Рішення

від 23.11.2023 по справі 810/2184/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року м. Київ№ 810/2184/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), за участю третіх осіб: Міністерства оборони України, Ірпінського міського центру зайнятості, про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини за періоди: з 01.10.2015 по 06.10.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016;

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його хвороби та перебування у лікувальних закладах відповідно до п. 37.4 т п. 10.1 Інструкції № 260 (період хвороби - з 07.10.2015 по 12.02.2016; період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016);

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік;

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік;

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік у неналежному розмірі;

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у неналежному розмірі;

стягнути з відповідача на його користь кошти невиплаченого грошового утримання за час перебування у лікувальних закладах за періоди з 07.10.2015 по 12.02.2016; сума до нарахування - 12 751,90 грн, до видачі на руки належить 12 229,07 грн, з них нараховані та виплачені відповідачем у жовтні та листопаді 2015 року кошти в розмірі (120 + 6) х 2 = 252,00 грн мають бути відняті від суми коштів, що підлягає стягненню (на руки, відповідно, виплачено 241,68 грн). Підсумкова сума до нарахування - 12 499,90 грн, до виплати - 11 987,40 грн;

стягнути з відповідача на його користь кошти невиплаченого грошового утримання за час перебування у військовій частині та виконання службових обов`язків за періоди: з 28.09.2015 по 06.11.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016. Розмір коштів невиплаченого грошового утримання, що підлягає нарахуванню за час перебування у військовій частині та виконання службових обов`язків складає: за період з 01.10.2015 по 06.10.2015 - 702,34 грн., до видачі на руки - 673,54 грн.; за 15.02.2016 - 291,97 грн., до видачі на руки - 291,97 - 7,59-4,38 = 280 грн.; з 03.03.2016 до 10.03.2016 - 2185,08 грн, до видачі на руки - 2095,49 грн загалом з 01.10.2015 по 06.10.2015, за 15.02.2016 та з 03.03.2016 по 10.03.2016 до нарахування 702,34 + 291,97 + 2185,08 = 3179,39 грн, до видачі на руки - 3049,03 грн;

зобов`язати відповідача провести розрахунок належних йому коштів за 2016 рік з врахуванням змін розмірів грошового забезпечення військовослужбовців у 2016 році, визначених Наказом Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 з наступними змінами;

стягнути з відповідача на його користь кошти невиплаченої компенсації за невикористану оплачувану відпустку за 2015 рік згідно з наведеними розрахунками (розмір компенсації за невикористану щорічну основну відпустку: до нарахування 2268,00 грн та до виплати на руки 2175,10 грн);

зобов`язати відповідача провести розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до всього періоду військової служби від дня мобілізації станом на дату виключення зі списків частини 10.03.2016, стягнути з відповідача на користь позивача різницю в сумі недонарахованих коштів згідно з наведеними розрахунками (різниця між виплаченою та належною сумою складає 3810,24 1029,24 = 2781,00 грн, до видачі на руки 2 666,97 грн);

стягнути з відповідача на його користь кошти невиплаченої одноразової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік відповідно до наведених розрахунків (розмір коштів, що підлягають нарахуванню в якості одноразової матеріальної допомоги за 2015 рік для вирішення соціально-побутових питань 2268,00 грн, до виплати на руки 2175,10 грн);

стягнути з відповідача на його користь різницю між виплаченою та належною згідно з чинним законодавством матеріальною допомогою на оздоровлення за 2015 рік відповідно до наведеного розрахунку (різниця до нарахування складає 455,00 грн, до видачі на руки - 455 (1.5% + 2.6%) = 436,35 грн);

стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

зобов`язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію, обчислену відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

зобов`язати відповідача провести виплату належних йому недоодержаних коштів з урахуванням індексу інфляції;

стягнути з відповідача на його користь недоодержані з вини відповідача як роботодавця кошти - допомогу по безробіттю, через штучне заниження середньоденного доходу, обчисленого для виплати зазначеної допомоги;

зобов`язати відповідача виплатити йому компенсацію за нанесену моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.

На обґрунтування позову, посилаючись на викладені ним обставини зазначив, що відповідач своїми діями та бездіяльністю порушив його права та інтереси, не здійснивши йому виплату належного грошового забезпечення згідно з вимогами діючого законодавства.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2017 позов задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини польова пошта НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік.

Стягнуто з військової частини польова пошта НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористану оплачувану основну відпустку за 2015 рік у розмірі 2268,00 грн.

Визнано протиправними дії військової частини польова пошта НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік у неналежному розмірі.

Стягнуто з військової частини польова пошта НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 різницю між виплаченою та належною згідно з чинним законодавством матеріальною допомогою на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 455,00 грн.

Визнано протиправними дії військової частини польова пошта НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у неналежному розмірі.

Зобов`язано військову частину польова пошта НОМЕР_1 провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до всього періоду військової служби з 05.09.2014 по дату виключення зі списків частини - 10.03.2016.

