Рішення

від 24.11.2023 по справі 756/10211/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

24.11.2023 Справа № 756/10211/21

Унікальний №756/10211/21

Провадження №2/756/420/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого -судді - Яценко Н.О.,

за участю секретаря - Євтушик В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через адвоката Богомазова П.С. звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача. В обґрунтування позову вказує, що у період з січня по 01 лютого 2019 року невідомі особи, заволодівши її персональними даними, пройшли процедуру реєстрації, створили облікові записи (особисті кабінети) на шести онлайн-сервісах кредитування та оформили два онлайн-кредити на її ім`я з ТОВ «Фінансова компанія «Верона».

31 січня 2019 року було укладено договір № 396800 на суму 2000 грн. 22 лютого 2019 року його було погашено, після чого 27.02.2019 року оформлено інший № 413907 на суму 3600 грн.

Вказане підтверджується у т.ч. випискою Українського бюро кредитних історій.

Крім того, зі звіту УБКІ убачається, що з січня по 22 травня 2019 року невідомою особою з використанням її даних було оформлено 8 заявок на отримання онлайн кредитів у різних макрофінансових організаціях.

Зазначає, що ні 30.01.2019 року - 22.05.2019 р., ні будь-коли взагалі не подавала заявок на отримання онлайн кредитів та не мала волевиявлення на оформлення кредитних договорів. Грошові кошти на належні їй рахунки не надходили. Жодних повідомлень стосовно оформлення кредитних документів на свій телефон чи електронну пошту не отримувала.

На початку лютого 2019 року їй зателефонував працівник однієї з фінансових організацій та попросив підтвердити намір отримати кредит. Сказала, що жодних заявок не оформляла і ймовірно це були шахраї. У відповідь запевнили, що заявку буде скасовано.

13.02.2019 року з метою з`ясування ситуації отримала виписку з УБКІ, де побачила інформацію про кредит від 31.01.2019 року з ТОВ ФК «Верона», оформлений невідомою особою з використанням даних позивачки.

За вказаними фактами невідкладно звернулася до правоохоронних органів. Заяву було зареєстровано у Святошинському управлінні поліції ГУ НП в м.Києві 13.02.2019 року за номером 10606. Згодом слідчий повідомив про відкриття кримінального провадження за ст. 190 КК України.

Також зверталася зі скаргою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та отримала відповідь, у якій зазначалося, що вирішення вказаних нею питань належить до компетенції Національної поліції України.

Крім того, одразу поставила до відома відповідача, зв`язавшись з ТОВ «ФК «Верона» у телефонному режимі та листом на юридичну адресу.

09.04.2019 року повторно звернулася до УБКІ для перевірки кредитної історії . Виявилося, що кредит 31.01.2019 року погашено та отримано новий 27.02.2019 року на 3600 грн.

У зв`язку з цим повторно надіслала звернення до ТОВ «ФК «Верона».

У відповіді на перше звернення відповідачем було вказано, що між нею та ТОВ «ФК «Верона» було оформлено договір № 413907, а Товариством надано кредит в розмірі 3600 грн. В листі зазначалося, що з актуальним розміром заборгованості може ознайомитися в особистому кабінеті, що є неможливим, адже його не створювала і не має до нього доступу. Також містилася вимога щодо повного або часткового погашення кредиту, сплативши 7567 грн. 20 коп. в якості пролонгації. Разом з тим, жодної запитуваної інформації та документів відповідачем надано не було.

Неодноразово намагалася отримати інформацію у відповідача, однак працівники відповідача продовжували наполягати, що кредит оформляла саме позивач.

Крім того, незважаючи на те, що відповідачу були відомі обставини оформлення оспорюваних договорів та факт звернення до правоохоронних органів, ТОВ «ФК «Верона» передало персональні дані Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал», про що дізналася з «повідомлення про відступлення права вимоги». У листі зазначалося, що станом на 28.10.2019 року заборгованість за оформленим невідомою особою договором складає 28 029 грн. 60 коп.

Також наприкінці жовтня 2019 року отримала лист від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» із зазначенням суми боргу 28029 грн. 60 коп., яку необхідно сплатити до 27.11.2019 року. У листі вказувалося, що у випадку несплати у вказаний термін буде зобов`язана сплатити неустойку і відсотки за користування чужими грошовими коштами.

У грудні 2019 року отримала від ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» лист-повідомлення стосовно нарахування штрафних санкцій, згідно з яким на кінець четвертого кварталу 2019 року борг за договором № 413907 з ТОВ «ФК «Верона» становить 35161 грн. 41 коп.

У наступному листі від ТОВ «ФК «Кредит Капітал» містилося попередження, що у разі несплати суми в розмірі 32 487,29 грн. до 28.01.2020 року, відбудеться візит працівників компанії за місцем проживання для вирішення питання щодо виявлення і огляду майна та можливості його подальшої реалізації. У цьому повідомленні було сказано, що борг виник нібито через відмову сплатити заборгованість за договором з ТОВ «КУ Фінанс Сіті», однак з цим товариством ніколи не укладала жодних договорів.

На адресу надходив також Гарантійний лист, у якому вказувалося, що станом на 28.01.2020 року заборгованість за оформленим з використанням її даних за договором становить 37051 грн. 68 коп., але у разі сплати 18261 грн. 52 коп. до 26.02.2020 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» більше не матиме матеріальних або інших претензій. Водночас у випадку відсутності платежу борг стягуватимуть у примусовому порядку з урахуванням всіх нарахованих штрафних санкцій.

На момент оформлення договорів з відповідачем зазначає, що було відсутнє волевиявлення та внутрішня воля на їх укладення. Про існування зазначених договорів дізналася після їх оформлення невідомою особою, яка заволоділа її персональними даними та вказала не належні їй рахунки, на які були зараховані грошові кошти за кредитними договорами.

Вказує, що нею не вчинялися будь-які дії, спрямовані на укладення вказаних кредитних договорів та на отримання грошових коштів, а також на реєстрацію облікового запису (особистого кабінету) в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача.

Також тривалий час піддається різним незаконним діям зі сторони ТОВ «ФК`Верона» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал», якому відповідач передав персональні дані, що порушує її права як споживача.

Посилаючись на ст.ст. 19, 21, ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.5 ст.6, ч.1 ст.10, ч.1 ст.14, ч.3 ст.15 Закону України «Про захист персональних даних», ст.32 Конституції України ч.1,2 ст.11, ст.15, ст.16, ч.1 ст.202, ч.ч.3,5 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України просить суд визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують права ОСОБА_1 , як споживача; визнати договори № 396800 від 31.01.2019 року та № 41390 від 27.02.2019 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Верона» недійсними; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона» видалити (знищити) всі персональні дані ОСОБА_1 у тому числі із своїх інформаційно-телекомунікаційних систем, сервісів, паперових та електронних баз; витрати судові покласти на відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Яценко Н.О.

Ухвалою від 12.07.2021 року по справі відкрито провадження.

Ухвалою від 10.11.2021 року витребувано докази у відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечує проти позову. В своєму відзиві посилається на те, що 31.01.2019 року між ТОВ «ФК «Верона» та позивачем було укладено договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 396800. Предметом договору є надання позикодавцем грошових коштів на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України (гривні) у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти за користування позикою в розмірі та порядку, встановлених договором. Вказаний договір було виконано обома сторонами, ТОВ «ФК «Верона» перерахувало на зазначену позивачем платіжну картку 2000 грн., а позивачка отримавши кошти, використала їх на свої цілі, а пізніше у встановлені договором терміни повернула вказані кошти з нарахованими процентами.

24.02.2019 року між ТОВ «ФК «Верона» та позивачем було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 413907.

Умовами укладеного договору передбачена позика в розмірі 2000 грн. з 24.02.2019 року по 24.03.2019 року включно, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики, а у разі часткового погашення - на непогашену частину та встановлюються у розмірі 1,90 % від суми позики в день, що на рік складає 693,5 % від суми позики, тип процентної ставки фіксована; загальна вартість позики становить 5583 грн. 60 коп. тощо.

Свою відповідь про прийняття (акцепт) пропозиції позикодавця укласти електронний договір позичальник надав 11 жовтня 2018 року шляхом прийняття такої пропозиції в електронній формі, яка підписана ним шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

27.02.2018 року о 12: 19 год. позикодавцем здійснено безготівковий переказ грошей в розмірі 3000 грн. на рахунок банківської платіжної картки позичальника, вказаний нею в ідентифікації, що є підтвердженням виконання Товариством своїх договірних зобов`язань що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» № 62/11 від 21 листопада 2021 року.

З моменту отримання грошових коштів, позичальником не було сплачено жодного платежу в рахунок виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, позивач ознайомився з внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства, із Політикою конфіденційності та персональних даних, яка включає згоду споживача фінансових послуг на обробку персональних даних, а також з Інформацією про фінансову послугу, яка надається до укладення договору ( паспорт позики) на веб-сайті Товариства. В особистому кабінеті позивача, який розміщений на сайті товариства, а також на його телефонний номер відповідач направив смс-повідомлення з зазначенням електронного підпису, яким позивач підписав згоду на обробку персональних даних.

Для можливості отримання фінансових послуг позикодавця, позивач пройшов процедуру реєстрації на сайті Товариства https:// groshivsim. com, в результаті чого створено особистий кабінет (особисту сторінку) позичальника.

Позивач ідентифікувався на сайті позикодавця, заповнив заяву (форму) на отримання позики вказуючи повні, достовірні, особисті дані та інформацію про бажані параметри кредиту. На підставі вказаної позивачем інформації щодо отримання позики, в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача сформовано пропозицію укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (оферта) в розмірі 3000 грн.

Про прийняте позитивне рішення про надання позивачу позики на вказаних ним умовах, відповідач повідомив позивача 11 жовтня 2018 року за допомогою смс повідомлення на телефонний номер позичальника, вказаний ним під час реєстрації на сайті, шляхом надсилання відповідної пропозиції укласти та підписати договір, а також згенерованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором для прийняття оферти Товариства та підписання Акцепту заяви про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах (фінансового кредиту ) електронним підписом одноразовим ідентифікатором в порядку передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач (позичальник) акцептував пропозицію (оферту) відповідача (позикодавця) на укладення договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах, передбачених Правилами та договором, поставивши в Акцепті електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Позивач акцептував оферту, здійснивши дії спрямовані на укладення договору про надання позики і настання юридичних прав та обов`язків заповнивши на сайті позивача добровільно з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, зазначив інформацію щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит.

Після акцептування оферти, позивач отримав підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного договору шляхом збереження примірника такого договору в особистому кабінеті (особистій сторінці), оскільки згідно з технологією його укладення, договір та супутні документи невідкладно зберігаються на особистій сторінці позичальника.

На виконання умов договору відповідачем здійснено безготівковий переказ грошових коштів в розмірі 3000 грн. на рахунок банківської платіжної картки позичальника, прийнявши виконання своїх обов`язків, передбачених умовами договору.

Звертали увагу суду, що для правильного розгляду справи необхідно встановити власника картки № НОМЕР_1 , емітованої банком АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на яку було перераховано суму позики за договором № 413907.

Вказані дані (повний номер платіжної картки отримувача коштів за позикою № НОМЕР_2 є у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (персональні дані особи, якій було видано картку).

Якщо платіжна картка була емітована на ім`я позивачки, то грошові кошти вона отримала і підстави для визнання позову немає.

Якщо вказана платіжна картка була випущена на ім`я іншої особи, ніж позивача, то відповідно до вимог ст.1047 договір позики № 413907 є неукладеним і визнати його недійсним неможливо.

ТОВ «ФК «Верона» вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки укладений між позичальником та позикодавцем договір вчинений в електронній формі, встановленій законом, відповідає вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також засадам держави і суспільства, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочином, та відповідає волі сторін, та відповідає вимогам ст.203, 205 ЦК України, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позов в якому вона посилалася на те, що при реєстрації на вебсайті «groshivsim. сom» від її імені невідомою особою було заповнено заявку на отримання позики, постановлено відмітки про ознайомлення з правилами, офертою тощо та надання згоди на обробку персональних даних. Без таких дій невстановлені особи не змогли б подати заявку на кредит та отримати гроші.

На початку п.2 відзиву представник відповідача зазначає про укладення електронного договору № 326566 від 11 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «Верона» та нею, однак про його існування нічого не відомо, у її кредитній історії відомості про вказаний договір відсутні.

Далі у тексті відзиву йдеться про укладення оспорюваного договору № 369800 від 31.01.2019 та вказується, нібито грошові кошти за цим договором в сумі 2000 грн. були перераховані на її платіжну картку, використані нею на свої цілі, а пізніше - повернуті з нарахованими процентами.

Вказує, що зазначене не відповідає дійсності, оскільки, як зазначала в позові, ніколи не реєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Верона» не укладала договорів з відповідачем, не отримувала кредитних грошових коштів і не повертала їх.

Не є власницею платіжної карки № НОМЕР_1 , емітованої АТ КБ «Приватбанк», на яку перераховувалися гроші за оспорюваними договорами. З метою отримання довідки про відкриті на її ім`я рахунки/картки в АТ КБ «Приватбанк» та відсутність інших рахунків, надіслала до банку письмовий запит та очікує відповідь .

У доданій відповідачем довідці про відсутність заборгованості за кредитним договором № 396800 від 31.01.2019 року вказується, нібито повністю погасила заборгованість за цим договором, однак доказів, що для закриття кредиту використовувався саме її рахунок, відповідач не надає.

Також у п.2 відзиву вказано, що 24 лютого 2019 року між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 був укладений договір № 413907 На стор.4 (абз.3) зазначається, що акцепт пропозиції укласти цей договір був наданий 11 жовтня 2018 року, а 27 лютого 2018 року позикодавцем здійснено безготівковий переказ грошових коштів у розмірі 3000 грн.

Зазначає, що представник відповідача не володіє інформацією щодо оспорюваних договорів, не орієнтується в датах і виданих грошових сумах, надаючи у відзиві плутану інформацію.

Згідно з даними, отриманими від Українського бюро кредитних історій, а також наданими відповідачем документами, зокрема довідками від ТОВ «Платежі Онлайн», оспорюваний договір № 413907 був оформлений невідомою особою з використанням її персональних даних 27 лютого 2019 року, а розмір позики складав 3600 грн.

Підписи для укладення оспорюваних договорів (одноразові електронні ідентифікатори) надсилалися відповідачем на невідомий і не належний ОСОБА_1 номер телефону НОМЕР_3 .

Також, як видно з довідок ТОВ «Платежі Онлайн», грошові кошти за обома оспорюваними договорами ( № 396800 від 31.01.2019 та № 413907 від 27.02.2019) перераховувалися на одну й ту ж саму картку № НОМЕР_1 , власник якої невідомий.

Просила суд позов задовольнити.

В судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, відповідач причини неявки не повідомив, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі сторін за наявними у справі доказами.

Дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Предметом спору між сторонами є договори № 396800 від 31.01.2019 року та № 413907 від 27.02.2019 року .

Як встановлено під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 не реєструвалася в ІТС ТОВ ФК «Верона», не укладала договорів із відповідачем, не отримувала кредитних грошових коштів і не повертала їх, протилежне судом не встановлено. В своєму відзиві відповідач посилається взагалі на договори та суми кредитну, які не є предметом розгляду в межах даної справи.

Позивачка не є власницею платіжної картки № НОМЕР_1 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк», на яку перераховувалися грошові кошти за оспорюваними договорами, що підтверджується наданою нею довідкою від АТ КБ «ПриватБанк» з інформації про наявні рахунку/картки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 за весь час її обслуговування в АТ КБ «ПриватБанк», яка направлена суду в лютому 2023 року.

Відповідачем не надано доказів, що саме позивачкою було застосовано будь-яким способом ідентифікатори електронних підписів, не надано доказів отримання саме ОСОБА_1 на свою картку грошових коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами.

Верховний суд у постанові від 03.02.2023 року у справі 757/22453/20-ц, провадження № 61-11009св22 зазначає, що під час проведення верифікації клієнта, Товариством не до кінця проведена ідентифікація особи, з якою укладається договір. А отже, за відсутності належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин укладено саме з позивачкою, а не будь-якою іншою особою, та за відсутності її волевиявлення на укладення оспорюваного правочину і належних доказів отримання саме позивачкою вказаних кредитних коштів, враховуючи, що кошти перераховані відповідачем на банківську картку, яка банком позивачці не видавалась, та не спростовані відповідачем зазначені обставини, наявні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.

Аналогічна позиція міститься і у Постанові Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі № 757/40209/20-ц провадження 61-10924св21 .

Відповідно до ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Це одна з вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:

- його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний правочин в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Порядок вчинення електронних правочинів регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Електронний договір визначений як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивач оспорює факт укладання нею зазначених договорів позики, посилаючись на те, що вона не вчиняла жодних дій, які б підтверджували її наміри щодо отримання позики. Вважає, що спірні договори від її імені могли бути укладеними сторонніми особам

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями ст. 640 цього Кодексу договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Суд вважає, що належних доказів видачі саме позивачу грошових коштів за спірними договорами стороною відповідача не надано .

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 76-80 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що волі позивача на укладення спірних договорів не було, договори з відповідачем укладено невідомою особою, з незаконним використанням персональних даних позивача, грошові кошти були перераховані на картку, яка не належить позивачу, тому спірні договори слід визнати недійсними з моменту їх укладення.

В своєму позові позивач також просить суд визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона» вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують права ОСОБА_1 .

Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» на яку посилається позивач передбачає, що нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною . Разом з тим в межах заявлених позовних вимог не встановлено обставин, які б дали суду підстави визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона» вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики, а тому суд відмовляє в задоволенні даної вимоги.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вилучає з кредитної історії : інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7 у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання його недійсним; всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через бюро інформації про нього; інформацію, яка передбачена п.2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Бюро має право за участю користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та договором.

Стосовно вимог про зобов`язання відповідача видалити (знищити) всі персональні дані ОСОБА_1 у тому числі із своїх інформаційно-телекомунікаційних систем, серверів, паперових та електронних баз, то суд зазначає, що вказана вимога заявлена до неналежного відповідача, а тому суд також відмовляє у задоволенні даної вимоги, оскільки вилучає кредитні історії ТОВ «Українське бюро кредитних історій».

Відповідно до ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 1816 грн. (908х2вимоги) .

Керуючись ст. ст.5, 12, 13, 81, 141, 178, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних - задовольнити частково .

Визнати договори № 396800 від 31.01.2019 року та № 413907 від 27.02.2019 року, укладені між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» (код ЄДРПОУ 41602157) недійсними.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» (код ЄДРПОУ 41602157, м.Київ, пр. Степана Бандери, 8, корп.6) на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.11.2023 року.

Суддя :