Ухвала

від 29.11.2023 по справі 194/1865/23

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/1865/23

Номер провадження 1-кс/194/393/23

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

29 листопада 2023 року Слідчий суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Тернівка Дніпропетровськоїобласті,громадянина України,знеповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та додані до клопотання матеріали, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, узгодженим з прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Своє клопотання мотивує тим, що ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 27.11.2023 року близько 13:10 год., знаходились поблизу будинку АДРЕСА_2 . У вказаний час ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 побачили ідучого у дворі вказаного будинку раніше невідомого їм ОСОБА_10 , який рухався в напрямку будинку АДРЕСА_2 . В цей час у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , виник злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення, шляхом відкритого викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_10 , та малось у нього при собі, для чого останні вступили у злочинну змову. З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , почали намагатись зупинити ОСОБА_10 в усній формі, а саме казали йому зупинитись, однак ОСОБА_10 здогадався про злочинні наміри ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , почав бігти від них у напрямку свого місця мешкання буд. АДРЕСА_3 . Коли ОСОБА_10 біг між другим та третім під`їздами у дворі буд. АДРЕСА_2 , то послизнувшись впав на спину. В свою чергу ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з метою реалізації свого злочинного умислу до кінця, діючи з корисливих мотивів наздогнавши ОСОБА_10 у місці де він впав, приблизно о 13.15 год., 27.11.2023 поблизу площадки, що розташована між другим та третім під`їздом у дворі буд. АДРЕСА_2 , стали втрьох умисно наносити ОСОБА_10 , тілесні ушкодження, а саме наносити удари кулаками руками та ногами в область голови та тулуба, тим самим намагаючись припинити спроби ОСОБА_10 на активне чинення опору їх злочинним діям, та схилити його волю на виконання їх злочинних дій, а саме не чинення перешкод з відкритого викрадення чужого майна. Під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , ОСОБА_7 став вимагати у нього передати йому, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 свої особисті речі та грошові кошти. В свою чергу ОСОБА_10 розуміючи те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 переважають його у кількості та фізичній силі, дістав з нагрудної кишені своєї куртку належний йому мобільний телефон марки «Samsung» модель GT-S5830, який висмикнув з його рук ОСОБА_7 , продовжуючи наносити потерпілому удари. Всього під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 останньому було нанесено по голові та тулубу кулаками рук та ногами ОСОБА_7 не менш ніж 13 ударів, з яких 2-3 удари кулаками рук та 10 ударів ногами, ОСОБА_8 не менш ніж 5-6 ударів ногами, ОСОБА_6 не менш ніж 5-7 ударів, які не реагували на прохання ОСОБА_10 припинити злочинні дії.

Злочинні дії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були помічені ОСОБА_13 , яка стала робити їм зауваження з приводу вчинення відносно ОСОБА_10 кримінального правопорушення, та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , відкрито викравши чуже майном яке належить ОСОБА_10 втекли з місця скоєння кримінального правопорушення.

Таким чином ОСОБА_9 умисно, відкрито, з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , в умовах воєнного стану, викрав чужемайно,яке належить ОСОБА_10 ,а саме:мобільний телефонмарки«Samsung» модель GT-S5830, вартістю 1000 гривень та курячими крильцями вагою півтора кілограми, вартістю 117 гривень.

Внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , потерпілому ОСОБА_12 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забій садна, гематоми обличчя, забій правої кісті та матеріальну шкоду на суму 1117 гривень.

З місця скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зникли, викраденим майном розпорядились на свій розсуд.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробампідозрюваного ОСОБА_6 переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду,незаконно впливатина потерпілого,свідків уцьому жкримінальному провадженні,вчинити іншекримінальне правопорушення. У зв`язку з чим, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого щодо обрання у відношенні підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні. Просить суд застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо пред`явленої підозри зазначив, що користується ст. 63 Конституції України. Щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважав за можливе обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вважає, що ризики не доведені, підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання.

Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши доводи клопотання та надані письмові докази, приходжу до наступного висновку.

Розглядаючи питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя враховує ст.ст. 177, 178 КПК України та вимоги ст. 194 КПК України, якою передбачено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.11.2023 року за №12023041400000472 за ч. 4 ст. 186 КК України.

27.11.2023 року о 14-00 год. ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

28.11.2023 року ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 27.11.2023 року; протоколом пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від27.11.2023року;протоколами оглядумісця подіївід 27.11.2023року;протоколами оглядупредметів від27.11.2023року;протокол допитусвідків ОСОБА_14 від 27.11.2023року, ОСОБА_13 від 27.11.2023року;протоколом оглядупредмету від28.11.2023року; постановами про визнання речовим доказом від 27.11.2023 року.

Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Слідчий суддя враховує вимоги ст.ст. 177, 178, 183 КПК України та те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке у відповідності зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Під острахом отримання можливого покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України. Запобігання ризикам переховування підозрюваного від суду становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства.

Також слідчий суддя враховує, що підозрюваний на утриманні нікого не має, не одружений, а тому перебуваючи на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Наявність ризику незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному правопорушенні обґрунтовується тим, що перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_6 , будь-яким чином може впливати на вказаних осіб, з метою зміни чи викривлення показів на його користь.

Слідчий суддя враховує особу підозрюваного, який раніше згідно ст. 89 КК України не судимий, а також те, що він не працює, а отже не має стабільного джерела доходу, свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що ОСОБА_6 , захворювань, які б перешкоджали йому перебувати в місцях попереднього ув`язнення не має, характеру, обставин та тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд не ігнорує аргументи, які наводяться захисником, проте в даному конкретному випадку, суд оцінюючи вищевказані обставини, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість підозри не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, у зв`язку з чим, клопотання захисника щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Також, як слідує з практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного (обвинуваченого) таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Крім того, згідно зістаттями 7-9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

Отже є всі підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, отже менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у даному випадку є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Слідчий суддя наголошує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому.

Також, з урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, вчиненого із застосуванням насильства, тому слідчий суддя, вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Таким чином, з урахуванням наведеного, враховуючи КПК України, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти наявним ризикам, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому вважає за доцільне обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 32, 131, 132, 176, ч. 1 ст. 177, 178, 183- 184, 193-194, 196-197, 369, 372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 щодо обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Клопотання слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23-59 годин 24 січня 2024 року.

Ухвала слідчого судді діє до 23-59 годин 24 січня 2024 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Для утримання під вартою підозрюваний ОСОБА_6 підлягає направленню до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» м. Дніпро у Дніпропетровській області.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1