Постанова

від 16.11.2023 по справі 925/1353/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1353/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Час Ойл»: Кравченко В.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Ел Пі Джи»: Павленко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Час Ойл»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023

(головуючий - Коробенко Г.П., судді Козир Т.П., Кравчук Г.А.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 07.03.2023

(суддя - Зарічанська З.В.)

у справі №925/1353/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Час Ойл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Ел Пі Джи»

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Час Ойл» (далі - ТОВ «Час Ойл» , позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Ел Пі Джи» (далі - ТОВ «Сокар Ел Пі Джи», відповідач) про внесення до договору поставки № 165-Б від 28.05.2019 змін.

2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки, яке полягає в ненаданні останнім позивачеві первинних документів на оплачений та фактично поставлений товар в період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, що є істотним порушенням договору і є підставою для внесення змін у договір, у судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.03.2023 у справі №925/1353/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для внесення змін у договір, визначених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, оскільки у відповідача відсутні підстави для видачі актів приймання-передачі товару та інших первинних документів на такий товар, з огляду на те, що позивач не довів, що товар, який ним отриманий відповідно до актів (внутрішніх) про прийняття товару до обліку, є таким, що переданий йому відповідачем на виконання умов договору, а отже порушення істотних умов договору не відбулось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. ТОВ «Час Ойл» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.

6. Скаржник в уточненій касаційній скарзі, в якості підстави для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, посилається на п.п.1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

7. Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду викладених у постановах: від 08.06.2022 у справі № 912/1414/21 (щодо дефектів первинних документів); від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 21.05.2021 у справі № 910/8861/20 (щодо застосування стандартів доказування); від 30.08.2022 у справі № 925/778/19 (щодо оцінювання доказів).

8. Крім того, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм п. 6 ч. 1 ст. 3 , ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

9. Позивач наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, та судами встановлено обставини на підставі недопустимих доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить Суд відмовити позивачеві в задоволенні касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

11. 29 травня 2019 року між ТОВ «Час Ойл» (Покупець) та ТОВ «Сокар Ел Пі Джи» (Постачальник) укладено договір поставки № 165-Б (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти, а саме бітум нафтовий дорожній (далі - товар), а Покупець приймає і сплачує їх вартість.

Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у Додаткових угодах, що складаються Постачальником та підтверджуються шляхом підписання Покупцем на умовах даного Договору.

До Додаткової угоди в розумінні цього Договору також прирівнюються видаткова накладна на товар та/або акт прийому-передачі товару, підписані сторонами.

12. Відповідно до п. 2.1 Договору кожна додаткова угода, укладена у рамках Договору, не скасовує і не припиняє дію попередніх Додаткових угод ні в цілому, ні в частині, якщо в ній не зазначено інше.

13. Згідно з п. 3.4 Договору, при поставці товару залізничним транспортом, загальна кількість відвантаженого товару може відрізнятись від вказаного у відповідній Додатковій угоді на +/-15% (відсотків).

14. Відповідно до п. 3.6 Договору точна кількість поставленого товару відображається в перевізних документах на товар та в акті прийому-передачі Товару.

15. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що поставка товару в межах даного Договору може здійснюватися в порядку і в терміни, передбачені в додатковій угоді до даного Договору, на наступних умовах поставки:

а) EXW - назва підприємства, адреса, вказані у відповідній додатковій угоді до даного Договору;

і/або

б) FCA - станція або пункт відправлення/естакади наливу на території, вказаній у відповідній Додатковій угоді до даного Договору;

і/або

в) СРТ - станція або пункт призначення, вказані у відповідній додатковій угоді до даного Договору.

Сторони можуть погодити й інші умови поставки партії товару у відповідній додатковій угоді до даного Договору.

16. У пункті 4.1.2 Договору сторони зазначили, що умови поставок кожної партії Товару узгоджуються сторонами у відповідних додаткових угодах.

17. Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що зобов`язання сторін у зв`язку з поставкою партії товару можуть конкретизуватися і змінюватися у відповідних додаткових угодах до Договору.

18. Відповідно до п. 4.2.1 Договору у випадку поставки товару на умовах FCA, транспортування товару до станції або пункту призначення організовується постачальником, якщо інше не буде погоджено сторонами у відповідній додатковій угоді до даного Договору. При цьому Постачальник виставляє Покупцю окремий рахунок за послуги перевезення товару, а Покупець зобов`язаний сплатити його протягом 1-го дня з дня виставлення відповідного рахунку, якщо інше не зазначене в додаткових угодах до Договору.

19. Згідно з п. 4.3 Договору Постачальник зобов`язується повідомити Покупця про факт поставки товару (крім поставки товару на умовах EXW) шляхом відправлення Покупцю за допомогою факсимільного або електронного зв`язку повідомлення, що містить інформацію про кількість поставленого товару.

20. Пунктом 4.4 Договору передбачено, що у випадку поставки товару на умовах FCA або СРТ, Покупець зобов`язаний надати Постачальнику письмову заявку із зазначенням в ній реквізитів і адреси вантажоодержувачів, а також письмові підтвердження станцій призначення (вантажоодержувача у пункті призначення) щодо готовності прийняти товар у відповідності з поданою заявкою. У випадку, якщо інший термін подання заявки і письмових підтверджень станцій призначення (вантажоодержувача у пункті призначення) щодо готовності прийняти товар не встановлений у додатковій угоді до даного Договору, вони повинні бути надані Покупцем Постачальнику одночасно з підписаним екземпляром відповідної додаткової угоди до даного Договору.

Покупець зобов`язаний надати Постачальнику підписаний екземпляр відповідної додаткової угоди протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання від Постачальника.

21. Відповідно до п. 5.1 Договору Покупець проводить приймання товару по кількості і якості відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного Комітету України з питань Технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008. № 281/171/578/155, Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 N 271/121 у відповідності до діючого законодавства України, а також у відповідності з умовами даного Договору.

22. Згідно з п. 5.2 Договору Покупець зобов`язаний прийняти поставлений Постачальником товар, здійснивши зі своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі й отримання товару. Покупець не може відмовитись від приймання товару.

23. У пункті 5.3 Договору сторони погодили, що за результатами поставки товару сторони підписують акт прийому-передачі товару та, або видаткову накладну.

24. Відповідно до п. 5.4 Договору у термін не пізніше 3-х робочих днів з моменту одержання Покупцем акта прийому-передачі товару (видаткової накладної), Покупець зобов`язаний підписати акт прийому-передачі товару (видаткову накладну) і один оригінальний екземпляр направити Постачальнику по факсу з одночасним відправленням оригіналу рекомендованим листом.

25. При умовах поставки товару на умовах FCA-естакада наливу нафтопродуктів/пункт відправлення, зазначених у відповідній Додатковій угоді до даного Договору, завантаження товару (товарної партії) та видачу відповідних документів на вантаж Постачальник здійснює на підставі пред`явлених Покупцем документів на підтвердження повноважень представника Покупця щодо отримання товару, при цьому загальна кількість поставленого товару визначається у розмірі, що зазначені в товарно-транспортних накладних (п. 5.5 Договору).

26. Згідно з п. 5.6 Договору Покупець має право виставити Постачальнику претензію по якості товару не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки товару, за умови дотримання Покупцем вимог, визначених даним Договором і положеннями Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України в частині, що не суперечить даному Договору.

27. Пунктом 5.8 Договору встановлено, що у даному Договорі, залежно від умов поставки товару, дата поставки, виникнення права власності на товар та перехід ризиків по його втраті, нестачі, пошкодженні (псуванні) від Постачальника до Покупця визначаються наступним чином:

а) при поставці Товару на умовах EXW (незалежно від місця передачі Товару) з моменту підписання між Сторонами Акта прийому-передачі товару згідно оплачених обсягів;

б) при поставці Товару на умовах FCA - естакади наливу нафтопродуктів/пункти відправлення, зазначені у відповідній Додатковій угоді до даного Договору / СРТ - станція або пункт призначення, вказані у відповідній Додатковій угоді до даного Договору дата штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею або автотранспортом до перевезення відповідно;

в) при поставці автомобільним транспортом - дата, яка вказана в товарно-транспортній накладній, акті прийому-передачі товару.

28. У пункті 5.13 Договору сторони погодили, що Покупець зобов`язаний забезпечити отримання Постачальником завірених підписом і печаткою Покупця і/або Вантажоодержувача копій залізничних накладних на товар з відмітками станції призначення про прибуття товару і про видачу товару Покупцю і/або Вантажоодержувачу. Копії залізничних накладних відправляються за допомогою факсимільного зв`язку протягом 2 (двох) робочих днів із дня проставляння зазначених відміток з одночасним їхнім відправленням рекомендованим листом.

29. Відповідно до п. 6.1 Договору оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено у додатковій угоді до даного Договору.

30. Згідно п. 6.3 Договору Покупець зобов`язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди, якщо інше не передбачене сторонами в додатковій угоді до даного Договору.

31. Оплата здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку (п. 6.4 Договору).

32. Пунктом 6.7. Договору передбачено, що сторони щомісячно звіряють заборгованість по Договору шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна із сторін зобов`язана протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за звітнім, після отримання від іншої сторони акта звірки взаєморозрахунків, підписати його та надати його іншій стороні. В разі необхідності акти звірки взаєморозрахунків складаються за вимогою сторін.

33. Відповідно до п. 6.8 Договору, якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що сум грошових коштів, отриманих від Покупця на оплату партії товару за відповідною додатковою угодою до даного Договору:

а) недостатньо для покриття вартості поставленої партії товару - Покупець протягом 1 (одного) банківського дня після підписання: сторонами акта звірки взаєморозрахунків перераховує Постачальнику грошову суму, якої не вистачає;

б) перевищує вартість поставленої партії товару - Постачальник відшкодовує Покупцю надлишок суми, на підставі листа Покупця і підписаного сторонами акта звірки взаєморозрахунків.

34. Згідно з п. 7.1 Договору сторони зобов`язуються належним чином виконувати умови цього Договору, зокрема в частині, пов`язаній із своєчасним проведенням оплат, отриманням рахунків, за якими проводяться оплати, оформленням документів та інше.

35. Пунктами 11.2, 11.3 Договору передбачено, що даний Договір укладено у двох примірниках рівної юридичної сили для кожної із сторін. У разі невиконання зобов`язань однією зі сторін, що виникли до строку завершення цього Договору, термін дії даного Договору продовжується на термін до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань. Зміни, доповнення до Договору, а так само розірвання Договору оформлюються тільки в письмовій формі як додаткові угоди, підписуються уповноваженими представниками та скріплюються печатками сторін.

36. Пунктом 12.1. Договору сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами Договору та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2019 в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків до повного виконання грошових зобов`язань.

37. Відповідно до п. 12.3. Договору усі додаткові угоди до Договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін та діють протягом строку дії цього Договору.

38. Згідно п. 12.4. Договору його дія припиняється:

- повним виконанням сторонами своїх зобов`язань за цим Договором;

- за згодою сторін;

- за вимогою однієї із сторін (сторона, яка виступає ініціатором припинення дії Договору зобов`язана одночасно з наданням іншій стороні повідомлення про дострокове припинення дії Договору, надати акт звірки взаєморозрахунків. Сторона, яка отримала акт звірки взаєморозрахунків, зобов`язана розглянути його протягом 5 (п`яти) робочих днів, підписати його та надати його другій стороні, або в той самий строк надати стороні усі зауваження до акта звірки взаєморозрахунків. Усі взаєморозрахунки відносно акта звірки виконуються протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту його підписання). Після завершення взаєморозрахунків дія договору припиняється.

39. Суди попередніх інстанцій встановили, що сторони підписували додаткові угоди до Договору, зокрема, додаткову угоду № 01 від 28.05.2019, відповідно до якої сторони за обопільною згодою вирішили, що оплата поставленого за цим Договором товару (партії товару) в період з 01.06.2019 по 31.12.2019 здійснюватиметься на умовах відстрочення оплати.

Відповідно до п.п. 2, 3 зазначеної додаткової угоди протягом періоду визначеного у п. 1 даної Додаткової угоди Покупець повинен оплатити поставлений Товар (партію Товару) не пізніше ніж через 1 (один) місяць з дати поставки Товару (партії Товару). Протягом періоду визначеного у п. 1 даної Додаткової угоди п. п. 6.1, 6.3 Договору призупиняють свою дію, якщо сторонами не буде погоджене інше в додатковій угоді до Договору.

40. Сторони не заперечують, що поставка товару у 2021-2022 роках відбувалася на підставі Договору поставки № 165-Б від 29.05.2019.

41. Обидві сторони подали до суду першої інстанції за цей період акти приймання-передачі товару, що підтверджують обставину належної взаємодії сторін на підставі Договору. По таким актам прийому-передачі у позивача претензій до відповідача немає. Позивач сплачував за товар, отриманий за такими актами прийому-передачі, що підтверджується банківськими виписками, як позивача так і відповідача.

42. Позивач стверджує, що у листопаді 2021 року - січні 2022 року відбулися і інші поставки товару, що оплачені позивачем і на які відповідач не видав акти приймання-передачі, чим допустив істотне порушення Договору, що є підставою для внесення змін до Договору.

43. Листом від 01.11.2022 № 40/11-22 позивач запропонував відповідачу внести зміни до Договору, додавши проект додаткової угоди.

44. Відповідач у листі від 11.11.2022 № 47 зазначив, що утримується від прийняття пропозиції ТОВ «Час Ойл» щодо внесення змін до Договору до з`ясування обставин злочину - незаконного привласнення належного ТОВ «Сокар Ел Пі Джи» майна.

45. Оскільки сторони не внесли зміни до Договору за згодою сторін позивач вважає, що такі зміни необхідно внести до Договору за рішенням суду на підставі ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 651 ЦК України та звернувся до суду з відповідним позовом.

Позиція Верховного Суду

46. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

47. Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

48. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, предмет та підстави позову, докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

49. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

50. Як встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 165-Б від 28.05.2019.

51. Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

52. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

53. Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

54. Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

55. Сторони не заперечують, що поставка товару у 2021-2022 роках відбувалася на підставі Договору, тому суд першої інстанції, з позицією якого погоджується апеляційний господарський суд, вважає, що Договір діяв на період таких поставок, і відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України зазначене не підлягає доказуванню (не підлягають доказуванню обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.).

56. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

57. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

58. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

59. Предметом спору в цій справі є внесення змін до договору поставки від 28.05.2019, укладеного між позивачем та відповідачем.

60. Позивач стверджує, що у листопаді 2021 року - січні 2022 року відбулися поставки товару, що оплачені позивачем і на які відповідач не видав акти приймання-передачі, чим допустив істотне порушення Договору, що є підставою для внесення змін до Договору.

61. За приписами ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

62. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

63. Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

64. Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

65. Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

66. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

67. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни договору.

68. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

69. Застосування такого правового наслідку, як зміна умов договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

70. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

71. Положеннями ч.ч. 1 - 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

72. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

73. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

74. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

75. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

76. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

77. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

78. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

79. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

80. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

81. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

82. Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, урахувавши положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, надавши оцінку умовам спірного договору, доводам обох сторін, господарські суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими позовні вимоги позивача про внесення змін до спірного договору. Висновки судів про відмову в позові ґрунтуються на встановлених судами обставинах, які свідчать про недоведеність позивачем порушення відповідачем істотних умов договору.

83. Позивач, посилаючись на лист № 07/06-19 від 30.12.2019, стверджує, що оплату за отриманий позивачем від відповідача товар, що поставлений у червні-грудні 2019 року в сумі 38 443 589,91 грн відстрочено до 2023 року, а платежі, що здійснювалися у 2020-2022 роках були авансовими платежами за майбутні поставки.

У зазначеному листі позивач вказує на те, що у період з 01.06.2019 по 30.12.2019 включно, Постачальником було поставлено Покупцеві 13 688,16 тонн товару на суму 165 298 266,61 грн, який не оплачувався Покупцем протягом 2019 року, протягом зазначеного періоду Покупцем здійснено авансові платежі за товар, поставок майбутніх періодів, на суму 126 854 676,70 грн. Позивач просить відповідача:

- зарахувати внесені ТОВ «ЧАС ОЙЛ» у період з 01 червня 2019 року по 31 грудня 2019 року авансові платежі у розмірі 126 854 676,70 грн разом з ПДВ, за товар, який було поставлено ТОВ «СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ» протягом червня 2019 року - грудня 2019 року за Договором поставки;

- оплату різниці між сумою, на яку було поставлено товар Покупцеві протягом червня 2019 року - грудня 2019 року, та сумою зарахованих вищезгаданих авансових платежів, яка дорівнює 38 443 589,91 відстрочити до 2023 року.

Посилаючись на зміст цього листа позивач стверджує, що заборгованість за отриманий позивачем від відповідача товар, що поставлений у червні-грудні 2019 року в сумі 38 443 589,91 грн відстрочено до 2023 року, а платежі, що здійснювалися у 2020-2022 роках були авансовими платежами за майбутні поставки.

84. Як встановлено судами попередніх інстанцій у матеріалах справи відсутні докази вручення/направлення позивачем відповідачу такого листа, твердження позивача про його безпосереднє вручення відповідачу заперечується останнім, з огляду на що, в силу приписів ст. 74 ГПК України, позивач не довів належними доказами отримання такого листа відповідачем.

Додатковою угодою № 01 від 28.05.2019 сторони відстрочили оплату товару, що поставлявся в період з 01.06.2019 по 31.12.2019 лише на один місяць з дати поставки товару, тому строки оплати за такий товар наставали через місяць після здійснення поставки. Після 31.12.2019 поставка товару мала здійснюватися відповідно до умов Договору, на умовах 100% передоплати (оскільки період, вказаний у Додатковій угоді № 01 закінчився).

Відповідач правомірно зараховував всі здійснені позивачем платежі за поставлений товар, в тому числі у період червень-грудень 2019 року, оскільки відстрочка по ним була лише на один місяць з дня поставки, а доводи позивача про відстрочку до 2023 року не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем, на підставі Договору, поставлявся позивачеві товар у період 2021-2022 років, що підтверджується актами приймання-передачі, наданими сторонами. Зазначений товар оплачений позивачем, що підтверджується банківськими виписками, як позивача так і відповідача.

85. Позивач стверджує, що у листопаді 2021 року - січні 2022 року відбулися і інші поставки товару, що оплачені позивачем і на які відповідач не видав акти приймання-передачі.

86. Суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем попередньої оплати на товар орієнтовною кількістю 2 638,9 тонн.

87. На підтвердження поставки товару позивач надає односторонні акти (внутрішні) про прийняття товару до обліку: від 17.11.2021, 24.11.2021, 26.11.2021, 17.12.2021, 28.12.2021, 09.01.2022, 15.01.2022, 27.01.2022, що підписані комісією у складі трьох працівників позивача, яка створена відповідно до наказів Генерального директора ТОВ «Час Ойл» № 10 від 17.11.2021 та № 1 від 09.01.2022.

88. Відповідно до п. 4.3 Договору Постачальник зобов`язується повідомити Покупця про факт поставки товару (крім поставки товару на умовах EXW) шляхом відправлення Покупцю за допомогою факсимільного або електронного зв`язку повідомлення, що містить інформацію про кількість поставленого товару.

89. Пунктом 4.4 Договору передбачено, що у випадку поставки товару на умовах FCA або СРТ, Покупець зобов`язаний надати Постачальнику письмову заявку із зазначенням в ній реквізитів і адреси вантажоодержувачів, а також письмові підтвердження станцій призначення (вантажоодержувача у пункті призначення) щодо готовності прийняти товар у відповідності з поданою заявкою. У випадку, якщо інший термін подання заявки і письмових підтверджень станцій призначення (вантажоодержувача у пункті призначення) щодо готовності прийняти товар не встановлений у додатковій угоді до даного Договору, вони повинні бути надані Покупцем Постачальнику одночасно з підписаним екземпляром відповідної додаткової угоди до даного Договору.

Покупець зобов`язаний надати Постачальнику підписаний екземпляр відповідної додаткової угоди протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання від Постачальника.

90. Верховний Суд бере до уваги, що відповідно до п. 1.1 Договору до додаткової угоди в розумінні цього Договору також прирівнюються видаткова накладна на товар та/або акт прийому-передачі товару, підписані сторонами.

91. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, у матеріалах справи відсутні:

- повідомлення Постачальника про факт поставки товару, із зазначенням інформації про кількість поставленого товару;

- докази надання Постачальнику письмових заявок із зазначенням в них реквізитів і адрес вантажоодержувачів, а також письмові підтвердження станцій призначення (вантажоодержувача у пункті призначення) щодо готовності прийняти товар відповідно до поданих заявок;

- докази направлення Постачальнику копій залізничних накладних на товар.

92. Суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що в залізничних накладних отримувачем вказано саме ТОВ «Сокар Ел Пі Джи». Позивач у своїх інструкціях вантажоодержувачем також зазначає - ТОВ «Сокар Ел Пі Джи».

93. З огляду на те, що позивач не довів, а суди попередніх інстанцій не встановили, що товар, зазначений в актах (внутрішніх) про прийняття товару до обліку, є таким, що отриманий позивачем на виконання умов Договору поставки №165-Б від 28.05.2019, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність у відповідача підстав для видачі актів приймання-передачі товару, тому порушення істотних умов договору не відбулось.

94. Верховний Суд зазначає, що наведені в уточненій касаційній скарзі позивача доводи, в контексті неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 912/1414/21 (щодо дефектів первинних документів); від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 21.05.2021 у справі № 910/8861/20 (щодо застосування стандартів доказування); від 30.08.2022 у справі № 925/778/19 (щодо оцінювання доказів), фактично зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи та висновками судів попередніх інстанцій, і спрямовані на необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій всебічно, повно, об`єктивно досліджено наявні у справі докази та оцінено їх вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

95. Крім того, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм п. 6 ч. 1 ст. 3 , ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

96. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

97. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

98. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

99. Посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник у касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень, та підстав для відмови в позові (недоведеність позивачем істотного порушення відповідачем договору), як і не наводить мотивованого обґрунтування помилковості застосування чи порушення судами вказаних норм.

100. Наведене свідчить про непідтвердження скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та, як наслідок, виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цих підстав.

101. Позивач наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, та судами встановлено обставини на підставі недопустимих доказів.

102. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

103. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

104. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі підстави касаційного оскарження, передбачені п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилися.

105. За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

106. Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

107. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.

108. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

109. Водночас у силу приписів ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

110. Скаржник не доводить, які саме документи одержані з порушенням закону та не можуть підтверджувати ті чи інші обставини, та не враховує вимоги ч. 2 ст. 86 ГПК України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

111. Колегія суддів зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

112. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених ст. 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

113. Верховним Судом відхиляються доводи позивача щодо помилкового взяття до уваги судом апеляційної інстанції постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, з огляду на те, що Верховний Суд у зазначеній постанові вказав, що підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

114. Правові норми, які стосуються порядку зміни та розірвання господарських договорів, а також загальних підстав для зміни або розірвання договору можуть бути застосовані господарськими судами під час вирішення по суті будь-якого спору про розірвання чи зміну договору.

115. Водночас спір про зміну договору з підстав порушення його умов однією зі сторін вирішується судами в залежності від умов договору, фактичних обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог та заперечень, тобто з урахуванням обставин кожної конкретної справи та здійсненої судами оцінки доказів у ній.

116. Крім того, позивач у позові посилається на зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду.

117. Частина 2 ст. 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

118. Сторонами в договорі не передбачено випадків для зміни договору.

119. Крім того, ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що підставою для зміни договору є не будь-яке порушення умов договору, а істотне порушення стороною договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, та істотної різниці між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

120. Позивач не довів, а суди попередніх інстанцій не встановили наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України, для зміни договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

121. Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

122. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

123. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

124. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційна скарга - залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат

125. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Час Ойл» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 07.03.2023 у справі №925/1353/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко