Рішення

від 24.11.2023 по справі 160/23859/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 рокуСправа №160/23859/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/23859/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ - К" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

18.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ - К" до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці: №UA110130/2023/000097/1 від 24.05.2023 року.

Ухвалою суду від 25.09.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 25.09.2023 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме:

- рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці: №UA110130/2023/000097/1 від 24.05.2023 року;

- картки відмови митниці (за наявності);

- ЕМД разом із додатками;

- запит митниці щодо додаткових документів;

- листи позивача, разом із додатковими документами;

- відомості/інформацію що послугували підставою для відмови позивачу в прийнятті митної декларації та інші докази щодо суті спору.

11.10.2023 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 16.10.2023 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи №160/23859/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ - К" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 06.11.2023 року.

18.10.2023 року позивачем долучені додаткові докази по справі.

24.10.2023 року позивачем долучені додаткові докази по справі.

03.11.2023 року відповідачем через підсистему Електронний суд долучені додаткові докази по справі.

06.11.2023 року розгляд справи відкладено на 24.11.2023 року.

24.11.2023 року судом на розгляд ставилося питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

24.11.2023 року закрито підготовче провадження. Суд вирішив перейти до розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

24.11.2023 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 243 КАС встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ - К» з метою митного оформлення товару «Автомобіль легковий, для перевезення людей, шо використовувався: марка - BMW, модель -ALPINA В7; номер кузова/VIN - НОМЕР_1 тип двигуна - бензиновий; робочий об`єм циліндрів - 4395 см.3; рік виготовлення - 20.07.2009р.; екологічна норма - не нижче Євро-2; колір -синій, подало до Дніпровської митниці електронну митну декларацію: №23UA1101300I0050V1 від 22.05.2023 року.

Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ - К» обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема: контракт №05/05-2 від 05.05.2023 року; Рахунок №3/05/23 від 08.05.2023 року; рахунок №3/05/23 від 08.05.2023 року з уточненням; свіфт б/н від 11.05.2023 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 21.11.2009 року; договір-заявку №18-1/05-2023 від 18.05.2023 року; договір-заявку №18-1/05-2023 від 18.05.2023 року з уточненням; рахунок на оплату №18 від 18.05.2023 року; платіжну інструкцію від 22.05.2023 №871;довідку 13025 від 22.05.2023 року; ЦМР №0037 від 17.05.2023 року; експертий висновок 109т23 від 22.05.2023 року; договір доручення б/н від 04.05.2023 року; паспортний документ GA892834 від 06.08.2021 року; договір про надання послуг митного брокера 15/03-2023 від 15.03.2023 року.

Відповідачем, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів, та відповідно прийнято рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Так, митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000097/1 від 24.05.2023 року та відповідно було відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У цьому рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000097/1 від 24.05.2023 року митним органом було зазначено про такі підстави для невизнання митної вартості товарів та їх коригуванні, які полягають у наступному, зокрема: «За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної

вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п.3 cт. 53 МКУ), а саме: за ЕМД від 22.05.2023 року №23UAl10130010050U0 заявлено Товар відповідно до зовнішньоекономічного контракту Міжнародної купівлі-продажу від 05.05.2023 №05/05- (далі - Контракт, Договір) між компанією ALIKA-L sp. z о.о. (Польща) та покупцем ТОВ"ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К".

1. Згідно графи 5 «товаросупровідні документи» наданої до митного контролю CMR від 17.05.2023 №0038 зазначено лише номер Контракту 05/05- 2, що унеможливлює однозначну ідентифікацію CMR з оцінюваним товаром.

2. Згідно наданого до митного контролю платіжного доручення від 11.05.2023 б/н оплата товару здійснено з рахунка ІBAN UA603071230000026008010620190, однак згідно наданого рахунку 08.05.2023 №3/05/23 зазначено - WAN UA6030712300000260080106201. Такті чином неможливо достеменно встановити з якого рахунку була здійснена оплата, та може свідчити про залучення до зовнішньоекономічної операції третіх осіб, а також про те що надані до митного контролю документи містять ознаки підробки.

3. Згідно наданого до митного контролю договору-заявки від 18.05.2023 № 18-1/05-2023 зазначено відомості щодо вартості послуг з перевезення за маршрутами: - м.Везель (Німеччина) пп «Дрогобичув-Угржів» (Україна) складає 608,8 євро = 24900 грн.; - м.Ойскирхен (Німеччина) - пп «Дрогобичув-Угринів» (Україна) складає 608,8 євро 24900 грн.; Таким чином, оскільки відстань від зазначених географічних пунктів до кордону України не є однаковою, розмір транспортної складової за межами митної території України розподілено непропорційно їх відстані. Зазначена умова впливає на рівень митної вартості товару.

4. Крім того, дата наданої CMR №0037 (17.05.2023р.) передує даті (не кореспондується з датою) договору-заявки від 18.05.2023р. № 18-1/05-2023, що може свідчити про наявність ознак підробки.

5. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під „ дійсною вартістю " розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. При здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується саме на дійсній вартості. У відповідності до розділу 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 (далі - Методичні рекомендації) здійснено аналіз інтернет-ресурсів та встановленонаявністьна інтернетресурсіhttps://webcache.googlemercontent.com/search?q=cache:gesD0Dmlu5wJ:https://www.automobile.fr.voiture/alpina-b3/vhc:car,pgn:2,pgs:50,msl:1100_4_,dmg:faise,exp:falsecd=18hl=ruct=clnkgl=ua(гуглкешсайтуhttps://www.automobile.fr/voiture/alpina-b3/ vhc:car,pgn:2,pgs:50,msl:1100_4_,dmg:faise,exp:false) пропозиції до продажу транспортного засобу «alpina В7 4.4 Ві-Тurbо» рік (дата першої реєстрації) 03/2010, пробіг - 50 616 км, адреса 46485 Wesel, які збігаються з відомостями оцінюваного транспортного засобу, вказаним у рахунку від 08.05.2023р. №3/05/23. Запропонована вартість продажу транспортного засобу на вказаному інтернет-ресурсі - 44 900 євро. Таким чином є можливість ідентифікувати зазначений транспортний засіб. Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви, що митна вартість задекларованого товару ґрунтується на дійсній вартості. З урахуванням зазначеного до вказаної зовнішньоекономічної операції можливе залучення третіх осіб, та не враховано розмір комерційної надбавки вартості (п.3.4 МКУ)».

З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією: №23UА110130007054U1 від 11.04.2023 року.

Зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України у загальному розмірі ПДВ-285 140,16 грн.; мита - 129 609,17 грн.; акцизного податку-225 096,90 гривень.

У подальшому, посилаючись на положення ст.55 Митного кодексу України декларант, згідно листа вих. № 27/07 від 26.07.2023 року направив додатково: рахунок №3/05/23 від 08.05.2023 року з уточненням; ЦМР 0037 від 17.05.2023 року з уточненням; платіжну інструкцію №871 від 22.05.2023 року; договір-заявку№І8-1/05-2023 від 18.05.2023 року з уточненням.

Лист вих. № 27/07 від 26.07.2023 року було отримано митним органом - 04.08.2023 року.

Станом на день звернення до суду із цим позовом, відповідь товариству, митним органом надана так і не було.

Позивач вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з чим подав цю позовну заяву до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу, встановлені ч. 1ст. 7 Митного кодексу України.

Згідно п. 24. ч. 1ст. 4 МК Українимитний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктами 23, 24 ч. 1ст. 4 МК Українивизначено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів ст.ст.49,50 МК України).

За частинами 1, 2ст. 51 МК Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1,2 ст. 54 МК Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1статті 58 цього Кодексу.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.24 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом вищенаведених норм митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті (ч. 3ст. 54 МК України).

Згідноч. 1ст. 55 МК Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цьогоКодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2ст. 55 МК Українивизначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цьогоКодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч.1ст. 57 МК Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу(ч. 3 ст. 57 МК України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6ст. 57 МК України).

Відповідно до п. 4ст. 57 МК Україниу разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59та 60цьогоКодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч. 8ст. 57 МК Україниу разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цьогоКодексу.

Частиною 1ст. 58 МК Українипередбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2ст. 58 МК Україниметод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 58 МК Українимитною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частинами 1-3 ст. 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннямиГенеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положеньстатті 63цього Кодексу;5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Щодо обґрунтування відповідача обраного методу визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

У ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, відповідач дійшов висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на такі обставини.

Згідно із матеріалів справи, 05.05.2023 року між компанією ALIKA-L sp. z о.о.(Польща), (далі Продавець) та ТОВ "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К",(далі-Покупець) було укладено Контракт №05/05-2.

Згідно п.1.1 Контракту Продавець продає, а Покупець купляє вживані автомобілі, мотоцикли (надалі-товар)згідно інвойсів, які є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до умов Контракту в реквізитах зазначено рахунок Продавця 15102010420000860205043825, а рахунок Покупця 603071230000026008010620190.

У рахунку №3/05/23 від 08.05.2023 року зазначено рахунок Покупця 6030712300000260080106201.

При цьому рахунок №3/05/23 від 08.05.2023 року має посилання на контракт та у ньому зазначено автомобіль BMW ALPINA В7 2009 з унікальним WIN: НОМЕР_1 . При цьому, Покупець здійснив оплату у повному обсязі згідно свіфта б/н від 11.05.2023 року на рахунок Продавця, зазначений у Контракті, з посиланням на Контракт. Отже, є можливість ідентифікувати за який товар здійнено платіж.

Також, декларантом додатково на підтвердження заявленої до митного органу вартості товару було надано рахунок №3/05/23 від 08.05.2023 року з уточненнями де зазначено рахунок Покупця як у Контракті.

Суд зазначає, що посилання митного органу на інтернет ресурси про те, що товар було запропоновано до продажу за 44 900 евро не може бути підставою для відмови в митному оформленні та донарахуванні митної вартості, оскільки митниця не надала жодних належних доказів, що товар був саме проданий за таку ціну.

Пропозиція продажу товару не може свідчити про факт продажу товару саме за такою ціною. Товар було придбано за Контрактом саме за ціною 12000 евро.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. У відповідності з ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Суд зазначає, що на підтвердження транспортних витрат було надано: договір-заявку №18-1/05-2023 від 18.05.2023 року; договір-заявку №18-1/05-2023 від 18.05.2023 року з уточненням; рахунок №18 від 18.05.2023 року; довідку №13025 від 22.05.2023 року; ЦМР 0037 від 17.05.2023 року.

Відповідно до умов договору-заявки 18-1/05-2023 з уточненням було погоджено вартість послуг з перевезення за маршрутами: - м. Везель (Німеччина) - пп «Дрогобичув-Угринів» (Україна) складає 608,8 євро = 24900 грн.; - м.Ойскирхен (Німеччина) - пп «Дрогобичув- Угринів» (Україна) складає 608,8 євро = 24900 грн., яка також зазначена у рахунку №18 від 18.05.2023 року та довідці на транспортні витрати та була заявлена до митного оформлення.

Умовами договору-заявки №18-1/05-2023 з уточненням визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється на підставі належним чином оформленого оригіналу ЦМР з відповідними відмітками про одержання вантажу, а також оригіналу рахунку та підписаного сторонами Акту виконаних робіт. Оплата здійснюється протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт. Відповідно до наданої ЦМР 0037 від 17.05.2023 року зазначено, що товар прийнято 24.05.2023 року.

Отже, на момент митного оформлення, а саме 22.05.2023 року строк оплати це не настав.

На підставі цього декларант не мав об`єктивної можливості надати до митного органу доказів оплати транспортних витрат.

Додатково на підтвердження оплати транспортних витрат, у повному обсязі, було надано платіжну інструкцію від 22.05.2023 року №871.

За даними ЦМР 0037 від 17.05.2023 року доставка автомобіля BMW ALPINA В7 2009 з унікальним номером WIN: НОМЕР_1 здійснювалася за Контрактом № 05/05-2 від 05.05.2023 року, що дає відповідну можливість визначити та ідентифікувати який товар було доставлено.

Відповідно до п.3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Так, у договорі перевезення №18-1/05-2023 від 18.05.2023 року з уточненням зазначено, що умови цієї заявки-договору поширюються на доставку товару згідно ЦМЗ №0037 від 17.05.2023 року та ЦМР №0038 від 17.05.2023 року.

Встановлено, що при митному оформленні було надано не останню погоджену сторонами редакцію.

Однак, станом на день розгляду справи по суті договір-заявка №18-1/05-2023 від 18.05.2023 року з уточненням є чинною і в судовому порядку не визнана недійсною.

Таким чином, слід дійти до висновку, що надані до митного органу документи, дають можливість визначити розмір транспортних витрат які були заявлені при митному оформленні.

Таким чином, надані Позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені Відповідачем розбіжності є передчасними та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо обґрунтованості застосування митним органом другорядного методу (резервного методу) визначення митної вартості придбаного позивачем товару відповідно до спи 64 Митного кодексу України,- у спірних рішеннях про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів не навів жодного пояснення щодо застосування ціни згідно зазначених у рішенні митних декларації та зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598. в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії Ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Отже, відповідачем не доведено об`єктивної неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (метод 1) та застосувати жоден із другорядних (попередніх) методів визначення митної вартості ТЗ позивача окрім шостого (резервного) методу.

Таким чином, Дніпровська митниця не навела належних доводів та обґрунтувань з якого декларант не міг застосувати визначення митної вартості за ціною договору та безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості придбаного позивачем оминувши інші другорядні (попередні) методи, які один за одним повніші застосовуватися при визначенні ціни ввезеного товару на митну територію України, які передують резервному.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства: митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Таким чином орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Отже, суд дійшов до висновку, що подані при митному оформленні товарів документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари.

Суд також зауважує, що рішення про коригування не містить інформації - який саме товар використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, тощо.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що відповідачемне надано належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості за основним методом, не підтверджено об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну митної вартості товару за ціною договору.

Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця. Тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частинами 4, 5ст. 58 МК України.

За висновкомВерховного Суду у постанові від 04.09.2018р. у справі №818/1186/17 формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари

У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ - К" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Щодо розплоду судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9597,69 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу, що становлять 25000,00 гриень.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд виходить з того, що статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.

Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 134, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Згідно матеріалів справи, відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги №51 від 24 липня 2023 року, ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ - К» має сплатити на користь АБ «МАЙЯ СЕРГЄЄВА ТА ПАРТНЕРИ» гонорар у розмірі 25 000,00 грн.

Пунктом 2 та 3 додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №51 юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості Дніпровської митниці, а саме: №UA1 10130/2023/000097/1 від 24.05.2023р. в суді першої інстанції та складає 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Оплата вартості послуг (Гонорару) здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Згідно рахунку № 96 від 26 липня 2023 року, товариство оплатило послуги (платіжна інструкція № 1479 від 14.08.2023р.).

На підтвердження наданих послуг представником позивача до суду надано:

- копію договору про надання правничої допомоги №51 від 24.07.2023 року;

- копію додаткової угоди №1 від 24.07.2023 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1220150 від 24.07.2023 року;

- рахунок на оплату №96 від 26.07.2023 року на суму 25000,00 грн.;

- платіжну інструкцію №1479 від 14.08.2023 року на суму 25000,00 гривень.

Представник відповідача у відзиві зазначив про те, що вони заперечують проти відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн., та відповідно надали клопотання щодо зменшення таких витрат.

Як вбачається із наданих позивачем документів, витрати на професійну правову допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що понесені витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн. є не співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за можливе стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 4000,00 гривень

Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ - К" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці: №UA110130/2023/000097/1 від 24.05.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ - К" за рахунок бюджетних асигнуваньДніпровської митниці сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 9597,69 грн. і витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 гривень. В іншій частині відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ - К" (51215, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Орлівщина, пров. Лісний, 10, код ЄДРПОУ 35609385).

Відповідач: Дніпровська митниця (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 24.11.2023 року.

Суддя В.В. Ільков