Постанова

від 21.11.2023 по справі 2-51/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.11.2023 Справа № 2-51/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 2-51/11 Головуючий у І інстанції: Воробйов А.В.

Провадження №22-ц/807/2164/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.,

секретар: Смокотіна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в особі представника адвоката Жабченко Тетяни Миколаївни на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 вересня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2009 року ВАТ «ВТБ Банк» звернулось до суду з позовом, який у подальшому уточнювало, до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позову зазначено, що між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 13.02.2008 укладено кредитний договір № КР-07/Ф.

За умовами п.1.1 Договору позивач надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти на наступних умовах:

-сума кредиту 65 000 доларів США;

-проценти за користування кредитом - 15,5 % відсотків річних;

-строк кредитування 20 років; до 12.02.2028.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши відповідачу грошові кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки. Відповідач свої зобов`язання не виконував належним чином, у зв`язку з чим станом на 30.12.2008 утворилась прострочена заборгованість за основним зобов`язанням та за процентами за користування кредитом.

Відповідно до п. 4.4. Договору відповідач зобов`язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконанню зобов`язання, у випадку порушення ним своїх зобов`язань за договором, в т.ч. несплати процентів за користування кредитом.

Лист-вимога про дострокове повернення кредиту була направлена відповідачу ОСОБА_2 .

Відповідно до п.6.3. Договору у випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та сплату процентів позичальник зобов`язаний зробити повне погашення заборгованості за договором протягом 30 календарних днів з моменту одержання такої вимоги.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми. У разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Належне виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_2 було забезпечене порукою ОСОБА_1 , з якою був укладений договір поруки від 13.02.2008, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалася солідарно нести відповідальність перед позивачем.

Відповідачі належним чином не виконали свої зобов`язання, у зв`язку з чим, станом на 30.10.2019 утворилась заборгованість у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ в розмірі 610819,77 грн, в тому числі поточна заборгованість за кредитом - 63801,62 доларів США, що еквівалентно 510897,85 грн; прострочена заборгованість за кредитом - 554,67 доларів США, що еквівалентно 4441,58 грн, індекс інфляції за прострочення кредиту - 46,75 грн, прострочені проценти за користування кредитом 10626,13 доларів США, що еквівалентно 85089,80 грн, пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 9703,01 грн, 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту 640,78 грн, які ВАТ «ВТБ Банк» просило стягнути солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на його користь.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13 квітня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» в особі Запорізької філії ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 610819,77 грн та судовий збір в розмірі 1700 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18 квітня 2014 року замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-51/11, виданого 10.09.2012 про стягнення зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором № КР-07/Ф від 13.02.2008 на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 08 вересня 2017 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13 квітня 2012 року скасовано.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 червня 2018 року замінено позивача у справі ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2022 року закрито провадження у справі в частині позовних вимогПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 вересня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в особі представника адвоката Жабченко Т.М. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 вересня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції не врахував факту неналежного повідомлення позивача про час та місце судових засідань, призначених на 24.07.2023 та 11.09.2023.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

21листопада 2023року доапеляційного судунадійшло клопотанняпредставника ТОВ«ФКДовіра таГарантія» - адвоката Жабченко Т.М. про розгляд справи за відсутності представника товариства.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог чинного законодавства, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з частиною другоюстатті 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції керувався приписами ч.5 ст. 223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, якими встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у ст. 257 ЦПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивачповторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 5 ст. 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Умовою для застосування ч. 5 ст. 223 та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду.

Апеляційний суд встановив, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 08 вересня 2017 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13 квітня 2012 року скасовано, справу призначено до розгляду на 04.10.2017 (т. 2 а.с. 94).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 червня 2018 року замінено позивача у справі ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (т. 2 а.с. 172).

В ухвалі Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 вересня 2023 року зазначено, що в судове засідання 24.07.2023 представник позивача не з`явився, про час та день судового засідання повідомлений належним чином.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення представника позивача про призначення судового засідання на 24.07.2023.

Натомість матеріали справи містять численні клопотання представника ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» про участь представника товариства в судових засіданнях в режимі відео конференції, зокрема, і в судове засідання, призначене на 24.07.2023, що свідчить про те, що позивач бере активну участь та зацікавлений у розгляді його справи. При цьому матеріали справи не містять протоколу судового засідання від 24.07.2023 із зазначенням причин його відкладення, тобто засідання не відбулось.

Крім того, колегія суддів зауважує, що матеріали справи містять заяву представника позивача, подану через підсистему «Електронний суд», про розгляд справи за відсутності сторони позивача (т. 4 а.с. 92-93).

Відповідно до ч. 7 ст. 14 ЦПК України, особі,яка зареєструвалаелектронний кабінетв Єдинійсудовій інформаційно-телекомунікаційнійсистемі абоїї окремійпідсистемі (модулі),що забезпечуєобмін документами,суд вручаєбудь-якідокументи усправах,в якихтака особабере участь,виключно велектронній формішляхом їхнаправлення доелектронного кабінетутакої особи,що непозбавляє їїправа отриматикопію судовогорішення упаперовій форміза окремоюзаявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Проте, в порушення зазначеної статті, враховуючи, що позивач має зареєстрований електронний кабінет, матеріали справи не містять жодного підтвердження направлення йому судом першої інстанції документів в електронній формі.

Суд повинен забезпечити особі реальний, а не формальний доступ до правосуддя, що гарантованост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоюзаконом України N 475/97-ВР від 17.07.97 р., в контексті забезпечення права особи на ефективний засіб юридичного захисту передбаченого ст. 13 даної Конвенції. Ця Конвенція підлягає застосуванню національними судами відповідно до правилст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"та передбаченогост. 8 Конституції Українипринципу верховенства права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany), заява № 42527/98, § 44).

Право доступу до правосуддя, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, може зазнавати обмежень, що застосовуються на розсуд держави-члена. Суд повинен встановити "розумну пропорційність" зазначених обмежень меті їх запровадження, а також з`ясувати, чи не звужується вказане право в результаті їх застосування. (справа "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії" рішення від 23 червня 1995 року).

Враховуючи практику ЄСПЛ, колегія суддів також звертає увагу на те, що зазначена справа у провадженні суду перебуває з січня 2009 року, тобто більше чотирнадцяти років. Отже, суд першої інстанції також не врахував, що залишення позовної заяви без розгляду в цьому конкретному випадку позбавляє позивача права на справедливий суд, гарантоване ст.6 Конвенції.

Відповідно доположень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленнясправи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» знайшли своєпідтвердження,колегія суддіввважає,що ухвалуОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжявід 11вересня 2023року не можна вважати законною та обґрунтованою, оскільки її постановлено з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим її належить скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в особі представника адвоката Жабченко Тетяни Миколаївни задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 вересня 2023 року у цій справі скасувати. Справунаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: