Ухвала

від 28.11.2023 по справі 490/11439/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/11439/23 28.11.2023

н\п 1-кс/490/7625/2023

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/11439/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2023 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, депутата Горностаївської селищної ради ІХ скликання, уродженки с. Велика Благовіщенка Горностаївського району Херсонської області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України, за наступних обставин.

Так, згідно з рішенням І сесії Горностаївської селищної ради ІХ скликання № 1 від 24.11.2020 «Про початок повноважень депутатів Горностаївської селищної ради Херсонської області ІХ скликання» прийнято до відома факт початку повноважень депутатів.

Одним із 26 депутатів ради є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта вища, діловод Великоблаговіщенського старостинського округу, член політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», проживає в АДРЕСА_2 , обрана в єдиному багатомандатному виборчому окрузі за єдиним виборчим списком.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» статус депутата визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

За ст. ст. 8, 18 вказаного Закону депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен керуватися загальнодержавними інтересами та інтересами територіальної громади чи виборців свого виборчого округу, від яких його обрано; не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях; керуватися у своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності. Депутат місцевої ради зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів.

На ОСОБА_5 , як на депутата Горностаївської селищної ради Херсонської області дев`ятого скликання, покладено відповідні обов`язки та права, передбачені Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», та відповідну відповідальність за невиконання вказаних правових норм, зміст яких їй достовірно відомий.

Незважаючи на покладені на неї права та обов`язки депутата Горностаївської селищної ради ІХ скликання, в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, ОСОБА_5 порушила вимоги ст. ст. 1, 2, 5, 17 Конституції України, зрадила українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У порушення вимог п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) президент, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме - віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

*застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

*застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

*вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

*бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

*блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:

*напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

*застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

*дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

*засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98- ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору РФ зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської, а також Херсонської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська. Луганська. Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська. Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

22 лютого 2022 року президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині ранку президент РФ публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України («спеціальну воєнну операцію»).

Так, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території України.

З 24.02.2022 більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями ЗС РФ та на цей час вона знаходиться під окупацією держави-агресора, в тому числі Каховський район Херсонської області.

З метою протидії збройній агресії 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію РФ проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, продовжено дію воєнного стану з 5 год 30 хв 18.08.2023 строком на 90 діб.

Згідно зі ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Відповідно до п. п. 6, 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 та № 309 від 22.12.2022 територію Горностаївської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, з 24.02.2022 по теперішній час.

Крім цього, встановлено, що впродовж 2022 року представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території Каховського району Херсонської області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу Російської Федерації. З цією метою представниками Російської Федерації на тимчасово окупованій території Херсонської області було створено низку підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією окупаційних органів влади, в тому числі так звану «Військово-цивільну адміністрацію Херсонської області».

ОСОБА_5 , будучи достеменно поінформованою та розуміючи факт захоплення с. Велика Благовіщенка Каховського району Херсонської області Збройними силами Російської Федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаною про те, що територія Каховського району Херсонської області є невід`ємною складовою частиною України, перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці, не пізніше 06.09.2022 (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), добровільно погодилася на зайняття посади в незаконно створеній окупаційною владою адміністрації на тимчасово окупованій території та обійнятипосаду так званого «руководителя Великоблаговещенского территориального поселения Горностаевской ВГА», що здійснює свою діяльність на території Великоблаговіщенського старостинського округу Горностаївської селищної ради Каховського району Херсонської області.

Так, 06.09.2022 не встановлені досудовим розслідуванням представники окупаційних військ Російської Федерації, перебуваючи біля адміністративної будівлі Великоблаговіщенського старостинського округу Горностаївської селищної ради за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Велика Благовіщенка, вул. Миру, 12, зібрали мешканців села, яким повідомили про призначення ОСОБА_5 «руководителем Великоблаговещенского территориального поселения Горностаевской ВГА», створеної державою-агресором.

ОСОБА_5 , обійнявши вказану вище посаду у незаконно створеному на тимчасово окупованій території органі, здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції щодо формування та функціонування«Великоблаговещенского территориального поселения Горностаевской ВГА» на території Великоблаговіщенського старостинського округу Горностаївської селищної ради Каховського району Херсонської області, підконтрольної окупаційним військам Російської Федерації, а саме: особисто приймає громадян на роботу до незаконних органів влади, вимагає дотримуватись режиму, який встановлено окупаційними військами, зобов`язує фізичних і юридичних осіб підпорядковуватися окупаційній адміністрації, здійснює загальне керівництво комунальними підприємствами, перепідпорядкуваладержавні органи, які діяли на території громади, під управління «Великоблаговещенского территориального поселения Горностаевской ВГА».

Вказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.5 ст.111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Крім того, достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, депутатом селищної ради, порушила присягу громаді та народові України з ідеологічних мотивів, переслідуючи мету заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, умисно добровільно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту та сприяла в проведенні підривної діяльності РФ проти України у період воєнного стану, тобто передбачала, усвідомлювала характер своїх суспільно небезпечних дій і бажала настання суспільно небезпечних наслідків.

Після захоплення с. Велика Благовіщенка Каховського району Херсонської області Збройними силами Російської Федерації, ОСОБА_5 , будучи обізнаною про те, що територія Каховського району Херсонської області є невід`ємною складовою частиною України, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не пізніше 06.09.2022 (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), добровільно зайняла посаду в незаконно створеній окупаційною владою адміністрації на тимчасово окупованій території так званого «руководителя Великоблаговещенского территориального поселения Горностаевской ВГА».

ОСОБА_5 , переслідуючи мету заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній та інформаційній безпеці України, у тому числі шляхом втручання у внутрішню політику держави у сфері освіти та культури, розпалювання проросійських та сепаратистських настроїв серед населення громади, з метою забезпечення можливості реалізації наданих їй окупаційною адміністрацією повноважень, підтримки її рішень та дій, за сприяння розміщених на тимчасово окупованій території Херсонської області військових формувань держави-агресора шляхом залякування, навіювання та агітації пропагандистських настроїв серед місцевих жителів вчиняє дії, направлені на установлення та функціонування окупаційної влади на території Великоблаговіщенського старостинського округу Горностаївської селищної ради Каховського району.

Починаючи з 06.09.2022, ОСОБА_5 здійснює прийом громадян на роботу до незаконних органів влади на територіїВеликоблаговіщенського старостинського округу, зобов`язує фізичних і юридичних осіб підпорядковуватися окупаційній адміністрації, вимагає дотримуватися режиму, який встановлено окупаційними військами, здійснює загальне керівництво комунальними підприємствами, перепідпорядкувала державні органи, які діяли на території громади, під управління «Великоблаговещенского территориального поселения Горностаевской ВГА», таким чином здійснюючи незаконні владні повноваження, виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

Добровільно перейшовши на бік ворога, шляхом зайняття посади «руководителя Великоблаговещенского территориального поселения Горностаевской ВГА» ОСОБА_5 проводила активну агітацію представників освіти, батьків учнів Великоблаговіщенського старостинського округу, місцевих жителів с. Велика Благовіщенка та найближчих сіл, під час якої розповідала про позитивні зміни, які відбудуться після остаточної окупації Херсонської області російськими збройними формуваннями, чим надавала Російській Федерації та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, схиляючи їх до підкорення.

Так, не пізніше ніж 10 вересня 2022 року ОСОБА_5 , перебуваючи на зібранні з представниками школи та батьківським колективом, здійснила публічний виступ, під час якого намагалася сформувати у останніх думку, що окупація Херсонської області російськими збройними формуваннями має виключно позитивні зміни. Також підтримувала наміри військового коменданта щодо відкриття школи та запровадження у майбутньому російської програми, спонукала присутніх бути лояльними до цих рішень та до представників окупаційної влади.

Крім того, ОСОБА_5 протягом окупації с. Велика Благовіщенка неодноразово особисто, позиціонуючи себе як «руководитель Великоблаговещенского территориального поселения Горностаевской ВГА», спонукала жителів громади до отримання паспортів Російської Федерації, місцевих підприємців та землевласників до перереєстрації підприємств та майна за законами Російської Федерації та висловлювала погрози щодо примусової «націоналізації» їх майна у разі відмови.

Таким чином, ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, депутатом Горностаївської селищної ради Херсонського району Херсонської області 9 скликання, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації РФ та зробити свій особистий внесок в утворення та функціювання на території Херсонської області незаконно створених окупаційною владою органів, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, умисно добровільно прийняла пропозицію окупаційної влади щодо призначення її на посаду «руководителя Великоблаговещенского территориального поселения Горностаевской ВГА». Перейшовши на бік ворога, погодилась діяти під керівництвом та за вказівками окупаційної влади РФ.

З серпня2022 року (точної дати слідством не встановлено, проте не пізніше 06 вересня 2022 року) у співпраці з окупаційною владою вчиняла умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом створення умов для функціювання незаконно створеного органу окупаційною владою - «Великоблаговещенского территориального поселения Горностаевской ВГА».

Метою надання ОСОБА_5 допомоги Російській Федерації та її представникам в проведенні підривної діяльності проти України стало досягнення соціально-культурної, гуманітарної, інформаційної, економічної та іншої ізоляції населення тимчасово окупованої частини Херсонської області від решти території України для знищення у свідомості окупованого населення ознак української самоідентифікації, унеможливлення функціонування на вказаній території громадянського суспільства, використання трудових ресурсів так званою «військово-цивільною адміністрацією Херсонської області» в інтересах держави-агресора, а також формування умов для фактичного переходу частини території України під її юрисдикцію.

Вказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК України, - державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану.

Посилаючись на те, що підозрювана ОСОБА_5 переховується від досудового розслідування та місцезнаходження останньої невідоме, зважаючи на те, що ОСОБА_5 добровільно бере участь у діяльності окупаційної влади на території Херсонської області, у неї можуть зберігатися об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, окрім того, ОСОБА_5 не має місця проживання, соціальних зв`язків для існування на не окупованій території України та враховуючи характер вищевказаного злочину та покарання у вигляді позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її судом винуватою, є всі підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення нею злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинить нові або продовжуватиме вчиняти злочини, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор просить про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав у ньому викладених, просив про його задоволення.

Захисник підозрюваної у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

24.10.2023 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України, про що у загальнодержавному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр» розміщено відповідне повідомлення в порядку ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України.

Вказаний факт підтверджений прокурором у судовому засіданні.

Підозрювана ОСОБА_5 , будучи викликаною до органу досудового розслідування шляхом публікацій в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр» та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора повісток про виклик на 30,31 жовтня, 01 листопада 2023 року до слідчого не з`явилася, не повідомивши про причини неявки, що в тому числі свідчить про переховування від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

У зв`язку з неприбуттям підозрюваної ОСОБА_5 на неодноразові виклики до органу досудового розслідування, переховуванням з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також у зв`язку з не встановленням її точного місця перебування, постановою прокурора від 03.11.2023 р. ОСОБА_5 оголошено у розшук.

Матеріалами клопотання підтверджується, що на даний час ОСОБА_5 знаходиться у с. Велика Благовіщенка Каховського району Херсонської області, яке на даний час є тимчасово окупованою територією України, ухиляється від явки на виклики слідчого та прокурора, дійсно переховується на тимчасово окупованій території, де продовжує співпрацювати з окупаційною владою рф та підтримувати рішення країни-агресора.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні, № 42022232190000216 від 31.10.2022 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України, триває.

Згідно до ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний зобов`язаний в тому числі прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

За правилами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 183 КПК України, визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених п.п.6,7ст. 176 КПК України.

Ст. 193 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

В ч. 1 ст. 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У судовому засіданні встановлено, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 особисто вручено не було, оскільки остання перебуває на даний час на непідконтрольній території України.

На виклики слідчого підозрювана не з`явилася, не повідомляючи про причини неявки, що свідчить про її ухилення від кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні прокурором доведено, що ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні, оскільки органом досудового розслідування вжито всіх можливих заходів для вручення йому повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України, підтверджується даними: протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 02.06.2023; протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 02.09.2023; протоколу допитом свідка ОСОБА_8 від 13.07.2023; протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 14.11.2023 та протоколу її додаткового допиту від 03.09.2023; протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 08.08.2023; протоколу допитом свідка ОСОБА_11 від 02.06.2023; протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 19.06.2023; протоколу огляду від 09.08.2023; протоколу огляду від 08.06.2023; висновку портретної експертизи № СЕ-19/115-23/8933-ФП від 23.08.2023; протоколу огляду від 05.09.2023; протоколу огляду від 05.09.2023.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Достатність даних для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночним поняттями.

Досліджені у судовому засіданні дані є достатньо вагомими у своїй сукупності для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Матеріали кримінального провадження також містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, підозрювана ОСОБА_5 , яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України, що згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого та тяжкого злочинів, санкцією за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна, та позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої відповідно, вчинила злочин проти основ національної безпеки України, переховується від досудового розслідування та місцезнаходження останньої невідоме, зважаючи на те, що ОСОБА_5 добровільно бере участь у діяльності окупаційної влади на території Херсонської області, у неї можуть зберігатися об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, окрім того, ОСОБА_5 не має місця проживання, соціальних зв`язків для існування на не окупованій території України та враховуючи характер вищевказаного злочину та покарання у вигляді позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її судом винуватою, є всі підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення нею злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинить нові або продовжуватиме вчиняти злочини проти основ національної безпеки України.

Підозрювана ОСОБА_5 неодноразово не з`являлася за викликами до слідчого.

Вказане дає обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваній в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваної, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні найбільш суспільно небезпечних злочинів, характеру та способу ймовірно вчинених кримінальних правопорушень проти держави Україна, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, є обґрунтованою.

Застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Також, відповідно до положень ст.ст. 183,193,194 КПК України, згідно з якими при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається та у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже після його затримання та доставки до суду, тому строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч.1 ст. 197 КПК України, підозрюваній ОСОБА_5 , відносно якої необхідно обрати запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу, розмір застави слідчим суддею не визначається.

Обставини, визначені ч. 2 ст. 183 КПК України, які б унеможливлювали застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , відсутні.

З урахуванням наведеного, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання - задовольнити.

Обрати підозрюваній у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу та розміру застави.

Після затримання підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1