Ухвала

від 22.11.2023 по справі 522/22473/15-ц

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

22 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 522/22473/15-ц

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Іскендерова К.О.

за участю представників:

від Тал Амнон: не з`явився

від Компанії з обмеженою відповідальністю Садіра: Павельченко І.В.

від Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Аркадія: не з`явився

від ОСОБА_1 : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року, м. Одеса, суддя в першій інстанції Бездоля Д.О., повний текст рішення складено та підписано 29.06.2021 року

у справі №522/22473/15-ц

за позовом: Компанії з обмеженою відповідальністю Садіра

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Аркадія;

2) ОСОБА_1

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року Компанія з обмеженою відповідальністю Садіра (далі КОВК Садіра) звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Аркадія та фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:49:001:0013), від 20.02.2013 №686, укладений між ТОВ Альфа-Аркадія та фізичною особою ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 182833;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:49:001:0004), від 20.02.2013 №690, укладений між ТОВ Альфа-Аркадія та фізичною особою ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 183095;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.02.2013 №698, укладений між ТОВ Альфа-Аркадія та фізичною особою ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 183559;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , від 20.02.2013 №694, укладений між ТОВ Альфа-Аркадія та фізичною особою ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою Іриною Вікторівною, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 183559.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа-Аркадія в особі його виконавчого органу, всупереч вимог Статуту товариства, під час укладення спірних договорів купівлі продажу було перевищено повноваження, тобто укладено без погодження єдиного учасника - Компанії з обмеженою відповідальністю компанія Садіра, що, на думку позивача, є підставою для визнання таких спірних договорів недійсними та вилучення внесених на їх підставі записів про перехід права власності.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.09.2018 у задоволенні позову КОВК Садіра відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08.05.2019 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.09.2018 було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2020 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.09.2018 та постанову Одеського апеляційного суду від 08.05.2019 скасовано; провадження у справі за позовом КОВК Садіра до ТОВ Альфа-Аркадія та фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та будинків закрито; повідомлено учасників справи про те, що розгляд вказаної категорії справ віднесено до компетенції господарського суду.

В подальшому позивач звернувся до Верховного Суду із заявою про направлення справи №522/22473/15-ц за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 заяву КОВК Садіра задоволено; справу №522/22473/15-ц за позовом КОВК Садіра до ТОВ Альфа-Аркадія та фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та будинків передано для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 по даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належним чином наявності у спірних відносинах обставини порушеного права позивача, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, про що також неодноразово наголошував Верховний Суд.

19 липня 2021 року КОВ «Компанія «Садіра» звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року у справі № 522/22473/15-ц. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2021 року вказане рішення залишено без змін.

08 жовтня 2021 року ТОВ «Альфа-Аркадія» звернулося з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року у справі № 522/22473/15-ц. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 грудня 2021 року це рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у вказаних постановах погодився з мотивами, наведеними у рішенні суду першої інстанції, та зауважив, що не бере до уваги посилання позивача на те, що частка КОВ «Компанія «Садіра» у статутному капіталі відповідача складала 100 %, оскільки ця обставина жодним чином не змінює суті правовідносин у справі, а також не виключає подібності правовідносин та неможливості застосування сформованих правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які були враховані судом першої інстанції.

Також 14.12.2021 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга від особи, яка не була учасникам справи - ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі №522/22473/15-ц.

ОСОБА_3 вказує, що він є акціонером АСЕАЛЬФА ПРОПЕРТІЗ І ЛІМІТЕД, АСЕАЛЬФА ПРОПЕРТІЗ І ЛІМІТЕД є учасником АСЕАЛЬФА ПРОПЕРТІЗ ІІ ЛІМІТЕД, АСЕАЛЬФА ПРОПЕРТІЗ ІІ ЛІМІТЕД є учасником САДІРА ЛІМІТЕД (КОВК «САДІРА»), КОВК «САДІРА» є учасником ТОВ «АЛЬФА-АРКАДІЯ» із розміром частки у статутному капіталі, що складає 100%.

На думку апелянта, відмова у задоволенні вимог КОВК «Садіра» свідчить про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та обов?язки ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_3 , як власника компанії учасника позивача, оскаржуваним судовим рішенням позбавлено права на отримання дивідендів від продажу майна, яке було предметом оспорюваних правочинів; - відмова у задоволенні позову в тому числі із врахуванням позиції Відповідача про нібито погодження ОСОБА_3 оспорюваних правочинів та отримання коштів від продажу створює для ОСОБА_3 обов`язок щодо розподілу неотриманих насправді коштів від продажу спірного майна між усіма бенефіціарами підприємства, що може спричинити безпідставне стягнення саме з ОСОБА_3 коштів.

Вказані обставини та неспростування судовим рішенням відомостей, що викладені у відзиві ОСОБА_1 , призводить до безпідставного віднесення ОСОБА_3 до особи, яка нібито схвалила оспорювані правочини, що беззаперечно призводить до порушення прав та законних інтересів апелянта як акціонера юридичної особи, яка є учасником КОВК «САДІРА», відповідно до існуючого підпорядкування бенефіціарів останньої та створює юридичний факт, який ставить ОСОБА_3 у несприятливе становище в ряду з іншими акціонерами АЗЕАЛЬФА ПРОПЕРТІЗ І ЛІМІТЕД, оскільки жодних схвалень/надання згоди письмової чи усної, на укладення оспорюваних правочинів від всіх бенефіціарів КОВК «САДІРА», не існувало.

Скаржник вказує, що у колишнього директора ТОВ «Альфа-Аркадія» ОСОБА_4 були відсутні повноваження на укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, ОСОБА_4 не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, діяла з перевищенням повноважень та всупереч інтересам ТОВ «АЛЬФА-АРКАДІЯ», а єдиний учасник Товариства - КОВК «Садіра» у жодній формі не схвалювала оспорювані правочини.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 522/22473/15-ц (головуючий суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Колоколов С.І.) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі № 522/22473/15-ц залишено без руху; встановлено апелянту строк 10 днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 10 500 грн та доказів направлення копії апеляційної скарги сторонам у справі.

В подальшому ухвалою від 21 грудня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження у справі №522/22473/15-ц за касаційною скаргою КОВ Компанія Садіра на рішення Господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2021 року.

23.12.2021 справу №522/22473/15-ц на виконання ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2021 направлено справу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою від 11 квітня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження у справі № 522/22473/15-ц за касаційною скаргою ТОВ Альфа-Аркадія на рішення Господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 грудня 2021 року.

Ухвалами від 19 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу №522/22473/15-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду у складі Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 касаційні скарги Компанії з обмеженою відповідальністю Компанія Садіра та Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-АРКАДІЯ залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №522/22473/15-ц залишено без змін.

Верховний суд у своїй постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц дійшов наступних висновків:

-укладення директором ТОВ «Альфа-Аркадія» оспорюваних договорів без попереднього погодження загальними зборами цього Товариства може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права КОВ «Компанія «Садіра». Ураховуючи відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові, Велика Палата Верховного Суду не надає оцінки законності спірних договорів, оскільки вона може надаватися в іншій справі за позовом належного позивача за застосуванням належного способу захисту;

-позивачу як єдиному учаснику ТОВ «Альфа-Аркадія» належить право брати участь у прийнятті рішень щодо розпорядження власністю ТОВ «Альфа-Аркадія» (у тому числі щодо погодження істотних умов правочинів у випадках, визначених статутом) в силу закону і статуту. Позивачу не належить право використовувати спірне майно у господарській діяльності та отримувати прибуток у разі реалізації або використання спірного майна, бо таке право належить самому ТОВ «Альфа-Аркадія»;

-відповідно до пункту 2 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Указане положення цивільного законодавства означає, що учасник товариства уповноважений брати участь у вищому органі товариства при вирішенні ним питання про розподіл прибутку, в тому числі при вирішенні питання про виплату за рахунок прибутку дивідендів учасникам. Зазначене повноваження не є суб`єктивним правом на одержання дивідендів, і таке повноваження належить учаснику в силу закону, тобто незалежно від вирішення спору у справі, що переглядається. Лише у разі прийняття товариством (в особі вищого органу) рішення про виплату учасникам дивідендів у певному розмірі, яке є одностороннім правочином товариства, спрямованим на виникнення прав учасників товариства, в учасників виникає суб`єктивне право -вимоги до товариства щодо сплати сум дивідендів у визначеному рішенням товариства розмірі;

-як установили суди попередніх інстанцій, позивач набув стовідсоткову частку у статутному капіталі ТОВ «Альфа-Аркадія» ще 15 червня 2007 року. При цьому позивач станом на жовтень 2015 року так і не подбав про належну роботу вищого органу товариства. Такі дії (бездіяльність) позивача жодним чином не можуть бути підставою ані для наділення його повноваженнями представляти товариство в судовому процесі, зокрема звертатися з позовом від імені товариства, ані для наділення його правом звертатися з позовом на захист інтересів товариства від власного імені;

-якщо директор ТОВ «Альфа-Аркадія» всупереч інтересам цього Товариства не звертався до суду з належним позовом, то ТОВ «Альфа-Аркадія» в особі вищого органу у складі єдиного учасника могло в будь-який час припинити повноваження директора або тимчасово відсторонити від виконання своїх повноважень (частина третя статті 99 Цивільного кодексу України) та призначити директором або тимчасово виконувачем обов`язків директора іншу особу. Перешкод для вчинення таких дій у справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій не встановлено. Крім того, неможливість звернення юридичної особи до суду в особі свого виконавчого органу може бути підставою для такого звернення учасником від імені юридичної особи, а не від власного імені;

-недійсним може бути визнаний лише укладений правочин. Договір, який не укладено, не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено; при цьому такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19, пункти 7.18, 7.21);

-у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 152, 153) сформульовано висновки про те, що скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності не є належним способом захисту (при цьому Велика Палата Верховного Суду вказала на відступлення від протилежного висновку);

-у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту Велика Палата Верховного Суду не розглядає інших доводів КОВ «Компанія «Садіра», зокрема щодо укладення договорів без погодження вищим органом ТОВ «Альфа-Аркадія» та щодо змови між директором ТОВ «Альфа-Аркадія» Тал С.О. та ОСОБА_1 ..

Так, враховуючи положення п.п. 17.4 п. 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п. 2.3.25, 2.3.50 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 у редакції від 15.09.2016 року, підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Колоколова С.І. відповідно до наказу Голови суду від 09.06.2023 №101-в у відпустці з 26.06.2023 по 28.07.2023, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.07.2023 року №92 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №522/22473/15-ц, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 у справі №522/22473/15-ц сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Ярош А.І., судді: Принцевська Н.М., Діброва Г.І.

Після надходження справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №522/22473/15-ц прийнято справу №522/22473/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 у справі №522/22473/15-ц до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ярош А.І., судді: Принцевська Н.М., Діброва Г.І.; поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 у справі №522/22473/15-ц; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 у справі №522/22473/15-ц; призначено справу №522/22473/15-ц до розгляду на 26.09.2023 о 12:30.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. з 26.09.2023 по 29.09.2023, відповідно до наказу голови суду Богацької Н.С. від 22.09.2023 року №194-в у відпустці, судове засідання 26.09.2023 не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 призначено справу №522/22473/15-ц до розгляду на 31.10.2023 о 12:30.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. з 31.10.2023 по 07.11.2023, відповідно до наказу голови суду Богацької Н.С. від 24.10.2023 року №217-в у відпустці, судове засідання 31.10.2023 не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 призначено справу №522/22473/15-ц до розгляду на 22.11.2023 о 12:30.

Також до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

Зокрема, відповідач-2 вказує, що у ОСОБА_3 відсутнє будь-яке право на звернення до суду з даною апеляційною скаргою, адже підписання оскаржуваних договорів не порушує права ОСОБА_3 . При цьому дане рішення вже оскаржувалось у Верховному Суді та постановою Великої Палати Верховного Суду було надано обґрунтований висновок, щодо відмови у задоволені касаційної скарги КОВК «САДІРА» на рішення Господарського суду Одеської області від 16 червня 2021 року по справі №522/22473/15-ц, саме з підстав відсутності порушених прав, що є аналогічним й щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 .

22.11.2023 до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_3 адвоката Марочкіна В.О. одночасно надійшло клопотання про розгляд даної апеляційної скарги за відсутністю ОСОБА_3 та його представника, та клопотання представника ОСОБА_3 адвоката Марочкіна В.О. про відсутність у вказаного адвоката прав та повноважень представника Тал Амнон у судовому засіданні 22.11.2023 у даній справі.

Також 22.11.2023 до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_3 адвоката Михайлюка М.О. надійшла заява про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, мотивоване участю представника останнього в якості захисника по кримінальній справі в Березанському районному суді Миколаївської області №469/866/23 та ознайомлення з матеріалами справи.

В судовому засіданні 22.11.2023 представник позивача наполягав на задоволенні клопотання про відкладення, представник ОСОБА_1 заперечував проти її задоволення.

Порадившись на місці, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого представником ОСОБА_3 адвокатом Михайлюком М.О. клопотання про відкладення розгляду даної справи з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

По-перше, заявником не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи, також не надано жодних доказів щодо неможливості прийняття участі у судовому засіданні іншого представника скаржника.

По-друге, правова позиції скаржника викладена безпосередньо в апеляційній скарзі.

По-третє, вищенаведене клопотання про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого заявника.

Також Суд у вирішенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги зі справи врахував необхідність розумних строків розгляду справи та дотримання балансу інтересів учасників справи, з урахуванням того, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 у справі №522/22473/15-ц відкрито ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Відсутність представника Тал Амнон в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.

Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 22.11.2023 у цій справі уповноваженого представника ОСОБА_3 Михайлюка М.О..

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для розгляду апеляційної скарги, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду заяви, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також те, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи, його правова позиція викладена останнім в апеляційній скарзі, а у нового представника скаржника було достатньо часу для ознайомлення з усіма матеріалами справи, враховуючи можливість їх ознайомлення в електронному суді, беручи до уваги строк розгляду даної справи, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 22.11.2023 за відсутності уповноваженого представника Тал Амнон.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Колегія суддів враховує те, що ОСОБА_3 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі №522/22473/15-ц в порядку ст. 254 ГПК України, як особа яка не була учасником справи.

Вирішуючи питання про порушення оскаржуваним рішенням прав та законних інтересів апелянта, наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, колегія суддів зазначає про наступне.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволили б реалізувати його в повному обсязі та забезпечити ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

Отже, у розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Тобто суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Тобто, судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї з сторін спору.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16

З вищенаведеного слідує наступний алгоритм дій суду апеляційної інстанції у разі надходження апеляційної скарги від особи, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що судом в оскаржуваному рішенні вирішено питання про її права та інтереси: суд має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 12.05.2020 у справі № 910/18271/16.

Своє право на оскарження ОСОБА_3 обгрунтував тим, що він є акціонером АСЕАЛЬФА ПРОПЕРТІЗ І ЛІМІТЕД, в той час як АСЕАЛЬФА ПРОПЕРТІЗ І ЛІМІТЕД є учасником АСЕАЛЬФА ПРОПЕРТІЗ ІІ ЛІМІТЕД, при цьому АСЕАЛЬФА ПРОПЕРТІЗ ІІ ЛІМІТЕД є учасником САДІРА ЛІМІТЕД (КОВК «САДІРА»), а КОВК «САДІРА» є учасником ТОВ «АЛЬФА-АРКАДІЯ» із розміром частки у статутному капіталі, що складає 100%. На думку апелянта, відмова у задоволенні вимог КОВК «Садіра» свідчить про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_3 , як власника компанії учасника позивача, оскаржуваним судовим рішенням позбавлено права на отримання дивідендів від продажу майна, яке було предметом оспорюваних правочинів; відмова у задоволенні позову в тому числі із врахуванням позиції Відповідача про нібито погодження ОСОБА_3 оспорюваних правочинів та отримання коштів від продажу створює для ОСОБА_3 обов`язок щодо розподілу неотриманих насправді коштів від продажу спірного майна між усіма бенефіціарами підприємства, що може спричинити безпідставне стягнення саме з ОСОБА_3 коштів. Вказані обставини та неспростування судовим рішенням відомостей, що викладені у відзиві ОСОБА_1 , призводить до безпідставного віднесення ОСОБА_3 до особи, яка нібито схвалила оспорювані правочини, що беззаперечно призводить до порушення прав та законних інтересів апелянта як акціонера юридичної особи, яка є учасником КОВК «САДІРА», відповідно до існуючого підпорядкування бенефіціарів останньої та створює юридичний факт, який ставить ОСОБА_3 у несприятливе становище в ряду з іншими акціонерами АЗЕАЛЬФА ПРОПЕРТІЗ І ЛІМІТЕД, оскільки жодних схвалень/надання згоди письмової чи усної, на укладення оспорюваних правочинів від всіх бенефіціарів КОВК «САДІРА», не існувало.

Однак, колегія суддів не погоджується з наведеними доводами скаржника з огляду на таке.

Згідно зі ст. ст. 92, 97 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства, зокрема, мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Із системного аналізу положень ст.ст. 88, 143 ЦК України, ст.ст. 88, 167 ГК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" вбачається, що корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини за своїм суб`єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).

При розгляді спорів, що виникають із корпоративних відносин, слід керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у ч. 1 ст. 167 ГК України - корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 не є акціонером ані ТОВ «Альфа-Аркадія», ані КОВК «САДІРА».

У постанові від 01.03.2023 у даній справі Верховний Суд у складі Великої Палати Верховного Суду встановив, що укладення директором ТОВ «Альфа-Аркадія» оспорюваних договорів без попереднього погодження загальними зборами цього Товариства може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права КОВ «Компанія «Садіра».

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що підписання директором ТОВ «Альфа-Аркадія» Тал С.О. оспорюваних договорів без попереднього письмового погодження загальними зборами цього товариства може порушувати права та інтереси саме ТОВ «Альфа-Аркадія», а не права та обов`язки апелянта, який не є стороною у даній справі ОСОБА_3 .

Колегія суддів вважає, що твердження апелянта, викладені останнім в апеляційній скарзі щодо наявності підстав вважати, що в оскаржуваному рішенні вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки не є тими критеріями, які би підтверджували наявність правового зв`язку між скаржником та сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням станом на момент винесення оскаржуваного рішення суду, оскільки грунтуються лише на його припущеннях.

В даному випадку, оскаржуваним рішенням не вирішувались питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , а здійснювалось дослідження наявності факту порушення прав і охоронюваних законом інтересів товариства (ТОВ «Альфа-Аркадія»), учасником якого ОСОБА_3 не є.

Таким чином, скаржником при зверненні з апеляційною скаргою, не було доведено, що суд ухвалив рішення про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.

При цьому слід враховувати, що судове рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У мотивувальній частині оспорюваного рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі №522/22473/15-ц відсутні будь-які висновки суду про права та обов`язки ОСОБА_3 .

Не вказано прямо про права і обов`язки ОСОБА_3 і в резолютивній частині оскаржуваного рішення.

За таких обставин, ОСОБА_3 є особою, яка не брала участі у справі, оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися та не може перебувати у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у межах даного спору.

Отже, скаржник не є учасником правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 .

Особою, яка звернулась з апеляційною скаргою, не доведено належними та допустимими доказами у розумінні положень статей 76, 77 ГПК України, порушення його прав та охоронюваним законом інтересів оскаржуваною ухвалою.

Фактичні обставини у їх сукупності свідчать про відсутність очевидного і безумовного зв`язку між оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов`язками скаржника, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що права ОСОБА_3 оскаржуваним рішенням не порушені, питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувались. Тобто, в даному випадку не існує правового зв`язку між апелянтом і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_3 не може бути здійснене та підлягає закриттю.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 234, 253, 254, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2021 року у справі №522/22473/15-ц - закрити.

Матеріали справи №522/22473/15-ц повернути до Господарського суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 28.11.2023.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська