Рішення

від 28.11.2023 по справі 530/224/23

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/224/23

Провадження № 2/535/665/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Шолудько А.В., за участю: секретаря судового засідання Мальцевої С.М., у порядку спрощеного позовного провадження справу № 530/224/23 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Прогрес» про збільшення нарахувань грошових коштів, що виплачуються за грошовим зобов`язанням та проведення індексації сум відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03.03.2023 надіслав поштою до Зіньківського районного суду Полтавської області позов до відповідача про зобов`язання в місячний термін після набрання рішенням законної сили, у зв`язку зі збільшенням встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати, пропорційно збільшити (нарахувати до сплати) суму грошових коштів, що виплачуються за грошовим зобов`язанням, починаючи з 26.07.1995 по 28.02.2023 включно; та про зобов`язання в місячний термін після набрання рішенням законної сили провести індексацію сум відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (втрата заробітку та сторонній побутовий догляд) згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 01.11.2017 по 28.02.2023 включно (а.с.1-13).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 06.05.1996 на його користь стягнуто з колективного сільськогосподарського кооперативу «Прогрес» Зіньківського району, починаючи з 26.07.1995, довічно, щомісячно, компенсацію за втрачений заробіток та витрати на частковий сторонній побутовий догляд. КСП «Прогрес» реорганізовано та його правонаступником є сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Прогрес». На виконання рішення видано виконавчий лист, який пред`явлено позивачем до виконання 08.05.1998. Згідно з резолютивною частиною рішення та змістом виконавчого листа з боржника підлягає стягненню щомісячно компенсація за втрачений заробіток у сумі два мільйони вісімсот тисяч карбованців (28 грн) та компенсація витрат на частковий сторонній побутовий догляд в сумі п`ятсот тисяч карбованців (5 грн). На даний час стягнення проводиться у вказаному розмірі (а.с.1-2).

Розпорядженням в.о. голови Зіньківського районного суду Полтавської області № 4 від 15.03.2023, в зв`язку з тим, що після заявлених відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України, справу № 530/224/23 передано на розгляд до Котелевського районного суду Полтавської області (а.с. 21).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 31.03.2023 цивільна справа № 530/224/23 надійшла на розгляд судді Шолудько А.В. (а.с. 24).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 11.04.2023 справу прийнято до провадження суддею Шолудько А.В. та відкрито провадження у справі № 530/224/23 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 26).

09.08.2023 суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення після чого, з метою з`ясування обставин справи, необхідних для ухвалення судового рішення, ухвалою суду від 09.08.2023 поновлено судовий розгляд (а.с. 40).

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.с. 48-51), про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення судового розгляду до суду не подавали.

Позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. 28.11.2023 подав до суду телефонограму про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 70).

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити у частково, з наступних підстав.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 06.05.1996 у справі № 2-130/1996 рік, яке набрало законної сили 19.05.1996, позов ОСОБА_1 до КСП «Прогрес» Зіньківського району Полтавської області задоволено частково. Ухвалено, серед іншого, стягувати з КСП «Прогрес» Зіньківського району Полтавської області, починаючи з 26 липня 1995 року, довічно на користь ОСОБА_1 щомісяця по два мільйони вісімсот тисяч крб в рахунок компенсації за втрачений заробіток та по п`ятсот тисяч крб. у рахунок компенсації витрат на частковий сторонній побутовий догляд (а.с. 1-4, 59-61).

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серії АВ № 0186563 від 03.12.2014, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи інвалідності з ураженням опорно-рухового апарату, причина інвалідності інвалід з дитинства. Інвалідність встановлена безтерміново (а.с.3).

Відповідно до посвідчення, виданого Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтава, серії НОМЕР_1 від 05.03.2003, ОСОБА_1 отримує пенсію як інвалід другої групи з дитинства (а.с. 3).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 08.02.2022 у справі № 530/1903/21 за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії державного виконавця Зіньківського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми); боржник Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Прогрес», яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 27.09.2023, встановлено такі обставини: КСП «Прогрес» реорганізовано та його правонаступником є сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Прогрес». На виконання рішення Зіньківського районного суду Полтавської області видано виконавчий лист від 06.05.1996 № 2-130/1996 рік, який скаржник 08.05.1998 пред`явив на виконання відділу державної виконавчої служби Зіньківського районного управління юстиції (на даний час Зіньківський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Вказаний виконавчий лист державною виконавчою службою був втрачений, тому на даний час на виконанні знаходиться дублікат виконавчого листа від 26.11.2015 № 530/1824/15-ц, виданий на підставі ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 26.11.2015 (виконавче провадження № 49862182). Виконавче провадження повторно відкрито 18.01.2016. Згідно з резолютивною частиною рішення, що відображена у виконавчому листі на користь ОСОБА_1 підтягає стягненню з боржника щомісяця компенсація за втрачений заробіток у сумі два мільйона вісімсот тисяч крб (28 грн) та компенсація витрат на частковий сторонній побутовий догляд у сумі п`ятсот тисяч крб (5 грн) (а.с. 62-63, 64-67).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, на підтвердження звернення до виконання рішення Зіньківського районного суду Полтавської області, яким стягнуто з КСП «Прогрес» Зіньківського району Полтавської області, починаючи з 26 липня 1995 року, довічно на користь ОСОБА_1 щомісяця по два мільйони вісімсот тисяч крб в рахунок компенсації за втрачений заробіток та по п`ятсот тисяч в рахунок компенсації витрат на частковий сторонній побутовий догляд, позивачем надано дублікат виконавчого листа, виданого 14.12.2015 року, із відміткою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 19.01.2018 (а.с. 8).

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 709/323/17).

Частиною третьою статті 5 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Тлумачення ст. 5 та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі спрямована на майбутнє акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування таких актів до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень передбачено виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі статтею 455 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час заподіяння шкоди позивачу), в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров`я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов`язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров`я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Відшкодування за шкоду, пов`язану із зменшенням працездатності потерпілого, а також за шкоду, пов`язану зі смертю, провадиться щомісячними платежами (стаття 465 ЦК Української РСР у редакції, чинній на час заподіяння шкоди позивачу).

Оскільки спірні правовідносини продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, тому до них підлягають застосуванню положення цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст.1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Статтею 1208 ЦК України передбачено право потерпілого на збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до ч. 2 цієї статті за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Крім того, ч. 1 ст. 1208 ЦК України встановлено, що за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

Поняття «мінімальна заробітна плата» визначено в Законі України «Про оплату праці», який набрав чинності 01.05.1995. Відповідно до ст. 10 цього Закону, в редакції, яка діяла на час прийняття рішення Зіньківським районним судом Полтавської області у справі № 2-130/1996 рік, розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об`єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України «Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсії за віком» від 20.02.1996 № 49/96-ВР, введено в дію статтю 10 Закону України «Про оплату праці» (108/95-ВР ) з 01 березня 1996 року та встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01.03.1996 1 мільйон 500 тисяч карбованців.

Наступне підвищення мінімальної заробітної плати відбулось на підставі статті 2 Закону України «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік» від 24.12.1997 № 780/97-ВР, відповідно до якої встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 1998 року 45 гривень, а з першого липня 1998 року 55 гривень.

Відповідно до пункту 3 Указу Президента «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 №762/96, українські карбованці підлягали обміну на гривні (банкноти, розмінні монети) за курсом 100000 на 1 гривню.

Отже, на час ухвалення рішення Зіньківським районним судом Полтавської області про стягнення з КСП «Прогрес» Зіньківського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 щомісяця по два мільйони вісімсот тисяч крб в рахунок компенсації за втрачений заробіток та по п`ятсот тисяч в рахунок компенсації витрат на частковий сторонній побутовий догляд, тобто на 06.05.1996, діяв розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 - 1500000 крб.

Загальна сума щомісячних виплат на відшкодування шкоди завданої здоров`ю складала 3300000 крб (2800000 компенсація за втрачений заробіток + 500000 компенсація витрат на частковий сторонній побутовий догляд).

Отже, розмір щомісячних виплат на відшкодування шкоди завданої здоров`ю, визначений рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 06.05.1996 у справі № 2-130/1996 рік, становив 2,2 розміри мінімальної заробітної плати, яка діяла на час прийняття рішення про відшкодування шкоди (3300000:1500000).

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до абзацу 6 статті 2 цього Закону індексації підлягають суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст. 9 Закону індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинена 01.01.2023 на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію позовна давність не поширюється.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.

При поданні заяви про відшкодування шкоди після закінчення трьох років із дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника присудження виплат провадиться з дня звернення з такими вимогами.

За вимогами про продовження платежів виплати провадяться за весь попередній час, протягом якого належало відшкодовувати шкоду, без обмеження будь-яким строком (з дня закінчення попередніх виплат вимоги про їх продовження задовольняються за умови, що МСЕК (а у відповідних випадках судово-медична експертиза) підтвердила втрату працездатності та її відсоток за цей період). В інших випадках виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Тобто трирічний строк застосовується при перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем.

Такої ж позиції дотримується у своїх рішеннях і Верховний Суд (постанова від 05.10.2021 у справі №219/1304/16-ц; постанова від 16.01.2020 у справі № 709/323/17).

Як встановлено матеріалами справи, рішення суду про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я ухвалено Зіньківським районним судом Полтавської області 06.05.1996, виконавчий лист позивач пред`явив до виконання 08.05.1998, із заявою про перерахунок сум щомісячних платежів до суду не звертався.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання, в місячний термін після набрання рішенням законної сили, у зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, пропорційно збільшити (нарахувати до сплати) суму грошових коштів, що виплачуються за грошовим зобов`язанням, починаючи з 26.07.1995 по 28.02.2023 та проведення індексації сум відшкодування шкоди, завданої каліцтвом за період з 01.11.2017 по 28.02.2023, необхідно задовольнити у межах трьох років з дня звернення позивача до суду. Оскільки позовна заява, подана ОСОБА_1 до Зіньківського районного суду Полтавської області 09.03.2023, то період, за який слід задовольнити вимоги позивача повинен починатися із 10.03.2020.

Розмір мінімальної заробітної плати становив:

- станом на 08.03.2020 4723 грн на місяць (Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 23.11.2018 № 294-IX);

- станом на 01.09.2020 5000 грн на місяць (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 25.08.2020 № 822-ІХ);

- станом на 01.09.2020 6000 грн на місяць (Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX);

- станом на 01.12.2021 6500 грн на місяць (Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX);

- станом на 01.10.2022 і по теперішній час 6700 грн на місяць (Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ).

Отже, оскільки розмір мінімальної заробітної плати із 10.03.2020 підвищувався, відповідно до вимог ч. 2 ст.1208 ЦК України позивач має право з кожним підвищенням мінімальної заробітної плати отримати збільшену суму відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва.

Враховуючи наведене вище, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково: зобов`язати СБК «Прогрес» збільшити (нарахувати до сплати) суму грошових коштів, що виплачуються ОСОБА_1 за грошовим зобов`язанням на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 06.05.1996 у справі №2-130/1996 рік, пропорційно до зростання мінімальної заробітної плати за період з 04.03.2020 по 28.02.2023 включно, здійснивши перерахунок до кожного підвищення мінімальної заробітної плати за вказаний період, з врахуванням виплачених платежів; зобов`язати СБК «Прогрес» провести ОСОБА_1 індексацію сум відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (втрата заробітку та сторонній побутовий догляд) за період з 04.03.2020 по 31.12.2022 включно. У решті позовних вимог позивачеві необхідно відмовити.

Оскільки позивач є інвалідом другої групи, на підставі п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, тому згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягти судовий збір у справі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 264, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Прогрес» задовольнити частково.

Зобов`язати Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Прогрес» збільшити (нарахувати до сплати) суму грошових коштів, що виплачуються ОСОБА_1 на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 06.05.1996 у справі №2-130/1996 рік, пропорційно до зростання мінімальної заробітної плати за період з 04.03.2020 по 28.02.2023 включно, здійснивши перерахунок до кожного підвищення мінімальної заробітної плати за вказаний період, з врахуванням виплачених платежів.

Зобов`язати Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Прогрес» провести ОСОБА_1 індексацію сум відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (втрата заробітку та сторонній побутовий догляд) за період з 04.03.2020 по 31.12.2022 включно.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Прогрес» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Прогрес», місцезнаходження: вул. Центральна, 65, с. Малі Будища, Полтавський район, Полтавська область, поштовий індекс 38163, код ЄДРПОУ 03770833.

Суддя А.В. Шолудько