Постанова

від 20.11.2023 по справі 909/511/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. Справа №909/511/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіС.М. Бойко

Г.Г. Якімець,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будінвест"</a> б/н від 06.09.2023 року (вх. № 01-05/2870/23 від 11.09.2023 року)

на додаткове рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2023 року (суддя І.М. Скапровська; повний текст додаткового рішення складено 05.09.2023 року)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Весттрансбуд" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 909/511/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Весттрансбуд" (надалі "Весттрансбуд")

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будінвест"</a> (надалі ТзОВ "Моноліт Будінвест")

про стягнення 421753,53 грн,

за участю:

від позивача: Микита Т.В. адвокат (ордер серії ВС №1205544 від 18.05.2023 року);

від відповідача (в режимі відеоконференції): Ковтун Н.О. адвокат (ордер серії AT №1052510 від 19.10.2023 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

29.05.2023 року ТзОВ "Весттрансбуд" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ "Моноліт Будінвест" про стягнення 421753,53 грн, з яких: 310000,00 грн основний борг, 85000,11 грн - штраф, 26753,42 грн - пеня.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2023 року у справі №909/511/23 частково задоволено позов ТзОВ "Весттрансбуд". Стягнуто з ТзОВ "Моноліт Будінвест" на користь ТзОВ "Весттрансбуд" 310000,00 грн основного боргу, 62000,00 грн штрафу, 26753,42 грн пені та 5989,60 грн судового збору. Відмовлено в решті позову.

21 серпня 2023 року до господарського суду Івано-Франківської від позивача надійшла заява (вх. № 9825/23) про прийняття додаткового рішення у справі №909/511/23, в якій заявник просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ "Весттрансбуд" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн.

Відповідач подав письмове заперечення (вх. № 12539/23 від 30.08.2023 року), в якому просить відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з підстав необгрунтованості.

Додатковим рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2023 року у справі №909/511/23 задоволено заяву представника ТзОВ "Весттрансбуд" про стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ТзОВ "Моноліт Будінвест" на користь ТзОВ "Весттрансбуд" 7500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що в п. 3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.05.2023, сторони погодили розмір гонорару за надання правової допомоги по стягненню коштів за договором поставки від 13.07.2022 №15/07/22 (тобто договору, невиконання якого мало наслідком звернення позивача з даним позовом), у фіксованій сумі 7500,00 грн. Враховуючи відсутність доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн суд поклав на відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2023 року у справі №909/511/23. Просить скасувати зазначене додаткове рішення, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стверджує, що вартість наданих позивачу послуг за договором про надання правничої допомоги не відповідає критерію реальності витрат на вказану суму та розумності їх розміру, враховуючи, що дана справа є справою незначної складності та по цій категорії справ є стала судова практика, а тому не потребує значної тривалості часу для надання консультації, проведення правового аналізу, підготовки та подання позовної заяви.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

У даній справі відповідач заперечив проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав, наведених вище.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вище зазначено, що за результатами розгляду справи №909/511/23 суд першої інстанції частково задовольнив позов ТзОВ «Весттрансбуд».

На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката в суді першої інстанції позивач подав копії наступних документів: ордеру серії ВС №1205544 від 18.05.2023 року на надання правничої (правової) допомоги ТзОВ «Весттрансбуд» адвокатом Микита Т.В., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 18.05.2023 року, актів приймання-передачі наданих послуг від 23.05.2023, 16.08.2023 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 18.05.2023 року, платіжних інструкцій №№ 3085, 3123 на суму 7500,00 грн. (а.с.75, 109-113).

Згідно з пунктом 3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.05.2023 року, укладеного між ТзОВ «Весттрансбуд» (клієнт) та адвокатом Микита Т.В., гонорар винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта. Гонорар складається з суми вартості послуг на виконання п. 1.1 цього договору, згідно з наступними тарифами: за вивчення матеріалів справи, підготовку та подання до господарського суду Івано-Франківської області позовної заяви про стягнення коштів з ТОВ «Моноліт Будінвест» 4500,00 грн.; за участь адвоката в одному судовому засіданні, незалежно від часу судового засідання 1500,00 грн.; надання інших послуг із розрахунку 1500,00 грн. за 1 годину роботи адвоката.

Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг від 23.05.2023, 16.08.2023 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 18.05.2023 адвокат Микита Т.В. надав ТзОВ «Весттрансбуд» правничу допомогу на загальну суму 7500,00 грн. Зазначена сума винагороди охоплює наступний перелік юридичних послуг адвоката: підготовка та подання до господарського суду Івано-Франківської області позовної заяви про стягнення коштів з ТОВ «Моноліт Будінвест» за договором поставки від 13.07.2022 року № 15/07/22 та участь в двох судових засіданнях 28.06.2023 року та 16.08.2023 року.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 7500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, покликаючись на встановлений в договорі фіксований розмір гонорару.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі (7500,00 грн) відповідає принципу розподілу таких витрат, критерію реальності та розумності їх розміру, а доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вартості наданих позивачу послуг за договором про надання правничої допомоги вищезазначеним критеріям вважає необгрунтованими.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву позивача та стягнув з відповідача 7500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги, що в п. 3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.05.2023, сторони погодили розмір гонорару за надання правової допомоги у фіксованій сумі 7500,00 грн., та враховуючи відсутність доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

У господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

З врахуванням вищеописаних правових норм та досліджених судом матеріалів даної справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції підставно та обґрунтовано задовольнив заяву позивача та стягнув з відповідача на його користь 7500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в додатковому рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2023 року у справі №909/511/23, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 86, 123, 126, 129, 197, 244, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будінвест"</a> б/н від 06.09.2023 року (вх. № 01-05/2870/23 від 11.09.2023 року) залишити без задоволення, додаткове рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2023 року у справі № 909/511/23 без змін.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяС.М. Бойко

СуддяГ.Г. Якімець