Ухвала

від 09.11.2023 по справі 646/3113/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №645/3113/21 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/1762/23 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.ч. 2, 4 ст.185 КК України

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

09 листопада 2023 року м. Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.09.2023 року стосовно ОСОБА_3 ,-

ВСТАНОВИВ:

Вищевказаним вирокомзасудженоОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Не погодившись з вказаним вироком, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

При перевірці апеляційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 396 КПК України, що є підставою для її повернення, виходячи з наступного.

Вичерпний перелік вимог, яким повинна відповідати апеляційна скарга, встановлений статтею 396 КПК України.

Згідно вимог пунктів 3, 4, 5, 6 частини 2 статті 396 КПК України, в апеляційній скарзі поряд з іншим зазначаються: судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, клопотання про дослідження доказів, а також перелік матеріалів, які додаються.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вона не відповідає вищевказаним вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова, як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Також частиною 5 статті 10, пункту 4 частини 1 статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині 6 статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 статті 14 Закону України передбачено, що у судах України судочинство проводиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому за змістом статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

У частині 1 статті 29 КПК України теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Тобто, згідно з Конституцією України, КПК і зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд, як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов`язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.

Викладене узгоджується, зокрема, із Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.

Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі апеляційних і касаційних скарг) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.

Так, процесуальним законодавством України, а саме пунктом 18 частини 3 статті 42 КПК України, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження (частина 3 статті 43 КПК України).

Особи, які не володіють мовою судочинства, можуть скористатися послугами перекладача для перекладу своїх скарг, клопотань, інших процесуальних документів, зокрема й з метою забезпечення можливості проведення з`ясування судом наявності в особи, яка звертається з апеляційною чи касаційною скаргою, прав і підстав для цього.

У разі, якщо апеляційна скарга складена неукраїнською мовою, апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження чи призначення судового засідання щодо розгляду скарги, поданої у порядку статей 422, 422-1 КПК України, не зобов`язаний самостійно залучати перекладача у провадженні для перекладу поданої на його розгляд скарги. За цих обставин забезпечення рівності прав осіб у судовому процесі за мовною ознакою і гарантування права на користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника провадження) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду.

У той же час рішенню про повернення апеляційної скарги, якщо особа не усунула недоліків, обов`язково передує процесуальне рішення про залишення апеляційної скарги без руху.

Проте частиною 1 статті 399 КПК України прямо передбачено, що таке процесуальне рішення, як залишення скарги без руху, застосовується до апеляційних скарг на вирок чи ухвалу суду першої інстанції.

Положеннями частини 2 статті 422 та статті 422-1 КПК України передбачено особливий порядок апеляційної перевірки ухвал як слідчих суддів (у тому числі щодо застосування та продовження певних запобіжних заходів, обраних під час досудового розслідування), так і ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Так, особливість становлять: спрощений порядок подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду; скорочений строк апеляційного оскарження; відсутність стадії відкриття апеляційного провадження; обмежені строки розгляду апеляційної скарги; невідкладність вирішення питання про відновлення порушених прав і свобод заінтересованих осіб.

Вказаними положеннями процесуального законодавства не визначено можливості залишення без руху апеляційних скарг, поданих у порядку статей 422, 422-1 КПК України без додержання вимог, передбачених статтею 396 КПК України, а тому положення статті 398 КПК України, частин 1, 2, пункту 1 частини 3 статті 399 КПК України не можуть бути застосовані до таких апеляційних скарг.

Водночас викладене не виключає можливості повернення таких апеляційних скарг із підстав, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 3 статті 399 КПК України, що узгоджується з позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленою у справі № 686/24639/17 (провадження № 51-5496кмо18).

Повернення апеляційної скарги, згідно положень частини 7 статті 399 КПК України, не перешкоджає повторному зверненню обвинуваченого ОСОБА_4 з апеляційною скаргою після усунення зазначених недоліків.

З огляду на викладене, приходжу до висновку про необхідність повернення апеляційної скарги обвинуваченого у зв`язку із тим, що вона складена неукраїською мовою, що суперечить вимогам закону.

Керуючись ст. 399 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргуобвинуваченогона вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.09.2023 року стосовно ОСОБА_3 , повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою невідкладно надіслати апелянту.

Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання копії судового рішення.

Суддя Харківського

апеляційного суду ОСОБА_5