Рішення
від 02.08.2023 по справі 761/19819/21-ц
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/19819/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.

при секретарі Музика В. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу №761/19819/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум», Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» про захист прав споживачів, - ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум», Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» про захист прав споживачів.

Так, в обґрунтування позову зазначено, що відповідно до квитанції №0800292477, виданої ТОВ «ДЕЛІВЕРІ», відправникові ОСОБА_2 , на ім`я отримувача вантажу ОСОБА_1 , щодо перевезення вантажу - меблі корпусні загальною масою 147 кг., об`ємом 2,06 м. куб. було укладено договір перевезення вантажу.

Зазначений вантаж було представлено у відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» - склад Київ - 10, вул. Причальна, 5-А, на момент передачі вантажу до перевезення вантаж було упаковано належним чином. Наведене підтверджується, укладеним публічним договором про надання послуг доставки товарів в редакції від 15.11.2018 року, з ФОП ОСОБА_3 , який діє під знаком для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », про що було видано відповідну квитанцію від 02.11.2020 року. Зокрема, за змістом цих документів підтверджується факт цілісності меблів та їх упакування належним чином для перевезення.

На момент прийняття вантажу до перевезення відділення ТОВ «Делівері», останній не виявив жодних пошкоджень вантажу чи невідповідності його пакування правилам та без жодних застережень прийняв вантаж до перевезення, про що видав відповідну квитанцію №0800292477.

Крім цього, одночасно із укладенням договору перевезення, було укладено договір добровільного страхування вантажу та багажу (вантажобагажу) №0800293134 від 02.11.2020 року із ТОВ «Страхова компанія «Кворум».

За цим полісом страхова сума складала 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн.

06.11.2020 року зазначений вантаж прибув до місця перевезення, а саме м. Мукачева вул. Академіка Морозова, 20 на склад перевізника - ТОВ «Делівері».

Огляд отримувачем в присутності представників перевізника виявив, наявне порушення цілісності упаковки вантажу, а сам вантаж мав механічні пошкодження. Практично кожна одиниця вантажу мала ушкодження різного ступеня, такі як розбиті елементи оздоблювання, тріснуті ніжки, розшарування, подряпини по периметру деталей. Розбито скло та дзеркало.

06.11.2020 року ТОВ «Делівері» було подано заяву щодо виявлених пошкоджень, також одночасно було подано заяву до ТДВ «СК «КВОРУМ», щодо виплати страхового відшкодування. При цьому позивач, діючи за вказівкою працівників ТОВ «Делівері», змушений був забезпечити огляд вантажу особою, яка здійснює реставраційні роботи меблів на складі ТОВ «Делівері» та забезпечити обрахування вартості реставраційних робіт на стадії подачі заяви про пошкодження вантажу. За результатом оцінки вартості реставраційних робіт від 06.11.2020 року їх вартість склала 19 500, 00 грн. Поряд з наведеним, важливо відзначити, що ТОВ «Делівері» відмовився скласти документи про факт пошкодження за участю позивача, пославшись на те, що для цього необхідний представник служби безпеки. З огляду на це, одразу в приміщенні складу ТОВ «Делівері», позивачем було зафіксовано окремі фактичні пошкодження, за допомогою фото фіксуючого засобу ( фото додаються).

В подальшому на телефон позивача надійшло повідомлення щодо призначення службового розслідування, якому було присвоєно номер 70122. Через деякий час ТОВ «Делівері» надіслав повідомлення про відмову у виплаті відшкодування за пошкоджений вантаж, що і послугувало причиною звернення до суду.

Таким чином, предметом доведення у даній справі є наявність підстав для покладення на відповідачів відповідальності у вигляді стягнення збитків, у зв`язку із пошкодженням вантажу та моральної шкоди через факт надання неналежної якості послуги.

У зв`язку з тим, що неналежне перевезення вантажу відповідачем не лише має наслідком пошкоджений вантаж, а й те, що позивач відчув певні незручності, у зв`язку з цим змушений вносити певні корективи в особисте життя, витрачати особистий час на залагодження виниклої проблеми, забезпечувати участь оцінювача шкоди, шукати особу, яка усуватиме пошкодження, здійснювати додаткове розвантаження та вивантаження меблів під час реставрації, а також через нерозв`язання спірної ситуації позасудовим способом, витрачанням свого особистого часу на звернення до суду, у зв`язку з неможливістю захистити порушене право споживача, що негативно позначилося на позивачеві психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань, у вигляді стресу та відчуття болючої несправедливості допущеної щодо останньої відповідачем. Моральну шкоду позивач оцінює у грошовому еквіваленті - 1500 (одну тисяча п`ятсот ) грн.

З врахуванням зазначеного, позивач просить стягнути з відповідача з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Кворум» на його користь 20 000,00 грн. відшкодування, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» 1500,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

18.11.2021 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва було направлено дану справу за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

25.01.2022 надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. після здійснення авторозподілу 26.01.2022.

27.01.2022 ухвалою суду було відкрито провадження у справі.

04.04.2023 представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум» було подані письмові пояснення, в яких зазначено, що одночасно із договором перевезення ОСОБА_1 , як страхувальником, 02.11.2020 був укладений Договір добровільного страхування вантажу та багажу (вантажобагажу) № 0800293134.

Відповідно до Договору страхування був застрахований вантаж - меблі корпусні в зборі (без пакування, в заводській упаковці) на загальну страхову суму 35 000,00 грн. За здійснення страхування позивачем було сплачено 140,00 грн. страхового платежу.

Представник відповідача звертає увагу, що позивачем надана копія договору страхування не в повному обсязі.

Договір страхування складається із двох частин: перша частина договору містить умови щодо найменування страховика, його реквізитів, страхувальника, вигодонабувача, характеристик вантажу, страхової суми, страхового тарифу, розміру страхового платежу, та ін. Частина 2 Договору страхування визначає предмет Договору страхування, перелік страхових ризиків та страхових випадків, виключення із страхових випадків та обмеження страхування, права і обов`язки сторін, тощо. Із частиною 2 Договору страхування страхувальник (позивач) ознайомився під час укладення договору страхування, що підтверджується відповідним застереженням на першій частині Договору страхування.

Відповідно до пункту 4.2 частини 2 Договору страхування цей Договір набуває чинності з моменту прийняття вантажу Перевізником/Експедитором для організації перевезення вантажу територією України та припиняє свою дію в момент отримання вантажу, але не пізніше ніж на 45 день з дня початку дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 від 06.11.2020, причиною написання такої заяви було: «Пошкодження вантажу перевізником. Розбито стані і дзеркальні елементи, ніжки і корпус, елементи оздоблень, наявні сколи, вм 'ятини по всіх частинах».

У зв`язку із викладеним вище позивач просить стягнути із відповідача 20 000,00 грн., страхового відшкодування, що дорівнює вартості реставраційних робіт.

Так, відповідно до підпункту 10.3.7 частини 2 Договору страхування не підлягають відшкодуванню Страховиком збитки, що виникли внаслідок: неповного або невідповідного для даного виду вантажу пакування, закупорювання або маркування вантажу з порушенням стандартів, технічних умов, або відправлення вантажу в пошкодженому стані, невідповідного розміщення або кріплення вантажів.

Із доданих до позовної заяви документів, а саме: квитанції про прийому вантажу № 0800292477, замовлення на забирання вантажу, договору страхування, документу - щодо службового розслідування по акту, вантаж було передано на перевезення без упаковки в заводській упаковці.

При прийнятті вантажу на перевезення позивачу перевізником (ТОВ «ДЕЛІВЕРІ») було наголошено на необхідності, з метою забезпечення збереження цілісності вантажу, здійснити додаткове упакування. Проте, незважаючи на таке попередження, позивач відмовився від до упакування меблів, що цілком ймовірно й призвело до їх пошкодження.

Про відмову від належного упакування вантажу свідчать відповідні відмітки у квитанції про прийому вантажу №0800292477, замовлення на забирання вантажу, документу щодо службового розслідування по акту.

Тобто, відповідальність за належне забезпечення збереженості вантажу під час його підготовки до перевезення ніс вантажовідправник (страхувальник/позивач).

Враховуючи викладене, ТДВ «СК «КВОРУМ» вважає підтвердженим той факт, що на перевезення вантаж був прийнятим без упакування/належного упакування, що в свою чергу, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування згідно із підпунктом 10.3.7 частини 2 Договору страхування.

Окрім цього, відповідач вважає, що розмір заявленого позивачем збитку є непідтвердженим та таким, що не відповідає дійсності.

Таким чином, відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір позовних вимог не підтверджений жодним належним доказом, є надуманим та неналежним.

З врахуванням зазначеного, представник відповідача ТДВ «СК «КВОРУМ» просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подала в судове засідання заяву про розгляд справи без фіксування технічними засобами, вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Окрім цього, до суду від відповідача - ТОВ «Делівері» не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно з п. 22 ч. 1ст. 1 Закону № 1023-XIIспоживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У відповідності до ст. 4 вказаного Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Дана норма кореспондується зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно з ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно із статтею 934 ЦК України та статтею 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування експедитор несе відповідальність, в тому числі за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору як за власні.

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За загальним правилом збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 354 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України встановлено обов`язок страховика, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч. 1 ст. 990 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Частиною 1 ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ч. 1 ст. 980 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, юридична особа - страхувальник під час укладення із суб`єктом страхової діяльності (страховиком) договору страхування цивільної відповідальності, що може настати під час здійснення нею підприємницької діяльності, розраховує на добросовісність страховика у разі настання страхового випадку щодо виконання ним обов`язку з виплати на користь страхувальника або на користь третьої особи-потерпілого (вигодонабувача) страхового відшкодування, яке повністю (частково) покриє збитки (шкоду), завдані настанням страхового випадку.

Також, варто вказати, що статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд погоджується з доводами позивача, оскільки факт завдання збитків позивачу є наявним, а тому останній має право на його відшкодування.

Окрім цього, суд вважає, що з метою захисту свого вантажу позивач застрахував його, оплатив вартість страхування, а тому має право на відшкодування коштів внаслідок завдання йому збитків, що не перевищують ліміт визначений у договорі, а тому доводи представника страхової компанії є не переконливими.

Також, суд прийшов до висновку, що моральна шкода в розмірі 1 500,00 грн. є розумною та співмірною завданій шкоді, так як перевізником належним чином не було виконано своїх обов`язків, а саме не доставлено вантаж цілим, чим завдано моральних страждань позивачу.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає, що з відповідачів підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 22,23,908,909,924,929,934,988,611 ЦК України, та ст. 12, 13, 81, 141-142, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про страхування», суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум», Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» про захист прав споживачів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум» на користь ОСОБА_1 відшкодування в розмірі 20 000 (двадцять тисяч гривень) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 500 (тисячу п`ятсот) грн.. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум» на користь держави судовий збір 1 073 (тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» на користь держави судовий збір 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 .

Відповідачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум», адреса: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3, код ЄДРПОУ 38730427.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері», адреса: 01024, м. Київ, вул. В. Васильківська, буд. 15/2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 02.08.2023.

Суддя Т.Г. Ільєва

СудПечерський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення02.08.2023
Оприлюднено01.12.2023
Номер документу115234644
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Судовий реєстр по справі —761/19819/21-ц

Ухвала від 17.12.2024

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Ільєва Т. Г.

Постанова від 17.09.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Крат Василь Іванович

Ухвала від 12.09.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Крат Василь Іванович

Ухвала від 05.09.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Крат Василь Іванович

Ухвала від 29.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 29.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 20.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 20.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Ухвала від 19.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Соколова Вікторія Вячеславівна

Рішення від 02.08.2023

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Ільєва Т. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні