Постанова

від 19.02.2024 по справі 260/9734/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/9734/23 пров. № А/857/958/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Ващилін Р.О.), ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Ужгород 27 листопада 2023 року у справі №260/9734/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

13.11.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, просив: визнати протиправними бездіяльність відповідача, який не здійснює належних дій щодо примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі №260/7743/21; зобов`язати відповідача здійснити належні дії щодо примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі №260/7743/23, у повному обсязі та строк, визначений судом.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що жодних аргументів щодо протиправності прийнятого відповідачем рішення про закінчення виконавчого провадження ОСОБА_1 в межах даної адміністративної справи не заявляє, правомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №69443533 від 08.06.2023 не є предметом розгляду даної адміністративної справи. Суд першої інстанції вказав, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушених, на його думку, прав та інтересів в даному випадку є неналежним способом захисту. Суд першої інстанції зазначив, що закінчивши виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №260/7743/21 від 16.06.2022, відповідач вчинив активні юридичні дії, що спричинили виникнення юридичних наслідків у вигляді закінчення виконавчого провадження №69443533, тобто бездіяльність в даному випадку відсутня. Суд першої інстанції зауважив, що права ОСОБА_1 можуть бути порушені в даному випадку саме постановою №69443533 від 08.06.2023, яка не є предметом оскарження в даній справі, а питання її правомірності підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі сукупності доказів з урахуванням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування у кожному конкретному випадку. Суд першої інстанції враховав, що станом на день розгляду даної адміністративної справи в суді виконавче провадження з примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/7743/21 від 28.04.2022 в органах Державної виконавчої служби України відсутнє, що виключає можливість прийняття судом рішення зобов`язального характеру стосовно відповідача в частині здійснення дії щодо примусового виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду №260/7743/21 від 16.06.2022.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року та ухвалити постанову по суті позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/7743/21 від 28.04.2022 ніяк не виконано. Скаржник вказує, що ніяких дій ні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ні державним виконавцем, окрім закінчення виконавчого провадження, не здійснено. виконавчий лист №260/7743/21 від 16.06.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області ніяк не виконано. Скаржник зауважує, що про постанову про закінчення виконавчого провадження дізнався з рішення суду першої інстанції у цій справі.

Враховуючи положення статтей 287 та 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року в адміністративній справі №260/7743/21, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 80% сум грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 , відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, з врахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №260/918/20 та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі №260/517/21, з урахуванням раніше виплачених сум.

16 червня 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі №260/7743/21.

19.07.2022 головним державним виконавцем Південно-Західного МРУ МЮ Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Міснік Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69443533 про примусове виконання виконавчого листа №260/7743/21.

Як зазначає позивач у позовній заяві підставою звернення до суду стала відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у добровільному порядку виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року та бездіяльність відповідача на таку протиправну дію.

Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача з проханням повідомити про хід виконавчого провадження та про невідкладне виконання обов`язкового рішення суду, але жодної відповіді не отримав. Вважає, що відповідач допустив зволікання з примусового виконання виконавчого листа №260/7743/21.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ).

Так, згідно з статтею 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII, в редакції чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №69443533, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (зокрема виконавчого листа, виданого судом у передбачених законом випадках на підставі судового рішення), за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 26 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною 6 вказаної статті за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною 4 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлений статтею 63 Закону №1404-VIII відповідно до положень якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону (10 робочих днів), перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Таким чином, законодавцем встановлений алгоритм дій виконавця з виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, дотримання якого сприяє досягненню мети відкриття виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень - забезпечення своєчасного та повного виконання рішення та захист інтересів стягувача.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки з дотриманням прав учасників виконавчого провадження стягувача та боржника.

До матеріалів справи долучено копію виконавчого провадження ВП №69443533 з якого вбачається, що 19.07.2022 головним державним виконавцем Південно-Західного МРУ МЮ Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 27.07.2022 на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №69443533 повідомлено, що виконавчий лист №260/7743/21 виконано 22 червня 2022 року в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, стягувачеві проведено перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення з 01.04.2019 з врахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року в адміністративній справі №260/7743/21. Оскільки, за весь період пенсія ОСОБА_1 виплачувалась у максимальному розмірі, то сума до виплати не змінилась. Управління просило закінчити виконавче провадження за виконавчим листом №260/7743/21, виданим 16.06.2022 Закарпатським окружним адміністративним судом.

08.06.2023 головним державним виконавцем Південно-Західного МРУ МЮ Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №69443533 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII. Підставою прийняття постанови слугувала відповідь боржника від 27.07.2022 №0700-0504-5/28403.

Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

В контексті конкретних обставин цієї справи, оскільки зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем та відповідачем, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновки суду першої інстанції, що позивач в межах цієї справи не оскаржує постанову про закінчення виконавчого провадження, а правомірність винесення такої не є предметом розгляду цієї справи, тоді як закінчивши 08.06.2023 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №260/7743/21 від 16.06.2022, відповідач вчинив активні юридичні дії, що спричинили виникнення юридичних наслідків спричинених закінченням виконавчого провадження, що виключає можливість прийняття судом рішення зобов`язального характеру стосовно відповідача в частині здійснення дії щодо примусового виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду №260/7743/21 від 16.06.2022.

Обраний позивачем спосіб захисту в межах спірних правовідносин не може призвести до ефективного поновлення прав позивача, порушення якого він вбачає в протиправній бездіяльності відповідача щодо примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі №260/7743/21, та не призведе до досягнення поставленої позивачем мети, тобто виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі №260/7743/23 у повному обсязі та строк, визначений судом, так як за наявності чинної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №69443533 визнання протиправною бездіяльності відповідача не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків.

При цьому, обставини, якими позивач аргументує протиправність оскаржуваної бездіяльності відповідача, можуть бути предметом дослідження при вирішенні спору щодо протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №69443533, де такі можуть бути перевірені й, відповідно, отримати належну оцінку суду.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, прецедентну практику ЄСПЛ, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви відмови в задоволенні позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 287, 308, 311, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №260/9734/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко