Постанова

від 28.11.2023 по справі 917/1372/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1372/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Цивільбуд плюс",

представник позивача - Брюховецький О.В, адвокат (довіреність від 01.11.2023 № 1); Сліпченко Ю.А., адвокат (ордер від 20.11.2023 № 1180313),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів №7",

представник відповідача - Мартиненко Ю.В., адвокат (ордер від 19.10.2023 № 1174283),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 7"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 (головуючий Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Тарасова І.В.)

у справі № 917/1372/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Цивільбуд плюс" (далі - Товариство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 7" (далі - Завод)

про стягнення коштів.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до суду з позовом до Заводу про стягнення заборгованості за надання послуг за договором будівельного підряду від 01.10.2021 № 0110 (далі - Договір) у сумі 1 701 613,75 грн, інфляційних втрат у розмірі 369 250,18 грн та 3% річних у розмірі 43 843,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Заводом не виконано зобов`язання за Договором в частині оплати вартості виконаних будівельних робіт у розмірі 1 701 613,75 грн на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт № 1 за жовтень 2021 року та № 2 за листопад 2021 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.07.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- згідно з умовами Договору визначення цін в актах приймання виконаних будівельних робіт повинно бути здійснено на підставі кошторису, проте останній господарському суду не надано, що унеможливлює встановлення ціни виконаних робіт. Договірна ціна на будівництво не є локальним кошторисом і не замінює останній, а тому не може бути підставою для встановлення цін на конкретні види робіт;

- договірна ціна на будівництво складена на виконання робіт, які здійснюються у 2022 році, тоді як акти щодо виконання Договору складені за жовтень 2021 року, листопад 2021 року;

- надавши оцінку акту № 1 за жовтень 2021 року та акту № 2 за листопад 2021 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ці акти не відповідають ознакам первинних документів, а також не є актами приймання виконаних будівельних робіт у розумінні Договору, у зв`язку з чим дати їх підписання не створюють для замовника обов`язку оплати за роботи, відображені у таких актах;

- такий вид робіт як ущільнення ґрунту трамбівками Товариством не конкретизований, у зв`язку з чим неможливо зробити однозначний висновок про одиницю вимірювання робіт, зазначених в актах № 1 за жовтень 2021 року та № 2 за листопад 2021 року. Враховуючи істотні порушення при складанні первинних документів щодо виконання Договору суд дійшов висновку про те, що такі документи не підтверджують належним чином виконані роботи та не створюють для замовника обов`язку оплати за такі роботи. Відтак Товариством не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявності підстав для стягнення заявленої суми заборгованості;

- оскільки основний борг Заводу не підтверджений належними доказами, то відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто із Заводу на користь Товариства заборгованості у розмірі 1 701 613,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 369 250,18 грн, 3% річних у розмірі 43 843,96 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:

- Товариством доведено належними та допустимими доказами факт виконання робіт за Договором. Акти за жовтень, листопад 2021 року свідчать про належне виконання Товариством своїх зобов`язань за Договором та підтверджують факт виконання відповідних робіт на загальну суму 1 701 613,75 грн;

- перевіривши розрахунки інфляційних втрат у розмірі 369 250,18 грн та 3% річних у розмірі 43 843,96 грн за спірний період, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є арифметично правильними, зроблені відповідно до умов Договору та первинних документів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Завод звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 509, 625, 879 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 24-26 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" від 01.08.2005 № 668 та ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Від Товариства надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, в якому воно просить закрити касаційне провадження, а копію ухвали про закриття касаційного провадження надіслати учасникам справи.

Завод подав заперечення на клопотання про закриття касаційного провадження, в яких просить відмовити у його задоволенні.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріали справи містять додаток до Договору ?Договірна ціна на будівництво ?Реконструкція лінії виробництва корпусу ?Завод залізобетонних виробів №7? за адресою: м.Полтава, пров.Шевченка, 20, що здійснюється у 2022 році", який також містить підписи та печатки сторін, а, отже, є обов`язковими і визначені сторонами умови щодо оплати за виконані роботи.

На підтвердження виконання умов Договору Товариством надано договірну ціну на будівництво ?Реконструкція лінії виробництва корпусу ТОВ "Завод залізобетонних виробів №7" за адресою: м.Полтава, пров.Шевченка, 20, що здійснюється у 2022 році".

Відповідно до договірної ціни, вартість робіт по розділу 1 "Трамбовка" складає 47 413,92 грн; вартість робіт по розділу 2 "Фундамент" складає 368 289,84 грн; вартість робіт по розділу 3 "Фундамент" складає 352 667,56 грн; вартість робіт по розділу 4 "Підлоги" складає 147197,46 грн; вартість робіт по розділу 5 "Підлоги" складає 178 939,82 грн, всього: на суму 1 093 508,60 грн. Також, з урахуванням витрат на заробітну плату (розрахунок № 1), вартість експлуатації будівельних машин та механізмів (розрахунок № 3), загальновиробничих витрат (розрахунок № 4), прибутку (розрахунок № 9), коштів на покриття адміністративних витрат будівельної організації (розрахунок № 10) складає 1 540 224,81 грн, ПДВ - 308 044,96 грн, всього 1 848 269,77 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні у матеріалах справи акт № 1 за жовтень 2021 року на суму 311 266,07 грн; акт № 1 (виправлено 2) за листопад 2021 року на суму 1 390 347,68 грн підписані без будь-яких зауважень директором Заводу Барсуковим А.О. (замовник) та директором Товариства Чайкою С.В. (генпідрядник) та скріплені печатками товариств.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, тому спірні правовідносини регулюються положеннями §§1, 3 глави 61 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з частиною першою статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 882 ЦК України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом першої інстанції встановлено, що подані Товариством докази не відповідають вимогам чинного законодавства та умовам Договору, а саме, акти не наділені ознаками первинних документів та не є підставою для розрахунку, а свідчать про порушення порядку їх укладення і ставлять під сумнів їх укладення.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відповідно до абзацу дев`ятого частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому апеляційним судом встановлено, що спірні акти № 1 за жовтень та листопад 2021 року підписані з боку замовника Барсуковим А.О. та скріплені печаткою Заводу, з боку генпідрядника - мітиться підпис Чайки С.В. , який також скріплений печаткою Товариства. Тобто не зазначення посади підписантів не перешкоджає ідентифікації цих осіб, які згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відповідно до інформації про підписантів, що міститься у Договорі, є директорами товариств.

Проте суд першої інстанції не звернув увагу на те, що підписання таких актів замовником та генпідрядником, а саме, директором Заводу Барсуковим А.О. (замовник) та директором Товариства Чайкою С.В. (генпідрядник), свідчить про визнання замовником виконання генпідрядником робіт в обумовленому у договорі обсязі та в узгоджені сторонами строки.

Дослідивши обставини та наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції встановив, що виконані генпідрядником роботи прийняті замовником без будь-яких зауважень щодо їх кількості, якості та вартості за актами №1 за жовтень 2021 року та за листопад 2021 року, не містять вказані акти і відмови замовника від підписання вказаних актів, відтак, акти відповідають вимогам частини четвертої статті 882 ЦК України, якою встановлено, що передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що судом першої інстанції не встановлено наявності відповідних заяв Заводу (замовника) щодо договірної ціни, ціни виконання робіт, строку виконання, якості та/або обсягу виконаних робіт за Договором за вказаними актами або щодо необхідності зменшення ціни роботи.

Судом першої інстанції встановлено, що документ первинного обліку форми № КБ-2в, а саме, акт приймання виконаних будівельних робіт засвідчує конкретні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків, а тому є офіційним документом. Враховуючи істотні порушення при складанні первинних документів щодо виконання Договору, суд першої інстанції визнав їх такими, що не підтверджують належним чином виконані роботи та не створюють для замовника обов`язку оплати за такі роботи.

Водночас апеляційним судом встановлено, що наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 ?Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві? (зі змінами), яким затверджено форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-3), втратив чинність на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 20.01.2014 № 16 ?Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Мінрегіону України від 04.12.2009 № 554 та від 01.03.2013 № 77?, типові форми КБ-2в та КБ-3 стали примірними.

Застосування примірних форм КБ-2в та КБ-3 не обумовлено сторонами в Договорі.

Апеляційним судом встановлено, що, у даному випадку, акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт у будівництві мають самостійно розроблену форму та містять обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88.

Судом апеляційної інстанції визнано помилковими висновки суду першої інстанції про те, що визначення цін в актах приймання виконаних будівельних робіт, повинно бути здійснено на підставі кошторису, який суду не надано, що унеможливлює встановлення ціни виконаних робіт, а договірна ціна на будівництво не є локальним кошторисом і не замінює останній, а тому не може бути підставою для встановлення цін на конкретні види виконаних робіт, оскільки з аналізу договірної ціни на будівництво "Реконструкція лінії виробництва корпусу ТОВ "Завод залізобетонних виробів №7" за адресою: м.Полтава, пров.Шевченка, 20, вбачається, що остання складена в поточних цінах станом на 30.11.2021 на суму 1 848 269,77 грн, вид договірної ціни - динамічна, містить найменування робіт і витрат, у пункті 1 якої зазначено: "Локальний кошторис 01-01-01 на буд.роботи" (за розділами), обґрунтування (шифр і №позиції нормативу), одиницю виміру, кількість поточну ціну одиниці виміру, виконання робіт (витрати) у гривнях, витрати праці робітників тощо. Вказана договірна ціна підписана керівником підприємства (організації) замовника Барсуковим А.О., та керівником генеральної підрядної організації Чайкою С.В. та скріплена печатками.

Так, відповідно до договірної ціни вартість робіт по розділу 1 "Трамбовка" складає 47 413,92 грн; вартість робіт по розділу 2 "Фундамент" складає 368 289,84 грн; вартість робіт по розділу 3 "Фундамент" складає 352 667,56 грн; вартість робіт по розділу 4 "Підлоги" складає 147 197,46 грн; вартість робіт по розділу 5 "Підлоги" складає 178 939,82 грн, всього: на суму 1 093 508,60 грн. Також, з урахуванням витрат на заробітну плату (розрахунок № 1), вартість експлуатації будівельних машин та механізмів (розрахунок № 3), загальновиробничих витрат (розрахунок № 4), прибутку (розрахунок № 9), коштів на покриття адміністративних витрат будівельної організації (розрахунок № 10) складає 1 540 224,81 грн, ПДВ - 308 044,96 грн, всього 1 848 269,77 грн.

Локальні кошториси є первинними кошторисними документами, складаються на окремі види робіт на підставі обсягів, які були визначені при розробці робочої документації.

Договірна ціна - це вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати об`єкт замовлення. Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків. Договірна ціна на виконання будівельних робіт формується генпідрядником на виконання робіт і погоджується із замовником.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони, підписавши договірну ціну на будівництво "Реконструкція лінії виробництва корпусу ТОВ "Завод залізобетонних виробів № 7", погодили ціни на конкретні види виконаних робіт за спірним договором підряду.

Згідно з пунктом 4.1 Договору замовник сплачує підряднику вартість виконаних ремонтних робіт відповідно до умов даного договору.

Також апеляційним судом встановлено, що факт виконання та прийняття робіт, яке оформлене окремими актами, є окремим зобов`язанням у розумінні приписів статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України, зі строком (терміном) оплати, який встановлений у пункті 4.4 Договору - не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних робіт, складеного підрядником.

При цьому, матеріали справи не містять доказів оплати виконаних робіт за актами № 1 за жовтень 2021 року та листопад 2021 року, водночас вартість виконаних і прийнятих будівельних робіт (1 701 613,75 грн) не перевищила розміру договірної ціни (1 848 269,77 грн), визначеної у локальному кошторисі 01-01-01 на будівельні роботи, а також договірної ціни за договором підряду (2 700 000,00 грн).

За таких підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариством доведено належними та допустимими доказами факт виконання робіт за Договором, настання строку оплати по актам за жовтень, листопад 2021 року, які свідчать про належне виконання Товариством своїх зобов`язань за Договором та підтверджують факт виконання відповідних робіт на загальну суму 1 701 613,75 грн, тому такі вимоги підлягають задоволенню.

Що ж до заявлених до стягнення 3% у розмірі 43 843,96 грн та інфляційні втрати у розмірі 369 250,18 грн, то апеляційний суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 369 250,18 грн та 3% річних у розмірі 43 843,96 грн за спірний період, визнав його арифметично правильним, зробленим відповідно до умов Договору та первинних документів, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Як підставу для подання касаційної скарги Заводом визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 509, 625, 879 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 24-26 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" від 01.08.2005 № 668 та ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" у подібних правовідносинах.

При цьому, ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції встановив обставини, які визначають індивідуальність правовідносин сторін у даній справі, а саме: наявні у матеріалах справи акт № 1 за жовтень 2021 року на суму 311 266,07 грн; акт № 1 (виправлено 2) за листопад 2021 року на суму 1 390 347,68 грн підписані без будь-яких зауважень директором Заводу Барсуковим А.О. (замовник) та директором Товариства Чайкою С.В. (генпідрядник) та скріплені печатками товариств; не зазначення посади підписантів не перешкоджає ідентифікації цих осіб, які згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відповідно до інформації про підписантів, що міститься у Договорі, є директорами товариств; підписання таких актів замовником та генпідрядником, а саме, директором Заводу Барсуковим А.О. (замовник) та директором Товариства Чайкою С.В. (генпідрядник), свідчить про визнання замовником виконання генпідрядником робіт в обумовленому у договорі обсязі та в узгоджені сторонами строки; виконані генпідрядником роботи прийняті замовником без будь-яких зауважень щодо їх кількості, якості та вартості за актами №1 за жовтень 2021 року та за листопад 2021 року, не містять вказані акти і відмови замовника від підписання вказаних актів, відтак, акти відповідають вимогам частини четвертої статті 882 ЦК України, якою встановлено, що передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами; наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 ?Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві? (зі змінами), яким затверджено форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-3), втратив чинність на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 20.01.2014 № 16 ?Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Мінрегіону України від 04.12.2009 № 554 та від 01.03.2013 № 77?, типові форми КБ-2в та КБ-3 стали примірними; застосування примірних форм КБ-2в та КБ-3 не обумовлено сторонами в Договорі; акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт у будівництві мають самостійно розроблену форму та містять обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88; з аналізу договірної ціни на будівництво "Реконструкція лінії виробництва корпусу ТОВ "Завод залізобетонних виробів №7" за адресою: м.Полтава, пров.Шевченка, 20, вбачається, що остання складена в поточних цінах станом на 30.11.2021 на суму 1 848 269,77 грн, вид договірної ціни - динамічна, містить найменування робіт і витрат, у пункті 1 якої зазначено: "Локальний кошторис 01-01-01 на буд.роботи" (за розділами), обґрунтування (шифр і №позиції нормативу), одиницю виміру, кількість поточну ціну одиниці виміру, виконання робіт (витрати) у гривнях, витрати праці робітників тощо. Вказана договірна ціна підписана керівником підприємства (організації) замовника Барсуковим А.О., та керівником генеральної підрядної організації Чайкою С.В. та скріплена печатками; сторони, підписавши договірну ціну на будівництво "Реконструкція лінії виробництва корпусу ТОВ "Завод залізобетонних виробів № 7", погодили ціни на конкретні види виконаних робіт за спірним договором підряду; факт виконання та прийняття робіт, яке оформлене окремими актами, є окремим зобов`язанням у розумінні приписів статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України, зі строком (терміном) оплати, який встановлений у пункті 4.4 Договору - не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних робіт, складеного підрядником; матеріали справи не містять доказів оплати виконаних робіт за актами № 1 за жовтень 2021 року та листопад 2021 року, водночас вартість виконаних і прийнятих будівельних робіт (1 701 613,75 грн) не перевищила розміру договірної ціни (1 848 269,77 грн), визначеної у локальному кошторисі 01-01-01 на будівельні роботи, а також договірної ціни за договором підряду (2 700 000,00 грн).

Водночас відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином, скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм процесуального права у спірних правовідносинах.

Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заводу та вважає за можливе залишити оскаржувану постанову без змін, з урахуванням мотивів викладених у даній постанові.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги Заводу та залишає оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 7" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 917/1372/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос