Рішення

від 28.11.2023 по справі 911/3406/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/3406/21

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватне підприємство Маяк-Агро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Альтаком групп

про стягнення 68 792,41 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватне підприємство Маяк-Агро (далі позивач, ПП Маяк-Агро) до Товариства з обмеженою відповідальністю Альтаком групп (далі відповідач, ТОВ Альтаком групп) про стягнення 68 792,41 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2021 року відкрито провадження у справі № 911/3406/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" (постачальник) та Приватним підприємством «Маяк-Агро» (покупець) укладено Договір поставки № 12 Пк (далі Договір) відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов`язання поставити та передати у власність позивачу товар кукурудзу (ДСТУ 4525:2006) на умовах DАР адреса: Київська обл., Васильківський р-н., с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11. Загальна кількість товару 111 метричних тонн (+/- 10 %).

Кількість Товару визначається згідно товарно-транспортних накладних, та відповідно відображаються в видаткових накладних (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна товару 4 929,00 грн. за 1 метричну тонну, в тому числі ПДВ 821,50 грн.

Згідно з п. 5.1. Договору покупець сплачує 80% вартості поставленого Товару на розрахунковий рахунок Постачалтника, зазначений в Договорі, протягом 5 банківських днів з моменту- передачі товарно-транспортної накладної, інші 20% після реєстрації податкової накладної.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань передбачених цим Договором, які не були виконані на момент його припинення, а також не звільняє сторони від відповідальності за невиконання таких зобов`язань (п. 9.1 та п. 9.2 Договору).

Як зазначає позивач на виконання умов Договору відповідачем протягом червня 2018 року поставлено позивачу товар кукурудзу на загальну суму 547 119,00 грн., у тому числі ПДВ 91 186,50 грн., що підтверджується видатковими накладними від 28.06.2018 року № 7 на загальну суму 134 364,54 грн., у тому числі ПДВ 22 394,09 грн., 29.06.2018 року № 8 на загальну суму 2707 99,26 грн., у тому числі ПДВ 45 133,21 грн. та 30.06.2018 року № 9 на загальну суму 141 955,20 грн, у тому числі ПДВ 23 659,20 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Перевезення товару здійснювалось за допомогою автомобільного вантажного транспорту з оформленням товарно-транспортних накладних.

На виконання господарського зобов`язання перед Приватним підприємством «Маяк-Агро» відповідачем виписано податкові накладні від 29.06.2018 року № 8 на загальну суму 270 799,26 грн., у тому числі ПДВ 45 133,21 грн. та 29.06.2018 року № 9 на загальну суму 141 955,20 грн., у тому числі ПДВ 23 659,20 грн.

Оплату за придбаний товарм здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки відповідача у загальному розмірі 547 119,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Позивач вважає, що ним перераховано відповідачу надлишкові кошти відповідно до Договору у сумі 68 792,41 грн.

Позивач направив відповідачу претензію вих. № 7 від 29.05.2019 року в якій просив повернути надлишкові кошти в сумі 68 792,41 грн.

Як вбачається з відповіді на претензию відповідач зазначив, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа № 320/5372/18 за позовом щодо визнання противоправними та скасування рішень комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 25.07.2018 року № 858615/37995230 та від 25.07.2018 року № 858616/37995230; рішень комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України від 13.08.2018 року № 24116/37995230/2 та № 24117/37995230/2; зобов`язати відповідача зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАКОМ ГРУПП" від 29.06.2018 року № 8 та від 30.06.2018 року № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманих квитанцій №1 податкові накладні № 8 від 29.06.2018 року та № 9 від 30.06.2018 року прийнято, але реєстрацію їх зупинено. ТОВ "АЛЬТАКОМ ГРУПП" направило на адресу ДФС повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним, ресстрація яких зупинена. ТОВ 'АЛЬТАКОМ ГРУПП" надало усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по податковим накладним № 8 від 29.06.2018 року та № 9 від 30.06.2018 року, однак, комісія ДФС прийняла спірні рішення від 25.07.2018 року, якими було відмовлено у реєстрації вищевказаних податкових накладних, у зв`язку з чим ТОВ "АЛЬТАКОМ ГРУПП" звернулося до суду про оскарження вказаних рішень.

Таким чином відповідач вважає, що ним здійснюються всі передбачені законодавством способи для реалізацй позивачем свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання що до реєстрації податкових накладних позивач звернувся з даним позовом до суду просив стягнути з відповідача надлишкові кошти в сумі 68 792,41 грн.

Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи фактично позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків в сумі 68 792,41 грн. завданих в наслідок не виконання відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних № 8 від 29.06.2018 року та № 9 від 30.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних на дату виникнення податкових зобов`язань, що позбавило позивача включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 68 792,41 грн., а не як зазначає позивач стягнення надлишково сплчених коштів.

Згідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаком Групп" звернулось до Київського окружного адміністративного суд з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області,в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі комісія), від 25.07.2018 року № 858615/37995230 та 25.07.2018 року № 858616/37995230;

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 13.08.2018 року № 24116/37995230/2 та 13.08.2018 року № 24117/37995230/2;

- зобов`язати відповідача зареєструвати податкові накладні від 29.06.2018 року № 8 та 30.06.2018 року № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Київського окружного адміністративного суд від 04.02.2021 року у справі № 320/5372/18 залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасувано рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.07.2018 року № 858615/37995230 та 25.07.2018 року № 858616/37995230. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні від 29.06.2018 року № 8 та 30.06.2018 року № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення у справі № 320/5372/18 набрало законної сили 14.09.2021 року, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина друга статті 217 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Тим самим, при заявленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та за наявності яких можливо було б стверджувати про те, що відповідачем завдано збитків позивачу. Суд враховує, що відповідач вжив усіх належних від нього заходів для своєчасної реєстрації податкових накладних, однак їх реєстрація не була здійснена не з вини відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2 270,00 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. ст 73, 74, 123, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін