Окрема думка

від 14.08.2024 по справі 199/5267/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ситнік О. М.

щодо постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 199/5267/22 (провадження № 61-18619св23)

за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дуос Капітал», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, припинення права власності

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Павлової Юлії Михайлівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у складі колегії суддів Демченко Е. Л., Барильської А. П., Макарова М. О.,

У серпні 2022 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що 21 вересня 2018 року ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 191/2789/18 затверджено мирову угоду, укладену 20 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , якою визнано, серед іншого, за ОСОБА_1 право власності на будівлі і споруди, які розташовані на АДРЕСА_1 .

На підставі цієї ухвали державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т. В. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на будівлі і споруди, що розташовані на АДРЕСА_1 : кафе літ. А-1, прибудову літ. а-1, кафе-паб літ. Б-1, навіс літ. б, вбиральню літ. В, Г, альтанки літ. Д, Е, Ж, З, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, літній театр літ. И, навіс з рукомийником літ. Х, замощення літ. І, огорожі № № 1-3, септик № 4, № 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1689244112101; номер запису про право власності: 28827085, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 43948316 від 09 листопада 2018 року.

19 березня 2019 року ОСОБА_1 передав зазначений майновий комплекс до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуос Капітал» (далі - ТОВ «Дуос Капітал»), на підставі чого державним реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області (далі - КП «Центр реєстрації та надання послуг») зареєстровано право власності за ТОВ «Дуос Капітал».

20 березня 2019 року право власності на майновий комплекс зареєстровано за ОСОБА_2

21 березня 2019 року постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у справі №191/2789/18 скасовано. 10 червня 2019 року ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці, не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, чим порушені права власника земельної ділянки, позивач просив суд:

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлових приміщень;

- припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований на АДРЕСА_1 , із закриттям розділу: за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28827085; за ТОВ «Дуос Капітал», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30779497; за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30781241.

21 червня 2023 року рішенням Амур-Нижньодніпровського районного м. Дніпропетровська у задоволенні позову відмовлено у зв`язку із пропуском позовної давності, заявленої представником ОСОБА_2 - адвокатом Павловою Ю. М. у судовому засіданні.

Рішення суду мотивовано тим, що Дніпровська міська рада як власник земельної ділянки, на якій було побудовано спірне нерухоме майно, дізналася про порушення її прав під час апеляційного оскарження ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року у справі № 191/2789/18, проте з позовом у цій справі звернулася після спливу строку, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Суд першої інстанції зазначив, що нормами цивільного законодавства не передбачено таке поняття, як «триваюче правопорушення», водночас позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

28 листопада 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов Дніпровської міської ради задоволено частково.

Усунуто перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлових приміщень, а саме: кафе літерою А-1, загальною площею 209,3 кв. м, прибудови літерою а-1, кафе-пабу літерою Б-1, загальною площею 287 кв. м, навісу літерою б, вбиральні літерами В, Г, альтанок літерами Д, Е, Ж, З, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, літнього театру літерою И, навісу з рукомийником літерою Х, замощення літерою І, огорожі № 1-3, септиків № 4, № 5.

Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1689258912000) із закриттям розділу: за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28827085; за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30781241. В іншій частині позову Дніпровської міської ради відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18)), позовна давність на який не поширюється.

Земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно - будівлі і споруди, належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності. Дніпровська міська рада не приймала жодних рішень з приводу надання ОСОБА_1 або ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки для будь-яких цілей, що відповідно до вимог статей 16, 386, 391, 376 ЦК України є підставою для задоволення позову в частині усунення їй перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу за ОСОБА_1 або ОСОБА_2 (пункти 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній із 16 січня 2020 року).

Дніпровська міська рада визначила ТОВ «Дуос Капітал» третьою особою у справі, у зв`язку з чим позов про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Дуос Капітал» задоволенню не підлягає.

27 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Павлова Ю. М. через систему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах:

- Верховного Суду від 06 грудня 2022 року у справі № 904/738/22, про те, що принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Отже, створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів на етапі розгляду справи першою та апеляційною інстанціями може порушувати принцип рівності прав сторін у процесі. Вибіркова оцінка окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи, можуть мати наслідком порушення обох зазначених принципів;

- Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), про те, що позовна давність поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зазначила, що власником будівель і споруд на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , тому не можна вважати, що позов Дніпровської міської ради у справі є негаторним, тобто на який не розповсюджується позовна давність.

Відповідачі у справі є засновниками ТОВ «Дуос Капітал», тому позов заявлено до власників частки корпоративних прав, у зв`язку з чим спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

14 серпня 2024 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Павлової Ю. М. залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що особа, яка є власником майна, не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та/або розпорядження цим майном, тому заявлений у справі Дніпровською міською радою позов є негаторним, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про застосування наслідків спливу позовної давності у справі.

Вказаний спір не стосується корпоративних відносин, оскільки він виник не між учасниками товариства і не з приводу корпоративних прав, а між міською радою та фізичною особою - власником нерухомого майна, і стосується порушення цивільних прав міської ради.

Із такими висновками колегії суддів погоджуюся.

Щодо вирішення справи по суті спору колегія суддів виснувала, що спірні будівлі і споруди є самочинним будівництвом, оскільки їх не було введено ОСОБА_1 в експлуатацію, ухвала суду про затвердження мирової угоди, якою було визнано право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 , скасована апеляційним судом, Дніпровська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому правильними є висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ОСОБА_1 повернути земельну ділянку на АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення нежитлових приміщень.

У зв`язку із чим позов Дніпровської міської ради в частині припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований у АДРЕСА_1 із закриттям розділу: за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 , також підлягає задоволенню, про що правильно зробив висновок апеляційний суд.

Із такими висновками колегії суддів не погоджуюся, тому відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) висловлюю окрему думку.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У частині першій статі 375 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак доводить, що об`єкт нерухомості є самочинним.

У частині четвертій статті 376 ЦК України зазначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Тобто реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 569/21350/18, від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16).

Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391,396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

У справі встановлено, що спірне майно є самочинним будівництвом, оскільки не було введено ОСОБА_1 в експлуатацію, ухвала суду про затвердження мирової угоди, якою було визнано право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 скасована апеляційним судом, Дніпровська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку зі скасуванням ухвали суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно, відсутня і підстава для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 , відтак не могло перейти право власності на вказане нерухоме майно й іншим набувачами, зокрема ОСОБА_2 .

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 (провадження № 14-102цс22 та інші).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

Оскільки з 20 березня 2019 року власником спірних приміщень зареєстровано ОСОБА_2 , належним відповідачем за позовною вимогою Дніпровської міської ради про зобов`язання повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно збудованих будівель, є ОСОБА_2 .

Натомість вказана позовна вимога пред`явлена до ОСОБА_1 , який є неналежним відповідачем за цією позовною вимогою, тому в її задоволенні суд мав відмовити.

Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду, висловленими у постанові від 14 лютого 2024 рокуу справі № 199/6026/19 (провадження № 61-12282св23), а відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Суд апеляційної інстанції на такі обставини і вимоги закону уваги не звернув, розглянули справу без урахування висновків Верховного Суду, без належної перевірки обставин справи та з неправильним застосуванням норм права.

За вимогами статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21); від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20), від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).

З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція «книжного володіння».

Тобто власником спірного об`єкта зареєстровано ОСОБА_2 з усіма правовими наслідками такого.

У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимогу про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за певних умов можна розглядати як вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 грудня 2023 року в справах № 925/1006/22та № 906/296/23.

У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року в справі № 715/196/21 (провадження № 61-19819св21) зазначено, що Чернівецька обласна державна адміністрація зареєструвала право власності на земельну ділянку, якою не вправі розпоряджатися, тому суди правильно виснували, що відновити становище, яке існувало до порушення, можливо шляхом скасування державної реєстрації права власності на землю.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 146, 147 постанови від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) виснувала, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (пункт 72)).

Відповідно до пункту 19 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент реєстрації спірного нерухомого майна) державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

У зв`язку із внесенням 20 березня 2019 року до державного реєстру відомостей про реєстрацію спірного нерухомого майна за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101; номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 30781241), припинено право власності за спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 про що внесено відповідні відомості до реєстру 20 березня 2019 року (т. 1, а. с. 41 зворот).

Тому вважаю, що позов Дніпровської міської ради в частині припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований у АДРЕСА_1 : кафе літ. А-1, загальною площею 209,3 кв. м, прибудова літ. а-1, кафе-паб літ. Б-1, загальною площею 287 кв. м, навіс літ. б, вбиральня літ. В ,Г, альтанки літ. Д, Е, Ж, З, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, літній театр літ. И, навіс з рукомийником літ. Х, замощення літ. І, огорожі № 1-3, септік № 4,№ 5 (реєстраційний номер 1689258912000) із закриттям розділу: за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 28827085 задоволенню не підлягає. У зв`язку з чим рішення апеляційного суду у частині задоволення цієї позовної вимоги підлягало скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у цій частині позовних вимог.

Відповідні позовні вимоги Дніпровської міської ради в частині припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1689244112101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 30781241, підлягали задоволенню, про що правильно зробив висновок апеляційний суд.

Звертаю увагу, що висновки, висловлені Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 серпня 2024 року у цій справі суперечать висновкам, висловленим постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленими у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 199/6026/19 у подібних правовідносинах.

Суддя О. М. Ситнік