Ухвала

від 22.01.2024 по справі 194/1865/23

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/1865/23

Номер провадження 1-кс/194/33/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року Слідчий суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області клопотання прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Тернівка Дніпропетровськоїобласті,громадянина України,збазовою середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та додані до клопотання матеріали, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Своє клопотання мотивує тим, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , 27.11.2023 року близько о 13:10 год., знаходились поряд з будинком № 17 по вул. Маяковського, м. Тернівка, Дніпропетровської області, де вживали алкогольні напої. В цей час вони побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_8 а, який рухався в напрямку будинку АДРЕСА_2 . Розуміючи те, що у ОСОБА_8 може бути майно, яке становить матеріальну цінність, у ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 виник спільний злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого. З метою доведення свого спільного злочинного умислу до кінця, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , почали намагатись зупинити ОСОБА_8 в усній формі, а саме казали йому зупинитись, однак ОСОБА_8 здогадався про злочинні наміри ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , почав бігти від них у напрямку свого місця мешкання буд. АДРЕСА_3 . Коли ОСОБА_8 біг між другим та третім під`їздами у дворі буд. АДРЕСА_2 , то послизнувшись впав на спину. В свою чергу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою реалізації свого спільного злочинного умислу до кінця, діючи з корисливих мотивів наздогнавши ОСОБА_8 у місці де він впав, приблизно о 13.15 год., 27.11.2023 року на ділянці місцевості, яка розташована між другим та третім під`їздом у дворі буд. АДРЕСА_2 , стали втрьох умисно наносити ОСОБА_8 тілесні ушкодження, а саме наносити удари кулаками руками та ногами в область голови та тулуба, тим самим намагаючись припинити спроби ОСОБА_8 на активне чинення опору їх злочинним діям, та схилити його волю на виконання їх злочинних дій, а саме не чинення перешкод з відкритого викрадення чужого майна. Під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_7 став вимагати у нього передати йому, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 свої особисті речі та грошові кошти. В свою чергу ОСОБА_8 розуміючи те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 переважають його у кількості та фізичній силі, дістав з нагрудної кишені своєї куртки належний йому мобільний телефон марки «Samsung» модель GT-S5830, який висмикнув з його рук ОСОБА_7 , продовжуючи наносити потерпілому удари. Всього під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , останньому було нанесено по голові та тулубу кулаками рук та ногами ОСОБА_7 не менш ніж 10-13 ударів, ОСОБА_6 не менш ніж 5-6 ударів ногами, ОСОБА_5 не менш ніж 5-7 ударів ногами, які не реагували на прохання ОСОБА_8 припинити злочинні дії.

Злочинні дії ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були помічені свідком ОСОБА_11 , яка стала робити їм зауваження з приводу вчинення відносно ОСОБА_8 кримінального правопорушення, та ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відкрито викравши чуже майном, яке належить ОСОБА_8 втекли з місця скоєння кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_9 умисно, відкрито, з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , в умовах воєнного стану, викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_8 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung» модель GT-S5830, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи становить 333,33 грн.

Внаслідок умисних спільних злочинних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_8 , згідно висновку судово-медичної експертизи було спричинено тілесні ушкодження у вигляді саден, гематом обличчя, параорбітальних гематом обох очей, садна спинки носу у проекції верхньої третини з переходом на середню третину, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень згідно п.2.3.2. б) Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень Наказ №6 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України від 17.01.1995.

З місця скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зникли, викраденим майном розпорядились на свій розсуд.

В ході досудового розслідування було встановлено достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 за попередньої змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 вчинили зазначене кримінальне правопорушення, що підтверджується зібраними доказами: протоколами оглядумісця подіївід 27.11.2023року; протоколами оглядупредметів від27.11.2023року,від 28.11.2023року; постановами провизнання речовимдоказом від27.11.2023року,від 28.11.2023року,від 22.12.2023року; протоколами допитусвідків ОСОБА_12 від 27.11.2023року, ОСОБА_11 від 27.11.2023року, ОСОБА_13 від 28.11.2023року, ОСОБА_14 від 28.11.2023року, ОСОБА_15 від 28.11.2023року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 27.11.2023 року; протоколом пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від27.11.2023року;протоколами оглядупредмету від28.11.2023року;висновком судово-психіатричногоексперта №782;висновком експерта№СЕ19/104-23/44898-ТВвід 11.12.2023року; висновком експерта№ СЕ-19/104-23/44771-Двід 07.12.2023року;висновком експерта№538; висновком експерта№2364/3228-БД; висновком експерта№2365/3229-БД; висновком експерта№2367/3233-БД; протоколом проведення слідчого експерименту від 06.01.2024 року.

На теперішній час підготовче судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України не проведено, а строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 спливає о 23.59 год. 24.01.2024 року.

Прокурор зазначає, що встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв`язку з чим, прокурор просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 30 днів.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні. Просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів без визначення застави.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора заперечував, просив змінити на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання.

Вислухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши доводи клопотання та надані письмові докази, приходжу до наступного висновку.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18.10.2022 унормовано питання застосування/продовження запобіжного заходу на стадії, коли обвинувальний акт надійшов до суду, але до початку підготовчого судового засідання закінчується строк дії запобіжного заходу, застосований до обвинуваченого, та це питання віднесено до повноважень слідчого судді.

Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Згідно витягу з ЄРДР, обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 27.11.2023 року №12023041400000472 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 17.01.2024 року направлено в суд для розгляду по суті.

Згідно листа Павлоградської окружної прокуратури від 17.01.2024 року за вих. №63-393вих-2404/63-89-2423-23, обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 27.11.2023 року №12023041400000472 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 направлено до Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

Згідно інформації з порталу Судова влада, по справі № 194/90/24, вбачається, що кримінальне провадження в Тернівському міському суді Дніпропетровської області не було розподілено у зв`язку з неможливістю розподілу справи між суддями.

Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Розглядаючи питання щодо обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує ст.ст. 177, 178 КПК України та вимоги ст. 194 КПК України, якою передбачено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, та які долучені до матеріалів клопотання щодо підтвердження обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, є вагомими, при цьому слідчий суддя вважає, що більш детальну оцінку вказаним доказам надасть суд в ході судового розгляду під час вивчення змісту цих доказів та під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, однак на даній стадії судового провадження, на думку слідчого судді, цього достатньо для вирішення питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу, про який йдеться у клопотанні прокурора.

Матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2023 року за №12023041400000472 за ч. 4 ст. 186 КК України.

27.11.2023 року о 14-00 год. підозрюваного ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

28.11.2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

29.11.2023 року ухвалою слідчого судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23-59 год. 24.01.2024 року.

17.01.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Слідчий суддя, враховує вимоги ст.ст. 177, 178, 183 КПК України та те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що у відповідності зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, та згідно пред`явленого обвинувачення вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Під острахом отримання можливого покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України. Запобігання ризикам переховування підозрюваного/обвинуваченого від суду становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства.

Також слідчий суддя враховує, що обвинувачений на утриманні нікого не має, не одружений, а тому перебуваючи на свободі може переховуватися від суду.

Наявність ризику незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному правопорушенні обґрунтовується тим, що перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_5 , будь-яким чином може впливати на вказаних осіб, з метою зміни чи викривлення показів на його користь.

Слідчий суддя враховує особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра, за місцем проживання охарактеризований посередньо, та який раніше згідно ст. 89 КК України не судимий, а також те, що він не працює, а отже не має стабільного джерела доходу, свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що ОСОБА_5 , захворювань, які б перешкоджали йому перебувати в місцях попереднього ув`язнення не має, характеру, обставин та тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вони не зменшились, не змінились та продовжують існувати.

Отже є всі підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, отже менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.

Крім того, суд не ігнорує аргументи, які наводяться захисником, проте в даному конкретному випадку, суд оцінюючи вищевказані обставини, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість підозри не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, у зв`язку з чим, клопотання захисника та обвинуваченого щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Отже, слідчим суддею враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його вік, стан здоров`я, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя, з урахуванням чого суд не знаходить підстав для застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, оскільки враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну небезпеку інкримінованогойому кримінального правопорушення, в даному випадку загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу. Також слід зазначити, що не встановлено обставин, що за станом здоров`я обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору.

Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у даному випадку є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Слідчий суддя наголошує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому.

Також, з урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, вчиненого із застосуванням насильства, тому слідчий суддя, вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Таким чином, з урахуванням наведеного, враховуючи КПК України, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого слідчий суддя вважає доцільним продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 30 днів.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 32, 131, 132, 176, ч. 1 ст. 177, 178, 183- 184, 193-194, 196-197, 369, 372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Клопотання прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23-59 годин 20 лютого 2024 року без визначення застави.

Ухвала слідчого судді діє до 23-59 годин 20 лютого 2024 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1