У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) - задоволено частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2017 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди і в цій частині ухвалено нову постанову, якою стягнуто з Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10.03.2015 по 10.05.2018 року (день ухвалення постанови Київського апеляційного адміністративного суду) в розмірі 6 000,00 грн з утриманням з цих сум податків та інших обов`язкових платежів, та 3000 грн (три тисячі) моральної шкоди.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.12.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2017 в частині відмовлених позовних вимог, залишеній без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 в частині, якою залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2017 в частині відмовлених позовних вимог скасовано та направлено справу на новий розгляд в цій частині до Київського окружного адміністративного суду. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 залишено без змін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 прийнято справу до провадження, ухвалено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Під час нового розгляду спору до суду від учасників справи заяв/пояснень щодо предмета спору не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , будучи капітаном медичної служби запасу, згідно з Указом Президента України № 607 від 21.07.2014, призваний та проходив військову службу з 05.09.2014 по 10.03.2016, що підтверджується довідкою №433 від 16.06.2016, виданою Ірпінсько-Бучанським об`єднаним міським військовим комісаріатом Київської області.

Відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України та припису начальника Української військово-медичної академії від 02.10.2014 №96 у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 , після закінчення навчання на курсах Української військово-медичної академії, позивач був направлений для проходження військової служби.

З 03.10.2014 Наказом №219 по стройовій частині позивач зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення, та допущений до тимчасового виконання вакантної посади начальника медичного пункту медичної роти.

На підставі Директиви Міністра Оборони України від 13.10.2014 № Д-322/1/36дск, та рапорту капітана медичної служби ОСОБА_1 від 16.10.2014, Наказом командира в/ч НОМЕР_2 по стройовій частині від 16.10.2014 № 228 у зв`язку із скороченням посади начальника медичного пункту медичної роти, позивача було визначено таким, що 16.10.2014 приступив до здачі справ та посади, цього ж числа здав справи та посаду, виведено за штат частини.

Крім того, вказаним Наказом від 16.10.2014 позивача з 16.10.2014 допущено до тимчасового виконання вакантної посади начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

У подальшому, з 01.11.2014 до 11.12.2014 позивач виконував обов`язки начальника медичного пункту зведеного стрілецького загону в/ч НОМЕР_2 у Велико-Бурлукському районі Харківської області.

Відповідно до Наказу командира військової частини пп НОМЕР_1 по стройовій частині від 26.12.2014 №30 позивача як такого, що знаходиться в розпорядженні командира частини та допущеного до тимчасового виконання посади начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, увільнено від займаної посади та визначено таким, що 26.12.2014 приступив до здачі справ та посади, цього ж числа здав справи та посаду.

Крім того, вказаним наказом 26.12.2014 позивача допущено до тимчасового виконання вакантної посади начальника приймально-сортувального відділення медичної роти, з посадовим окладом за вказаною посадою 970 грн на місяць, та відповідні надбавки.

На підставі Наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.01.2015 №2, від 21.07.2015 №160, від 22.07.2015 №161, від 28.09.2015 №211 та на підставі наказів керівника сектору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по стройовій частині н.п. Старобільськ від 04.01.2015 №4, від 21.07.2015 №204, від 22.07.2015 №205, від 29.09.2015 №273, у період з 04.01.2015 по 21.06.2015 та з 22.06.2015 по 27.09.2015, позивач знаходився у відрядженні та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 06.02.2015 №12, позивача призначено начальником медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 92 окремої механізованої бригади Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ВОС 9010103.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.02.2015 №45 позивача визначено таким, що з 25.02.2015 приступив до виконання службових обов`язків за посадою начальник медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи з посадовим окладом 850,00 грн на місяць, шпк «старший лейтенант медичної служби».

Відповідно до спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26.05.2015 № Д-322/1/17дск від 26.05.2015, наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 01.08.2015 №169, ОСОБА_1 , начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, посада якого скоротилась, з 01.08.2015 було призначено в розпорядження командира військової частини, та з 01.08.2015 допущено до тимчасового виконання вакантної посади ординатора медичного відділення медичної роти. Визначено вважати таким, що з 01.08.2015 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за вказаною посадою з посадовим окладом 840,00 грн на місяць, шпк «старший лейтенант медичної служби».

Згідно п. 1 Указу Президента України від 12.06.2015 №328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію» (зі змінами)», наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по особовому складу) від 27.08.2015 №75, нижчепойменованих осіб офіцерського складу 92 окремої механізованої бригади звільнено з військової служби у запас у т.ч. за пунктом 98 - Капітана медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

27.09.2015, відповідно до наказу командира в/ч пп НОМЕР_1 №211 по стройовій частині від 28.09.2015 по сектору «А», позивач вибув з сектора «А» зони проведення АТО та прибув ввечері до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), розмістився на відпочинок, а вже 28.09.2015 зі скаргами на головний біль, вестибулярні порушення, запаморочення, періодичні погіршення зору та головний біль, а також біль у ділянці розширених підшкірних вен правої нижньої кінцівки, звернувся до чергового фельдшера, що підтверджується записом у медичній книжці (форма №1).

З 28.09.2015 позивач приступив до виконання обов`язків за посадою ординатора медичного відділення медичної роти, до якої був тимчасово допущеним наказом командира, знаходячись у його розпорядженні. Також, 28 та 29 вересня 2015 року, прибувши до місця постійної дислокації, позивач здав особисту зброю, що підтверджується записом від 28.09.2015 у посвідченні офіцера Серія НОМЕР_4 розділ 11, та речове майно, яке належало до здачі.

30.09.2015 позивач повторно звернувся до медичної роти в/ч НОМЕР_3 для оновлення та уточнення направлення його до в/ч НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ) для подальшого дообстеження та лікування, що підтверджується записом у медичній книжці (форма №1) лікаря - капітана медичної служби ОСОБА_2 та в Журналі реєстрації прийому амбулаторних пацієнтів медичної роти (запис № 11959).

З 30.09.2015 по 06.10.2015 позивач проходив дообстеження у в/ч НОМЕР_5 амбулаторно, а 07.10.2015 за направленням в/ч НОМЕР_3 був госпіталізований у стаціонар в/ч НОМЕР_5 ( АДРЕСА_2 , де перебував на лікуванні по 19.10.2015, що підтверджується Перевідним епікризом №12116.

Відповідно до направлення, 19.10.2015 позивач вибув з в/ч НОМЕР_5 та того ж дня прибув до військового госпіталю м. Ірпінь (в/ч НОМЕР_6 ) на лікування. У в/ч НОМЕР_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) він знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні з 19.10.2015 по 06.11.2015 включно. За рішенням ВЛК від 05.11.2015, на підставі ст. 44 графи III Розкладу хвороб, був переведений для продовження лікування до Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами, що підтверджується Перевідним епікризом № 5963/1359, виданим в/ч НОМЕР_6 .

У період з 06.11.2015 по 17.12.2015 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Клінічній лікарні «Феофанія» ДУС, що підтверджується Випискою з медичної карти № 4714/2.

Після виписки з Клінічної лікарні «Феофанія» ДУС позивач повернувся для продовження лікування у Ірпінський військовий госпіталь (в/ч НОМЕР_6 ), та в період з 18.12.2015 по 13.01.2016 перебував на лікуванні у неврологічному відділенні вказаного закладу.

За рішенням ВЛК, на підставі ст. 44 графи III Розкладу хвороб, як такий, що потребує продовження лікування у порядку реабілітації, позивач був направлений у Центр медичної реабілітації та санаторного лікування МО України «Пуща-Водиця» на 21 календарний день з подальшим поверненням у в/ч НОМЕР_6 , що підтверджується Перевідним епікризом №7231 в/ч НОМЕР_6 . Кінцева дата перебування у цей період на лікуванні у в/ч НОМЕР_6 підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №595, виданою в/ч НОМЕР_6 .

У період з 13.01.2016 до 02.02.2016 позивач перебував на лікуванні у Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується Виписним епікризом та Довідкою вказаного закладу.

Відповідно до рекомендацій адміністрації в/ч НОМЕР_6 , після закінчення проходження санаторно-курортного лікування у Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », позивач 02.02.2016 повернувся до в/ч НОМЕР_6 (Ірпінський військовий госпіталь), де перебував на стаціонарному лікуванні до 12.02.2016; звідки за випискою з належно оформленими документами був направлений під нагляд лікаря в/ч пп НОМЕР_1 з рекомендацією направити на ВЛК з метою визначення придатності до військової служби за територіальним принципом, що підтверджуються Випискою з медичної карти стаціонарного хворого №595, виданою в/ч НОМЕР_6 .

15.02.2016 за погодженням з командуванням бригади медичної служби та відповідно до виданих проїзних документів, позивач прибув до в/ч пп НОМЕР_1 , після чого, згідно з рапортом на ім`я командира в/ч НОМЕР_3 , направлений до ВМКЦ ПнР (в/ч НОМЕР_5 ) для проходження ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

Факт направлення на ВЛК командуванням частини підтверджується направленням на медичний огляд від 15.02.2016 №18/604, медичною та службовою характеристиками, що містяться у медичній карті стаціонарного хворого №15260.

З виписки медичної карти стаціонарного хворого №15260 вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної хірургії Військово-медичного клінічного Центру північного регіону з 16.02.2016 по 02.03.2016.

02.03.2016 по виписці зі стаціонару в/ч НОМЕР_5 , позивач прибув до в/ч пп НОМЕР_1 , де знаходився в очікуванні свідоцтва про хворобу у розташуванні медичної роти, виконував функції відповідно до посади, до тимчасового виконання якої був допущеним (ординатора медичного відділення медичної роти), брав участь у наданні медичної допомоги військовослужбовцям, в якості старшого санітарної машини супроводжував військовослужбовців в/ч НОМЕР_3 з метою проведення консультацій та госпіталізації в інші лікувальні заклади - в/ч НОМЕР_7 , Чугуєвську ЦРЛ та ін.

10.03.2016 позивачем подано рапорт про виведення зі списків військової частини.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 10.03.2016 №54, військовослужбовця за призовом, капітана медичної служби ОСОБА_1 , колишнього начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, звільненого за наказом командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 27.08.2015 №75 з військової служби у запас відповідно до Указу Президента України від 12.06.2015 №328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 №607 «Про часткову мобілізацію» (зі змінами), з 10.03.2016 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Ірпінського МВК Київської області.

Позивач, посилаючись на порушення його прав щодо отримання належного грошового утримання звернувся до суду з цим позовом.

Перш за все, слід звернути увагу на те, що скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав наступне.

До моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, останній вважається таким, що проходить військову службу.

Відповідно до вказаного наказу №169 позивача, посада кого скоротилась, з 01.08.2015 було призначено в розпорядження командира військової частини, та з 01.08.2015 було допущено до тимчасового виконання вакантної посади ординатора медичного відділення медичної роти. Визначено вважати таким, що з 01.08.2015 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за вказаною посадою з посадовим окладом 840,00 грн. на місяць, шпк «старший лейтенант медичної служби».

Тобто, згідно з вказаним наказом, позивач з 01.08.2015 виконував обов`язки за посадою ординатора медичного відділення медичної роти та згідно з наявними в матеріалах справи доказами щодо отриманого позивачем грошового забезпечення, у період серпень-вересень 2015 року, позивач отримував встановлений за визначеною наказом №169 посадою оклад.

Пунктом 9.1. Інструкції № 260 інструкції, на який послалися суди, встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв`язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Тому, висновки судів попередніх інстанцій, є такими, що суперечать обставинам справи.

Обставини щодо підстав отримуваного позивачем грошового забезпечення, його розміру, періоду та за якою посадою, судами попередніх інстанцій не встановлені.

Таким чином, з огляду на викладене, Верховний Суд виснував, що судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини за періоди: з 01.10.2015 по 06.10.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016 і про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його хвороби та перебування у лікувальних закладах відповідно до п. 37.4 та п. 10.1 Інструкції (період хвороби - з 07.10.2015 по 12.02.2016; період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016) та щодо стягнення відповідних сум, з направленням на новий до суду першої інстанції в цій частині.

Під час нового розгляду необхідно встановити зазначені вище обставини, з врахуванням викладених приписів щодо періоду проходження служби, порядку і строків звільнення зі служби виключення зі списків особового складу та виплати грошового забезпечення (з вирішенням питання щодо перебування позивача на лікарняному), їх дотримання відповідачем.

Встановлення вказаних обставин має значення для правильного вирішення справи.

Також, під час нового розгляду справи підлягає встановленню за які саме періоди позивач просить визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини та за час його хвороби і перебування у лікувальних закладах, та стягнути відповідні виплати, з огляду на розбіжності у заявлених позовних вимогах.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Так, позивачу було відмовлено в задоволенні наступних позовних вимог:

про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини за періоди: з 01.10.2015 по 06.10.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016;

про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його хвороби та перебування у лікувальних закладах відповідно до п.37.4 та п.10.1 Інструкції №260 (період хвороби - з 07.10.2015 по 12.02.2016; період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016) та стягнення на його користь;

про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік;

про стягнення з відповідача на його користь коштів невиплаченого грошового утримання за час перебування у лікувальних закладах за періоди з 07.10.2015 по 12.02.2016; сума до нарахування 12 751,90 грн, до видачі на руки належить 12 229,07 грн, з них нараховані та виплачені відповідачем у жовтні та листопаді 2015 року кошти в розмірі (120 + 6) х 2 = 252,00 грн мають бути відняті від суми коштів, що підлягає стягненню (на руки, відповідно, виплачено 241,68 грн). Підсумкова сума до нарахування 12 499,90 грн, до виплати 11 987,40 грн;

про стягнення з відповідача на його користь коштів невиплаченого грошового утримання за час перебування у військовій частині та виконання службових обов`язків за періоди: з 28.09.2015 по 06.11.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016. Розмір коштів невиплаченого грошового утримання, що підлягає нарахуванню за час перебування у військовій частині та виконання службових обов`язків складає: за період з 01.10.2015 по 06.10.2015 702,34 грн, до видачі на руки 673,54 грн; за 15.02.2016 291,97 грн, до видачі на руки - 291,97 - 7,59-4,38= 280,00 грн; з 03.03.2016 до 10.03.2016 2 185,08 грн, до видачі на руки 2095,49 грн. Загалом з 01.10.2015 по 06.10.2015, за 15.02.2016 та з 03.03.2016 по 10.03.2016 до нарахування - 702,34 + 291,97 + 2185,08 = 3 179,39 грн, до видачі на руки 3049,03 грн;

про зобов`язання відповідача провести розрахунок належних йому коштів за 2016 рік з врахуванням змін розмірів грошового забезпечення військовослужбовців у 2016 році, визначених Наказом Міністерства оборони України від 27.01.2016 №44 з наступними змінами;

про стягнення з відповідача на його користь коштів невиплаченої одноразової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік відповідно до наведених розрахунків (розмір коштів, що підлягають нарахуванню в якості одноразової матеріальної допомоги за 2015 рік для вирішення соціально-побутових питань 2268 грн, до виплати на руки 2175,10 грн);

зобов`язання відповідача виплатити йому грошову компенсацію, обчислену відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

про зобов`язання відповідача провести виплату належних йому недоодержаних коштів з урахуванням індексу інфляції;

про стягнення з відповідача на його користь недоодержані з вини відповідача як роботодавця кошти - допомогу по безробіттю, через штучне заниження середньоденного доходу, обчисленого для виплати зазначеної допомоги.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача з невиплати йому грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини за періоди: з 01.10.2015 по 06.10.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016 і про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача з невиплати йому грошового утримання за час його хвороби та перебування у лікувальних закладах відповідно до п.37.4 та п.10.1 Інструкції (період хвороби - з 07.10.2015 по 12.02.2016; період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016) та щодо стягнення відповідних сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1-2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

За Конституцією України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію, а відповідний указ Президента України підлягає затвердженню Верховною Радою України (п. 31 ч. 1 ст. 85, п. 20 ч. 1 ст. 106).

Судом досліджено, що позивач був призваний та проходив військову службу під час мобілізації, в особливий період, відповідно до Указу Президента України №607 від 21.07.2014.

12.06.2015 Президентом України був виданий Указ від №328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію» (зі змінами)», пунктом 1 якого постановлено провести у липні - вересні 2015 року звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 № 607 "Про часткову мобілізацію", крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.

Так, наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по особовому складу) від 27.08.2015 №75, нижчепойменованих осіб офіцерського складу 92 окремої механізованої бригади звільнено з військової служби у запас у т.ч. за пунктом 98 - Капітана медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 10.03.2016 №54, військовослужбовця за призовом, капітана медичної служби ОСОБА_1 , колишнього начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, звільненого за наказом командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 27.08.2015 №75 з військової служби у запас відповідно до Указу Президента України від 12.06.2015 №328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 №607 «Про часткову мобілізацію» (зі змінами), з 10.03.2016 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Ірпінського МВК Київської області.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" .

Звільнення з військової служби військовослужбовців, призваних під час мобілізації, в особливий період, у разі оголошення демобілізації здійснюється відповідно до підпункту "ґ" частини другої статті 26 цього Закону.

Підпунктом "ґ" ч. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», встановлено, що звільнення зі служби проводиться осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - після закінчення встановлених строків військової служби та на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до змісту п. "є" ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України.

Так, Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333 (далі - Інструкція № 333), пунктом 2.7, якої встановлено, що зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків, а також внесення в облікові документи змін, які відбулися в персональних облікових даних військовослужбовців і працівників, крім освіти, реєстрації (розірвання) шлюбу, народження дітей, здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині.

Відповідно до п. 2.9. Інструкції № 333, виключення зі списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки: осіб, звільнених з військової служби, призначених для проходження військової служби до інших військових частин (у тому числі направлених на навчання за кордоном строком понад один рік і на посади національного контингенту), зарахованих на навчання до військових навчальних закладів, обраних народними депутатами України, відряджених до органів, установ і організацій із залишенням на військовій службі, а також направлених для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - інші військові формування), - з дня вибуття".

Згідно з п.п. 2 п. 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі Положення №1153/2008), звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до прийняття рішення про демобілізацію - на підставах, передбачених пунктом 1 частини восьмої ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до капітана включно за всіма підставами, крім звільнення осіб офіцерського складу через службову невідповідність та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, командирами корпусів, посадовими особами, які мають рівні з ними права та вищі.

Відповідно до змісту п. 241 Положення №1153/2008, накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

При цьому, п. 242 Положення № 1153/2008 встановлює, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов`язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» від 09.04.2014 №111 установлено, що з 18.03.2014 військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Інструкція №260).

Пунктом 1.2 Інструкції №260, встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до 1.3.4 пункту 1.3. Інструкції № 260, грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується: військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад.

Згідно з п.п. 37.1.1 п. 37.1 Інструкції № 260, у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються: особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції).

У межах установлених цим підпунктом строків, зазначеним військовослужбовцям, які не здали справи і не склали обов`язки за посадою до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення, грошове забезпечення виплачується за період здавання справ і обов`язків за посадою.

Відповідно до змісту п. 37.2 Інструкції № 260, особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що перебувають до дня одержання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби на лікуванні в лікарняному закладі чи у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, грошове забезпечення виплачується до дня повернення до місця служби включно, але не більше загального терміну перебування на лікуванні в лікарняних закладах чи у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, визначеного пунктом 10.1 розділу X цієї Інструкції, а тим, які перебувають у щорічній основній чи додатковій відпустці (зі збереженням грошового забезпечення), - до дня закінчення відпустки включно.

При цьому, військовослужбовцям, які не здали до вибуття на лікування або у відпустку справи і не склали обов`язки за посадою, грошове забезпечення виплачується також за період здавання справ і обов`язків за посадою в межах установлених строків, а військовослужбовцям, які не використали до вибуття на лікування щорічну основну відпустку, - і за час відпустки, що надається за їх бажанням у разі звільнення, у порядку, передбаченому пунктами 37.5 і 37.6 цієї Інструкції.

Згідно з п. 37.4 Інструкції № 260, особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, на яких у військову частину надійшов наказ або повідомлення про звільнення з військової служби та які в період здавання справ і обов`язків за посадою в межах установлених строків захворіли, у разі продовження встановлених строків здавання справ і обов`язків за посадою на час перебування військовослужбовців на лікуванні в лікарняному закладі грошове забезпечення також виплачується і за період продовжених строків.

Тож, виходячи з аналізу п.п. "є" п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнення військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на період дії особливого періоду допускається у разі прийняття Президентом України відповідного рішення і у строки визначені рішенням Президента України, при цьому, саме закінченням проходження військової служби, є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, про що приймається наказ по стройовій частині, тому до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, останній вважається таким, що проходить військову службу. Крім того, законодавством встановлений порядок та строки звільнення з військової служби, подальшого виключення зі списків особового складу військової частини та виплату у зв`язку цим грошового забезпечення.

У даному випадку, позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Ірпінського МВК Київської області Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 10.03.2016 № 54, тобто, більше чим через пів року після прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 27.08.2015 №75 про звільнення позивача з військової служби.

Слід зазначити про те, що посилання, у даному випадку, на скорочення посади позивача, виведення його в розпорядження та виплату йому у зв`язку з цим протягом двох місяців грошового забезпечення відповідно до приписів Інструкції № 260, які регулюють питання щодо виплати грошового забезпечення у разі звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, є помилковим, позаяк, відповідно до наказу № 169 позивача, посада кого скоротилась, з 01.08.2015 було призначено в розпорядження командира військової частини, та з 01.08.2015 було допущено до тимчасового виконання вакантної посади ординатора медичного відділення медичної роти. Визначено вважати таким, що з 01.08.2015 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за вказаною посадою з посадовим окладом 840,00 грн на місяць, шпк «старший лейтенант медичної служби». Тобто, згідно з вказаним наказом, позивач з 01.08.2015 виконував обов`язки за посадою ординатора медичного відділення медичної роти та згідно з наявними в матеріалах справи доказами щодо отриманого позивачем грошового забезпечення, у період серпень-вересень 2015 року, позивач отримував встановлений за визначеною наказом № 169 посадою оклад.

Наразі, пунктом 9.1. Інструкції № 260 встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв`язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Крім того, у жовтні-листопаді 2015 року позивачу також виплачувалось грошове забезпечення.

Слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується перебування ОСОБА_1 на військовій службі за мобілізацією у оспорюваний період, факт його перебування у службовому відрядженні станом на 01.08.2015 - тобто на момент видання командиром частини НОМЕР_3 наказу № 169; початок фактичного виконання обов`язків за посадою, до якої був допущений капітан медичної служби ОСОБА_1 наказом від 01.08.2015 року № 169, лише 28.09.2015; перебування у місці постійної дислокації та виконання службових обов`язків ординатора медичного відділення медичної роти капітаном ОСОБА_1 в періоди з 28.09.2015 до 06.10.2015; 15.02.2015; з 03.03.2016 до 10.03.2016; безперервне перебування на стаціонарному лікуванні у медичних закладах капітана ОСОБА_1 в періоди - з 07.10.2015 по 12.02.2016; з 16.02.2016 до 02.03.2016.

Згідно абз. 2 п. 83 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153 з змінами, переміщення військовослужбовців по службі проводиться, як правило, без зарахування в розпорядження відповідних командирів.

Щодо перебування військовослужбовців у розпорядженні відповідних командирів у п. 116 Положення, наводиться вичерпний список, за яким здійснюється зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання, серед яких вказана підстава: « 1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців;» та зазначається, що «...Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1-12 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. Час перебування військовослужбовпів на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).

Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 117 Положення, призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення».

Слід зазначити, що жоден з підпунктів цього вичерпного переліку не застосовується до ситуації, що стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Щодо порядку тимчасового виконання обов`язків, п. 120 Положення визначає, що на військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою може бути покладено на строк не більше двох місяців.

Згідно з п. 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України внормований відповідною Інструкцією, затвердженою Наказом Міністра Оборони України №260 від 11.06.2008 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (надалі Інструкція № 260).

Тож, відповідач, стверджуючи на підставі посилання на п. 9.1 Інструкції № 260, що з 01.10.2015 право на отримання посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивачем було втрачено, помилково застосував норми даної Інструкції, не врахувши того, що у відповідності до п 9.1. Інструкції, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв`язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Після закінчення двох місяців грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується тільки за рішенням Міністра оборони України. Клопотання про продовження строків виплати грошового забезпечення подаються за підпорядкованістю командирами військових частин, у списках яких вони перебувають. Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями.

Проте, у відповідності до п. п. 9.6.2 п. 9.6 Інструкції № 260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виплата особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, грошового забезпечення, на одержання якого вони втратили право, поновлюється: - направленим на лікування в лікарняні заклади, зазначені в пункті 9.5 цієї Інструкиії. - із дня направлення, при ньому грошове забезпечення виплачується до дня повернення до місця, де вони перебувають у списках особового складу (до лікування) включно, а тим, хто вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою за висновками військово-лікарської комісії, - до дня закінчення відпустки включно.

Згідно з п. 9.5. цієї ж Інструкції № 260, під час визначення права на грошове забезпечення в передбачені абз. 1 п. 9.1 иієї Інструкції № 260 строки не зараховуються періоди перебування військовослужбовців: на лікуванні в лікарняних закладах; у санаторно-курортних закладах, куди військовослужбовці після перебування на лікуванні в лікарняних закладах направлені згідно з висновком військово-лікарської комісії; на вакантних посадах, до яких військовослужбовиі тимчасово допускалися (пункт 7.10 Інструкції № 260), - із дня, з якого вони стали до тимчасового виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про допуск до тимчасового виконання обов`язків за посадами, і до дня звільнення з посади включно, але не більше ніж за два місяці.

Отже, під час визначення права на грошове забезпечення в передбачені абз. 1 п. 9.1 цієї Інструкції № 260 строки, не зараховуються періоди перебування військовослужбовців: на вакантних посадах, до яких військовослужбовці тимчасово допускалися (пункт 7.10 цієї Інструкції), - із дня, з якого вони стали до тимчасового виконання обов`язків за посадами, ...і до дня звільнення з посади включно, але не більше ніж за два місяці та на лікуванні в лікарняних закладах.

Якщо вважати датою приймання обов`язків та допущення до тимчасового виконання посади ординатора медичного відділення медичної роти капітаном м/с ОСОБА_1 дату визначену в Наказі № 169 від 01.08.2015 (а.с. 41, 42 Том 1; а.с. 144 Том 1; а.с.120 Том IІІ; а.с. 183 Том III; а.с. 251 Том III), то час перебування допущеним до тимчасового виконання посади ординатора медичного відділення медичної роти до дня звільнення, але не більще 2 місяців не має бути зарахований до строку, визначеного пунктом 9.1, проте, у відповідності до п. 7.2 Інструкції до цього строку (строк тимчасового виконання обов`язків за посадою не зараховуються періоди перебування у відпустці, службовому відрядженні /якщо воно не пов`язане з виконанням обов`язків за посадою, що тимчасово виконується, на навчанні лікуванні або у відпустці для лікування у зв`язку із хворобою).

Таким чином, суд вважає, що строк перебування позивача у відрядженні в зоні проведення антитерористичної операції, що не пов`язане із виконанням ним обов`язків ординатора медичного відділення медичної роти, (факт, що позивач приступив до виконання посади ординатора медичного відділення медичної роти лише з 28.09.2015 не заперечується), у відповідності д п. 7.2 Інструкції, не може бути зарахований до строку перебування к-на м/с ОСОБА_1 тимчасово допущеним до виконання обов`язків за посадою ординатора медичного відділення медичної роти.

Отже, термін обрахунку перебування допущеним до виконання ординатора медичного віллілення медичної роти починається для позивача лише з моменту повернення у місце постійної дислокації військової частини з відрядження і співпадає із фактичним прийманням посади та початком виконання обов`язків ординатора медичного відділення медичної роти - з 28.09.2015 - ця дата зазначена, як дата початку фактичного виконання обов`язків ординатора медичного відділення ОСОБА_1 .

Крім того, час перебування на лікуванні також у відповідності до п. 7.2 Інструкції № 260 не зараховується до строку тимчасового виконання обов`язків за посадою, отже, час перебування ОСОБА_1 на лікуванні у лікувальних закладах - з 07.10.2015 по 12.02.2015; період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016 не можуть бути зараховані у строк тимчасового виконання обов`язків за посадою.

Отже, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що строк перебування ОСОБА_1 допущеним до тимчасового виконання обов`язків за посадою ординатора медичного відділення медичної роти, обрахований у відповідності до п. 7.2 Інструкції - з 28.09.2015 до 6.10.2015, з 13.02.2015 до 15.02.2016, з 03.03.2016 до 10.03.2016 - складає лише 20 днів, що не перевищує 2 місяці, зазначені як гранично допустимий термін допущення до тимчасового виконання обов`язків п. п 9.5.6. Інструкції № 260.

У відповідності до 9.5.1. та п 9.5.2 до терміну, визначеному п. 9.1 Інструкції № 260 не зараховуються періоди перебування на лікуванні в лікарняних закладах та у санаторно-курортних закдадах, куди військовослужбовці після перебування на лікуванні в лікарняних закладах направлені згідно з висновком військово-лікарської комісії. Таким чином, час перебування капітана м/с ОСОБА_1 на лікуванні в період - з 07.10.2015 по 12.02.2015 та з 16.02.2016 по 02.03.2016 також не може бути включено до терміну, визначеному п. 9.1 Інструкції № 260

Отже термін, визначений п. 9.1 Інструкції № 260 та обмежений 2 місяцями, перебування к-на м/с ОСОБА_1 в розпорядженні командира частини станом на дату звільнення - виключення з списків частини ппВ6250 не розпочато.

Термін безперервного перебування військовослужбовця на лікуванні в лікувальних закладах, під час котрого згідно Інструкції йому має виплачуватися грошове забезпечення визначене п. 10.1 Інструкції № 260 та обмежене чотирма місяцями з дня вибуття з військової частини, зокрема, за п. 10.1, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні, та тим, хто на день вибуття на лікування звільнений від посад, за весь період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою, безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою згідно з висновком військово-лікарської комісії, але не більше чотирьох місяців з дня вибуття з військової частини (крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі терміни перебування на лікуванні), виплачується грошове забезпечення за останніми штатними посадами, які вони займали.

Оскільки всі переміщення ОСОБА_1 як-то перебування у відрядженні в зоні проведення антитерористичної операції, виведення його у розпорядження командира частини, направлення на стаціонарне лікування, повернення зі стаціонарного лікування, направлення на проходження ВЛК до медичного стаціонару, повернення зі стаціонару, знаходження у місці постійної дислокації військової частини та виконання ним обов`язків тимчасово допущеним посади ординатора медичного відділення медичної роти аж до виведення зі списків особового складу військової частини відображені відповідними наказами по стройовій частині, командир військової частини та відповідні служби володіли всією повнотою необхідної інформації, а також законними підставами щодо звернення в разі необхідності за погодженням щодо продовження/поновлення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 .

За таких обставин, при проведенні нарахувань та виплат належного позивачу грошового забезпечення, не було враховано п. 8.2 Інструкції, що визначає особливий порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, що перебувають у відрядженні та не враховано перебування у відрядженні в зоні проведення АТО на момент набуття чинності даного наказу 01.08.2015 та весь наступний період до 27.09.2016 включно.

Так, при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення не було враховано , що у відповідності до Інструкції № 260 до 2-місячного терміну (визначеного п. 9.1), протягом якого виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою не зараховуються періоди перебування військовослужбовців: 9.5.1. На лікуванні в лікарняних закладах; 9.5.2. У санаторно-курортних закладах, куди військовослужбовці після перебування на лікуванні в лікарняних закладах направлені згідно з висновком військово-лікарської комісії; 9.5.6. На вакантних посадах, до яких військовослужбовці тимчасово допускалися (пункт 7.10 цієї Інструкції), - із дня, з якого вони стали до тимчасового виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про допуск до тимчасового виконання обов`язків за посадами, і до дня звільнення з посади включно, але не більше ніж за два місяці.

Також, відповідач, в порушення п. 9.6 Інструкції № 260, не поновив виплату позивачу грошового забезпечення при направленні у Військово-медичний центр Північного регіону (в/ч НОМЕР_5 ), - із дня направлення, при цьому грошове забезцечення мало виплачуватися до дня повернення до місця перебування у списках особового складу (до лікування) включно (в/ч НОМЕР_3 ) (у відповідності до п. 10 Інструкції не мало перевищувати чотирьох місяців (по одному випадку захворювання) та проводитися за останньою штатною займаною посадою, обчислюватися виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за час перебування на лікуванні у лікувальних закладах у відповідності до п. 37.4 та п. 10.1 Інструкції № 260 (період хвороби - з 07.10.2015 по 12.02.2016, (підлягає оплаті період з 07.10.2015 до 06.02.2016); період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016 (підлягає оплаті період з 16.02.2016 по 02.03.2016), та за час його перебування у місці постійної дислокації частини за періоди: з 01.10.2015 до 06.10.2015; з 03.03.2016 до 10.03.2016 під час продовження здавання справ є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними дій Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини за періоди: з 01.10.2015 по 06.10.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016; щодо невиплати ОСОБА_1 грошового утримання за час його хвороби та перебування у лікувальних закладах відповідно до п. 37.4 та п. 10.1 Інструкції №260 (період хвороби - з 07.10.2015 по 12.02.2016; період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016) та зобов`язання Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене грошове утримання за час перебування у лікувальних закладах за періоди з 07.10.2015 по 12.02.2016, невиплачене грошове утримання за час перебування у військовій частині та виконання службових обов`язків за періоди: з 28.09.2015 по 06.11.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016, з урахуванням вже виплачених сум та вимог, визначених Наказом Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 з наступними змінами.

У частині вимог про стягнення вказаних позивачем у позовній заяві сум та здійснених самостійних розрахунків, суд вважає, що у їх задоволенні слід відмовити, позаяк, розрахунок належних до виплати сум недоотриманого грошового забезпечення військовослужбовця за вказані періоди, є дискреційними повноваженнями військової частини, яка на підставі рішення суду про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу невиплачене грошове утримання за час перебування у лікувальних закладах за періоди з 07.10.2015 по 12.02.2016, невиплачене грошове утримання за час перебування у військовій частині та виконання службових обов`язків за періоди: з 28.09.2015 по 06.11.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016, має здійснити відповідний розрахунок. Спір у даній справі виник на підставі не спірності сум до виплати, а з огляду на відмову відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення за вказаний період у відповідності до норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію, обчислену відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 та про зобов`язання відповідача провести виплату належних йому недоодержаних коштів з урахуванням індексу інфляції, позаяк, останні є передчасними, адже права позивача в цій частині наразі не є порушеними.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача недоодержані з вини відповідача, як роботодавця кошти - допомогу по безробіттю, через штучне заниження середньоденного доходу, обчисленого для виплати зазначеної допомоги, позаяк, вказані вимоги є необґрунтованими та заявлені з неправильно обраним способом захисту прав, адже питання нарахування/виплати допомоги по безробіттю лежить поза межами компетенції/повноважень відповідача, при цьому вимог до центру зайнятості щодо неправильного обрахунку допомоги по безробіттю в даній справі не заявлено.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у частині вимог, що направлені Верховним Судом на новий розгляд. У іншій частині позову (в частині задоволення позовних вимог), Верховний Суд постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 залишив без змін.

Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), за участю третіх осіб: Міністерства оборони України, Ірпінського міського центру зайнятості, про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини за періоди: з 01.10.2015 по 06.10.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016.

Визнати протиправними дії Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 грошового утримання за час його хвороби та перебування у лікувальних закладах відповідно до п.37.4 та п.10.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (період хвороби - з 07.10.2015 по 12.02.2016; період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016).

Зобов`язати Військову частину польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене грошове утримання за час перебування у лікувальних закладах за періоди з 07.10.2015 по 12.02.2016, невиплачене грошове утримання за час перебування у військовій частині та виконання службових обов`язків за періоди: з 28.09.2015 по 06.11.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016, з урахуванням вже виплачених сум та вимог, визначених Наказом Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 з наступними змінами.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.-

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.