Рішення

від 27.11.2023 по справі 260/9734/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2023 року м. Ужгород№ 260/9734/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який не здійснює належних дій щодо примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі №260/7743/21; 2) зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити належні дії щодо примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі №260/7743/21 у повному обсязі та в строки, визначені судом.

Позовні вимоги аргументовані тим, що на виконанні в органу Державної виконавчої служби України перебуває виконавчий лист в адміністративній справі №260/7743/21, відповідно до якого Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату його пенсії з розрахунку 83% грошового забезпечення. Проте орган Пенсійного фонду України всупереч законодавчим вимогам рішення суду в добровільному порядку не виконує, а орган Державної виконавчої служби виконання такого не забезпечує.

27 листопада 2023 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив з мотивів їх безпідставності. Так, зокрема, зазначив, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа в адміністративній справі №260/7743/21, що містить вимоги немайнового характеру. При відкритті виконавчого провадження державним виконавцем було зобов`язано боржника надати протягом 10 днів відомості щодо самостійного виконання рішення суду. Листом від 27 липня 2022 року боржник повідомив про виконання рішення суду у добровільному порядку та проведення перерахунку пенсії стягувача. З огляду на що 08 червня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконання рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року в адміністративній справі №260/7743/21 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області). Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 80% сум грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 , відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, з врахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №260/918/20 та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі №260/517/21, з урахуванням раніше виплачених сум.

Дане рішення набрало законної сили 30 травня 2022 року.

16 червня 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі №260/7743/22.

11 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі Відділ примусового виконання рішень) із заявою, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого в адміністративній справі №260/7743/22.

За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Міснік Н.В. постановою від 19.07.2022 №69443533 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду №260/7743/21 від 16.06.2022.

У вказаній постанові державним виконавцем повідомлено боржника ГУ ПФУ в Закарпатській області про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження листом №0700-0504-5/28403 від 27.07.2022 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило Відділ примусового виконання рішень, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/7743/21 здійснено в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. Так, зокрема, проінформовано про проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії стягувача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, з врахуванням судового рішення. Окрім того, повідомлено, що оскільки за весь період пенсія ОСОБА_1 виплачувалась з урахуванням ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», а саме у максимальному розмірі, то сума до виплати не змінилася. У зв`язку із зазначеним просило закінчити виконавче провадження за виконавчим листом №260/7743/21, виданим Закарпатським окружним адміністративним судом 16.06.2022.

За результатами розгляду наданих ГУ ПФУ в Закарпатській області відомостей головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Міснік Н.В. постановою від 08.06.2023 №69443533 закінчила виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №260/7743/21 від 16.06.2022 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова була надіслана учасникам виконавчого провадження листом №7-69443533/2255 від 08.06.2023.

Вважаючи протиправною бездіяльність органу Державної виконавчої служби України щодо не забезпечення належного виконання рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404).

Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормами ст. 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Ст. 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, Конституцією України проголошено принцип обов`язковості судового рішення, що є однією із складових принципу правової визначеності.

Європейського суду з прав людини у своїх рішення також неодноразово наголошував, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р.).

Ч.ч. 2, 4 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Зазначений принцип закріплений також в українському законодавстві про виконавче провадження. Так, зокрема, одними з основних засад виконавчого провадження, визначеними Законом, є обов`язковість виконання рішень та розумність строків виконавчого провадження (ч. 1 ст. 2 Закону).

Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов`язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону №1404 вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Ч. 4 ст. 19 Закону №1404 передбачає обов`язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, провівши правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм, суд зазначає, що будь-яке рішення суду, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню, яке повинно бути забезпечене органами Державної виконавчої служби України.

Предметом оскарження в даній адміністративній справі є протиправна, на думку позивача, бездіяльність державного виконавця щодо не вчинення дій щодо примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/7743/21 від 28.04.2022, з огляду на що позивач просить суд зобов`язати відповідача забезпечити примусове виконання такого рішення суду.

Одними із основних принципів адміністративного судочинства є передбачений нормами ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін та диспозитивності.

Суть такого полягає в тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення в спірних правовідносинах, суд, відповідно до ст. 9 КАС України, виходить із заявлених позивачем позовних вимог та обраного способу захисту порушеного права.

Питання визначення предмету позову, мотивів на його обґрунтування згідно з нормами КАС України є правом саме позивача, та підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі сукупності доказів з урахуванням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування у кожному конкретному випадку.

Судом встановлено, що за результатами розгляду наданих ГУ ПФУ в Закарпатській області відомостей стосовно виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/7743/21 від 29.04.2022, державний виконавець дійшов висновку про повне виконання боржником виконавчого листа №260/7743/21 від 16.06.2022 та наявність підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404.

Нормами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Жодних аргументів щодо протиправності прийнятого відповідачем рішення про закінчення виконавчого провадження ОСОБА_1 в межах даної адміністративної справи не заявляє. Правомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №69443533 від 08.06.2023 не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Оцінюючи заявлені позивачем позовні вимоги в контексті встановленого за результатами розгляду даної адміністративної справи факту закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №260/7743/21 від 16.06.2022, суд вважає, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушених, на його думку, прав та інтересів в даному випадку є неналежним способом захисту.

Так, під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов`язків і згідно з законодавством України.

В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов`язані з волею суб`єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій. Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб`єктів, що відбуваються за волевиявленням суб`єкта правовідносин.

Закінчивши виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №260/7743/21 від 16.06.2022, відповідач вчинив активні юридичні дії, що спричинили виникнення юридичних наслідків у вигляді закінчення виконавчого провадження №69443533, тобто бездіяльність в даному випадку відсутня. Натомість права ОСОБА_1 можуть бути порушені в даному випадку саме постановою №69443533 від 08.06.2023, яка не є предметом оскарження в даній справі, а питання її правомірності підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі сукупності доказів з урахуванням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування у кожному конкретному випадку.

Разом з тим, суд враховує, що станом на день розгляду даної адміністративної справи в суді виконавче провадження з примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/7743/21 від 29.04.2022 в органах Державної виконавчої служби України відсутнє. Вказана обставина виключає можливість прийняття судом рішення зобов`язального характеру стосовно відповідача в частині здійснення дії щодо примусового виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду №260/7743/21 від 16.06.2022.

У зв`язку з вищенаведеним, враховуючи предмет даного адміністративного позову та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що у разі незгоди з правомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 08.06.2023 №69443533 він наділений правом на її оскарження в загальному порядку.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Шандора Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88004) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін