Ухвала

від 28.11.2023 по справі 160/26266/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 листопада 2023 р.Справа №160/26266/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС» (49064, м. Дніпро, вул. Кості Кордієнка, буд. 2, код ЄДРПОУ: 31950868) до відповідача-1: Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ: 39816845), відповідача-2: Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС» (далі позивач) до відповідача-1: Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідача-2: Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби з безпеки на транспорті Дяденчука Д.В. від 13 вересня 2023 року № 005411, якою з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС» (ЄДРПОУ 31950868) стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн. за порушення ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.3 Положення «Про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність постанови відповідача-2 від 13 вересня 2023 року № 005411.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/26266/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26266/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

27 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, обґрунтована тим, що 23.11.2023 року позивачу з Єдиного реєстру боржників, Автоматизованої системи виконавчого провадження, АТ «Ощадбанк» стало відомо про відкриття виконавчого провадження №73404656, в якому стягувачем є відповідач-1, та вжиття заходу примусового виконання у вигляді накладення арешту на рахунках позивача в банках. Зазначає, що постанова, яка є предметом оскарження в цій справі, є виконавчим документом, пред`явлена до примусового виконання, однак спір про правомірність цієї постанови наразі вирішується судом. В зв`язку з чим просить зупинити стягнення на підставі спірної в цій справі постанови до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.

27 та 28 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла постанова від 23.11.2023 року про відкриття виконавчого провадження №73404656, згідно якої виконавчим документом є постанова Державної служби України з безпеки на транспорті від 13 вересня 2023 року № 005411, якою з позивача стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн.

За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні здійснюється виключно у разі, якщо матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову перешкоджають можливості об`єктивного розгляду заяви без участі сторін.

Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали позовної заяви та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №420/7316/21, від 15.12.2021 року у справі №640/9218/21.

Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

За обставин цієї справи зміст постанови державного виконавця від 23.11.2023 року про відкриття виконавчого провадження №73404656 вказує на те, що виконавчим документом в цьому виконавчому провадженні є саме постанова, яка є предметом оскарження в цій справі.

Вказане свідчить про початок процедури примусового виконання постанови від 13 вересня 2023 року №005411, правомірність якої є предметом судового розгляду в цій справі. Відповідно, існує вплив цього правового акту на права і свободи позивача, при цьому судом наразі не вирішено спір про правомірність такого правового акту.

За вказаних обставин суд погоджується з доводами позивача про можливість настання для нього негативних наслідків в разі невжиття заходів забезпечення позову, що вказує на подальше істотне ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання співмірності заходу забезпечення позову суд виходить з того, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, правомірність якого є предметом судового розгляду в цій справі, не призведе до негативних наслідків, які були б більшими ніж негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів

Вирішуючи питання адекватності заходу забезпечення позову суд враховує, що право (інтерес), захист якого буде здійснено за допомогою заходу забезпечення позову, не створює для відповідачів будь-яких майнових чи інших наслідків, які б ускладнювали його діяльність, в зв`язку з чим захід забезпечення позову є адекватним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у спосіб, що відповідає п. 5 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв`язку з чим заява позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС» про забезпечення позову по справі №160/26266/23 - задовольнити.

Зупинити стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС» на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №005411 від 13.09.2023 року у сумі 17000,00 грн (виконавче провадження №73404656) до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС» (49064, м. Дніпро, вул. Кості Кордієнка, буд. 2, код ЄДРПОУ: 31950868).

Боржник: Державна служба України з безпеки на транспорті (Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, код ЄДРПОУ: 39816845).

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко