Постанова

від 16.11.2023 по справі 530/911/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/911/22 Номер провадження 22-ц/814/4094/23Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

імена (найменування) сторін:

позивач: Приватне сільськогосподарське підприємство «Високе»

відповідач: ОСОБА_1

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кулик Віталія Олександровича

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 16 червня 2023 року, постановлене суддею Должко С.Р.

по справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року представник ПСП "Високе" звернувся до суду із вказаним позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі 21842,72 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 02.06.2014 року між ОСОБА_1 та ПСП «Високе» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,3300 га строком на 10 років, який 25.06.2014 року зареєстровано у Реєстраційній службі Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області за № 6131532. 01.04.2015 року між сторонами укладена додаткова угода до договору оренди, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав 08 травня 2015 року за № 6131582.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони домовились змінити та викласти п. 9 Договору оренди землі в наступній редакції: «орендна плата вноситься Орендарем у грошовій та натуральній формі у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 6679,49 гривень в рік, за згодою сторін у будь якій формі». Пунктами 5, 7, 8 додаткової угоди передбачено строк дії договору до 31.12.2024 року. Згідно видаткових касових ордерів від 25.12.2015 року, від 29.12.2016 року та від 26.12.2016 року, від 28.12.2017 року, від 29.09.2018 року, від 24.12.2018 року, від 28.12.2018 року, від 28.12.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 виплачено орендну плату за 2015 рік в сумі - 5015,45 грн., за 2016 рік в сумі - 8065,49 грн, за 2017 рік в сумі - 11076,60 грн, за 2018 рік на суму - 11076,60 грн.

Оскільки позивачем було здійснено виплату орендної плати у розмірах значно більших ніж визначені договором, тому ОСОБА_1 набув грошові кошти без достатньої правової підстави.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 16 червня 2023 року позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе" безпідставно отримані кошти у розмірі 7988 гривень 68 копійок та судовий збір в сумі 917,97 грн.

В іншій частині позовних вимогвідмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржил представник ОСОБА_1 адвокат Кулик Віталій Олександрович, просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що отримані ОСОБА_1 кошти в якості орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди землі є не безпідставно набутими, що виключає можливість ст. 1212 ЦК України.

Окрім того, судом не прийнято до уваги подану представником відповідача заяву про застосування строків позовної давності.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченомуст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Високівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області площею 3,33 га з кадастровим номером 5321381500:00:004:0045.

02.06.2014 року між ОСОБА_1 та ПСП «Високе» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,3300 га строком на 10 років, який 25.06.2014 року зареєстровано у Реєстраційній службі Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області за № 6131532 (а.с. 13-14).

01.04.2015 року між сторонами укладена додаткова угода до договору оренди, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав 08 травня 2015 року за № 6131582 (а.с. 13).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони домовились змінити та викласти п. 9 Договору оренди землі в наступній редакції': «орендна плата вноситься Орендарем у грошовій та натуральній формі у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 6679,49 гривень в рік, за згодою сторін у будь якій формі».

Пунктами 5, 7, 8 додаткової угоди передбачено строк дії договору до 31.12.2024 року.

У рішенні Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2021 року, залишеного без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року, встановлено, що згідно видаткових касових ордерів від 25.12.2015 року, від 29.12.2016 року та від 26.12.2016 року, від 28.12.2017 року, від 29.09.2018 року, від 24.12.2018 року, від 28.12.2018 року, від 28.12.2018 року ПСП «Високе» виплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2015 рік в сумі - 5015,45 грн., за 2016 рік в сумі - 8065,49 грн, за 2017 рік в сумі - 11076,60 грн, за 2018 рік на суму - 11076,60 грн. (а.с. 54-65, 27-29).

Відповідно до ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Підставою для звернення до суду з даним позовом вказано факт того, що позивачем було виплачено ОСОБА_1 у період з 2016 по 2019 орендну плату у більшому розмірі, ніж визначено умовами договору, тому отримані останнім грошові кошти є безпідставно набутим майном.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 набув у власність кошти у розмірі 7988, 68 грн. без достатньої правової підстави, тому згідно ст. 1212 ЦК України зобов`язаний повернути їх позивачу.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Главою 83ЦК України регулюються відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положеньглави 83 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першоїстатті 1212 ЦК Українизвужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положеннястатті 1212 ЦК Україниможна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті11, частинами першою, другою статті509 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установленихстаттею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першоюстатті 177 ЦК Україниоб`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першоюстатті 202 ЦК Українивстановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частини першої статті177, частини першої статті202, частини першої статті1212 ЦК Українидає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другоюстатті 11 ЦК України.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 912/2601/19.

Враховуючи, що грошові кошти були отримані ОСОБА_1 від позивача в період дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, тому, враховуючи вищевказані вимоги законодавства, положення ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для застосування строків позовної давності колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц).

З огляду на те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13ст. 141 ЦПК України).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦП України судові витрати, повязані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.

За розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у сумі 3721,50 грн., який відповідно до вимог закону підлягає стягненню з позивача на його користь.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кулик Віталія Олександровича задовольнити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 16 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе" на користь ОСОБА_1 судовівитрати у сумі 3721,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна