Постанова

від 21.11.2023 по справі 539/1071/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1071/23 Номер провадження 22-ц/814/4215/23Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О.Ш. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Абрамова П.С., Прядкіної О.В.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Лубнижитлобуд 2010» про зобов`язання виконання рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Лубнижитлобуд 2010» (далі ТОВ «Лубнижитлобуд 2010») про зобов`язання виконання рішення.

Позовна заява мотивована тим, що до 1995 року позивач проживав у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . Відповідач прийняв рішення № 133 від 14 квітня 1982 року та № 139 від 11 серпня 1994 року про знесення цього будинку, на місці якого планувалося будівництво нового житлового будинку. У зв`язку з чим позивач повинен був отримати двокімнатну квартиру в новобудові. На теперішній час позивач не отримав двокімнатної квартири.

За рішенням Лубенського міського суду Полтавської області від 16 квітня 1995 року позивач був виселений з квартири АДРЕСА_1 та вселений в однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Оскільки позивач до цього часу не отримав двокімнатну квартиру відповідно до рішень відповідача № 133 від 14 квітня 1982 року та № 139 від 11 серпня 1994 року, він вважає, що має право на вселення до двокімнатної квартири у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , як до єдиної новобудови ТОВ «Лубнижитлобуд 2010», у вільну квартиру, номер якої буде визначений виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області.

У зв`язку з вищевказаним, позивач прохав суд зобов`язати виконавчий комітетЛубенської міськоїради Полтавськоїобласті виконати рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року №133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», із внесеними змінами згідно рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 11 серпня 1994 року №139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста» та вселити ОСОБА_1 в двокімнатну квартиру в новому будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» про зобов`язання виконання рішення.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що оскільки позивач був вселений в квартиру АДРЕСА_2 на підставі рішення суду, яке є обов`язковим до виконання, то підстав для зобов`язання відповідача виконати оскаржувані рішення та надати ОСОБА_1 нову двокімнатну квартиру немає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач прохав суд скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

Узагальнені позиції учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки викладені й ньому висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, вказані в судовому рішенні обставини справи ґрунтуються на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять доказів зміни складу сім`ї позивача станом на серпень 1995 року.

Позивач наголошує, що після ознайомлення з рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року №133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста» ним було встановлено фальсифікацію вказаних у ньому відомостей, оскільки у хімфармзаводу був відсутній у вказаний період будь-який житловий фонд, оскільки він займався виготовленням лікарських препаратів, а діловодство здійснювалося російською мовою, натомість спірний текст викладено українською.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач прохав суд залишити рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Також стороною у справі наголошено, що під час судового засідання, яке відбулося у далекому 1995 році у позивача по справі не виникло жодних підозр щодо незаконності його переселення.

Крім того, при розгляді справи №539/5020/21 судом першої інстанції було встановлено факт належного виконання рішень виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів, що стали підставою звернення ОСОБА_1 з даним позовом.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

ОСОБА_1 та його представник, взявши участь у судовому засіданні, підтримали вимоги поданої позивачем апеляційної скарги та прохали її задовольнити з підстав, що у ній наведені.

Представник відповідача, взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та прохав суд апеляційної інстанції рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с. 5).

14 квітня 1982 року виконавчий комітет Лубенської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста».

У пункті V цього рішення зазначено таке, зокрема:

- виділити хіміко-фармацевтичному заводу земельну ділянку площею 11119 кв.м. для будівництва 144-квартирного житлового будинку з прибудованим продовольчим магазином по АДРЕСА_5 , за рахунок земельних ділянок садиб житлово-експлуатаційної контори площею 3529 кв.м. по АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ;

- зобов`язати директора хімфармзаводу т. ОСОБА_2 надати квартири згідно існуючих норм за рахунок житлового фонду хімфармзаводу сім`ям, садиби яких підлягають знесенню. Список на відселення громадян із житлових будинків додається.

У списку зазначені матір позивача ОСОБА_3 як наймач та позивач ОСОБА_1 як член сім`ї, вид компенсації - двокімнатна квартира (а.с. 4, 68-74).

11 серпня 1994 року виконавчий комітет Лубенської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста».

У розділі ІІІ цього рішення зазначене таке, зокрема:

- внести зміни в рішення виконкому № 133 від 14 квітня 1982 року пункт V про виділення земельної ділянки АТ «Лубнифарм» для будівництва 144-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 .

- виділити СПМК-285 земельну ділянку площею 4401 кв.м. для будівництва 60-ти квартирного житлового будинку з магазином продовольчих товарів (1-ша черга 150-квартирного житлового будинку) по АДРЕСА_5 , по згоді;

- умови викладені в рішенні виконкому №133 від 14 квітня 1982 року вважати дійсними для СПМК-285 (а.с. 7, 75-76).

16 серпня 1995 року Лубенський міський суд Полтавської області ухвалив рішення в цивільній справі № 2-317 за позовом АТ «Лубнижитлобуд» до ОСОБА_1 про виселення в зв`язку зі зносом будівлі, яким позовні вимоги були задоволені та вирішено виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_7 та вселити у квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ВАТ «Лубнихімфарм» та перебуває в розпорядженні АТ «Лубнижитлобуд». Рішення набрало законної сили 14 вересня 1995 року (а.с. 8-10, 90-98).

14 вересня 1995 року в цій справі Полтавський обласний суд постановив ухвалу про залишення рішення Лубенського міського суду Полтавської області від 16 серпня 1995 року без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення (а.с. 92-96).

Судом першої інстанції було встановлено, що у

АДРЕСА_2 належить ВАТ «Лубнифарм» на підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Першої лубенської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №2-1033 (а. с. 12).

03 серпня 2021 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у цивільній справі № 539/1083/21 за позовом АТ «Лубнифарм» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном ухвалив рішення, яким виселив ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 , та надав право користування на постійній основі іншим житлом: житловим будинком у с. Мацківці Лубенського р-ну (а.с. 98-118).

30 листопада 2021 року Полтавський апеляційний суд скасував це рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог АТ «Лубнифарм» до ОСОБА_1 (а.с. 101-105).

13 липня 2022 року Верховний Суд касаційну скаргу АТ «Лубнифарм» залишив без задоволення, постанову Полтавського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року - без змін (а.с. 106-113).

28 червня 2022 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у цивільній справі № 539/5020/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» про зобов`язання виконання рішення відмовив в задоволенні позову (а.с.34-36, 50-52).

26 січня 2023 року Полтавський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 червня 2022 року - без змін (а.с. 114-117).

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 2, 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 110 ЖК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню.

Згідно частини першої статті 111 ЖК України, якщо будинок, в якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню у зв`язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, громадянам, виселюваним з цього будинку, інше благоустроєне жиле приміщення надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, а у випадках, коли земельна ділянка відводиться державній, кооперативній або іншій громадській організації, - цією організацією.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 1982 року виконавчий комітет Лубенської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста» у пункті V якого, зокрема, зазначено:

- виділити хіміко-фармацевтичному заводу земельну ділянку площею 11119 кв.м. для будівництва 144-квартирного житлового будинку з прибудованим продовольчим магазином по АДРЕСА_5 , за рахунок земельних ділянок садиб житлово-експлуатаційної контори площею 3529 кв.м. по АДРЕСА_8 ;

- зобов`язати директора хімфармзаводу т. ОСОБА_2 надати квартири згідно існуючих норм за рахунок житлового фонду хімфармзаводу сім`ям, садиби яких підлягають знесенню. Список на відселення громадян із житлових будинків додається (а.с. 4, 68-74).

11 серпня 1994 року виконавчий комітет Лубенської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», у розділі ІІІ якого зазначено, зокрема:

- внести зміни в рішення виконкому № 133 від 14 квітня 1982 року пункт V про виділення земельної ділянки АТ «Лубнифарм» для будівництва 144-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 ;

- виділити СПМК-285 земельну ділянку площею 4401 кв.м. для будівництва 60-ти квартирного житлового будинку з магазином продовольчих товарів (1-ша черга 150-квартирного житлового будинку) по АДРЕСА_5 , по згоді;

-умови викладенів рішеннівиконкому №133від 14квітня 1982рокувважати дійсними для СПМК-285.

З аналізу вищевказаних правових норм, а також рішень виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів, які є підставою звернення позивача з даним позовом, вбачається, що саме на організацію, якій відводилася земельна ділянка, покладено обов`язок надання фізичним особам іншого благоустроєного жилого приміщення, у випадку необхідності відселення таких осіб.

Крім того, згідно статті 82 Конституції (Основний Закон) Української РСР (чинної на час виникнення спірних правовідносин) ради народних депутатів безпосередньо і через створювані ними органи керують усіма галузями державного, господарського і соціально-культурного будівництва, приймають рішення, забезпечують їх виконання, здійснюють контроль за проведенням рішень у життя.

Відтак, на ради народних депутатів, згідно вищевказаної норми права, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, покладено обов`язок прийняття рішення та забезпечення і контроль їх виконання, водночас сам процес виконання на вказану у такому акті особу.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки успірних рішенняхобов`язок їхвиконання булопокладено спершуна директорахімфармзаводу т. ОСОБА_2 ,а згодомна СПМК-285,то виконавчийкомітет Лубенськоїміської радиПолтавської області не є суб`єктом їх виконання, а тому неможливо виконавчий орган місцевого самоврядування зобов`язати до вчинення дій, що не належить до його компетенції.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З огляду на те, що ОСОБА_1 пред`явив позов до неналежного відповідача - виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного по суті висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог, однак помилився щодо мотивів прийнятого рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року - зміні, з викладенням її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Оскільки місцевий суд дійшов до правильного по суті судового рішення, то рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року в резолютивній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині мотивів, не скасовуючи рішення суду, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року в резолютивній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді П.С. Абрамов

О.В. Прядкіна