Постанова

від 28.11.2023 по справі 199/5267/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8143/23 Справа № 199/5267/22 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 червня 2023 року по справі запозовом Дніпровськоїміської радидо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,треті особи товариствоз обмеженоювідповідальністю ДуосКапітал,Департамент адміністративнихпослуг тадозвільних процедурДніпровської міськоїради,про усуненняперешкод вкористуванні земельноюділянкою,припинення прававласності,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2022 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю Дуос Капітал (далі ТОВ Дуос Капітал), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, припинення права власності, мотивуючи його тим, що ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у справі №191/2789/18 затверджено мирову угоду, укладену 20 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнано, серед іншого, за ОСОБА_1 право власності на будівлі і споруди, які розташовані у АДРЕСА_1 . На підставі цієї ухвали державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на будівлі і споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 : кафе літ.А-1, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1,навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,З,Л,М,Н,О,П,Р,С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №№1-3, септик №4,№5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1689244112101; номер запису про право власності:28827085, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:43948316 від 09 листопада 2018 року.

Вказувала, що 19 березня 2019 року ОСОБА_1 передав, а ТОВ Дуос Капітал прийняло до статутного капіталу зазначений майновий комплекс, на підставі чого державним реєстратором КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області зареєстровано право власності за ТОВ Дуос Капітал. Того ж дня майновий комплекс перейшов у власність ОСОБА_2 і 20 березня 2019 року право власності останнього було зареєстровано. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у справі №191/2789/18 скасовано. 10 червня 2019 ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, чим порушені права власника земельної ділянки, а тому просили суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, що розташована у АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлових приміщень, а саме: кафе літ.А-1, загальною площею 209,3 кв.м, прибудову літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, загальною площею 287 кв.м, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,3,Л,М,Н,О,П,Р,С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №1-3, септік №4,№5; припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований у АДРЕСА_1 : кафе літ.А-1, загальною площею 209,3 кв.м, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, загальною площею 287 кв.м, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,3,Л,М,Н,О,П,Р,С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №1-3, септік №4,№5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1689258912000) із закриттям розділу: за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 28827085; за ТОВ Дуос Капітал, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:30779497; за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 30781241.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач Дніпровська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 21червня 2023року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вони є власниками земельної ділянки, на якій розташоване самочинне будівництво. Земельна ділянка вибула з їх володіння поза їх волею. Наголошували на тому, що строк позовної давності ними не пропущено, порушення їх прав є довготриваючим та підлягає судовому захисту.

03 листопада 2023 року ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наголошував на заборону втручання органу влади у мирне володіння майном. Окремо звертав увагу на пропуск строку позовної давності.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

06 листопада 2023 року ОСОБА_2 подав клопотання про закриття провадження по справі, оскільки позов пред`явлений не до фізичних осіб, а до осіб - засновників ТОВ Дуос Капітал.

Колегія суддів відхиляє дане клопотання, оскільки із позову чітко вбачається, що пред`явлений він до фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першоїінстанції встановленоі цепідтверджується матеріаламисправи,що ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у справі №191/2789/18 затверджено мирову угоду, укладену 20 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнано, серед іншого, за ОСОБА_1 право власності на будівлі і споруди, які розташовані у АДРЕСА_1 .

На підставі цієї ухвали державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на будівлі і споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 : кафе літ.А-1, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,З,Л,М,Н,О,П,Р, С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №№1-3,септик №4,№5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1689244112101; номер запису про право власності:28827085, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43948316 від 09 листопада 2018 року.

19 березня 2019 року ОСОБА_1 передав, а ТОВ Дуос Капітал прийняло до статутного капіталу зазначений майновий комплекс, на підставі чого державним реєстратором КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області зареєстровано право власності за ТОВ Дуос Капітал.

Того ж дня майновий комплекс перейшов у власність ОСОБА_2 і 20 березня 2019 року право власності останнього було зареєстровано.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у справі №191/2789/18 скасовано. 10 червня 2019 року ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради суд першої інстанції виходив з того, що власником земельної ділянки, на якій було побудовано спірне нерухоме майно, є територіальна громада м.Дніпра (Дніпропетровська) в особі Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради. Водночас, позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем. Місцевий суд зазначив, що нормами цивільного законодавства не передбачено таке поняття, як триваюче правопорушення, у той час як позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини першої статі 83ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається

в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем

і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивачки на момент її звернення до суду.

За змістом статей 316,317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування

та розпорядження своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, провадження №14-473цс18, зазначила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту порушеного права можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, провадження №14-181цс18).

Верховний Суду складіколегії суддівТретьої судовоїпалати Касаційногоцивільного суду по справі №759/3883/17 зазначив, що позовна давність не поширюється на негаторні позови.

Верховний Суд звернув увагу, що позов власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України) є негаторним.

Позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, доки існує саме правопорушення.

Особа, яка є власником майна, не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та/або розпорядження цим майном.

У зв`язку з чим колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову з підстав того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем.

Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин:

1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Таким чином, право власності, як абсолютне право, має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у справі №191/2789/18 затверджено мирову угоду, укладену 20 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнано, серед іншого, за ОСОБА_1 право власності на будівлі і споруди, які розташовані у АДРЕСА_1 .

Із вказаної ухвали колегією суддів встановлено, що 20 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Синельниківського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , про зобов`язання відповідача усунути недоліки виконаних робіт, в якій просив зобов`язати відповідача ОСОБА_3 безоплатно, протягом 20 календарних днів, усунути виявлені недоліки щодо наступних об`єктів нерухомого майна, а саме споруд і будівель, серед яких будівлі і споруди, що розташовані у АДРЕСА_1 , у спосіб, що передбачений договором підряду.

На підставі цієї ухвали державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на будівлі і споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 : кафе літ.А-1, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,З,Л,М,Н,О,П,Р, С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №№1-3, септик №4,№5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майн:1689244112101; номер запису про право власності:28827085, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:43948316 від 09 листопада 2018 року.

Таким чином із матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 визнав за собою право власності на будівлі і споруди, які розташовані у АДРЕСА_1 , на підставі ухвали суду.

19 березня 2019 року ОСОБА_1 передав, а ТОВ Дуос Капітал прийняло до статутного капіталу зазначений майновий комплекс, на підставі чого державним реєстратором КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області зареєстровано право власності за ТОВ Дуос Капітал. Того ж дня, майновий комплекс був переданий у власність ОСОБА_2 і 20 березня 2019 року право власності останнього було зареєстровано.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 у справі №191/2789/18 скасовано.

10 червня 2019 року ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

З матеріалів справи встановлено, що будівлі і споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 : кафе літ.А-1, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,З,Л,М,Н,О,П,Р, С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №№1-3, септик №4,№5, фактично є самочинним будівництвом, право власності на яке було набуто ОСОБА_1 на підставі судового рішення, яке було скасоване.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У частині першій статі 375 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак доводить, що об`єкт нерухомості є самочинним.

У частині четвертій статті 376 ЦК України зазначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13,постанови Верховного Суду: від 20 жовтня 2020 року у справі №569/21350/18, від 22 лютого 2022 року у справі №203/5561/16, провадження №61-14898св21).

Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391,396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України у поєднанні з положеннями статей 16,386,391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом лише за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Колегія суддів зазначає, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно будівлі і споруди, що знаходяться по АДРЕСА_1 : кафе літ.А-1, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,З,Л,М,Н,О,П,Р, С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №№1-3, септик №4,№5, належить територіальній громаді м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності.

