Постанова

від 17.09.2024 по справі 761/19819/21-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 761/19819/21-ц

провадження № 61-11800св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум», товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу позовом ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від «20» червня 2024 року в складі колегії суддів: Соколової В. В., Мережко М. В., Поліщук Н. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТДВ «Страхова компанія Кворум» та ТОВ «Делівері» про захист прав споживачів.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТДВ «Страхова компанія «Кворум», ТОВ «Делівері» про захист прав споживачів задоволено.

стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Кворум» на користь ОСОБА_1 відшкодування в розмірі 20 000,00 грн.

стягнуто з ТОВ «Делівері» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 500,00 грн.

стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Кворум» на користь держави судовий збір 1 073 грн;

стягнуто з ТОВ «Делівері» на користь держави судовий збір 908 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що:

згідно статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав. Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника;

стороною відповідача не було надано доказів на спростування заявлених позовних вимог. Тому суд виходячи з положень чинного законодавства, якими встановлена відповідальність експедитора за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування, вважав наявними підстави для притягнення відповідачів до цивільної відповідальності за заподіяну позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року:

клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат- задоволено;

стягнуто з ТОВ «Делівері» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 278,80 грн;

стягнуто з ТОВ «Страхова компанія «Кворум» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3 721,20 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що:

позовні вимоги були задоволені судом, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача понесених ним судових витрат.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від «20» червня 2024 року

апеляційну скаргу ТДВ «Страхова компанія «Кворум» задоволено;

апеляційну скаргу ТОВ «Делівері» задоволено;

рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення;

позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДВ «Страхова компанія «Кворум», ТОВ «Делівері» про захист прав споживачів залишено без задоволення;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ «Страхова компанія «Кворум» судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Делівері» судовий збір в розмірі 1362,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

під час судового розгляду залишилась недоведеною наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка відповідача ТОВ «Делівері», причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. А отже правові підстави для притягнення відповідача ТОВ «Делівері» до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди відсутні;

позивачем не доведено факту настання страхового випадку з належним йому вантажем за повідомленими ним відповідачам обставинами, а тому обов`язок відповідача ТДВ «СК «Кворум» по здійсненню страхового відшкодування, який виникає у разі наявності цивільної відповідальності відповідача ТОВ «Делівері», також відсутній;

виходячи з положень статті 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, відсутні і підстави для компенсації позивачеві за рахунок відповідачів понесених судових витрат. В порядку визначеному частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. А тому додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року, яким було вирішено питання про стягнення витрат позивача на правову допомогу також підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про залишення цих вимог без задоволення;

враховуючи наявні підстави для задоволення обох апеляційних скарги відповідачів, наявні і підстави для компенсації кожному відповідачу судових витрат пов`язаних з переглядом справи апеляційним судом.

Аргументи учасників справи

У серпні 2024 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року в частині розподілу судових витрат, в якій просив:

скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у справі № 761/19819/21 в частині покладення на позивача судових витрат у вигляді судового збору 1 362 грн та 1 609,50 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів;

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду вважає, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 «Про захист прав споживачів», стаття 1 ЦПК України у редакції на час постановлення оскарженої ухвали, стаття 2 ЦПК України у редакції на час розгляду справи Верховним Судом). Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на позивача, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору, тим самим порушивши приписи частини сьомої статті 141 ЦПК України та не застосувавши відповідні висновки касаційного суду з цього питання.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

12вересня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року справу призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 вересня 2024 рокувказано, що

аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що аргументи ОСОБА_1 щодо касаційного оскарження судових рішень є обґрунтованими і на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню;

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц; від 25 листопада 2020 року у справі № 761/46977/18.

Позиція Верховного Суду

Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Системне тлумачення норм статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналогічний висновок зроблений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Законодавець не передбачив виключення чи непоширення звільнення від сплати судового збору, передбаченого в частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», за позовом споживача пов`язаним із правочинами про страхування та перевезення вантажу. Тому частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється й на позови споживача пов`язані із правочинами про страхування та перевезення вантажу.

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення з ТДВ «Страхова компанія Кворум» на його користь 20 000,00 грн відшкодування шкоди (як страхувальником) та стягнення з ТОВ «Делівері» 1500,00 грн відшкодування моральної шкоди (як вантажооодержувачем), який обґрунтовував порушенням прав споживача та посилався на статтю 4 Закону України «Про захист прав споживача», про що свідчить аналіз позовної заяви (а. с. 5, том 1).

За таких обставин, апеляційним судом безпідставно покладено на ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги відповідачами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги в частині стягнення з позивача судового збору дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в цій частині ухвалена без додержання норм процесуального права та без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду в стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення; компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України кожному відповідачу судових витрат пов`язаних з переглядом справи апеляційним судом. При зверненні з апеляційної скаргою ТДВ «Страхова компанія «Кворум» сплачений судовий збір в розмірі 1609,50 грн (т. 1, а. с. 208), а ТОВ «Делівері» сплачений судовий збір в розмірі 1362,00 грн (т. 1, а.с. 229).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від «20» червня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Компенсувати товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум» судовий збір в розмірі 1609,50 грн за подання апеляційної скарги за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Делівері» судовий збір в розмірі 1362,00 грн за подання апеляційної скарги за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко