Постанова

від 22.11.2023 по справі 910/9495/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2023 р. Справа№ 910/9495/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Навара-К"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023

у справі №910/9495/22 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Парк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навара-К"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смерековий Гай" (третя особа - 1),

Київська міська рада (третя особа - 2)

про зобов`язання виконати умови договору,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Парк" (далі - позивач, ТОВ "Арт Парк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навара-К" (далі - відповідач, ТОВ "Навара-К") про зобов`язання виконати умови договору, а саме 1) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Навара - К" виконувати умови Договору № 12-05/15 про забудову земельної ділянки по вул. Бориспольській, 67 в м. Києві від 12.05.2015, а саме не вчиняти будь-які дії, які можуть спричинити зміну замовника будівництва комплексу, передачу ділянки чи її частини для забудови іншій особі, аніж Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Парк" чи особу, на яку вкаже Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Парк", та дії, які можуть спричинити необхідність змінювати видані містобудівні умови та обмеження по ділянці; 2) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Навара-К" виконувати належним чином та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Парк" умови Договору № 12-05/15 про забудову земельної ділянки по вул. Бориспольській, 67 в м. Києві від 12.05.2015, усунувши порушення абз. 3-4 п. 15.3 цього Договору та п. 23 Додаткової угоди до цього Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем щодо земельної ділянки та прав на неї вчинені дії, які можуть негативно вплинути на здійснення спільного проекту, спричинити виникнення зобов`язань щодо житлового комплексу перед третіми особами, а також зміну замовника будівництва комплексу (його черг), передачу земельної ділянки для забудови іншій особі, аніж позивач та які можуть спричинити необхідність зміни виданих містобудівних умов та обмежень по ділянці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9495/22, а також залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Смерековий Гай" (далі - ТОВ "Смерековий Гай", третя особа-1) та Київську міську раду (далі - Рада, третя особа-2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі №910/9495/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

14.03.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Навара-К" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9495/22, в якій відповідач просив стягнути з позивача 36 600,00 грн.

27.03.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Арт Парк" надійшло клопотання про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу у зв`язку з тим, що визначений ТОВ "Навара-К" розмір гонорару не є розумним, адже не вбачається врахування ним, зокрема, складності цієї справи, кваліфікації та досвіду адвоката, яким безпосередньо надавались адвокатські послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9495/22 повернуто без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/9495/22 скасовано, а справу №910/9495/22 повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням від 07.09.2023 у справі №910/9495/22 вказану заяву ТОВ "Навара-К" задоволено частково та стягнуто на його користь з позивача 10 000,00 грн витрат на правову допомогу; в іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалюючи вказане додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із невідповідності заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу критеріям справедливості, реальності, розумності та неминучості, при цьому спір не був складним, а для його вирішення не застосовувалося спеціальне законодавство.

Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву повністю, та стягнути з позивача 36 600,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні додаткового рішення судом першої інстанції не було з`ясовано усі обставини, які мають значення для справи щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, а також порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "Навара-К" зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано зменшено розмір адвокатських витрат, що підлягали стягненню з позивача у зв`язку з незначною складністю справи №910/9495/22, чим було порушено право відповідача на відшкодування йому судових витрат у повному обсязі; складність цієї справи зумовлена об`ємом (кількістю сторінок) договору про забудову земельної ділянки по вул. Бориспільській, в м. Києві №12-05/15, кількістю сторін договору, окрім вказаного правочину, судом досліджувалися правовідносини за іншим правочином щодо оренди земельної ділянки, на якій мав бути збудований житловий комплекс, тривалістю розгляду справи, об`ємом поданого відзиву, розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження, а не спрощеного.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Навара-К" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9495/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/9495/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

12.10.2023 матеріали справи №910/9495/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Навара-К" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/9495/22 та призначено розгляд вказаної апеляційної скарги на 08.11.2023. Встановлено учасникам апеляційного провадження строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 01.11.2023.

08.11.2023 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Навара-К" у справі №910/9495/22 відкладено на 22.11.2023.

Учасники справи правом, передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Разом із цим, відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвал суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 22.11.2023 позивач та треті особи 1, 2 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли, хоча про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб 1, 2, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що останні про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляли та не заявляли клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування додаткових пояснень зазначених учасників справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні 22.11.2023 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, а додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі.

22.11.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Згідно з положеннями частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегією суддів встановлено, що разом із апеляційною скаргою, ТОВ "Навара-К" долучило детальний опис робіт від 20.09.2023.

З матеріалів справи вбачається, що разом із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідачем подано детальний опис робіт від 13.03.2023

Отже, детальний опис робіт від 20.09.2023 не був поданий до суду першої інстанції.

Однак скаржник не заявляв відповідного клопотання про долучення вказаного документа, а також не надав доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладене, опис робіт від 20.09.2023 не приймається судом апеляційної інстанції, а відтак всі доводи відповідача, які ґрунтуються на цьому доказі, не можуть розцінюватися як обґрунтовані.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та залишення оскаржуваного додаткового рішення без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з ТОВ "Арт Парк" витрат на правову допомогу у сумі 36 600,00 грн, до заяви про ухвалення додаткового рішення було додано копії договору про надання правової допомоги адвокатом (представництво) №08/11/22 від 08.11.2022, положення про надання правової допомоги (представництво), затверджене протоколом Ради Адвокатського об`єднання "Адвокатська фірма "Бізнес і право" №2 від 29.01.2018 (додаток №1), розрахунку вартості правової допомоги (представництво) від 08.11.2022 (додаток №2), витягу з Єдиного реєстру адвокатів відносно Рейделя Руслана Вікторовича, детального опису робіт від 13.03.2023, а разом із заявою про ознайомлення з матеріалами справи від 10.11.2022 подано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 05.09.2018 на ім`я адвоката Рейделя Р.В., а також довіреності від 05.10.2022 на ім`я зазначеного представника.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, 08.11.2022 між ТОВ "Навара-К" (далі за текстом договору - Замовник) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Бізнес і право" (далі за текстом договору -Виконавець) було укладено договір №08/11/22 про надання правової допомоги адвокатом (представництво), відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику (клієнту) професійну правову допомогу адвоката на умовах і в порядку, що визначені цим правочином та Положенням про надання правової допомоги (представництво) - додаток №1, а Замовник - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати Виконавця, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору вартість професійної правової допомоги адвоката в суді першої інстанції, що надається Виконавцем за цією угодою, в тому числі гонорар Виконавця, узгоджена сторонами та відповідно до Додатку №2 до цього договору та складає 36 600,00 грн.

Сторони узгодили, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у пунктах 3.1., 3.2. договору як фіксована сума, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (пункт 3.4. договору).

Зі змісту розрахунку вартості правової допомоги (представництво) від 08.11.2022 (додаток №2) вбачається, що правнича допомога у розмірі 36 600,00 грн полягала в ознайомленні з матеріалами справи, юридичній консультації, правовому аналізі документів, законодавства та судової практики, зборі доказів, складанні та поданні до суду відзиву, складанні і поданні до суду процесуальних документів (заперечення, письмові пояснення, заяви, клопотання) та інших правових документів, участь в інших юридично значущих діях, пов`язаних із рухом судової справи, участю у судових засіданнях.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) від 13.03.2023 Виконавцем за договором №08/11/2022 від 08.11.2022 у справі №910/9495/22 (про зобов`язання виконувати умови договору №12-05/15) виконані роботи (надано послуги): підготовлено та подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з матеріалами справи у приміщенні суду, складання та подання клопотання про об`єднання справ в одне провадження, участь у судових засіданнях 17.11.2022, 08.12.2022, 09.02.2023, 09.03.2023, підготовка та подання відзиву на позов (юридична консультація, аналіз законодавства та судової практики, збір доказів та робота з ними, складання відзиву та відправлення його копій іншим учасникам справи засобами поштового зв`язку).

Колегія суддів зазначає, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Вищезазначений детальний опис робіт підписаний представником Р.В. Рейделем.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів Рейдель Р.В. є адвокатом Адвокатського об`єднання "Адвокатська фірма "Бізнес і право"

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з посиланням місцевого господарського суду на постанову Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, у якій зазначено, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Так, у частині 4 статті 129 ГПК України закріплено загальне правило розподілу судових витрат.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 та постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 №910/1964/21.

У своїй апеляційній скарзі ТОВ "Навара-К" наголошувало, що суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, дійшов помилкового висновку про те, що спір у даній справі є нескладним.

Як було раніше зазначено, дана справа розглядалася у порядку загального позовного провадження.

Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а загальне позовне провадження - для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 12 ГПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Із системного аналізу частин 3, 5 статті 12 та частини 3 статті 247 ГПК України складність справи є лише одним з критеріїв, які впливають на вирішення порядку розгляду справи.

Таким чином, розгляд справи №910/9495/22 у загальному позовному провадженні автоматично не свідчить про складний характер спірних правовідносин.

На переконання суду апеляційної інстанції, такими ж обставинами також не є обсяг спірного договору, кількість учасників вказаного правочину, тривалість розгляду справи, об`єм поданого відзиву.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що розгляд даної справи протягом п`яти місяців перевищує строки розгляду, визначені статтями 177, 195 ГПК України, але не перевищує розумні терміни розгляду справи, виходячи зі здійснення правосуддя в Україні в умовах воєнного стану.

Також колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України)

При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Колегією суддів встановлено, що у розрахунку вартості правової допомоги (представництво) від 08.11.2022 (додаток №2) (т. 2, а.с. 222, т. 2, а.с. 241), з яким був ознайомлений скаржник, Адвокатське об`єднання "Адвокатська фірма "Бізнес і право" самостійно визначило дану справу середньої складності.

Отже, доводи апелянта щодо складності спірних правовідносин є необґрунтованими та спростовані судом апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ТОВ "Навара-К" не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин, у зв`язку з чим заява позивача підлягає частковому задоволенню, з покладенням на ТОВ "Арт Парк" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Доводи апелянта про те, що при ухваленні додаткового рішення господарським судом не було з`ясовано усіх обставин, які мають значення для справи щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, а також порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення заяви останнього про ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/9495/22 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "Навара-К" має бути залишена без задоволення.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навара-К" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/9495/22 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/9495/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9495/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.11.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова