Постанова

від 28.11.2023 по справі 490/6939/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

28.11.23

22-ц/812/1235/23

Провадження №22-ц/812/1235/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 листопада 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників цивільну справу №490/6939/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення, яке постановив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Шолох Людмили Миколаївни у приміщенні цього суду 26 липня 2023 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича про стягнення коштів,

у с т а н о в и в :

У серпні 2018 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі АТ «ОТП Банк», Банк) звернулось до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. про стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 22 травня 2018 року внаслідок технічного збою Банком було помилково перераховано кошти повторно у сумі 54183 грн. 51 коп. за розрахунковим документом платіжне доручення № 001 від 22 травня 2018 року з рахунку НОМЕР_1 платника ПП «Електротехнічна компанія «Аверон» (код 35066353) у АТ «ОТП Банк» на рахунок НОМЕР_2 отримувача відповідача. Вказані кошти було списано один раз.

Після цього позивач 22 травня 2018 року через електронну пошту Національного банку України надіслав до обслуговуючого відповідача банку повідомлення за вих. № 55-1-1958 про здійснення помилкового переказу з проханням повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення.

Потім 29 травня 2018 року Банк поштою знов надіслав до обслуговуючого відповідача банку лист за вих. № 1-55-6849 такого ж змісту, який був отриманий адресатом 18 червня 2018 року.

13 червня 2018 року позивачем поштою на адресу відповідача було направлено лист аналогічного змісту за вих. № 1-55-10182, який отримано ним 10 липня 2018 року.

У відповідь на цей лист відповідач підтвердив надходження 22 травня 2018 року на його депозитний рахунок коштів у загальній сумі 108367 грн. 02 коп. (2 платежі по 54183 грн. 51 коп.), однак ці кошти були розподілені ним відповідно до розділу VI Закону України «Про виконавче провадження», а тому він позбавлений можливості повернути 54183 грн. 51 коп. помилкового переказу.

Посилаючись на вказане, положення статей і та 35 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, Інструкції пробезготівкові розрахункив Українів національнійвалюті та безпідставну відмову відповідача повернути вказані кошти, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 54183 грн. 51 коп. помилково перерахованих йому грошових коштів та 1762 грн сплаченого судового збору.

У відзиві на позовну заяву приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. зазначив, що 27 квітня 2018 року ним винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що знаходяться на р/р НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» МФО 300528. 16 травня 2018 року було направлено платіжне доручення № 55451595 в АТ «ОТП Банк» з метою списання коштів з р/р НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» МФО 300528 в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду. 22 травня 2018 року на його депозитний рахунок надійшли кошти, списані з р/р НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» МФО 300528 в загальній сумі 108367 грн 02 коп. 23 травня 2018 року кошти були розподілені та перераховані в рахунок погашення заборгованості, витрат виконавчого провадження та основної винагороди виконавця. Всі його дії вчинені в межах повноважень, наданих Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2023 року у задоволені позову АТ «ОТП Банк» відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що кошти, перераховані позивачем від ПП «Електротехнічна компанія «Аверон», не є помилково сплаченими, оскільки приватним виконавцем сума 108 367 грн. 02 коп. була спрямована на виконання наказу Господарського суду відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

В апеляційній скарзі АТ «ОТП Банк» вказує, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не досліджено обставини та докази, викладені в позовній заяві. Жодного обґрунтування не помилковості повторного платежу рішення не містить.

Також судом не було враховано дія сторін щодо позасудового врегулювання спору, поза увагою залишився порядок повернення помилково сплачених платежів. Недосліджені кореспондентські рахунки, з яких відбувалися перерахування та рахунки отримувача, докази, які підтверджують здвоєння платежів.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Баришніков А.Д. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Відзив мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки в межах виконавчих проваджень№ 55450561 та № 55450404, відкритих на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/371/15 він діяв в межах вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, розподіливши кошти, які надійшли на його депозитний рахунок з розрахункового рахунку боржника, який відкритий у Банку.

