Постанова

від 09.12.2020 по справі 810/2184/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2020 року

м.Київ

справа №810/2184/16

адміністративне провадження №К/9901/53242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), за участю третіх осіб Міністерства оборони України, Ірпінського міського центру зайнятості про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрите

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року, ухвалену суддею Щавінським В.Р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року, ухвалену у складі судді-доповідача Троян Н.М., суддів Костюк Н.М., Твердохліб В.А.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 , в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини за періоди: з 01.10.2015 по 06.10.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016;

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його хвороби та перебування у лікувальних закладах відповідно до п.37.4 т п.10.1 Інструкції №260 (період хвороби - з 07.10.2015 по 12.02.2016; період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016);

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік;

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік;

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік у неналежному розмірі;

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у неналежному розмірі;

стягнути з відповідача на його користь кошти невиплаченого грошового утримання за час перебування у лікувальних закладах за періоди з 07.10.2015 по 12.02.2016; сума до нарахування - 12751,90 грн., до видачі на руки належить 12229,07 грн., з них нараховані та виплачені відповідачем у жовтні та листопаді 2015 року кошти в розмірі (120 + 6) х 2 = 252,00 грн. мають бути відняті від суми коштів, що підлягає стягненню (на руки, відповідно, виплачено 241,68 грн.). Підсумкова сума до нарахування - 12499,90 грн., до виплати - 11987,40 грн.;

стягнути з відповідача на його користь кошти невиплаченого грошового утримання за час перебування у військовій частині та виконання службових обов`язків за періоди: з 28.09.2015 по 06.11.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016. Розмір коштів невиплаченого грошового утримання, що підлягає нарахуванню за час перебування у військовій частині та виконання службових обов`язків складає: за період з 01.10.2015 по 06.10.2015 - 702,34 грн., до видачі на руки - 673,54 грн.; за 15.02.2016 - 291,97 грн., до видачі на руки - 291,97 - 7,59-4,38= 280 грн.; з 03.03.2016 до 10.03.2016 - 2185,08 грн., до видачі на руки - 2095,49 грн. Загалом з 01.10.2015 по 06.10.2015, за 15.02.2016 та з 03.03.2016 по 10.03.2016 до нарахування - 702,34 + 291,97 + 2185,08 = 3179,39 грн., до видачі на руки - 3049,03 грн.;

зобов`язати відповідача провести розрахунок належних йому коштів за 2016 рік з врахуванням змін розмірів грошового забезпечення військовослужбовців у 2016 році, визначених Наказом Міністерства оборони України від 27.01.2016 №44 з наступними змінами;

стягнути з відповідача на його користь кошти невиплаченої компенсації за невикористану оплачувану відпустку за 2015 рік згідно з наведеними розрахунками (розмір компенсації за невикористану щорічну основну відпустку: до нарахування 2268,00 грн. та до виплати на руки 2175,10 грн.);

зобов`язати відповідача провести розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до всього періоду військової служби від дня мобілізації станом на дату виключення зі списків частини 10.03.2016, стягнути з відповідача на користь позивача різницю в сумі недонарахованих коштів згідно з наведеними розрахунками (різниця між виплаченою та належною сумою складає 3810,24 1029,24 = 2781,00 грн., до видачі на руки 2666,97 грн.);

стягнути з відповідача на його користь кошти невиплаченої одноразової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік відповідно до наведених розрахунків (розмір коштів, що підлягають нарахуванню в якості одноразової матеріальної допомоги за 2015 рік для вирішення соціально-побутових питань 2268,00 грн., до виплати на руки 2175,10 грн.);

стягнути з відповідача на його користь різницю між виплаченою та належною згідно з чинним законодавством матеріальною допомогою на оздоровлення за 2015 рік відповідно до наведеного розрахунку (різниця до нарахування складає 455,00 грн., до видачі на руки - 455 (1.5% + 2.6%) = 436,35 грн.);

стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

зобов`язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію, обчислену відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

зобов`язати відповідача провести виплату належних йому недоодержаних коштів з урахуванням індексу інфляції;

стягнути з відповідача на його користь недоодержані з вини відповідача як роботодавця кошти - допомогу по безробіттю, через штучне заниження середньоденного доходу, обчисленого для виплати зазначеної допомоги;

зобов`язати відповідача виплатити йому компенсацію за нанесену моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.

2. На обґрунтування позову, посилаючись на викладені ним обставини зазначає, що відповідач своїми діями та бездіяльністю порушив його права та інтереси, не здійснивши йому виплату належного грошового забезпечення згідно з вимогами діючого законодавства.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. ОСОБА_1 , будучи капітаном медичної служби запасу, згідно з Указом Президента України № 607 від 21.07.2014, призваний та проходив військову службу з 05.09.2014 по 10.03.2016, що підтверджується довідкою №433 від 16.06.2016, виданою Ірпінсько-Бучанським об`єднаним міським військовим комісаріатом Київської області.

4. Відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України та припису начальника Української військово-медичної академії від 02.10.2014 №96 у розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 , після закінчення навчання на курсах Української військово-медичної академії, позивач був направлений для проходження військової служби.

5. З 03.10.2014 Наказом №219 по стройовій частині позивач зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення, та допущений до тимчасового виконання вакантної посади начальника медичного пункту медичної роти.

6. На підставі Директиви Міністра Оборони України від 13.10.2014 № Д-322/1/36дск, та рапорту капітана медичної служби ОСОБА_1 від 16.10.2014, Наказом командира в/ч НОМЕР_2 по стройовій частині від 16.10.2014 № 228 у зв`язку із скороченням посади начальника медичного пункту медичної роти, позивача було визначено таким, що 16.10.2014 приступив до здачі справ та посади, цього ж числа здав справи та посаду, виведено за штат частини.

7. Крім того, вказаним Наказом від 16.10.2014 позивача з 16.10.2014 допущено до тимчасового виконання вакантної посади начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

8. У подальшому, з 01.11.2014 до 11.12.2014 позивач виконував обов`язки начальника медичного пункту зведеного стрілецького загону в/ч НОМЕР_2 у Велико-Бурлукському районі Харківської області.

9. Відповідно до Наказу командира військової частини пп НОМЕР_1 по стройовій частині від 26.12.2014 №30 позивача як такого, що знаходиться в розпорядженні командира частини та допущеного до тимчасового виконання посади начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, увільнено від займаної посади та визначено таким, що 26.12.2014 приступив до здачі справ та посади, цього ж числа здав справи та посаду.

10. Крім того, вказаним наказом 26.12.2014 позивача допущено до тимчасового виконання вакантної посади начальника приймально-сортувального відділення медичної роти, з посадовим окладом за вказаною посадою 970 грн на місяць, шпк «капітан медичної служби» та відповідні надбавки.

11. На підставі Наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.01.2015 №2, від 21.07.2015 №160, від 22.07.2015 №161, від 28.09.2015 №211 та на підставі наказів керівника сектору «А» по стройовій частині н.п. Старобільськ від 04.01.2015 №4, від 21.07.2015 №204, від 22.07.2015 №205, від 29.09.2015 №273, у період з 04.01.2015 по 21.06.2015 та з 22.06.2015 по 27.09.2015, позивач знаходився у відрядженні та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

12. Відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 06.02.2015 №12, позивача призначено начальником медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи НОМЕР_3 окремої механізованої бригади Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ВОС 9010103.

13. Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 25.02.2015 №45 позивача визначено таким, що з 25.02.2015 приступив до виконання службових обов`язків за посадою начальник медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи з посадовим окладом 850 грн на місяць, шпк «старший лейтенант медичної служби».

14. Відповідно до спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26.05.2015 № Д-322/1/17дск від 26.05.2015, наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 01.08.2015 №169, ОСОБА_1 , начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, посада якого скоротилась, з 01.08.2015 було призначено в розпорядження командира військової частини, та з 01.08.2015 допущено до тимчасового виконання вакантної посади ординатора медичного відділення медичної роти. Визначено вважати таким, що з 01.08.2015 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за вказаною посадою з посадовим окладом 840 грн на місяць, шпк «старший лейтенант медичної служби».

15. Згідно п. 1 Указу Президента України від 12.06.2015 №328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію» (зі змінами)», наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 27.08.2015 №75, нижчепойменованих осіб офіцерського складу 92 окремої механізованої бригади звільнено з військової служби у запас у т.ч. за пунктом 98 - Капітана медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

16. 27 вересня 2015 року, відповідно до наказу командира в/ч пп НОМЕР_1 №211 по стройовій частині від 28.09.2015 по сектору «А», позивач вибув з сектора «А» зони проведення АТО та прибув ввечері до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ), розмістився на відпочинок, а вже 28.09.2015 зі скаргами на головний біль, вестибулярні порушення, запаморочення, періодичні погіршення зору та головний біль, а також біль у ділянці розширених підшкірних вен правої нижньої кінцівки, звернувся до чергового фельдшера, що підтверджується записом у медичній книжці (форма №1).

17. З 28 вересня 2015 року позивач приступив до виконання обов`язків за посадою ординатора медичного відділення медичної роти, до якої був тимчасово допущеним наказом командира, знаходячись у його розпорядженні. Також, 28 та 29 вересня 2015 року, прибувши до місця постійної дислокації, позивач здав особисту зброю, що підтверджується записом від 28.09.2015 у посвідченні офіцера Серія УК № 194533 розділ 11, та речове майно, яке належало до здачі.

18. 30 вересня 2015 року позивач повторно звернувся до медичної роти в/ч ппВ 6250 для оновлення та уточнення направлення його до в/ч НОМЕР_5 (м. Харків) для подальшого дообстеження та лікування, що підтверджується записом у медичній книжці (форма №1) лікаря - капітана медичної служби ОСОБА_2 та в Журналі реєстрації прийому амбулаторних пацієнтів медичної роти (запис № 11959).

19. З 30.09.2015 по 06.10.2015 позивач проходив дообстеження у в/ч НОМЕР_5 амбулаторно, а 07.10.2015 за направленням в/ч ппВ 6250 був госпіталізований у стаціонар в/ч НОМЕР_6 (Військово - медичний клінічний Центр Північного регіону), де перебував на лікуванні по 19.10.2015, що підтверджується Перевідним епікризом №12116.

20. Відповідно до направлення, 19.10.2015 позивач вибув з в/ч НОМЕР_5 та того ж дня прибув до військового госпіталю м. Ірпінь (в/ч НОМЕР_7 ) на лікування. У в/ч НОМЕР_7 (Ірпінському військовому госпіталі) він знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні з 19.10.2015 по 06.11.2015 включно. За рішенням ВЛК від 05.11.2015, на підставі ст. 44 графи III Розкладу хвороб, був переведений для продовження лікування до Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами, що підтверджується Перевідним епікризом № 5963/1359, виданим в/ч НОМЕР_7 ).

21. У період з 06.11.2015 по 17.12.2015 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Клінічній лікарні «Феофанія» ДУС, що підтверджується Випискою з медичної карти № 4714/2.

22. Після виписки з Клінічної лікарні «Феофанія» ДУС, позивач повернувся для продовження лікування у Ірпінський військовий госпіталь (в/ч НОМЕР_7 ), та в період з 18.12.2015 по 13.01.2016 перебував на лікуванні у неврологічному відділенні вказаного закладу.

23. За рішенням ВЛК, на підставі ст. 44 графи III Розкладу хвороб, як такий, що потребує продовження лікування у порядку реабілітації, позивач був направлений у Центр медичної реабілітації та санаторного лікування МО України «Пуща-Водиця» на 21 календарний день з подальшим поверненням у в/ч НОМЕР_7 , що підтверджується Перевідним епікризом №7231 в/ч НОМЕР_7 . Кінцева дата перебування у цей період на лікуванні у в/ч НОМЕР_7 підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №595, виданою в/ч НОМЕР_7 .

24. У період з 13.01.2016 до 02.02.2016 позивач перебував на лікуванні у Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця», що підтверджується Виписним епікризом та Довідкою вказаного закладу.

25. Відповідно до рекомендацій адміністрації в/ч НОМЕР_7 , після закінчення проходження санаторно-курортного лікування у Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Пуща-Водиця», позивач 02.02.2016 повернувся до в/ч НОМЕР_7 (Ірпінський військовий госпіталь), де перебував на стаціонарному лікуванні до 12.02.2016; звідки за випискою з належно оформленими документами був направлений під нагляд лікаря в/ч пп НОМЕР_1 з рекомендацією направити на ВЛК з метою визначення придатності до військової служби за територіальним принципом, що підтверджуються Випискою з медичної карти стаціонарного хворого №595, виданою в/ч НОМЕР_7 .

26. 15 лютого 2016 року за погодженням з командуванням бригади медичної служби та відповідно до виданих проїзних документів, позивач прибув до в/ч пп НОМЕР_1 , після чого, згідно з рапортом на ім`я командира в/ч НОМЕР_4 , направлений до ВМКЦ ПнР (в/ч НОМЕР_5 ) для проходження ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

27. Факт направлення на ВЛК командуванням частини підтверджується направленням на медичний огляд від 15.02.2016 №18/604, медичною та службовою характеристиками, що містяться у медичній карті стаціонарного хворого №15260.

28. З виписки медичної карти стаціонарного хворого №15260 вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної хірургії Військово-медичного клінічного Центру північного регіону з 16.02.2016 по 02.03.2016.

29. 02 березня 2016 року по виписці зі стаціонару в/ч НОМЕР_5 , позивач прибув до в/ч пп НОМЕР_1 , де знаходився в очікуванні свідоцтва про хворобу у розташуванні медичної роти, виконував функції відповідно до посади, до тимчасового виконання якої був допущеним (ординатора медичного відділення медичної роти), брав участь у наданні медичної допомоги військовослужбовцям, в якості старшого санітарної машини супроводжував військовослужбовців в/ч ппВ6250 з метою проведення консультацій та госпіталізації в інші лікувальні заклади - в/ч НОМЕР_6 , Чугуєвську ЦРЛ та ін.

30. 10 березня 2016 року позивачем подано рапорт про виведення зі списків військової частини.

31. Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 10.03.2016 №54, військовослужбовця за призовом, капітана медичної служби ОСОБА_1 , колишнього начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, звільненого за наказом командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 27.08.2015 №75 з військової служби у запас відповідно до Указу Президента України від 12.06.2015 №328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 №607 «Про часткову мобілізацію» (зі змінами), з 10.03.2016 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Ірпінського МВК Київської області.

32. Позивач, посилаючись на порушення його прав щодо отримання належного грошового утримання звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

33. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року позов задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини польова пошта НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік.

Стягнуто з військової частини польова пошта НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористану оплачувану основну відпустку за 2015 рік у розмірі 2268,00 грн.

Визнано протиправними дії військової частини польова пошта НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік у неналежному розмірі.

Стягнуто з військової частини польова пошта НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 різницю між виплаченою та належною згідно з чинним законодавством матеріальною допомогою на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 455,00 грн.

Визнано протиправними дії військової частини польова пошта НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у неналежному розмірі.

Зобов`язано військову частину польова пошта НОМЕР_1 провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до всього періоду військової служби з 05.09.2014 по дату виключення зі списків частини 10.03.2016.

У решті позовних вимог відмовлено.

34. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) задоволено частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди і в цій частині ухвалено нову постанову, якою стягнуто з Військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10 березня 2015 року по 10 травня 2018 року (день ухвалення постанови Київського апеляційного адміністративного суду) в розмірі 6000 грн 00 коп. (шість тисяч гривень) з утриманням з цих сум податків та інших обов`язкових платежів, та 3 000 грн (три тисячі) моральної шкоди.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року залишено без змін.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін

35. Не погоджуючись з постановами судів першої та апеляційної інстанції в частинах щодо відмовлених позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу, в якій зазначаючи, що судами попередніх інстанцій не вірно застосовані норми матеріального та процесуального права щодо вирішення спірних питань по суті, просить скасувати оскаржені судові рішення в частинах відмовлених позовних вимог та задовольнити ці позовні вимог, а постанову апеляційного суду в частині, якою скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, змінити та в цій частині винести нову постанову, якою задовольнити ці позовні вимоги в повному обсязі, залишивши без змін в частині стягнення моральної шкоди.

36. У поданому на касаційну скаргу відзиві, Міністерство оборони України просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

37. Військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

38. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

39. Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Так відповідно до матеріалів справи позивачу було відмовлено в задоволенні наступних позовних вимог:

про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини за періоди: з 01.10.2015 по 06.10.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016;

про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його хвороби та перебування у лікувальних закладах відповідно до п.37.4 та п.10.1 Інструкції №260 (період хвороби - з 07.10.2015 по 12.02.2016; період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016) та стягнення на його користь ;

про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік;

про стягнення з відповідача на його користь коштів невиплаченого грошового утримання за час перебування у лікувальних закладах за періоди з 07.10.2015 по 12.02.2016; сума до нарахування 12751 грн 90 коп., до видачі на руки належить 12229 грн 07 коп., з них нараховані та виплачені відповідачем у жовтні та листопаді 2015 року кошти в розмірі (120 + 6) х 2 = 252 грн мають бути відняті від суми коштів, що підлягає стягненню (на руки, відповідно, виплачено 241 грн 68 коп.). Підсумкова сума до нарахування 12499 грн 90 коп., до виплати 11987 грн 40 коп.;

про стягнення з відповідача на його користь коштів невиплаченого грошового утримання за час перебування у військовій частині та виконання службових обов`язків за періоди: з 28.09.2015 по 06.11.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016. Розмір коштів невиплаченого грошового утримання, що підлягає нарахуванню за час перебування у військовій частині та виконання службових обов`язків складає: за період з 01.10.2015 по 06.10.2015 702 грн 34 коп., до видачі на руки 673 грн 54 коп.; за 15.02.2016 291 грн 97 коп., до видачі на руки - 291,97 - 7,59-4,38= 280 грн; з 03.03.2016 до 10.03.2016 2185 грн 08 коп., до видачі на руки 2095 грн 49 коп. Загалом з 01.10.2015 по 06.10.2015, за 15.02.2016 та з 03.03.2016 по 10.03.2016 до нарахування - 702,34 + 291,97 + 2185,08 = 3179 грн 39 коп., до видачі на руки 3049 грн 03 коп.;

про зобов`язання відповідача провести розрахунок належних йому коштів за 2016 рік з врахуванням змін розмірів грошового забезпечення військовослужбовців у 2016 році, визначених Наказом Міністерства оборони України від 27.01.2016 №44 з наступними змінами;

про стягнення з відповідача на його користь коштів невиплаченої одноразової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік відповідно до наведених розрахунків (розмір коштів, що підлягають нарахуванню в якості одноразової матеріальної допомоги за 2015 рік для вирішення соціально-побутових питань 2268 грн, до виплати на руки 2175 грн 10 коп.);

зобов`язання відповідача виплатити йому грошову компенсацію, обчислену відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

- про зобов`язання відповідача провести виплату належних йому недоодержаних коштів з урахуванням індексу інфляції;

про стягнення з відповідача на його користь недоодержані з вини відповідача як роботодавця кошти - допомогу по безробіттю, через штучне заниження середньоденного доходу, обчисленого для виплати зазначеної допомоги;

41. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача з невиплати йому грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини за періоди: з 01.10.2015 по 06.10.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016 і про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача з невиплати йому грошового утримання за час його хвороби та перебування у лікувальних закладах відповідно до п.37.4 та п.10.1 Інструкції (період хвороби - з 07.10.2015 по 12.02.2016; період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016) та щодо стягнення відповідних сум Суд зазначає наступне.

42. Відповідно до частин 1-2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

43. Згідно з частиною чотири статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» видами військової служби є:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

44. Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

45. За Конституцією України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію, а відповідний указ Президента України підлягає затвердженню Верховною Радою України (пункт 31 частини першої статті 85, пункт 20 частини першої статті 106).

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач був призваний та проходив військову службу під час мобілізації, в особливий період, відповідно до Указу Президента України №607 від 21.07.2014.

47. 12.06.2015 Президентом України був виданий Указ від №328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію» (зі змінами)», пунктом 1 якого постановлено провести у липні - вересні 2015 року звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.

48. Наказом Командувача військ оперативного командування «Схід» (по особовому складу) від 27.08.2015 №75, нижчепойменованих осіб офіцерського складу 92 окремої механізованої бригади звільнено з військової служби у запас у т.ч. за пунктом 98 - Капітана медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

49. Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 10.03.2016 №54, військовослужбовця за призовом, капітана медичної служби ОСОБА_1 , колишнього начальника медичного пункту гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, звільненого за наказом командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 27.08.2015 №75 з військової служби у запас відповідно до Указу Президента України від 12.06.2015 №328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 №607 «Про часткову мобілізацію» (зі змінами), з 10.03.2016 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Ірпінського МВК Київської області.

50. Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

51. Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

52. Частиною першою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" .

Звільнення з військової служби військовослужбовців, призваних під час мобілізації, в особливий період, у разі оголошення демобілізації здійснюється відповідно до підпункту "ґ" частини другої статті 26 цього Закону.

53. Підпунктом "ґ" частини другої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що звільнення зі служби проводиться осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - після закінчення встановлених строків військової служби та на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті.

54. Відповідно до пункту "є" частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України.

55. Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333 (далі Інструкція №333), пунктом 2.7., якої встановлено, що зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків, а також внесення в облікові документи змін, які відбулися в персональних облікових даних військовослужбовців і працівників, крім освіти, реєстрації (розірвання) шлюбу, народження дітей, здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині.

56. Відповідно до пункту 2.9. Інструкції №333 виключення зі списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки:

осіб, звільнених з військової служби, призначених для проходження військової служби до інших військових частин (у тому числі направлених на навчання за кордоном строком понад один рік і на посади національного контингенту), зарахованих на навчання до військових навчальних закладів, обраних народними депутатами України, відряджених до органів, установ і організацій із залишенням на військовій службі, а також направлених для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - інші військові формування), - з дня вибуття".

57. Відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України N 1153/2008 від 10.12.2008 (далі Положення №1153/2008) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до прийняття рішення про демобілізацію на підставах, передбачених пунктом 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до капітана включно за всіма підставами, крім звільнення осіб офіцерського складу через службову невідповідність та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, командирами корпусів, посадовими особами, які мають рівні з ними права та вищі.

58. Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

59. Пункт 242 Положення №1153/2008 встановлює, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов`язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

60. Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» від 09.04.2014 №111 установлено, що з 18 березня 2014 року військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

61. Приписами частин першої, другої, четвертої Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України".

62. Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Інструкція №260).

63. Пунктом 1.2. Інструкції №260 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

64. Відповідно до 1.3.4. пункту 1.3. Інструкції №260 грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується: військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (далі - перебувають у розпорядженні), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад (далі - звільнені від посад).

65. Згідно з підпунктом 37.1.1. пункту 37.1. Інструкції №260 у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються:

особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції).

У межах установлених цим підпунктом строків, зазначеним військовослужбовцям, які не здали справи і не склали обов`язки за посадою до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення, грошове забезпечення виплачується за період здавання справ і обов`язків за посадою.

66. Відповідно до пункту 37.2. Інструкції №260 особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що перебувають до дня одержання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби на лікуванні в лікарняному закладі чи у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, грошове забезпечення виплачується до дня повернення до місця служби включно, але не більше загального терміну перебування на лікуванні в лікарняних закладах чи у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, визначеного пунктом 10.1 розділу X цієї Інструкції, а тим, які перебувають у щорічній основній чи додатковій відпустці (зі збереженням грошового забезпечення), - до дня закінчення відпустки включно.

При цьому військовослужбовцям, які не здали до вибуття на лікування або у відпустку справи і не склали обов`язки за посадою, грошове забезпечення виплачується також за період здавання справ і обов`язків за посадою в межах установлених строків, а військовослужбовцям, які не використали до вибуття на лікування щорічну основну відпустку, - і за час відпустки, що надається за їх бажанням у разі звільнення, у порядку, передбаченому пунктами 37.5 і 37.6 цієї Інструкції.

67. Пункт 37.4. Інструкції №260 передбачає, що особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, на яких у військову частину надійшов наказ або повідомлення про звільнення з військової служби та які в період здавання справ і обов`язків за посадою в межах установлених строків захворіли, у разі продовження встановлених строків здавання справ і обов`язків за посадою на час перебування військовослужбовців на лікуванні в лікарняному закладі грошове забезпечення також виплачується і за період продовжених строків.

68. Виходячи з аналізу підпункту "є" пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнення військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на період дії особливого періоду допускається у разі прийняття Президентом України відповідного рішення і у строки визначені рішенням Президента України.

69. Водночас системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить, що закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, про що приймається наказ по стройовій частині.

70. Отже, до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, останній вважається таким, що проходить військову службу.

71. Крім того відповідно до викладених приписів законодавчих норм, останніми встановлений порядок та строки звільнення з військової служби, подальшого виключення зі списків особового складу військової частини та виплату у зв`язку цим грошового забезпечення.

72. Як встановлено, судами попередніх інстанцій позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Ірпінського МВК Київської області Наказом командира військової частини ппВ 6250 від 10.03.2016 №54, тобто більше чим через пів року після прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) від 27.08.2015 №75 про звільнення позивача з військової служби.

73. Водночас в обґрунтування висновку щодо відмови в задоволенні цих позовних вимог, суди пославшись на наказ №169 командира військової частини польової пошти НОМЕР_1 від 01.08.2015 зазначили про скорочення посади позивача, виведення його в розпорядження та виплату йому у зв`язку з цим протягом двох місяців грошового забезпечення відповідно до приписів Інструкції №260, які регулюють питання щодо виплати грошового забезпечення у разі звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає.

74. Однак відповідно до вказаного наказу №169 позивача, посада кого скоротилась, з 01.08.2015 було призначено в розпорядження командира військової частини, та з 01.08.2015 було допущено до тимчасового виконання вакантної посади ординатора медичного відділення медичної роти. Визначено вважати таким, що з 01.08.2015 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за вказаною посадою з посадовим окладом 840,00 грн. на місяць, шпк «старший лейтенант медичної служби».

75. Тобто, згідно з вказаним наказом, позивач з 01.08.2015 виконував обов`язки за посадою ординатора медичного відділення медичної роти та згідно з наявними в матеріалах справи доказами щодо отриманого позивачем грошового забезпечення, у період серпень-вересень 2015 року, позивач отримував встановлений за визначеною наказом №169 посадою оклад.

76. Наразі, пунктом 9.1. Інструкції №260 інструкції, на який послалися суди, встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв`язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

77. Тому, висновки судів попередніх інстанцій, є такими, що суперечать обставинам справи.

78. Крім того, згідно з зазначеними доказами у жовтні-листопаді 2015 року позивачу також виплачувалось грошове забезпечення.

79. Обставини щодо підстав отримуваного позивачем грошового забезпечення, його розміру, періоду та за якою посадою, судами попередніх інстанцій не встановлені.

80. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

81. Таким чином, з огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини за періоди: з 01.10.2015 по 06.10.2015; 15.02.2016; з 03.03.2016 по 10.03.2016 і про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його хвороби та перебування у лікувальних закладах відповідно до п.37.4 та п.10.1 Інструкції (період хвороби - з 07.10.2015 по 12.02.2016; період знаходження на лікуванні з 16.02.2016 по 02.03.2016) та щодо стягнення відповідних сум, з направленням на новий до суду першої інстанції в цій частині.

82. Під час нового розгляду необхідно встановити зазначені вище обставини, з врахуванням викладених приписів щодо періоду проходження служби, порядку і строків звільнення зі служби виключення зі списків особового складу та виплати грошового забезпечення (з вирішенням питання щодо перебування позивача на лікарняному), їх дотримання відповідачем.

83. Встановлення вказаних обставин має значення для правильного вирішення справи.

84. Також під час нового розгляду справи підлягає встановленню за які саме періоди позивач просить визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому грошового утримання за час його перебування у місці постійної дислокації частини та за час його хвороби і перебування у лікувальних закладах, та стягнути відповідні виплати, з огляду на розбіжності у заявлених позовних вимогах.

85. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік та її стягнення; суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

86. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 (далі Постанова №1294) визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

87. Підпунктом 3 пункту 5 Постанова №1294 передбачено надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

88. Відповідно до п. 33.1, п. 33.2, п.33.3 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.

89. Таким чином, відповідно до викладених приписів Інструкції №260 виплаті вказаної допомоги передує подання відповідної заяви військовослужбовцем.

90. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем заява (рапорт) на виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не подавалася, а надана позивачем копія рапорту щодо виплати цієї допомоги обґрунтовано не прийнято судами, з огляду на відсутність доказів, що вказаний рапорт був зареєстрований у військовій частині, та прийнято рішення командиром військової частини про виплату позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік у відповідності до правил, передбачених Інструкцією №260.

91. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови в задоволенні цих позовних вимог, а тому постанова апеляційного суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

92. Щодо інших позовних вимог, то вони є похідними від вимог щодо яких справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

93. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

94. Згідно з частиною 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

95. Таким чином, оскільки наведені порушення процесуального закону були допущені судом першої інстанції, а судом апеляційної інстанції ці порушення не усунуті, Суд дійшов висновку, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

96. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року в частині відмовлених позовних вимог, залишеній без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року в частині, якою залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та направити справу на новий розгляд в цій частині до Київського окружного адміністративного суду.

3. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Судді: С.А. Уханенко

О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська