Ухвала

від 29.11.2023 по справі 910/18234/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

29.11.2023Справа № 910/18234/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши

заяву Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва

про забезпечення позову

у справі № 910/18234/23

за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн"

про стягнення 747 032,91 грн

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеронн" (далі - відповідач) про стягнення 747 032,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним використанням відповідачем земельної ділянки площею 15,8915 га з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва для експлуатації та обслуговування розташованого на ній власного нерухомого майна, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати у розмірі 747 032,91 грн.

Одночасно із пред`явленням позовної заяви прокурором подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- до набрання рішенням у справі законної сили у межах суми заявлених позовних вимог накласти арешт на нерухоме майно - майновий комплекс по вулиці Лісна (Дарницький район), будинок 1-Д у місті Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065130280000), яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за відповідачем;

- до набрання рішенням законної сили у межах суми заявлених позовних вимог заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно єдиного майнового комплексу загальною площею 6 980,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065130280000) на вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за відповідачем, та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову прокурор зазначає, що ймовірне відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб та реєстрація права власності на спірне майно за набувачами значно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду та захист майнових прав держави.

Відтак, за доводами прокурора, з метою гарантування ефективного захисту порушених інтересів держави, існує потреба у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене нерухоме майно та заборони вчинення реєстраційних дій щодо нього.

Розглянувши заяву Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Предметом заявленого позову є вимога прокурора про стягнення недоотриманої орендної плати з відповідача, який без достатньої правової підстави користується комунальним майном.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, у зв`язку з чим доводи прокурора про протиправність відчуження спірного нерухомого майна не досліджуються.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Втім, як встановлено судом, прокурором у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, зокрема щодо наявності у відповідача наміру відчужити нерухоме майно.

За висновком суду, заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями прокурора щодо можливого відчуження спірного об`єкта нерухомого майна на користь третіх осіб і реєстрації за ними речових прав, що за доводами прокурора призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки він не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Натомість підставою для забезпечення позову є не наявність чи відсутність коштів у відповідача, а наявність підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17.

Твердження прокурора про можливість відповідача відчужити належне йому нерухоме майно не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення в цій справі у випадку задоволення позовних вимог.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що прокурор просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо цього майна, що виходить за межі предмета позову, адже між сторонами існує спір щодо сплати орендної плати за час користування майном без достатньої правової підстави. Зміна власника нерухомого майна не матиме наслідком переведення на набувача майнових зобов`язань попередника.

Отже відсутній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Відтак прокурором у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі в разі задоволення позову, а обрані заходи забезпечення позову не відповідають обставинам справи та змісту порушеного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Нечай