Постанова

від 23.01.2024 по справі 917/117/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Харків Справа № 917/117/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В. , суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

позивача Чирва І.О.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 2713П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2023 у справі № 917/117/23, повний текст якого складено та підписано 27.11.2023 суддею Мацко О.С. у приміщенні господарського суду Полтавської області

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до відповідачів:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс», 38372, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Широке, вул. Комарова, 24, код ЄДРПОУ 40905833,

2. Миргородська районна державна адміністрація, 37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 120, код ЄДРПОУ 04057451,

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Резерв Інвест Плюс та до Миргородської районної державної адміністрації, в якому просила:

визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Турійським РВ УМВС України у Волинській області, 22.10.1999, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» (Україна, 38372, Полтавська обл., Миргородський район, село Широке, вул. Комарова, буд. 24; ідентифікаційний код 40905833), з 06.01.2023 року, у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України;

зобов`язати Миргородську районну державну адміністрацію (Україна, 37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 120; ідентифікаційний код 04057451) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Турійським РВ УМВС України у Волинській області, 22.10.1999, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» (Україна, 38372, Полтавська обл., Миргородський район, село Широке, вул. Комарова, буд. 24; ідентифікаційний код 40905833);

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» (Україна, 38372, Полтавська обл., Миргородський район, село Широке, вул. Комарова, буд. 24; ідентифікаційний код 40905833) на користь ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Турійським РВ УМВС України у Волинській області, 22.10.1999р. реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. (п?ять тисяч триста шістдесят вісім гривень, 00 копійок).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.11.2023 у справі № 917/117/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс» про визнання трудових відносин припиненими з 06.01.2023р. у зв`язку зі звільненням за власним бажанням - задоволено частково.

Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс» (38372, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Широке, вул. Комарова, 24, код ЄДРПОУ 40905833) з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили.

В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс» про припинення трудових відносин з 06.01.2023 та у позовних вимогах до Миргородської районної державної адміністрації - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс» (38372, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Широке, вул. Комарова, 24, код ЄДРПОУ 40905833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 684,00 грн. судового збору.

ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2023 у справі № 917/117/23 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також просить стягнути з ТОВ «Резерв Інвест Плюс» на її користь судові витрати за подання апеляційної скарги.

Так, апелянт вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсності висновок суду першої інстанції з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, про незастосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, оскільки між ОСОБА_1 та ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» був укладений трудовий договір (контракт), а тому суд першої інстанції мав застосовувати норми законодавства про працю, зокрема, статтю 38 Кодексу законів про працю України, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної заяви в частині зобов`язання Миргородської районної державної адміністрації внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 , оскільки вважає, що ефективним засобом захисту порушених прав позивача та забезпечення принципу верховенства права є визнання припиненими трудових відносин між нею і ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛОС» та внесення запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» та дана вимога, на його думку, не є передчасною, як зазначив суд першої інстанції, а тому відмова суду першої інстанції у зазначеній позовній вимогі є незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№ 2713П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2023 у справі № 917/117/23 та призначено справу до розгляду на 23.01.2024.

В судове засідання, призначене на 23.01.2024, з`явився представник апелянта, представники інших учасників справи не з`явились, хоча були належними чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

05.01.2024 від Миргородської РДА надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Щодо повідомлення 2-го відповідача колегія суддів зазначає, що ухвала про відкриття апеляційного провадження була направлена апеляційним судом на адресу зазначену ЄДРПОУ, а саме: 38372, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Широке, вул. Комарова, буд. 24 та вручена йому 11.01.2024 у відповідності до відомостей з офіційного сайту АТ «Укрпота».

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначених представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ГНС Привільне» №05/07/2021 від 05.07.2021 на посаду директора товариства була призначена позивачка. На підставі наказу №18-К від 08.07.2021, позивачка приступила до виконання обов`язків директора. В подальшому, 16.08.22 ТОВ «ГНС Привільне» змінило назву на ТОВ «Резерв Інвест Плюс», змінило своє місцезнаходження. Діяльність товариства здійснюється на підставі модельного статуту, затвердженого постановою КМУ від 27.03.2019 №367 шляхом обрання варіанту «за замовчуванням».

Учасниками ТОВ «Резерв Інсет Плюс» було 3 юридичні особи: ТОВ «Промислово-Інфестиційна група «Трансконтиненталь», ТОВ «Вог Ритейл», ТОВ «Фастерр-Трейд». У зв`язку з виходом зі складу засновників ТОВ «Резерв Інвест Плюс» двох юридичних осіб - «Промислово-Інвестиційна група «Трансконтиненталь» та ТОВ «Фастерр-Трейд», з 30.08.2022 засновником та єдиним учасником відповідача-1 є ТОВ «Вог Ритейл» (80601, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Броди, вул. Богуна І., буд.3, код ЄДРПОУ 38740702).

24.11.2022 позивачем було ініційовано скликання позачергових загальних зборів учасників на вимогу виконавчого органу ТОВ відповідно до приписів ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Модельного статуту шляхом направлення учаснику ТОВ «Вог Ритейл» повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Резерв Інвест Плюс» від 24.11.2023р. Збори було скликано на 06.01.2023р. на 11-00 год. За адресою; АДРЕСА_2 з порядком денним:

1. Про перерозподіл часток у статутному капіталі у зв`язку з добровільним виходом зі складу учасників ТОВ «Резерв Капітал Плюс» наступних учасників: «Промислово-Інвестиційна група «Трансконтиненталь» та ТОВ «Фастерр-Трейд».

2. Про звільнення директора ТОВ «Резерв Інвест Плюс» ОСОБА_1 з 06 січня 2023 року на підставі поданої заяви про звільнення за власним бажанням.

3. Про призначення директора Товариства.

4.Про уповноваження осіб на проведення державної реєстрації зміни директора в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Також позивачкою, разом з повідомленням, направлена відповідачу-1 заява про звільнення за власним бажанням з посади директора товариства з 06.01.2023 (а.с.58).

Як вбачається з поданих позивачкою доказів, повідомлення про проведення зборів учасників товариства було направлено на адресу ТОВ «Вог Ритейл» 26.11.2022 та арбітражному керуючому цього ТОВ Москві Юлії Орестівні (а.с.61-64).

Однак, у призначений час загальні збори учасників ТОВ «Резерв Інвест Плюс» не відбулися у зв`язку з неявкою єдиного учасника (ТОВ «Вог Ритейл»), що засвідчено позивачкою та двома свідками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом складення та підписання протоколу про те, що загальні збори учасників ТОВ «Резерв Інвест Плюс», скликані на 06.01.2023, не відбулися (а.с.65-66).

Враховуючи зазначене вище, позивач просить визнати припиненими трудові відносини між нею та відповідачем -1 з 06.01.2023, у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та зобов`язати Миргородську районну державну адміністрацію (відповідача-2) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості (запис) про позивачку як керівника ТОВ «Резерв Інвест Плюс».

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилався на порушення його трудових прав, зокрема бути звільненим із займаної посади за власним бажанням і на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Надаючи правову кваліфікацію цим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Резерв Інвест Плюс» саме з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили, а не з 06.01.2023, у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України.

Суд першої інстанції не врахував, що у спірних правовідносинах керівник юридичної особи діє не як її виконавчий орган, тому визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Суд першої інстанції з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, дійшов висновку про те, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Резерв Інвест Плюс» припиняться з моменту набрання рішення у даній справі законної сили, з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням цієї норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07.07.2004 у справі № 1-14/2004, від 16.10.2007 у справі № 1-16/2007 та від 29.01.2008 у справі № 1-5/2008 зауважив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядається як природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є надвідчужуваним і по суті означає забезпечення саме різних можливостей кожному для його реалізації.

Стаття 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 Кодексу законів про працю України).

Згідно ч.2 ст.2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором.

Як передбачено в ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, якщо працівник приймається на роботу за наказом, незалежно від наявності підписаного сторонами трудового договору у вигляді окремого документа, трудовий договір, як угода між сторонами існує в будь-якому разі.

Водночас ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України не передбачає обов`язковості укладання трудового договору як окремого документа з усіма працівниками.

Отже, наказ про прийняття на роботу по суті є трудовим договором.

Як вже було зазначено вище, протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНС ПРИВІЛЬНЕ» № 05/07/2021 від 05.07.2021 на посаду директора ТОВ «ГНС ПРИВІЛЬНЕ» була призначена ОСОБА_1 .

Наказом ТОВ «ГНС ПРИВІЛЬНЕ» № 18-К від 08.07.2021 «Про призначення на посаду директора», ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНС ПРИВІЛЬНЕ» з 08.07.2021, шляхом переведення з посади менеджера з транспортно-експедиторської діяльності, на умовах неповного робочого дня, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу та посадовим окладом згідно штатного розпису.

16.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГНС ПРИВІЛЬНЕ» змінило назву компанії на Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС», яке було змінено відповідно до Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНС ПРИВІЛЬНЕ» № 16/08/2022 від 16.08.2022. Також, відповідно до даного Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНС ПРИВІЛЬНЕ» № 16/08/2022 від 16.08.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» змінило місцезнаходження з адреси: Україна, 52405, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, селище Надіївка, вул. Шосейна, будинок 1Г на адресу: 38372, Полтавська обл., Миргородський район, село Широке, вул. Комарова, буд. 24. Діяльність товариства здійснюється на підставі модельного статуту, затвердженого постановою КМУ від 27.03.2019 № 367 шляхом обрання варіанту «за замовчуванням».

У зв`язку з чим, між ОСОБА_1 та ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» (до перейменування - ТОВ «ГНС ПРИВІЛЬНЕ») був укладений трудовий договір на підставі оформленого Наказу ТОВ «ГНС ПРИВІЛЬНЕ» № 18-К від 08.07.2022 «Про призначення на посаду директора», на підставі чого, ОСОБА_1 виконувала відповідні функції директора отримуючи за це відповідну заробітну плату.

У зв`язку з наведеним до даних правовідносин повинно бути застосовано ст. 38 Кодексу законів про працю України, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

У відповідності до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Пунктом 26 Модельного статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367 редакції «за замовчуванням» на підставі якої ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» здійснює діяльність, виконавчим органом Товариства є директор, який здійснює управління його поточною діяльністю Товариства.

Одночасно, частиною 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Аналогічне положення закріплено у пункті 24 Модельного статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367 редакції «за замовчуванням» на підставі якої ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» здійснює діяльність.

У відповідності до частини 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно із ч.1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена з постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.

Як було зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач ОСОБА_1 як директор ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Аналогічне положення закріплено у пункті 26 Модельного статуту, де зазначено, що виконавчий орган Товариства зобов`язаний повідомити учасникам Товариства про проведення загальних зборів учасників не менше ніж за: 30 днів до запланованої дати їх проведення.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, 24.11.2022 виконавчий орган ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» в особі директора ОСОБА_1 ініціював проведення позачергових загальних зборів учасників на вимогу виконавчого органу ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII та Модельного статуту, шляхом направлення відповідачу-1 (ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС»), учаснику товариства (ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ», арбітражному керуючому ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ» повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» від 24.11.2022 про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» 06.01.2023 об 11:00 год за адресою АДРЕСА_3 .

Одним із питань Порядку денного позачергових загальних зборів учасників ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» було питання про звільнення директора ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС», а також призначення директора ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС».

Разом із повідомленням про проведення позачергових Загальних зборів учасників ОСОБА_1 направила заяву про звільнення позивача з посади директора ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» з 06.01.2023 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України.

У зв`язку з чим, позивачем ОСОБА_1 , як директором ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС», відповідно до пункту 26 Модельного статуту та ст. ст. 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», було скликано позачергові загальні збори учасників товариства на 06.01.2023 шляхом направлення оголошення про дату, місце та час проведення загальних зборів та порядок денний зборів.

Підтвердженням відповідного повідомлення про скликання позачергових загальних зборів ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» є направлення ОСОБА_1 на адресу ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС», ТОВ «ВОГ РИТЕЙ», арбітражного керуючого ТОВ «ВОГ РИТЕЙЛ» рекомендованими листами з описом вкладення повідомлення про скликання позачергових загальних зборів ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС».

ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» зазначене відправлення не отримало по причині «За письмовою відмовою адресату», іншим учасникам зазначені поштові відправлення були вручені, що підтверджується даними з офіційного сайту АТ «Укрпошта».

На підставі вище викладеного, позивачем ОСОБА_1 дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС», що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Модельним статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачено ст. 38 КЗпП України.

Однак, у призначений час загальні збори учасників ТОВ «Резерв Інвест Плюс» не відбулися у зв`язку з неявкою єдиного учасника (ТОВ «Вог Ритейл»), що засвідчено позивачкою та двома свідками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом складення та підписання протоколу про те, що загальні збори учасників ТОВ «Резерв Інвест Плюс», скликані на 06.01.2023, не відбулися.

Отже, неявка учасників Товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

У п.п. 50,51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказано, що на відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту її порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем-1 ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС» припиненими з 06.01.2023, у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин принципи розумності і справедливості (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України) та міркування здорового глузду.

Так, визначення дати припинення трудових відносин датою набуття рішенням суду законної сили перетворює цей юридичний момент в невизначений. За обставин змагального судового провадження, виникнення чи створення підстав до зупинення провадження на стадії апеляційного перегляду, загальній ускладненості апеляційного розгляду внаслідок повномасштабної агресії РФ, періодичної відсутності інтернету та можливості проведення судових засідань, розумний строк вирішення спору апеляційною інстанцією може сягати місяці і навіть роки.

По-перше, ця обставина свідчить про ризики тривалої примусової праці, яка за загальних умов в Україні заборонена. По-друге, ця обставина у значній мірі нівелює правову визначеність: працівник в принципі не може передбачити дати припинення примусових і небажаних для нього трудових відносин.

З точки зору принципів розумності і справедливості, а також міркувань здорового глузду, така правова ситуація не має права на існування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовної вимоги позивача про визнання припиненими трудові відносини ОСОБА_1 та ТОВ «РЕЗЕРВ ІНВЕСТ ПЛЮС», з 06.01.2023, у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України, в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Миргородської районної державної адміністрації внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як керівника ТОВ «Резерв Інвест Плюс», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п.13 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема відомості про керівника юридичної особи.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначав, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Стаття 15 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

Отже суд має встановити належність особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, чи є така особа належним позивачем у справі (наявність права на позов у матеріальному розумінні), чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, які передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок викладений у п. 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17).

Однак при зверненні з даним позовом до відповідача -2, позивач не надав жодних доказів у підтвердження того, що його права чи інтереси були порушені чи невизнані відповідачем -2, тобто не довів наявність порушення його прав на даному етапі саме Миргородською районною державною адміністрацією. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що позовні вимоги до відповідача -2 заявлені необґрунтовано, безпідставно і передчасно, та відмовляє у їх задоволенні.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог до відповідача-1 та відмову у задоволенні позову до відповідача-2.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 1-3 ч.1 ст. 277 ГПК України, є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2023 у справі № 917/117/23 та часткового задоволення апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 2713П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2023 у справі № 917/117/23 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2023 у справі № 917/117/23 скасувати в частині визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс» (38372, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Широке, вул. Комарова, 24, код ЄДРПОУ 40905833) з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили та в цій частині прийняти нове рішення, яким визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс» (38372, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Широке, вул. Комарова, 24, код ЄДРПОУ 40905833) з 06.01.2023, у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2023 у справі № 917/117/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв Інвест Плюс» (38372, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Широке, вул. Комарова, 24, код ЄДРПОУ 40905833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4026,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.01.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя О.В. Плахов

Суддя Н.В. Гребенюк