Рішення
від 20.11.2023 по справі 922/1008/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023м. ХарківСправа № 922/1008/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

секретар судового засідання Бублик С.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 1) в інтересах держави, в особі : 1 позивач - Краснокутська селищна рада Богодухівсього району Харківської області (62002, Харківська область, смт. Краснокутськ, вул. Охтирська, 1, код ЄДРПОУ 04397359) 2 позивач - Комунальне некомерційне підприємство Краснокутська центральна районна лікарня" Краснокутської селищної ради (62002, Харківська область, смт. Краснокутськ, вул. Миру, 139, код ЄДРПОУ 02002718) 3 позивач - Північно-східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 4 під, 10 пов, код ЄДРПОУ 40478572) за участю Прокуратури Харківської області, яка здійснює представництво в суді (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" (61022, м. Харків, вул. Сумська, 39, оф. 125, код ЄДРПОУ 40292876) про стягнення 116 776,53 грн

за участю представників:

прокуратури Лахтюк Леонід Васильович за посвідченням №072996 від 01.03.2023

решта учасників справи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області, подана в інтересах держави в особі Краснокутської селищної ради Богодухівсього району Харківської області (1 позивач), Комунального некомерційного підприємства Краснокутська центральна районна лікарня" Краснокутської селищної ради (2 позивач) та Північно-східного офісу Держаудитслужби (3 позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАГАЗПОСТАЧ (відповідач) на користь комунального некомерційного підприємства Краснокутська центральна районна лікарня Краснокутської селищної ради надмірно сплачених коштів у сумі 116 776, 53 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 17.03.2023 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/1008/23 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2023 було залишено позовну заяву без руху.

30.03.2023 прокурор подав заяву (вх. № 7782) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2023 у справі № 922/1008/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 зупинено провадження у справі № 922/1008/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 905/1907/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

14.08.2023 прокурором подано клопотання (вх. №21597) про поновлення провадження у справі, у зв`язку з тим, що 21.06.2023 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 905/1907/21.

Ухвалою суду від 21.08.2023 було поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.09.2023.

Ухвалою суду від 13.09.2023 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

20.09.2023 до суду надійшла заява Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (вх. №25526) про зміну предмету позову відповідно до якої прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАГАЗПОСТАЧ (відповідач) надмірно сплачені кошти у сумі 116 776, 53 грн на користь Краснокутської селищної ради Богодухівсього району Харківської області.

17.10.2023 прокурором подано до суду докази направлення заяви про зміну предмету позову на адреси інших учасників справи.

Ухвалою суду від 23.10.2023 прийнято заяву Богодухівської окружної прокуратури (вх. №25526 від 20.09.2023) про зміну предмету позову та продовжено розгляд справи з її урахуванням в наступній редакції позовних вимог: "стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАГАЗПОСТАЧ (відповідач) надмірно сплачені кошти у сумі 116 776,53 грн на користь Краснокутської селищної ради Богодухівсього району Харківської області".

Ухвалою суду від 23.10.2023 було продовжено строк підготовчого провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив.

Представник Краснокутської селищної ради в підготовчому засіданні підтримав вимоги прокурора

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового засідання.

Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

За результатами дослідження матеріалів справи, судом у відповідності до приписів ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України здійснені всі дії, що необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті).

Згідно з ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті про, що в підготовчому засіданні 23.10.2023 було постановлено протокольну ухвалу.

Розгляд справи по суті було призначено на 20.11.2023.

Прокурор в судовому засіданні вимоги підтримав.

Решта учасників в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 1ст. 202 ГПК України неявкау судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання,не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9ст. 165 ГПК України, ч. 2ст. 178 ГПК Українивизначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Богодухівською окружною прокуратурою в ході вивчення стану законності у сфері публічних закупівель товарів, робіт та послуг виявлено факт порушення інтересів держави внаслідок незаконного підвищення ціни товару визначеної в договорі про закупівлю.

Опрацюванням інформації, що міститься у відкритому доступі на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» встановлено, що 01 січня 2019 року Краснокутською селищною радою оприлюднено інформацію про проведення відкритих торгів за номером UA-2019-01-04-000568 щодо закупівлі природного газу загальним об`ємом 166 672 куб. м. з очікуваною вартістю 2 192 541,00 грн.

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» з пропозицією 1 333 376,00 грн., тобто з ціною за природний газ по 8 000, 00 грн. за 1000 куб. м.

05.02.2019 між КНП Краснокутська центральна районна лікарня Краснокутської селищної ради та ТОВ «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» укладено договір №05-02-19 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) на загальну суму 1 333 376,00 грн. в т.ч. ПДВ : 222 229,33 зі строком дії до 31.12.2019, вартість газу за 1 тис.м3 - 8000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2019 році газ за ДК 021:2015-09120000-6 - Газове паливо (Природний газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Як визначено у п. 1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу до 166 672 куб. м. Обсяг постачання газу може бути зменшений залежно від реального фінансування видатків та фактичного споживання газу споживачем.

Ціна природнього газу визначена у п. 2.2. Договору, та становить 6666, 67 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 1 333, 33 грн., всього з ПДВ 8000,00 грн.

Загальна вартість Договору за п. 2.1 становить 1 333 376,00 грн., в тому числі ПДВ 222 229, 33 грн.

Станом на момент підписання цього договору сторонами були погоджені всі істотні умови, предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч. З ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору).

Водночас, у подальшому між замовником та постачальником укладено ряд додаткових угод до договору про зміну ціни за одиницю товару, а саме:

- від 11.02.2019 № 1, згідно якої 2.1. викладено в наступній редакції: 2.1 Загальна вартість договору складає - 1 333 376,00 грн, в т.ч. ПДВ 222 229,33 грн. і складає з бюджетного зобов`язання 1 171 856, 00 грн. та за рахунок коштів, відшкодованих орендарями - 161 520,00.

- від 26.02.2019 № 2, згідно якої змінено ціну договору від 05.02.2019, так річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 151 520 куб. м. та змінено ціну газу за результатами проведення процедури закупівлі за 1000 куб.м., яка складає 7333,33 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 1 466,67 грн., всього з ПДВ 8800,00 грн.

- від 19.03.2019 № 3, згідно якої змінено ціну договору від 05.02.2019, так річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 139 851 куб.м, та змінено ціну газу за результатами проведення процедури закупівлі за 1000 куб.м., яка складає 8066,67 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ - 1 613,33 грн., всього з ПДВ 9680,00 грн.

- від 17.12.2019 № 4, згідно якої змінено ціну договору від 05.02.2019, так річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 130 151, 73 куб.м, та зменшено загальну вартість даного договору на 93 896,00 грн. і складає 1 239 480.00 грн., в т.ч. ПДВ 206 580, 00 грн. і складається з бюджетного зобов`язання - 1 077 960,00 грн. та за рахунок коштів, відшкодованих орендарями - 161 520, 00 грн.

- від 28.12.2019 № 5, згідно якої змінено ціну договору від 05.02.2019, так річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 81 645,93 куб. м. та зменшено загальну вартість даного договору на 469 536, 14 грн. і складає - 769 943, 97 грн, т. ч. ПДВ 128 323,995 грн. і складається з бюджетного зобов`язання 707 602, 17 грн. та за рахунок коштів, відшкодованих орендарями - 62 341, 80 грн.

- від 30.12.2019 № 6, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити термін дії Договору № 05-02-2019 від 05.02.2019 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в 2020 році в обсязі, що не перевищує 20% вартості, визначеної в п. 2.1, та п. 10.1 Договору викласти в наступній редакції : Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками та діє в частині постачання газу до 29.02.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

- від 20.01.2020 № 7, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору № 05-02-2019 від 05.02.2019 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в 2020 році в обсязі, що не перевищує 20% вартості визначеної в п 2.1., пункт 10.01 Договору викласти в наступній редакції: Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками та діє в частині постачання газу до 29.02.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Також зазначено, що відповідно до п. 11.2 обсяг поставки природного газу на січень 2020 року становить 15 907 куб. м.. Загальна вартість даного договору збільшується на 153 979, 76 грн., в т. ч. ПДВ 25 663, 29 грн., що складається з бюджетного зобов`язання 148 655, 76 грн. та за рахунок коштів відшкодованих орендарями 5 324,00 грн.

Загальна сума договору становить 923 923,73 грн., т. ч. ПДВ - 153 987,29 грн., що складається з бюджетного зобов`язання 856 257, 93 грн. та за рахунок коштів, відшкодованих орендарем 67 665,80 грн.

При цьому, спірні додаткові угоди № 2 від 26.02.2019, № 3 від 19.03.2019 укладені впродовж стислого терміну - в період з 05.02.2019 до 19.03.2019, ціну газу збільшено на 21 %, а обсяг поставленого газу істотно зменшено.

Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод ціну за кубічний метр газу збільшено з 8000,00 грн до 9680,00 грн. (з ПДВ) за 1 тис.куб.м., тобто на 1680,00 грн. (21 % більше від первинної ціни).

Внаслідок укладення додаткових угод № 2 від 26.02.2019, № 3 від 19.03.2019, № 4 від 17.12.2019, № 5 від 29.12.2019 обсяг постачання газу зменшено з 166 672 куб. м. до 81 645,93 куб. м., що на 85 026,07 куб.м., менше від запланованого.

Водночас, подані ТОВ «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» документи не підтверджують коливання ціни природного газу за 1 тис. м3 в сторону збільшення, а лише зазначають середню ринкову ціну газу за 1 тис. м3.

При укладенні вищевказаних додаткових угод до Договору про постачання природного газу №2 від 26.02.2019 та № 3 від 19.03.2019 порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору), з огляду на наступне.

У листі-роз`ясненні Мінекономрозвитку України № 3302-05/11398-07 від 07.04.2015 зазначено про те, що зміни ціни після укладання договору, можуть відбуватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення, ціна договору про закупівлю може змінюватися в залежності від таких змін без зміни обсягу закупівлі. Разом з тим, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

За інформацією КНП Краснокутська центральна районна лікарня Краснокутської селищної ради, укладення додаткових угод в частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтована відповідними довідками відділу торгово-промислової палати України.

Однак, у вказаних довідках не зазначено вартість природного газу на попередні дати, з яких почалася зміна ціни на ринку, а лише зазначено вартість на конкретну дату. Крім того, у вказаних довідках не зазначено, чи є вказана ціна середньою по Україні та якою є середня ціна на природний газ на території окремих регіонів України. Таким чином, вказані довідки не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни.

Також, вищезазначені документи не містять доказів на підтвердження ринкової вартості газу на момент укладення Договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни впродовж року.

Необхідно зазначити, що в ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі»).

В силу вимог ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися, після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору) встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме за п. 2 ч. 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Документальним обґрунтуванням для укладання вказаних додаткових угод стали надані відповідачем документи, зокрема, довідки Харківської торгово-промислової палати.

Водночас, вказані листи не містять інформації щодо коливання ціни природного газу на ринку в сторону його збільшення після укладення Договору та за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, в яких не міститься точної інформації про коливання цін на газ станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Крім того, в довідках Харківської торгово-промислової палати які були надані ТОВ «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» на підтвердження коливання ціни газу, зазначена ціна газу станом на 01.02.2019, тобто до моменту укладення самого договору (05.02.2019), що свідчить про те, що ТОВ «МЕГАГА ЗПОСТАЧ» на момент підписання договору було достовірно відомо про те, що ціна вказана в договорі не відповідає середній вартості ціни на природний газ на ринку.

Отже, вищезазначені додаткові угоди до договору №2 від 26.02.2019 та №З від 19.03.2019 укладені з порушенням чинного законодавства а саме без належного доведення коливання ціни на ринку природного газу, що потягнуло за собою сплату надлишкових коштів за договором, які підлягають поверненню в дохід держави.

Таким чином, прийняті сторонами рішення щодо підвищення ціни за товар, шляхом укладення додаткових угод суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору) щодо забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, що призвело до значної переплати бюджетних коштів.

Тож з наведеного вбачається, що Постачальник та Споживач, укладаючи додаткові угоди № 2 від 26.02.2019 та № 3 від 19.03.2019 повинні були усвідомлювати, що їх дії є нічим іншим, як намаганням приховати порушення Закону, оскільки вже на час укладання зазначених додаткових угод обидві сторони Договору могли бути освідченні щодо розміру ціни на газ в Україні, оскільки загальнодоступні статистичні відомості про ціни на природний газ не доводять коливання ціни на ринку в бік збільшення.

Отже внаслідок укладення додаткових угод, ціна за 1000 м газу безпідставно збільшена з 8000,00 грн. до 9680,00 грн, тобто на 1680,00 грн, або на 21 % від первинної ціни, при цьому його кількість поставки на 2019 рік зменшена зі 166 672 мЗ до 81645,93 мЗ. Таким чином, додатковими угодами змінено істотні умови Договору: ціну за одиницю товару на 21 %, та обсяг закупівлі, що суперечить ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки згідно з ч. 5 цієї статті зміна істотних умов договору (ціни за одиницю товару на 10 відсотків) допускається лише у разі коливання ціни такого товару на ринку.

З цього приводу Верховний суд неодноразово зазначав, що документи надані як підстави для внесення змін до договорів про закупівлю обов`язково мають зазначати відомості про ціну предмету закупівлі на момент укладення Договору.

Наприклад, у пункті 8.24 постанови Верховного суду від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 заначено, що:

«Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, надана відповідачем довідка не підтверджує коливання ціни на пальне до укладення додаткової угоди до договору, оскільки названа довідка лише констатує рівень цін станом на 17.10.2018 (тобто після укладення додаткової угоди 16.10.2018) на АЗС торгової марки WOG по Хмельницькій області (а не на ринку нафтопродуктів України). Судами попередніх інстанцій встановлено, що надана довідка не містять інформації саме щодо коливання ціни на пальне. Довідка не містить інформації про коливання ціни палива на ринку (не наведено розрахунок вартості палива станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення). Матеріали справи не містять доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни».

З наданих постачальником документах неможливо простежити відомості щодо коливання ціни газового палива на ринку в сторону його збільшення після укладення Договору, оскільки у них відсутні відомості про ціну природного газу на момент укладення Договору.

Отже, вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості ціни природного газу на конкретну дату у порівнянні з моментом укладення Договору, у зв`язку з чим вони не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору).

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально, що є підтвердженням їх нікчемності.

Також, згідно з роз`ясненням Мінекономрозвитку України «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» від 07.04.2015 №3302-05/11398-07, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Враховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Укладення додаткових угод відразу після початку дії договору повністю нівелює процедуру закупівель як інститут та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім упродовж місяця після проведення торгів додатковою угодою вона необґрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшення обсягів поставленої продукції.

Передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору) процедури закупівель визначені, з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах (ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»). Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм «ціна». Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на газ повністю нівелює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

Намір ТОВ «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» на вчинення дій із нівелювання наслідків публічної закупівлі стає зрозумілим із самого факту укладення ним договору про закупівлю природного газу, за умови наявності достовірних відомостей про ринкові ціни на природний газ, у той час, як законодавцем у п. З ч. 1 ст. 31 та ч. 7 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі» йому надано право відмовитись від укладення договору.

У тендерній пропозиції відповідач брав на себе зобов`язання постачати споживачу газ за ціною 8000 грн за 1000 м3 газу.

Виконання зобов`язань щодо ціни та кількості природного газу ТОВ «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» підтвердив тендерною пропозицією від 23.01.2019, листом-згодою з істотними умовами та з проектом договору, підписаним проектом договору, а в подальшому підписаним основним договором на постачання природного газу.

Зокрема, у тендерній пропозиції відповідач пропонує за 1000 м3 природного газу ціну в 8000 грн та зобов`язується виконувати свої зобов`язання відповідно до визначених ним умов та ціни пропозиції, а також у разі визнання його переможцем торгів, зобов`язується взяти на себе зобов`язання виконати усі умови, передбачені Договором з ціною, що склалась за результатом електронного аукціону.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору).

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Законом України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції від 01.01.2019, чинній на час укладання Договору та додаткових угод).

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору) (в редакції чинній на момент укладення договорів) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Тобто, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати укладання додаткових угод до Договору, а в разі наступних змін - між черговими додатковими угодами.

Саме така позиція відображена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19).

Таким чином, якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар коливалась на ринку даного товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) то можна говорити про наявність підстав для внесення змін до договору.

Відповідно до вимог ст. ст. 632, 638 Цивільного кодексу України «ціна» є істотною умовою договору та встановлюється за домовленістю сторін.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Надіслання Відповідачем після укладення договору листа з проханням погодити більшу ціну за товар (при фактичній відсутності коливання ціни на ринку під час укладання додаткових угод, а також відсутності документального підтвердження такого коливання) не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Укладення Позивачем додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво 18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській максимі - «non concedit venire contra-US faktum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra faktum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20- денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін. Усі зміни до Договору оформлюються письмово та підписуються повноважними особами сторін.

Підписання додаткових угод про безпідставне збільшення ціни товару та зменшення обсягів поставки призводить до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво. Таким чином, держава втрачає можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але газ по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла; натомість була змушена оплачувати газ за піною, яка є вите аніж встановлена Договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

Метою регулювання, передбаченого ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент укладення договорів) порядку внесення змін до договору, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь не вигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 по справі №927/491/19.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору).

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 915/346/18 та від 23.01.2020 року у справі №907/788/18, від 21.03.2019 року у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 року у справі № 913/308/18, від 12.02.2020 року № 913/166/19, від 13.10.2020 року № 912/1580/18, від 05.11.2020 року № 912/421/19, від 02.12.2020 року № 913/368/19.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 37 Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У абзаці 2 ч. З ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону, зокрема, за п. 2 ч. 4 наведеної норми - зміна ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни за одиницю товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, визначено, що вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державних та публічних закупівель.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель, від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обгрунтованим та документально підтвердженим.

Таким чином, підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі № 904/3255/13).

Так, суди, переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів, погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Згідно тендерної документації для процедури закупівлі - відкритих торгів щодо закуіпвлі газового палива (природного газу), затвердженого рішенням тендерного комітету (протокол від 04.01.2019 № 1), кінцевий строк подання тендерних пропозицій було визначено 31 грудня 2019 року. Єдиним критерієм оцінки тендерних пропозицій є - ціна. Питома вага цього критерію - 100%. Учасник визначає ціну тендерної пропозиції, з урахуванням усіх податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, витрат на послуги із транспортування природного газу, у тому числі податку на додану вартість (ПДВ), у разі якщо учасник є платником ПДВ, усіх інших витрат. Оцінка тендерних пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі єдиного критерію оцінки: «Ціна», та шляхом застосування електронного аукціону. Найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією за результатами оцінки, буде визначена тендерна пропозиція, що має найнижчу ціну.

При поданні тендерної документації ТОВ «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» надано технічний опис предмета закупівлі: товару, що пропонується учасником для постачання за договором про поставки природного газу, у відповідності до вимог, визначених у додатку 1 до тендерної документації від 04.01.2019, за пропозицією яких пропонується ціну за поставку газу у розмірі 8889,00 грн. за 1000 куб.м..

Крім того, ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ надано лист-пояснення № 164 від 19.02.2019, до якого додана:

- довідка Харківської торгово-промислової палати від 28.01.2019 р., де вказано, що згідно прейскуранта НАК Нафтогаз України ціна природного газу як товару з урахуванням ПДВ з 01 лютого 2019 року буде складати: за умови попередньої оплати до періоду поставки газу - 10460, 40 грн. за 1000 куб.м., за умови оплати протягом або після періоду поставки газу - 11458,80 грн. за 1000 куб.м.;

Також від ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ надано лист-пояснення № 188 від 06.03.2019, до якого додана:

- довідка Харківської торгово-промислової палати № 215/19 від 06.03.2019 р., де вказано, що згідно прейскуранта НАК Нафтогаз України ціна природного газу як товару з урахуванням ПДВ з 01 березня 2019 року буде складати: за умови попередньої оплати до періоду поставки газу - 8886, 00 грн. за 1000 куб.м., за умови оплати протягом або після періоду поставки газу - 9792,00 грн. за 1000 куб.м.;

На офіційному веб-сайті НАК «Нафтогаз України» (http:www.naftogaz.com) міститься інформація про ціну природного газу як товару для вказаної вище категорії споживачів з 1 по 31 лютого 2019 року.

Так, згідно прейскуранта АК «НАК «Нафтогаз Україна», розміщеного на офіційному сайті, ціна природного газу як товару з урахуванням ПДВ (за умови попередньої оплати до періоду (календарний місяць) поставки газу, без урахування тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами) для споживачів, які не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу з 1 по 31 лютого 2019 року складала 11458,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель. Документ з тендерною пропозицією подається в електронному вигляді шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де з-поміж іншого зазначається, інформація про ціну.

У тендерній пропозиції ТОВ «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ», поданій в електронному вигляді через веб-портал «Prozorro», запропоновано ціну на постачання 116 672,00 m3 природного газу у сумі 1481547,41 грн. (ціна за 1000 куб.м. - 8889,00 грн. з ПДВ) Зазначена ціна під час проведення аукціону змінилася та знизилася щє до 1333376,00 грн. (ціна за 1000 куб.м. - 8000,00 грн. з ПДВ), і зрештою, саме за даною ціною був укладений Договір між сторонами.

Вказане вище може свідчити про навмисне заниження ціни газу з метою перемоги у закупівлі, а після укладення Договору збільшити її шляхом укладення додаткових угод, незважаючи на відсутність передбачених законом підстав.

Як вбачається з реєстру отриманих тендерних пропозицій за закупівлею UA-2019-01-04-000568-C, розміщеного на веб-порталі «Prozorro», TOB «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» подало свою тендерну пропозицію із запропонованою ціною (8889,00 грн. з ПДВ) 21.01.2019.

Водночас, на момент участі у відкритих торгах та розкриття тендерних пропозицій 23.01.2019, ціну знижено до 8000,00 грн. (з ПДВ) за 1000 м3, тим самим штучно створивши конкуренцію та отримавши перемогу у торгах, що в свою чергу потягло за собою порушення основних принципів публічних закупівель: добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії та ефективності; відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Підписавши Договір, Сторони дійшли згоди, а Постачальник підтвердив можливість виконання п. 2.2 первісного Договору, в якому зазначено ціну 6666,67,00 грн. (без ПДВ) за 1000 куб.м., за якою Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві газ у визначеному у п. 1.2 Договору обсязі, а не за ціною 8066,67 грн. (без ПДВ), яку визначено після укладання двух додаткових угод.

Відповідно до даних, розміщених на офіційному сайті ТБ «Українська енергетична біржа» (https://www.ueex.com.ua), середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі становила:

21.01.2019 - 9844,10 грн. з ПДВ з післяоплатою (дата подання тендерної пропозиції)

23.01.2019 - 9842,08 грн. з ПДВ з післяоплатою (дата проведення електронних торгів)

05.02.2019 - 9325,67 грн з ПДВ з післяоплатою (дата укладення Договору);

26.02.2019 - 9204,88 грн. з ПДВ з післяоплатою (укладання та початок дії додаткової угоди № 2);

01.03.2019 - 7921,16 грн. з ПДВ з післяоплатою (початок дії додаткової угоди № 3);

19.03.2019 - 7921,16 грн. з ПДВ з післяоплатою (укладання додаткової угоди № 3);

У ході проведення аналізу інформації, яка розміщена на офіційному сайті ТБ «Українська енергетична біржа», можна дійти висновку, коливання цін на ринку природного газу у період укладення додаткових угод № № 2, З відбувалось як у бік збільшення, так у бік зменшення.

Так у період укладення додаткової угоди № 2 ціна на газ зменшилась в порівнянні з датою укладення первісного Договору № 05-02-2019 від 05.02.2019 з 9325,67 грн до 9204,88 грн, тобто на 1,29 %, (в той час як внаслідок укладення 26.02.2019 додаткової угоди № 2 в порівнянні із ціною вказаної в первісному Договорі ціна збільшилась на 10,00 %).

За період з 01.03.2019 по 17.03.2019 середньозважена ціна на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі зменшалась на 13,94 %. (внаслідок укладення 17.03.2019 додаткової угоди № 3 ціна від первісного Договору № 05-02-19 від 05.02.2019 збільшилась на 21,00 %).

Отже, завдяки тому, що постачальник у тендерній пропозиції запропонував найнижчу ціну товару, свідомо знизивши відпускну ціну газу порівняно з ринковою, це дозволило йому перемогти у тендері. Відповідач, будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував його постачання Комунальному некомерційному підприємству «Краснокутська центральна районна лікарня» Краснокутської селищної ради за цінами згідно з Договором.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що ТОВ «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» під час участі у відкритих торгах, умисно занизило ціни на продукцію - природний газ, з метою отримання перемоги у торгах, а в подальшому безпідставно збільшило ціну із 8000,00 грн. з ПДВ (ціна за договором від 05.02.2019 № 05.02.19) до 9680,00 грн. з ПДВ за 1 тис. куб.м газу (ціна за додатковою угодою від 19.03.2019 № 3) або на 21,00 % від первинної ціни за договором.

Існування різниці між ціною на закуповуваний товар, запропонованою учасником відкритих торгів, та середньою ринковою ціною на цей товар, не свідчить про наявність коливання ціни на ринку, а лише про подання останнім тендерної пропозиції за ціною, що не відповідає ринковій.

При цьому, така невідповідність не позбавляє переможця торгів обов`язку виконувати умови поставки товару, на який той добровільно погодився при подачі тендерної пропозицію та підписанні договору про закупівлю.

На застосуванні тотожної правової позиції неодноразово наголошувалося судом касаційної інстанції при вирішенні аналогічних справ, що відображено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18.

Із врахуванням наведеного, а саме у зв`язку зі збільшенням ціни газу, обсяги постачання газу зменшилися та склали 81 645, 93 тис. куб.м, загальною вартістю 769 943,97 грн з врахуванням додаткових угод окрім угоди № 6 від 30.12.2019 та № 7 від 20.01.2020, що жодним чином не узгоджується із загальними принципами, визначеними у Законі України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору).

Відтак, ТОВ «МЕГАГАЗ ПОСТАЧ» не поставлено замовнику 85 026,07 куб.м. газу, як це визначено сторонами договору № 05-02-19 від 05.02.19 (із розрахунку 8000 грн за 1 тис куб.м газу), а лише призвело до недоотримання комунальним некомерційним підприємством Краснокутська центральна районна лікарня Краснокутської селищної ради природного газу, на який розраховувала при укладенні вказаного договору, адже постачання газу зменшилось на 51,01 % від обумовленого об`єму.

Враховуючи відсутність належного обґрунтування Постачальником внесення змін до Договору про закупівлю природного газу № 05.02.2019 від 05.02.2019, додаткові угоди № № 2, 3 укладені з порушенням ч.4 ст. 36 Закону, та на підставі положення статті 37 Закону, є нікчемними.

Отже, станом на дату укладення додаткової угоди № 2 від 26.02.2019 не підтверджено коливання ціни Товару у сторону збільшення, як наслідок, угоду укладено за відсутності визначених на те законодавчих підстав та остання суперечить положенням ст. ст. З, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору).

Враховуючи, що додаткова угода № 2 від 26.02.2019 є нікчемною, то додаткова угода № 3 від 19.03.2019 перевищує 10% поріг, встановлений Законом України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору) для збільшення ціни, зокрема, відносно ціни обумовленої основним договором є вищою на 21% та є нікчемною.

Таким чином, внесення змін до договору та підписання додаткових угод без наявності підстав та документального підтвердження про коливання та підняття цін за природній газ на ринку на дату укладання відповідних додаткових угод здійснено з порушенням пункту другого частини четвертої статті 36 Закону № 922.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнаня його таким судом.

За аналогічних обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність порушення інтересів держави у разі безпідставного укладення додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару при закупівлі товарів за кошти бюджетів різних рівнів у постановах від 18.06.2021 у справі №927/491/19, 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 18.08.2020 справа №913/151/19, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17).

Законом України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору) встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Одними з основних засад (принципів) бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору) є максимальна економія, ефективність та пропорційність, добросовісна конкуренція серед учасників.

За приписами частини 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оскільки між сторонами на момент укладення існували договірні відносини, то правовою підставою для стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст.670 ЦК України.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, нормами ПК України та ГК України, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та вказав, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Таким чином, сторони договору, всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору) та положень договору про закупівлю за державні кошти, укладено додаткові угоди якими підвищено ціни на предмет Договору, а також зменшено обсяги природного газу, який планується закупити.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №910/17258/17 зазначено, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, що помилково не урахував суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі (п. 5.7).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (п. 84).

Отже, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №2 від 26.02.2019 та №3 від 19.03.2019 до Договору є нікчемними в силу закону.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, відповідно до ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (станом на момент укладання договору), ч. 2 ст. 215 ЦК України додаткові угоди №№2 ,3 до Договору про постачання природного газу №05-02-19 від 05.02.2019 є нікчемними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому кошти, які надмірно сплачені на виконання нікчемних додаткових угод та мають бути повернуті селищній раді на підставі положень статті 670 ЦК України.

Щодо повернення коштів саме селищній раді, суд зазначає наступне.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до пункту 47 частини першої статті 2 БК України, розпоря дник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п. 6 ч. 1 ст. 2 БК України).

Пунктом 5 Порядку визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а закладам фахової передвищої та вищої освіти, науковим установам та закладам охорони здоров`я також за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади охорони здоров`я також установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

Абзацом другим пункту 43 Порядку встановлено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров`я також в межах бюджетних асигнувань, затверджених планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів, за наявності витягу, доведеного органом Казначейства, що підтверджує відповід ність цих документів даним бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів органів Казначейства. З цією метою розпорядники, які отри мали від органів Казначейства витяг, повинні подати цим органам розподіли показників зведених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а також зведених планів використання бюджетних коштів і зведених помісячних планів використання бюджетних коштів у розрізі розпорядників ни жчого рівня та одержувачів. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Таким чином, у спірних правовідносинах, які виникли щодо публічної закупівлі за Договором, КНП Краснокутська центральна районна лікарня діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня - Краснокутською селищною радою.

Подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19.

Згідно із частиною четвертою статті 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі відповідного комунального закладу (школи).

Водночас Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної території. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Отже, оскільки засновником відповідного комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, з урахуванням вищевказаних висновків ВП ВС у постанові від, 21 і.0б,202.3 У справі № 905/1907/2 К визнав обґрунтованим стягнення коштів саме на користь місцевої ради, а не підпорядкованого їй комунального закладу, зазначивши наступне:

«Апеляційний господарський суд у справі, яка розглядається, дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні коштів на користь Війтовецької селищної ради з підстав того, що рада не була стороною договору про закупівлю та додаткових угод до нього, а також того, що Опорний навчальний заклад "Купільська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Війтовецької селищної ради Хмельницької області" є окремою юридичною особою, має власні рахунки, самостійно проводить свою фінансово-господарську діяльність, а селищна рада не є розпорядником коштів вказаного суб`єкта.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонапьного використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені у спосіб, який є ефективним, тобто такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18).

З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що належним та ефективним способом захисту судом прав і законних інтересів держави та Краснокутської територіальної громади у справі № 922/1008/23 є стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів у розмірі 116 776,71 грн на користь саме Краснокутської селищної ради, в частині позовних вимог прокурора поданих в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Краснокутська центральна районна лікарня" Краснокутської селищної ради залишити без розгляду.

Перевіряючи розмір заявлених вимог прокурором,, суд зазначає наступне.

Оскільки вищевказані додаткові угоди є безпідставними, то розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі № 05.02.19 від 05.02.2019, а саме 6666,67 гри. за 1000 куб.м.. крім того ПДВ - 1333,33 грн., всього з ПДВ 8 000, 00 грн.

Так, згідно інформації на сайті Prozorro між КНП Краснокутська центральна районна лікарня Краснокутської селищної ради та ТОВ «МЕГАГАЗПОСТАЧ» після укладання останньої додаткової угоди № 7 від 20.01.20, будь які інші правочини не здійснювалися за цим договором, що може свідчити про закінчення терміну дії первинного договору № 05-02-19 від 05.02.2019. При цьому сторони зменшили річний обсяг постачання газу за 2019 рік до 81 645,93 тис.куб.м. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором та становить 769 943, 97 грн.

Факт сплати КНП Краснокутська центральна районна лікарня Краснокутської селищної ради за постачання природного газу підтверджується актами приймання передачі природного газу:

- №77 від 19 лютого 2019 року;

- №81 від 11 березня 2019 року;

- №192 від 08 квітня 2019 року;

- №270 від 13 травня 2019 року;

- №450 від 08 листопада 2019 року;

- №525 від 09 грудня 2019 року;

- №591 від 17 грудня 2019 року;

Разом з тим, розрахунок за поставлений природний газ повинен був здійснюватися за встановленою основним Договором ціною, а саме 6666,67 грн за 1000 куб.м. крім того ПДВ - 1333,33 грн, всього з ПДВ 8000 грн.

Таким чином, розрахунок суми, що надмірно сплачена Позивачем на користь Відповідача виглядає наступним чином:

За актом приймання передачі природного газу №77 від 19 лютого 2019 року поставлено 1 тис. куб.м. природного газу за 8000 грн. Надмірно сплачені кошти відсутні.

За актом приймання передачі природного газу №81 від 11 березня 2019 року поставлено 21,26 тис. Куб. м. природного газу на 187087,92 грн.

*Сума сплачена за поставлений газ, за ціною з урахуванням додаткової угоди складає 187087,92 грн.