год.

Ухвалою суду 01.04.2021 відкладено розгляд справи на 11.05.2021 на 10:00 год.

11.05.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2021р. на 10-00 год.

Від представника прокуратури 08.07.2021 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості з"ясувати питання про залучення до участі у справі належного розпорядника спірної земельної ділянки (вх.№ 7494).

Ухвалою суду від 08.07.2021 відкладено розгляд справи на 07.09.2021 на 11:00 год.

Ухвалою суду 07.09.2021 відкладено розгляд справи на 09.11.2021 на 10:00 год.

09.09.2021 від прокуратури надійшло клопотання про залучення в якості позивача по справі Хорольську міську раду Лубенського району Полтавської області як правонаступника Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області (вх.№10068).

Від прокуратури до суду надійшло клопотання про залишення без розгляду клопотання прокуратури від 01.09.21р. за № 53/3-4021 вих - 21 про залучення в якості позивача по справі Хорольську міську раду Лубенського району Полтавської області (вх.№ 12391 від 09.11.21р.); пояснення з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хорольську міську раду Лубенського району Полтавської області (вх.№ 12337 від 08.11.21р.).

В письмових пояснення прокуратура повідомляє суд, що відповідно до законодавчих змін власником земельної ділянки площею 0,0921 га, без кадастрового номеру, яка є предметом спору, є територіальна громада в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, а тому рішення суду може вплинути на права та обов`язки Хорольської міської ради.

Ухвалою суду від 09.11.2021 клопотання прокуратури (вх.№12391 від 09.11.21р.) про залишення клопотання прокуратури від 01.09.21р. за № 53/3-4021 вих - 21 без розгляду судом задоволено, повернуто розгляд справи на стадію підготовчого провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Хорольську міську раду Лубенського району Полтавської області. Відкладено розгляд справи на 18.01.2022 на 11:00 год.

Ухвалою суду 18.01.2022 відкладено розгляд справи на 17.03.2022 на 10:00 год.

26.01.2022 (вхід. № 911) прокуратура надіслала на адресу суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме, просить долучити копію вироку Хорольського району Полтавської області № 548/1668/19 від 28.12.2021.

29.03.2022р. ухвалою суду призначено розгляд справи на 09.06.2022р. на 14-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 17.03.2022р. на 10-00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

09.06.2022 (вхід. № 3657) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2022 на 10:00 год.

08.08.2022 від представника відповідача до суду надійшло клопотання/заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити його явку у судове засідання через участь у іншому судовому процесі (вхід. № 5332).

Ухвалою суду від 11.08.2022 відкладено розгляд справи на 20.09.2022 на 11:30 год.

20.09.2022 (вхід. № 6706) від представника відповідача надійшло до суду клопотання/заява з додатком про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою відповідача.

Ухвалою суду від 20.09.2022 відкладено розгляд справи на 24.11.2022 на 11:30 год.

Ухвалою суду від 25.11.2011 (з урахуванням ухвали від 05.12.2022 про виправлення описки) призначено розгляд справи на 26.01.2023р. на 11:00 год., оскільки судове засідання, призначене на 24.11.2022р. на 11:30 год., не відбулося через відключення будівлі суду від електропостачання.

Ухвалою суду від 26.01.2023 у зв`язку з повітряною тривогою відкладено розгляд справи на 04.04.2023 на 10:00 год.

В судовому засіданні 04.04.2023 представник прокуратури позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Представники відповідача, позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені. В судовому засіданні оголошено перерву до 25.05.2023 до 11:30 год.

Ухвалою суду від 12.06.2023 призначено розгляд справи на 15.08.2023р. на 10-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 25.05.2023р. на 11-30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

15.08.2023 від представника прокуратури до суду надійшло клопотання (вх.№9996), в якому прокурор просить стягнути з відповідача шкоду на загальну суму 12 207,01 грн. за самовільне зайняття земельної ділянки на користь місцевого бюджету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, яка є правонаступником Староаврамівської сільської ради.

В судовому засіданні 15.08.2023 ухвалено рішення згідно ст. ст. 237-240 ГПК України.

Щодо підстав представництва прокурора в суді, суд виходить з наступного.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Від імені Українського народу, права, власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Положеннями ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України установлено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третього, четвертого і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Статтею 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду) визначалось, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладених норм законодавства, та аналізуючи положення ст.ст. 59 та 122 Земельного кодексу України, єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатись землями водного фонду у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, є Полтавська обласна державна адміністрація.

Оскільки земельна ділянка водного фонду знаходиться за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, держава, в особі спеціально уповноваженого державного органу - Полтавської обласної державної адміністрації мала повноваження щодо розпорядження нею, в т.ч. надання в користування, укладення договорів оренди, отримання прибутку у вигляді орендної плати, а отже, мала право на відшкодування збитків у випадку, коли земельні ділянки знаходяться у фактичному користуванні осіб, які не мають ніяких правовстановлюючих документів на таке користування.

Самовільним зайняттям ФОП Перхуном О.М. земельної ділянки з земель водного фонду за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області порушено інтереси держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації. У зв`язку з цим, у даному позові від імені держави в якості позивача визначено саме Полтавську обласну державну адміністрацію, як органу, поза волею якого, спірні землі вибули із володіння держави, оскільки уповноважений державою орган ніякого відповідного рішення про надання ФОП Перхуну О.М. зайнятої ним земельної ділянки не приймав.

З метою захисту інтересів держави, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки; стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, Лубенською місцевою прокуратурою пред`явлена позовна заява в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного (публічного) значення, існування яких виправдовує застосування механізму звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки з її незаконного користування.

Аналіз ч. 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення, захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Згідно п.5.6 висновку Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Аналіз позиції Верховного Суду вказує на те, що лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням інтересів держави. Інші вжиті заходи (зокрема, листування) не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначеної позиції.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ураховуючи бездіяльність Полтавської обласної державної адміністрації, яка на лист прокуратури № 33/6-1245 від 23.12.2019 самостійно не вжила заходів щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки державної власності із чужого незаконного володіння, з метою відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконного використання земель водного фонду для цілей несумісних з правовим режимом використання земель вказаної категорії, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Враховуючи викладене, підставами для подачі даного позову та представництва інтересів Полтавської облдержадміністрації є тривале невжиття останньою жодних заходів, спрямованих на стягнення коштів з відповідача та є виключними випадками, що встановлено вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", на усунення виявлених порушень та захисту інтересів держави прокурором.

Суд, враховуючи доводи прокурора щодо його представницьких повноважень, викладених у позові, вважає, що вище викладене дає підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області під час опрацювання відомостей, отриманих в ході досудового розслідування кримінального провадження №42018171240000106 від 01.09.2017, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у зв`язку з допущенням фізичною особою - підприємцем Перхуном Олександром Михайловичем порушень вимог земельного законодавства в частині самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0921 га, розташованої за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району, за адресою: автодорога Київ - Харків - Довжанський 234 км +300 м. Хорольського району Полтавської області.

31.03.2006 між Хорольською районною державною адміністрацією в особі виконуючого обов`язки голови адміністрації Максимова В.О. та приватним підприємцем Перхуном Олександром Михайловичем укладено договір оренди земельної ділянки комерційного призначення із земель державної власності, несільськогосподарського призначення площею 0,0380 га, без кадастрового номеру, що знаходиться на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. Одночасно з викладеним, вказана земельна ділянка площею 0,0380 га, без кадастрового номеру, розташована поблизу водного об`єкту - ставка, площею 0,8638 га з гідротехнічною спорудою площею 0,0921 га у складі сусідньої земельної ділянки площею 114,5 га (кадастровий номер 5324885400:00:002:0001), наданої на праві постійного землекористування державному навчальному закладу - Міжрегіональному центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол Полтавської області (код ЄДР 21070008) Міністерства освіти і науки України із земель сільськогосподарського призначення за видом використання: для ведення дослідних і навчальних цілей.

У період з 01.01.2006 по 08.06.2006 фізичною особою - підприємцем Перхуном О.М. на орендованій земельній ділянці державної власності в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту, що за адресою Полтавська область, Хорольський район, Староаврамівська сільська рада, 234 км+300 м. автодороги "М03" Київ - Харків - Довжанський, збудовано нежитлову будівлю - сауну із господарськими спорудами, загальною площею 84,5 кв. м., право на яку посвідчено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №898488 від 08.06.2006 року, виданого виконавчим комітетом Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Установлено, що у період із 2013 по 2018 рік Фізична особа - підприємець Перхун О.М. вирішив самовільно зайняти додаткову земельну ділянку із земель прибережної захисної смуги водного об`єкту (ставка) на території за межами населених пунктів Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Фізична особа - підприємець Перхун О.М. не мав жодних дозволів та рішень уповноважених, органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки площею 0,0921 га, самовільно, на свій власний розсуд, зайняв її без виготовлення землевпорядної документації та затвердження в установленому законом порядку, без набуття прав власності або користування чи права оренди на земельну ділянку та без державної реєстрації цих прав і оформлення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вказану самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0921 га, в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту (ставка) площею 0,8638 га, разом із гідротехнічною спорудою площею 0,0921 га, ФОП Перхун О.М. використовував не за цільовим призначенням, самочинно огородивши парканом, розмістивши на ній територію господарського двору, вимостивши поверхню землі тротуарною плиткою, та самовільно побудував на березі водного об`єкту (ставка з гідроспорудою) на відстані близько 2-3 м від узрізу води ряд об`єктів нерухомості комерційного призначення (капітальних господарських будівель: будинку мисливця, кухні, підсобного приміщення, нової сауни, альтанки), нерозривно пов`язаних фундаментом із самовільно зайнятою земельною ділянкою.

Згідно висновків акту перевірки № 28-ДК/0095/АП/09/01/18 від 05.02.2018 року дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою, проведеної фахівцями Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, з земельної ділянки загальною площею 0,1301 га: частина земельної ділянки площею 0,0921га самовільно зайнята та самовільно використовується ФОП Перхуном О.М. шляхом будівництва та використання господарських будівель (сауни, тощо), чим порушені вимоги ст.125 Земельного кодексу України. Крім цього вказана частина земельної ділянки площею 0,0921 га використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог ст.20 Земельного кодексу України.

Відповідно ст.58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок та навколо водойм. Згідно ст.60 ЗК України, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для ставків площею, менш як 3 гектари - 25 метрів. Оскільки земельна ділянка площею 0,1301 га розташована на відстані близько 2-3 м від урізу води ставка, вбачається, що зазначена земельна ділянка розташована в прибережно-захисній смузі (зоні) водного об`єкту (ставка).

Шкода, заподіяна внаслідок самовільного використання земельної ділянки площею 0,0921 га (додаток до акту перевірки від 05.02.2018 №28-ДК/0095/АП/09/01/-18) становить 165,45 грн., що підтверджується розрахунком від 05.02.2018 року. Шкода, заподіяна внаслідок використання не за цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,0921 га становить 12 041,56 грн, що підтверджується розрахунком спеціалістів Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яка добровільно відповідачем не сплачена.

Згідно висновку експерта №24-05/19 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 24.05.2019 року, земельна ділянка, площею 0,1301 га (кадастровий номер невизначений), яка розташована поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5324885400:00:002:0001 на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області та перебуває у фактичному користуванні ФОП Перхуна О.М., повністю накладається на землі водною фонду, а саме на землі під прибережною захисною смугою ставка, розташованого на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області (в її мінімальних нормативних межах зі зробленими припущеннями про меженний період станом на 2016 рік).

Судом встановлено, що правонаступником Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області (припинена 19.01.2023) є Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області і відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України на даний час спірна земельна ділянка вважається комунальною власністю територіальної громади в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши додані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 13 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власника землі здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Так, положення ст.ст.13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно вимог ст.78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно п."в" ст.80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є: держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Згідно вимог ст.84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, згідно п."д" ст.84 ЗК України, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст.19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням земель виділяють, зокрема, землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови та землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу .

У частині 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексам або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст.128 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель водного фонду державної власності, та фактично використовується фізичною особою - підприємцем Перхуном О.М. всупереч вимог закону.

Відповідно до статті 4 Водного кодексу України та частини 1 статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 Земельного кодексу України).

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 Водного кодексу України, статті 60, 61 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 3 ст.60 Земельного кодексу України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Право на землі водного фонду, встановлене ст.59 Земельного кодексу України, передбачає можливість передачі земель водного фонду у приватну громадян власність лише в одному випадку, а саме при передачі, у власність замкненої природної водойми (загальною площею до 3 гектарів) (ч. 2 ст. 59 ЗК України), та виключний перелік випадків передачі земель водного фонду в оренду (ч.4 ст.59 ЗК України). Зокрема, згідно ст.59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення для розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Згідно ст. 60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України навколо озер та інших водойм, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги, шириною 25 метрів для малих річок, а також ставків площею менш як 3 гектари.

Крім того, з метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 61 Земельного кодексу України заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, у яких забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Згідно вимог статті 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Таким чином, наведені приписи зазначених норм матеріального права свідчать про те, що прибережна захисна смуга, може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності. Тобто, передача земель водного фонду у приватну власність або в користування фізичним чи юридичним особам для проведення забудови даної ділянки - порушує приписи чинного законодавства України, натомість земельна ділянка вказаної категорії може перебувати виключно у комунальній чи державній власності та наявна імперативна заборона використання вказаної категорії земель в цілях житлової та громадської забудови.

Землі прибережної захисної смуги віднесені до складу земель водного фонду України, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню. Ширина прибережних захисних смуг визначена частиною 2 статті 88 Водного кодексу України, частиною 2 статті 60 Земельного кодексу України та становить для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів уздовж урізу води.

Пунктами 1,4,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486 передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Отже, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

При цьому відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги (Аналогічна права позиція зазначена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 року у судовій справі №915/1224/13, від 09.09.2014 року у справі №915/1226/13, від 09.09.2014 року у справі №915/1228/13).

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Частиною 1 статті 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 ЦК України). Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між первісним власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з первісним власником договору.

Відповідно до п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що витікають із земельних відносин" за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності. У пункті 3.1 даної постанови Пленум Вищого господарського суду України роз`яснив господарським судам, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Таким, чином, згідно визначеного чинним законодавством порядку одержання у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, особа звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність у цієї особи даних документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно до вимог п."б" ч.1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення (окрім іншого): б) самовільне зайняття земельних ділянок.

В силу вимог ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до матеріалів перевірки, проведеної ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 05.02.2018, відповідач фактично використовував земельну ділянку без винесення рішення уповноваженого органу державної виконавчої влади про її надання в користування, без виготовлення належної землевпорядної документації та її затвердження, та без укладання належним чином оформленого договору оренди земельної ділянки, чим порушив вимоги Земельного кодексу України.

Тобто, відповідач використовує спірну земельну ділянку за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про її передачу у власність або надання у користування та за відсутності відповідного правочину, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що правонаступником Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області є Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області і відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України спірна земельна ділянка вважається комунальною власністю територіальної громади в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення вимог в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0921 га, без кадастрового номера, розташованої у межах прибережної захисної смуги водного об`єкта - ставка за межами населених пунктів на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, розташованої за адресою: автодорога Київ - Харків - Довжанський 234 км + 300 м. Хорольського району Полтавської області, б/н, шляхом демонтажу розміщених на ній об`єктів нерухомого майна: господарських будівель: будинку мисливця, кухні, підсобного приміщення, нової сауни, альтанки.

Щодо вимог позивача про стягнення шкоди завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що у випадку порушення земельного законодавства винні особи несуть цивільну відповідальність. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється, від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Також, відповідно до вимог ст.93 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Пункт 287.1. Податкового кодексу України передбачає, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства, при розгляді цивільних справ" визначено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст.156 Земельного кодексу України, ст.1166 Цивільного кодексу України така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1,2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

У свою чергу спеціальними нормами відносно положень Цивільного кодексу України є положення статті 157 Земельного кодексу України, відповідно до якої відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд виходить з того, що наявність протиправної поведінки в діях відповідача характеризується користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, відсутністю сплати в повному обсязі коштів за використання вказаної земельної ділянки. Наявність збитків характеризується недоотриманням бюджетом орендної плати за користування землею.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками характеризується свідомою протиправною бездіяльністю зі сторони відповідача та відсутності оплати за самовільне користування земельною ділянкою, в результаті чого бюджет поніс збитки у вигляді недоотриманих коштів. Вина відповідача у даному випадку характеризується тим, що ним умисно здійснено самовільне зайняття земельної ділянки водного фонду та її використання не за цільовим призначенням.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача завданої шкоди на загальну суму 12 207,01 грн, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0921 га, без кадастрового номера в розмірі 165,45 грн, а також шкоду, завдану використанням даної земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 12 041,56 грн, розташованої за адресою: автодорога Київ - Харків - Довжанський 234 км + 300 м. Хорольського району Полтавської області, б/н є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області є правонаступником Староаврамівської сільської ради, шкода в сумі 12 207,01 грн підлягає стягненню з відповідача на користь місцевого бюджету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Фізичну особу - підприємця Перхуна Олександра Михайловича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0921 га, без кадастрового номера, розташованої у межах прибережної захисної смуги водного об`єкта - ставка за межами населених пунктів на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, розташованої за адресою: автодорога Київ - Харків - Довжанський 234 км + 300 м. Хорольського району Полтавської області, б/н, шляхом демонтажу розміщених на ній об`єктів нерухомого майна: господарських будівель: будинку мисливця, кухні, підсобного приміщення, нової сауни, альтанки.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Перхуна Олександра Михайловича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (рахунок: UA528999980314080611000016702, код класифікації доходів бюджету: 24062200) завдану шкоду на загальну суму 12 207,01 грн, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0921 га, без кадастрового номера в розмірі 165,45 грн, а також шкоду, завдану використанням даної земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 12 041,56 грн, розташованої за адресою: автодорога Київ - Харків - Довжанський 234 км + 300 м. Хорольського району Полтавської області, б/н.

4. Стягнути із Фізичної особи - підприємця Перхуна Олександра Михайловича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури, (вул. 1100-річчя Полтави,7, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3 842,00.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.