Рішення

від 14.11.2023 по справі 917/117/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023 Справа № 917/117/23

Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали справи

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс», 38372, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Широке, вул. Комарова, 24, код ЄДРПОУ 40905833,

2. Миргородська районна державна адміністрація, 37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 120, код ЄДРПОУ 04057451,

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники сторін: відсутні

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.01.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Резерв Інвест Плюс"; 2. Миргородська районна державна адміністрація про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою призначено підготовче засідання у справі на 28.02.2023 р. на 9:30. Ухвалою від 28.02.23р. зупинено провадження у справі № 917/117/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №448/362/22 та оприлюднення постанови суду у справі. Ухвалою від 26.06.2023р. поновлено провадження у справі, продовжено підготовче засідання. Ухвалою від 12.09.23р. зупинено провадження у справі № 917/117/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 127/27466/20 та оприлюднення постанови суду у справі. Ухвалою від 27.09.23р. провадження поновлено. Ухвалою від 16.10.2023р. закрито підготовче провадження у справі № 917/117/23,

призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14.11.2023 09:00.

В засідання суду представники учасників справи не з"явилися, хоча всі були повідомлені про час і імісце розгляду справи належним чином. Від позивача та відповідача-2 на адресу суду надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників, які судом задоволені. Відповідач -1 на позов у визначеному порядку не відреагував, явку представника у засідання жодного разу не забезпечив, хоча відповідно до ст.242 ГПК України повідомлений про судовий розгляд належним чином (усі ухвали у встановленому порядку наравлялися на його адресу, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протоколом загальних зборів учасників ТТОВ «ГНС Привільне» №05/07/2021 від 05.07.2021р. на посаду директора товариства була призначена позивачка. На підставі наказу №18-К від 08.07.2021 року, позивачка приступила до виконання обов`язків директора. В подальшому, 16.08.22р. ТОВ «ГНС Привільне» змінило назву на ТОВ «Резерв Інвест Плюс», змінило своє місцезнахоження. Діяльність товариства здійснюється на підставі модельного статуту , затвердженго постанововю КМУ від 27.03.2019р. №367 шляхом обрання варіанту «за замовчуванням».

Як вбачається з матеріалів справи, учасниками ТОВ «Резерв Інсет Плюс» було 3 юридичні особи: ТОВ «Промислово-Інфестиційна група «Трансконтиненталь», ТОВ «Вог Ритейл», ТОВ «Фастерр-Трейд». У зв`язку з виходом зі складу засновників ТОВ «Резерв Інвест Плюс» двох юридичних осіб - «Промислово-Інфестиційна група «Трансконтиненталь» та ТОВ «Фастерр-Трейд», з 30.08.2022р. засновником та єдиним учасником відповідача-1 є ТОВ «Вог Ритейл» (80601, Львівська обл., Золочівський р-н, м.Броди, вул.Богуна І., буд.3, код ЄДРПОУ 38740702).

24.11.2022р. позивачем було ініційовано скликання позачергових загальних зборів учасників на вимогу виконавчого органу ТОВ відповідно до приписів ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Модельного статуту шляхом направлення учаснику - ТОВ «Вог Ритейл» повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Резерв Інвест Плюс» від 24.11.2023р. Збори було скликано на 06.01.2023р. на 11-00 год. За адресою; Полтавська обл., Миогородський р-н, с.Широке, вул.Комарова, 24 з порядком денним:

1. Про перерозподіл часток у статутному капіталі у зв`язку з добровільним виходом зі складу учасників ТОВ «Резерв Капітал Плюс» наступних учасників: «Промислово-Інфестиційна група «Трансконтиненталь» та ТОВ «Фастерр-Трейд».

2. Про звільнення директора ТОВ «Резерв Інвест Плюс» ОСОБА_1 з 06 січня 2023 року на підставі поданої заяви про звільнення за власним бажанням.

3. Про призначення директора Товариства.

4.Про уповноваження осіб на проведення державної реєстрації зміни директора в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Також позивачкою, разом з повідомленням, направлена Відповідачу-1 заява про звільнення за власним бажанням з посади директора товариства з 06.01.2023р.(а.с.58).

Як вбачається з поданих позивачкою доказів, повідомлення про проведення зборів учасників товариства було направлено на адресу ТОВ «Вог Ритейл» 26.11.2022р. та арбітражному керуючому цього ТОВ Москві Юлії Орестівні (а.с.61-64).

Однак, у призначений час загальні збори учасників ТОВ «Резерв Інвест Плюс» не відбулися у зв`язку з неявкою єдиного учасника (ТОВ «ВОГ Ритейл), що засвідчено позивачкою та двома свідками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом складення та підписання протоколу про те, що загальні збори учасників ТОВ «Резерв Інвест Плюс», скликані на 06.01.2023р., не відбулися (а.с.65-66).

Враховуючи зазначене вище, позивачка просить визнати припиненими трудові відносини між нею та відповідачем -1 з 06.01.2023 року, у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та зобов`язати Миргородську районну державну адміністрацію (відповідача-2) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості (запис) про позивачку як керівника ТОВ «Резерв Інвест Плюс».

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилався на порушення його трудових прав, зокрема бути звільненим із займаної посади за власним бажанням і на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Стосовно юрисдикції даного спору:

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд, доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зауважувала, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Велика Палата Верховного Суду погодилася із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Вирішуючи спір по суті, суд звертається, серед іншого, до позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №127/27466/20. У цій справі перед Великою Палатою постали питання про правову природу відносин, що існують між товариством з обмеженою відповідальністю та його директором, який ініціював своє звільнення з цієї посади, і про те, у який спосіб директор товариства, якого позбавлено можливості звільнитись, може ефективно захистити відповідне право.

Велика Палата, вирішуючи справу, дійшла до наступних висновків:

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону № 2275-VIII тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо окремо не вказано про інше).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII).

Разом з тим Закон № 2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.

Частиною дванадцятою цієї ж статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що договір, який укладається з членом виконавчого органу товариства, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті 39, частини шостої статті 40 та частини восьмої статті 42 Закону № 2275-VIII дозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятій статті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).

Таке розуміння узгоджується з подальшими змінами, яких зазнала ця норма. Так, у чинній редакції частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Про застосовність такого підходу свідчить також те, що Законом України від 15.07.2021 № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» статтю 39 Закону № 2275-VIII доповнено частиною чотирнадцятою, яка передбачає, що у випадках і на умовах, передбачених законом, повноваження виконавчого органу товариства може виконувати юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства України (особа, яка здійснює функції управління).

Відтак чинна редакція Закону № 2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товаристваабо до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини,у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

У справі, що переглядалася Великою Палатою, як і у даній справі 917/117/23. позивачі були обрані на посаду директора Товариства рішенням загальних зборів учасників, однак не вбачається обставин укладення з ними трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII. Учасники справ не стверджували про існування таких обставин та не посилались на недослідження судами доказів, які можуть це підтвердити.

Оскільки Товариство не укладало з позивачем трудового договору (контракту), Велика Палата Верховного Суду у справі 127/27466/20 дійшла висновку про те, що між позивачем та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак ВП ВС вважала неправильними висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників цієї справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Далі, досліджуючи питання щодо умов припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства за його ініціативою, Велика Палата звертає увагу на те, що частиною тринадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України). Статтею 31 Закону № 2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону № 2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

У зв`язку із цим виконанню, за загльним правилом, підлягали положення частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 Закону № 2275-VIII, за змістом яких виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт «є» пункту 8.5 Статуту).

При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Як вбачається з матеріалів справи 917/117/23, позивачкою ОСОБА_1 дотримано вказаний алгоритм дій. Однак суд звертає увагу на те, що за приписами ч. 1 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю", у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належить до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення ст.ст.31-36 Закону, а інші положення цього закону застосовуються з урахуванням ч.1 цієї статті.

Однак той факт, що позивачка діяла з урахуванням вимог ст.32 вказаного закону, ніяким чином не спростовує факту порушення її прав: нею ініційовано проведення загальних зборів для вирішення питання про її звільнення; заява про звільнення , зі змісту якої чітко вбачається бажання припинити трудові відносини з відповідачем-1, доведена до відома учасника товариства, який з 26.11.2022р. мав достатньо часу, але не надав жодних доказів у підтвердження того, що ним прийнято відповідне рішення стосовно припинення повноважень виконавчого органу та призначення нового директора Товариства; відповідних зиін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Відтак, дослідивши усі матеріали справи, суд вважає, що є достатні підстави стверджувати, що Товариство/засновник Товариства ухилились від виконання обов`язку розглянути заяву позивача про звільнення.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту в даній справі, а також момент, з якого трудові відносини вважаються припиненими, суд звертається до окремої думки суддів К. М. Пількова, І. В. Ткача до постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 (провадження № 12-10гс23) та вважає, що прийняття судового рішення з констатацією визнання керівника товариства звільненим ретроспективно з визначеної судом дати, як про це просить позивач в позовній заяві, породжуватиме юридичну невизначеність в частині моменту припинення повноважень директора . Так, у проаналізованій постанові Велика Палата не відповіла на питання про те, що мало б наслідком виконання Директором цих умов: (1) припинення його повноважень у день, коли мали б відбутись збори, або (2) виникнення у нього права вимагати припинення своїх повноважень у загальних зборів.

В той же час, такі висновки були необхідними для встановлення юридичної визначеності стосовно означеного питання, а Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 мала також виснувати, що якщо директор виконав усі вимоги, які Закон № 2275-VIII і статут товариства висувають до порядку скликання і проведення загальних зборів учасників, однак питання про припинення його повноважень загальними зборами не вирішено з незалежних від нього причин (зокрема, через відсутність кворуму чи кандидатури нового директора або недосягнення повноважним складом загальних зборів згоди щодо його призначення), директор, якого позбавлено можливості припинити свої повноваження, може звернутись до суду з вимогою про припинення таких повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

У разі задоволення такого позову його повноваження як одноосібного виконавчого органу товариства припиняються з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

З урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і ТОВ Резерв Інвест Плюс», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між позивачкою та відповідачем-1 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням з дати набрання судовим рішенням по даній справі законної сили. При цьому суд зазначає, що формулювання позивачкою в прохальній частині позовних вимог як «визнання трудових відносин припиненими» не впливає на правомірність та обгрунтованість її позовних вимог, виходячи з суті і фактичного змісту позовних вимог, недопущення надмірного формалізму при судовому розгляді справи та основних цілей судочинства - вирішення юридичного спору по суті та недопущення виникнення нових спорів, спрямованих на захист тих же самих прав та інтересів, що вже були предметом судового розгляду.

Також позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Миргородської районної державної адміністрації внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника ТОВ «Резерв Інвест Плюс». Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п.13 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема відомості про керівника юридичної особи.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначав, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Стаття 15 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

Отже суд має встановити належність особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, чи є така особа належним позивачем у справі (наявність права на позов у матеріальному розумінні), чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, які передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок викладений у п. 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17).

Однак при зверненні з даним позовом до відповідача -2, позивач не надав жодних доказів у підтвердження того, що його права чи інтереси були порушені чи невизнані відповідачем -2, тобто, не довів наявність порушення його прав на даному етапі саме Миргородською районною державною адміністрацією. У зв"язку з цим суд вважає, що позовні вимоги до відповідача -2 заявлені необгрунтовано, безпідставно і передчасно, та відмовляє у їх задоволенні.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог до відповідача-1 та відмову у задоволенні позову до відповідача-2.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн. покладаються на відповідача-1. Решта судового збору залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс» про визнання трудових відносин припиненими з 06.01.2023р. у в"язку зі звільненням за власним бажанням - задовольнити частково.

2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс» (38372, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Широке, вул. Комарова, 24, код ЄДРПОУ 40905833) з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили.

3. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс» про припинення трудових відносин з 06.01.2023р. та у позовних вимогах до Миргородської районної державної адміністрації - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс» (38372, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Широке, вул. Комарова, 24, код ЄДРПОУ 40905833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 684,00 грн. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ГПК України.

Повне рішення складено 27.11.2023р.

Суддя Мацко О.С.