Також колегія суддів наголошує на тому, що Дніпровською міською радою не приймалось жодних рішень з приводу надання ОСОБА_1 або ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки для будь-яких цілей, у зв`язку з чим доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлових приміщень, а саме: кафе літ.А-1, загальною площею 209,3 кв.м, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, загальною площею 287 кв.м, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,З,Л,М,Н,О,П,Р,С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №1-3, септік №4,№5.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Відповідно до пунктів 1,2,3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У зв`язку із чим позов Дніпровської міської ради в частині припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований у АДРЕСА_1 : кафе літ.А-1, загальною площею 209,3 кв.м, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, загальною площею 287 кв.м, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,З,Л,М,Н,О,П,Р,С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №1-3, септік №4,№5 (реєстраційний номер 1689258912000) із закриттям розділу: за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28827085; за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30781241, підлягає до задоволення.

Сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України) тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Дніпровська міська рада визначила ТОВ Дуос Капітал третьою особою по даній справі, у зв`язку з чим у задоволенні вимог Дніпровської міської ради про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований у АДРЕСА_1 : кафе літ.А-1, загальною площею 209,3 кв.м, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, загальною площею 287 кв.м, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,З,Л,М,Н,О,П,Р,С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №1-3, септік №4,№5 (реєстраційний номер 1689258912000) із закриттям розділу за ТОВ Дуос Капітал, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30779497, слід відмовити.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

З врахуванням обставин даної справи, а саме того, що відповідач ОСОБА_1 набув у власність нерухоме майно, що розташоване у АДРЕСА_1 : кафе літ.А-1, загальною площею 209,3 кв.м, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, загальною площею 287 кв.м, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,З,Л,М, Н,О,П,Р,С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №1-3, септік №4,№5, на підставі судового рішення (ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року про затвердження мирової угоди), яке було скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2018 року та в подальшому позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року. Втім за час, який минув до скасування судового рішення, ОСОБА_1 не лише звернувся до державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В., яким за ним було зареєстровано право власності на будівлі і споруди, але й 19 березня 2019 року передав, а ТОВ Дуос Капітал прийняло до статутного капіталу зазначений майновий комплекс, на підставі чого державним реєстратором КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області зареєстровано право власності за ТОВ Дуос Капітал. А ТОВ Дуос Капітал, в свою чергу, передало у власність ОСОБА_2 вказане вище нерухоме майно, що розташоване у АДРЕСА_1 , і 20 березня 2019 року право власності останнього було зареєстровано, колегія суддів не вбачає незаконності втручання держави у право на мирне володіння майном.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З врахуванням обставин даної справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку,судова колегія приходитьдо висновкупро наявність правовихпідстав для часткового задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради.

У відповідностідо вимогч.ч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради слід стягнути судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подання частково задоволеного позову та апеляційної скарги, у розмірі 6 810 грн, а з відповідача ОСОБА_2 на користь Дніпровської міської ради слід стягнути судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подання частково задоволеного позову та апеляційної скарги, у розмірі 3 405 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи товариство з обмеженою відповідальністю Дуос Капітал, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, припинення права власності задовольнити частково.

Усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 13) повернути земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлових приміщень, а саме: кафе літ.А-1, загальною площею 209,3 кв.м, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, загальною площею 287 кв.м, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,З,Л,М,Н,О,П,Р,С,Т,У, Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №1-3, септік №4,№5.

Припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований у АДРЕСА_1 : кафе літ.А-1, загальною площею 209,3 кв.м, прибудова літ.а-1, кафе-паб літ.Б-1, загальною площею 287 кв.м, навіс літ.б, вбиральня літ.В,Г, альтанки літ.Д,Е,Ж,З,Л,М,Н,О,П, Р,С,Т,У,Ф, літній театр літ.И, навіс з рукомийником літ.Х, замощення літ.І, огорожі №1-3, септік №4,№5 (реєстраційний номер 1689258912000) із закриттям розділу:

за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28827085;

за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30781241.

В іншій частині позову Дніпровської міської ради відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судовий збір у розмірі 6 810 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дніпровської міської ради судовий збір в розмірі 3 405 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

М.О.Макаров