Справа розглядається без повідомлення учасників відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. (далі також приватний виконавець) перебували накази Господарського суду Миколаївської області, видані у справі № 915/371/15 05 жовтня 2017 року та 08 грудня 2017 року, про стягнення з боржника - Приватного підприємства «Електротехнічна компанія «Аверон» на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТВЕЙВ» 1462421 грн. 58 коп. заборгованості, а також 32174 грн. 85 коп. судових витрат (а.с. 96, 97).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д. від 28 грудня 2017 року відкрито виконавчі провадження №55450404 та №55450561 з виконання вказаного наказу (а.с. 93, 94), а постановою від 27 квітня 2018 року у виконавчому провадженні №55450561 накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на розрахункового рахунку НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк» (а.с. 95).

16 травня 2018 року приватним виконавцем направлено платіжне доручення № 55451595 в АТ «ОТП Банк» з метою списання коштів з р/р260024550511961 в рахунок заборгованості за виконавчим документом.

22 травня 2018 року на депозитний рахунок приватного виконавця Баришнікова А.Д. надійшли кошти з розрахункового рахунку НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк» в загальній сумі 108 367 грн. 02 коп. (2 платежі по 54183,51 грн.) (а.с. 14, 15).

Наступного дня після отримання 23 травня 2018 року приватним виконавцем кошти, що надійшли на його депозитний рахунок) були розподілені у виконавчому провадженні та перераховані: в рахунок часткового погашення заборгованості 55411 грн. 68 коп. на рахунок стягувача ТОВ «НЕТВЕЙВ» (платіжне доручення № 920 від 23 травня 2018 року, а.с. 99); 5541 грн. 17 коп. винагорода приватного виконавця (платіжне доручення № 921 від 23 травня 2018 року, а.с. 100); 102 грн. повернення авансового внеску на рахунок стягувача ТОВ «НЕТВЕЙВ» (платіжне доручення № 915, а.с. 102); 300 грн. витрат на виконавче провадження (платіжне доручення № 917 від 23 травня 2018 року, а.с. 98); в рахунок часткового погашення заборгованості 442738 грн. 34 коп. на рахунок стягувача ТОВ «НЕТВЕЙВ» (платіжне доручення № 918 від 23 травня 2018 року, а.с. 103); 4273 грн. 83 коп. винагорода приватного виконавця (платіжне доручення № 919 від 23 травня 2018 року, а.с. 101).

22 травня 2018 року Банк повідомів за вих. № 55-11958 Миколаївське РУ «ПРИВАТБАНК», що АТ «ОТП Банк» 22 травня 2018 року помилково переказало кошти в сумі 54183 грн. 51 коп. за розрахунковим документом «платіжне доручення» № 001 від 22 травня 2018 року з рахунку НОМЕР_1 платника ПП «Електротехнічна компанія «Аверон» в АТ «ОТП Банк» на рахунок НОМЕР_2 , отримувач - приватний виконавець Баришніков А.Д. Запропоновано протягом трьох днів від дати одержання цього повідомлення повернути вказану суму АТ «ОТП Банк», МФО 300528,(код 21685166) на рахунок НОМЕР_4 платника АТ «ОТП Банк» (код 21685166) як помилково переховані двічі (а.с. 16, 17).

Листом від 29 травня 2018 року за вих. № 1-55-6849 АТ «ОТП Банк» повторно звернувся до Миколаївське РУ «ПРИВАТБАНК» про повернення помилково перерахованих коштів (а.с. 18, 19).

13 червня 2018 року АТ «ОТП Банк» направило лист за вих. № 1-55-10182 на ім`я приватного виконавця Баришнікова А.Д. про повернення помилково перерахованих коштів (а.с. 20, 21).

Листом від 23 липня 2018 року № 705 приватний виконавець Баришніков А.Д. повідомив АТ «ОТП Банк» про неможливість повернення цих коштів, оскільки ці кошти було розподілено та перераховано в рахунок погашення заборгованості, витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця (а.с. 22).

Звертаючись з позовом та наполягаючи на стягненні з приватного виконавця Баришнікова А.Д. 54183 грн. 51 коп., Банк вважав ці кошти є помилковим переказом.

Відповідно допунктів 1.23,1.24,1.32,1.38,1.39,1.40статті 1Закону України№2346-IIIвід 05 квітня 2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним на день виникнення спірних правовідносин та втратив чинність на підставі Закону № 1591-IX від 30 червня 2021 року, переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою;

помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі;

списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку;

списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом;

отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі;

неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів;

неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів;неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

стягувач - особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом.

неналежний стягувач - особа, що не має визначених цим Законом підстав на ініціювання переказу коштів з рахунка платника.

Аналогічні терміни визначені в пункті 1.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постанова Правління Національного банку України 21 січня 2004 року № 22 та була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі Інструкція).

Згідно ізпунктами 32.1,32.3.1,32.3.2,32.7,32.8статті 32Закону України№2346-IIIвід 05 квітня 2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов`язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Одночасно банк-порушник зобов`язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку, банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

У разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов`язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.

Якщо всупереч отриманому документу на відкликання сума переказу була списана з рахунка платника та переказана отримувачу, повернення отримувачем платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому випадку банк, що не виконав документ на відкликання або прострочив його передачу банку платника, має сплатити платнику штраф у розмірі 1 відсотка суми переказу.

Спори, пов`язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку.

Аналогічна положення зазначені в пунктах 2.36-2.38 Інструкції.

В силустатті 35Закону України№2346-IIIвід 05 квітня 2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач зобов`язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

У разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем строку, встановленого пунктом 35.1 цієї статті, неналежний отримувач має повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» до заходів примусового виконання рішень віднесено звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частини перша статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні кошти в сумі 54183 грн. 51 коп. були отримані приватним виконавцем Баришніковим А.Д. на його депозитний рахунок на виконання його постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні, що знаходяться на р/р НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк».

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно із статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

В силу частин 1-3, 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Так, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачу спірні кошти були перераховані в межах відкритого ним як приватним виконавцем виконавчого провадження з розрахункового рахунку боржника, який відкритий у позивача.

Аналіз фактичнихобставин цієїсправи даєпідстави длявисновку,що спірнікошти післяїх перерахункуприватному виконавцевіБаришнікову А.Д.стали коштамивиконавчого провадженняі булирозподілені нимза правилами,визначеними ЗакономУкраїни «Провиконавче провадження»,а томувідсутні підставидля віднесенняцього переказудо помилкового,а відповідача доненалежного отримувачав розумінніЗакону України№2346-IIIвід 05 квітня 2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», тому і для застосування до них наслідків, передбачених статтею 35 цього ж Закону. Натомість частина 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» містить пряму заборону щодо використання стягнутих з боржника грошових коштів на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам.

За такого колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, який ґрунтується на повному та всебічному встановленні обставин справи, їх правильній правовій оцінці, та відхиляє аргументи апеляційної скарги, які правильність висновку суду першої інстанції не спростовують.

Зокрема, з наведених вище підстав колегія суддів відхиляє доводи про помилковість переказу щодо перерахування позивачем спірних коштів, оскільки цей платіж було вчинено з розрахункового рахунку особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, на підставі постанови відповідача приватного виконавця щодо накладення арешту на ці кошти, на рахунок цього виконавця, тобто як платник, так і отримувач коштів є належними у цьому переказі. До того ж, на час отримання відповідачем повідомлення позивача про помилковість перерахунку, отримані приватним виконавцем кошти були розподілені ним відповідно до вказівок Закону України «Про виконавче провадження».

Інший висновок не відповідав би також принципу справедливості, добросовісності та розумності.

З урахуванням викладеного суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, вірно визначився з характером спірних правовідносин, а тому в силу статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, відсутні передбачені законом підстави для розподілу судових витрат, які у цій справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 28 листопада 2023 року