Рішення

від 15.11.2023 по справі 160/21264/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року Справа № 160/21264/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №1050487-2409-0403 від 28.09.2021 року про нарахування орендної плати з фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №1050487-2409-0403 від 28.09.2021 року про нарахування орендної плати з фізичних осіб, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати за землю в період 2019-2021 років у розмірі 344 570,25 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, являється протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у позивача в продовж 2019-2021 років було відсутнє право власності на нерухоме майно та він не користувався земельною ділянкою, як орендар. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

25.08.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача та поновлено строку звернення до суду, відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

11.09.2023 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що спірне податкове повідомлення рішення форми «Ф» №1050487-2409-0403 від 28.09.2021 року про нарахування орендної плати з фізичних осіб, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати за землю в період 2019-2021 років у розмірі 344 570,25 грн., оскільки органом місцевого самоврядування не надана інформація про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.11.2011 року №12002 укладеного між ОСОБА_1 та Кам`янською міською радою. Разом з тим, з метою здійснення повноважень, передбачених пунктом 288.1 статті 288 ПКУ, Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради листами від 31.01.2019 року №09-07/212, від 31.01.2020 року №09-03/185, від 03.02.2021 року №09-07/261 направлено до контролюючого органу інформацію щодо діючих договорів оренди земельних ділянок комунальної власності по м.Кам`янське по фізичним і юридичним особам, які обліковуються станом на 01.01.2019 року, 01.01.2020 року та 01.01.2021 року. Згідно вказаних листів позивач є орендарем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,2812 га. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.09.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву відповідача про залишення позову без розгляду повернуто заявнику без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 знаходився на обліку в Кам`янській ДПІ ГУ ДПС як платник орендної плати за землю, у користуванні якого перебувала земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:03:031:0027, площею 0,2812 га, яка надана в користування на умовах оренди рішенням Кам`янської міської ради від 27.05.2011 №110-08/VІ (договір оренди земельної ділянки від 15.11.2011 року №12002, терміном дії до 27.05.2021 року).

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено повідомлення - рішення форми «Ф» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №1050487-2409-0403 від 28.09.2021 року про нарахування орендної плати з фізичних осіб у розмірі 344 570,25 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

За умовами п.270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування платою за землю є:

270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком:

270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності;

270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності;

270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

При цьому, згідно з п.271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Відповідно до п.271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За приписами п.285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Умовами п.285.2 ст. 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

Пунктами 285.1,285.2 ст. 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За умовами п.286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Згідно з п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Відповідно до п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

При цьому, умовами п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Приписами п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

288.5.3. не може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Відповідно до п.п.58.1.1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.

Аналіз наведених норм чинного, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Дніпродзержинською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №12002 від 15.11.2011 року (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з планом земельної ділянки.

Відповідно до п.2.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2812 га для розміщення будівлі картоплесховища.

Пункт 3.1 Договору визначає, що договір укладається строком до 27.05.2021 року.

Згідно з п.12.3 Договору, підставою припинення договору оренди є, зокрема: продаж будівель або споруд, що розташовані на орендованій земельній ділянці.

08.11.2018 року, ОСОБА_1 (Дарувальник) та ОСОБА_2 (Обдаровуваний) уклали договір дарування нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі за №2149 та посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського нотаріального округу Ялова О.М.

Зі змісту цього договору слідує, що дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв у дар, у приватну особисту власність нерухоме майно - будівлю картоплесховища, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

14.11.2018 року позивач звернувся до Кам`янської міської ради з письмовою заявою про вилучення земельної ділянки площею 0,2818 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 та пропозицією вважати розірваним договір оренди земельної ділянки №12002 від 15.11.2011 року.

При цьому, суд зазначає звернення позивача щодо розірвання вказаного договору не є належним доказом саме прийняття відповідного рішення не підтверджує факт такого розірвання.

Жодного доказу того, що вказаний договір оренди земельної ділянки від 15.11.2011 року №12002 був розірваний між позивачем та Кам`янською міською радою до суду не надано.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради листами від 31.01.2019 року №09-07/212, від 31.01.2020 року №09-03/185, від 03.02.2021 року №09-07/261 направлено до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформацію щодо діючих договорів оренди земельних ділянок комунальної власності по м.Кам`янське по фізичним та юридичним особам, які обліковуються станом на 01.01.2019 року, 01.01.2020 року та 01.01.2021 року, відповідно до яких ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2812. Зазначена земельна ділянка надана в користування ОСОБА_1 на умовах оренди рішенням Кам`янської міської ради від 27.05.2011 року №110-08/VІ. Договір оренди земельної ділянки діє до 27.05.2021 року.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що станом на винесення спірного повідомлення рішення договір оренди був дійсний та в спростування цього факту позивачем не надано жодних належних доказів, у зв`язку з чим суд погоджується з Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, що позивач повинен був сплачувати орендну плату за земельну ділянку відповідно до умов договору оренди земельної ділянки №12002 від 15.11.2011 року до моменту розірвання або закінчення строку дії такого договору.

Крім того, суд зазначає, що у постанові від 27.04.2021 року у справі № 922/2378/20 Верховний Суд здійснив розмежування понять «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

У висновку йдеться, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності орендної плати за такі земельні ділянки.

Особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання норм ПК України.

Верховний Суд відхилив посилання на те, що до спірних правовідносин суди мали застосувати положення ПК України, зазначивши таке: «Плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності». У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.

Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача».

Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т. ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою.

З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, КГС ВС дотримується висновку, що: «власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України».

Таким чином, суб`єкт господарювання (орендар) у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної і комунальної власності сплачує орендну плату за фактичний період у поточному році перебування землі у користуванні, тобто до вчинення відповідних дій щодо припинення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не передбачено істотними умовами такого договору та повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді) на умовах, визначених договором.

Враховуючи, що обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права, у даному випадку повернення земельної ділянки орендодавцю згідно акту приймання-передачі, податкові повідомлення-рішення, якими визначено грошові зобов`язання з орендної плати за 2019, 2020 та 2021 є законними та правомірними, у зв`язку чим податкове повідомлення-рішення №1050487-2409-0403 від 28.09.2021 року, яким нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2019, 2020 та 2021 рік у сумі 344570,25 грн є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв