Рішення

від 27.11.2023 по справі 500/5863/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5863/23

27 листопада 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання - Хоміцької С.О., представника позивача - Феленка С.О., представника відповідача - Тістечка Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного малого підприємства "МС" до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "МС" (далі - Підприємство, ПМП "МС") звернулося до суду з позовом до Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України, у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000187/2 від 11.08.2023 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000421;

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000188/2 від 11.08.2023 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000420;

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000189/2 від 11.08.2023 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів

комерційного призначення № UA209190/2023/000422;

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000190/2 від 11.08.2023 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000423;

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000201/2 від 25.08.2023 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів

комерційного призначення № UA209190/2023/000438;

- зобов`язати Львівську митницю, утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України повернути ПМП «МС» сплачені гарантійні платежі на загальну суму 439 555,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте, Львівською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства, за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесені картки відмови у прийнятті митних декларацій та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що відповідачем, в оскаржуваних рішеннях не наведено достатніх обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позивач вказує, що у відповідача були всі документи, які підтверджували можливість визначити митну вартість товару за ціною договору. Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 15.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 02.11.2023.

Від представника відповідача 26.09.2023 на адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 27.09.2023 клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

03.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує. В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі - продажу, а також, транспортування товару, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного Кодексу. У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, митним органом прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувало ЕМД №UA401060/2022/11995 від 13.09.2022 де вартість такого товару становить 0,75 дол. США за кг.

09.10.2023 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду оголошено перерву у справі до 27.11.2023.

03.11.2023 представником позивача було надіслано до суду додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 27.11.2023 представник позивача просив позов задовольнити, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 31.07.2023 між резидентом України ПМП «МС» і резидентом Республіки Польща, фірмою «UNIQUE PRODUCT» Sp.z. O.O. (далі Продавець) було укладено контракт міжнародної купівлі-продажу товарів № 31/07.

Предметом договору, відповідно до п.1.1 була "Опалубка для бетонування марки Doka FF20 укомплектована, у вигляді рамної конструкції зі сталі, щитів (панелей) та кріпильних замків, бувша у використанні, 2010 року випуску. Призначена для будівництва бетонних конструкцій. Поставляється у розібраному вигляді 8-ма частинами на 8 автомобілях, за ціною 0,2933 Дол. США за кг."

У п. 2.1 Контракту сторони передбачили, що ціна на товар, який являється предметом даного контракту, встановлюється в євро і складає 26 000 євро.

Відповідно до положень п. 3.1 Контракту продавець (фірма «UNIQUE PRODUCT» Sp.z. O.O.) поставляє покупцю (ПМП «МС») товар на умовах FCA 59-150 Grebocice, Польща.

На виконання положень цього Контракту фірмою «UNIQUE PRODUCT» Sp.z. O.O. було оформлено інвойс № 7/07/2023 від 31.07.2023 на суму 26 000,00 євро, а також здійснено постачання на митну територію України товару опалубка 340х марка: Doka; тип: FF20 в розібраному вигляді 5 (п`ятьма) окремими партіями на 8 окремих автомобілях.

Постачання товару здійснювалось 5-ма партіями.

З метою митного оформлення товару, що постачається фірмою «UNIQUE PRODUCT» Sp.z. O.O., Позивачем було оформлено і подано до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України митні декларації ВМД № 23UA209190038477U1 від 10.08.2023, ВМД № 23UA209190038475U3 від 10.08.2023, ВМД № 23UA209190038476U2 від 10.08.2023, ВМД № 23UA209190038478U0 від 10.08.2023 та ВМД № 23UA209190041058U9 від 24.08.2023.

За умовами поставки FCA продавець зобов`язується доставити другій стороні вантаж, який вже пройшов митне очищення, доставивши його в зазначений ним місце. Від обраного місця залежить і розподіл між сторонами ризиків і витрат, оскільки саме в цей момент вони переходять від продавця до покупця. Так, якщо поставка оформляється в приміщенні продавця або в іншому нейтральному місці, то за навантаження товару несе відповідальність продавець.

Згідно з умовами поставок FCA, продавець повинен доставити вантаж покупцеві разом з супровідними документами, допомогти йому отримати необхідні ліцензії та надати товар обраним самостійно або зазначеним покупцем способом в призначене місце.

Натомість покупець зобов`язується оплатити товар, отримати імпортну ліцензію та інші документи та, звісно ж, прийняти поставку. Покупець оплачує витрати на імпорт вантажу, витрати на перевезення вантажу, а також в разі невиконання своїх зобов`язань перевізником.

Оскільки сторонами Контракту було обговорено постачання товару на складі продавця на умовах FCA 59-150 Grebocice, Польща, то витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, згідно договору, покладаються на Позивача як покупця.

Варто зазначити, що до кожної партії товару, що постачався на територію України, ПМП "МС" подавався певний перелік документів, який включав індивідуальний № (номер) пакувального листа, інвойс, автотранспортну накладну, декларацію про походження товару, рахунок-фактуру на надання транспортно-експедиційних послуг, зовнішньоекономічний договір, договір про надання послуг митного брокера, копії митних декларацій країни відправлення та самі митні декларації по кожній із партій.

При розгляді поданих до митного оформлення документів, відповідачем встановлено невідповідність щодо розподілу витрат по транспортуванню товару, а також невідповідність у платіжній інструкції щодо оплати за товар згідно контракту міжнародної купівлі-продожу товарів №31/07 від 31.07.2023.

У зв`язку з тим, що встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості та проведеного розрахунку митної вартості, визначеної за основним методом та встановлено, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу , Львівською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме:

- № UA209000/2023/000187/2 від 11.08.2023 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000421;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000188/2 від 11.08.2023 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000420;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000189/2 від 11.08.2023 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000422;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000190/2 від 11.08.2023 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000423;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000201/2 від 25.08.2023 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000438.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугувала МД від 13.09.2022р. № UA401060/2022/11995, де митна вартість такого товару становить 0,75 дол. США за кг.

Позивач, вважаючи вищезазначені рішення про коригування митної вартості товарів що були прийняті Львівською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, протиправними і необґрунтованими, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

Щодо подання митному органу платіжної інструкції від 01.08.2023 на суму 26 000,00 євро про внесення Позивачем оплати за товар згідно контракту міжнародної купівлі-продажу товарів № 31/07 від 31.07.2023, суд зазначає наступне.

При митному оформленні кожної з 5 партій товару, Позивач надавав митному органу рахунок-фактуру (інвойс) №7/07/2023 від 31.07.2023 разом із платіжною інструкцією від 01.08.2023 на суму 26 000,00 євро про внесення ПМП «МС» оплати за товар згідно контракту міжнародної купівлі-продажу товарів № 31/07 від 31.07.2023.

Тобто, дана обставина свідчить про те, що платіжна інструкція від 01.08.2023 на суму 26 000,00 євро про внесення ПМП «МС» оплати за товар згідно контракту міжнародної купівлі-продажу товарів № 31/07 від 31.07.2023 була наявна у митного органу на момент прийняття оскаржуваних рішень, і Відповідач мав змогу пересвідчитися у тому, що Позивачем дійсно була сплачена вартість товару, що імпортується, в сумі саме 26000,00 євро. Окрім платіжної інструкції від 01.08.2023 на суму 26 000,00 євро вартість товару, що був предметом контракту міжнародної купівлі-продажу товарів № 31/07 від 31.07.2023, була зафіксована в самому контракті, а також у рахунку-фактурі № 7/07/2023 від 31.07.2023.

Наведене свідчить про те, що митному органу були надані всі наявні в декларанта документи, які підтверджували, що договірна вартість імпортованого товару складає 26000 євро, що слугувало підставою для визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (п. 1 ч. 1 ст.57 МК України).

Суд також критично оцінює посилання Відповідача щодо непропорційного розбиття розміру транспортних витрат відносно всього кілометражу.

Як зазначено в графі 20 ВМД 23UA209190038912U5 від 11.08.2023; ВМД 23UA209190038904U9 від 11.08.2023; ВМД 23UA209190038909U4 від 11.08.2023; ВМД 23UA209190038917U0 від 11.08.2023; ВМД 23UA209190041253U8 від 25.08.2023 поставка вантажу здійснюється на умовах FCA.

Відповідно до положень п. 3.1 контракту міжнародної купівлі-продажу товарів № 31/07 від 31.07.2023 продавець (фірма «UNIQUE PRODUCT» Sp.z. O.O.) поставляє покупцю (ПМП «МС») товар на умовах FCA 59-150 Grebocice, Польща.

Згідно з умовами поставок FCA, продавець повинен доставити вантаж покупцеві разом з супровідними документами, допомогти йому отримати необхідні ліцензії та надати товар обраним самостійно або зазначеним покупцем способом в призначене місце.

Натомість покупець зобов`язується оплатити товар, отримати імпортну ліцензію та інші документи та, звісно ж, прийняти поставку. Покупець оплачує витрати на імпорт вантажу, витрати на перевезення вантажу, а також в разі невиконання своїх зобов`язань перевізником.

Відтак, оскільки сторонами контракту міжнародної купівлі-продажу товарів № 31/07 від 31.07.2023 було обговорено постачання товару на складі продавця на умовах FCA 59-150 Grebocice, Польща, то витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України покладаються на Позивача як покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із митними деклараціями Позивач подав митному органу всі документи, які підтверджують транспортування, які є допустимими доказами перевезення товарів. Натомість, Відповідачем в порушенням норм чинного законодавства ці документи не були взяті до уваги.

З метою перевезення вантажу Позивачем були укладені наступні договори перевезення:

1) договір на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні № 01/2023 від 06.08.2023 з ФОП ОСОБА_1 ;

2) договір на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним

транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні № 01/2023/1 від 06.08.2023 з ФОП ОСОБА_2 ;

3) договір на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним

транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні № 01/2023 від 06.08.2023 з ФОП ОСОБА_3 .

Для перевезення вантажів, позивачем були оформлені наступні заявки:

- заявка на транспортні послуги № 06.08/2 від 06.08.2023;

- заявка на транспортні послуги № 06.08/1 від 06.08.2023;

- заявка на транспортні послуги № 06.08/3 від 06.08.2023;

- заявка на транспортні послуги № 06.08/4 від 06.08.2023;

- заявка-договір на транспортні послуги № 18.08/3 від 18.08.2023;

- заявка-договір на транспортні послуги № 18.08/2 від 18.08.2023;

- заявка-договір на транспортні послуги № 18.08/1 від 18.08.2023;

- заявка-договір на транспортні послуги № 18.08/1 від 18.08.2023.

Згідно п.3.1.1 оплата Замовником здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок Перевізника на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання ним оригіналів рахунку, товарно-транспортної накладної, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), податкової накладної, акту виконаних робіт Перевізника, якщо інше не вказане у заявці.

Суд зауважує, що Позивач самостійно не здійснював розподіл витрат на перевезення товару, оскільки тарифи на перевезення, вартість перевезення вантажу в цілому і вартість перевезення вантажу за окремими маршрутами визначалися виключно перевізниками.

Позивач же, у свою чергу, як сторона договірних взаємовідносин лише погоджував таку вартість перевезення. При цьому Позивач не мав змоги вплинути на визначення перевізниками вартості перевезення вантажу за маршрутами, оскільки, формування собівартості перевезення вантажу це виключна прерогатива перевізника як суб`єкта господарювання, який формує таку собівартість з огляду на різноманітні економічні показники, такі як вартість паливно-мастильних матеріалів, вартість автомобільних шин, вартість технічного обслуговування пересувного складу, вартість трудовитрат тощо.

Разом із митними деклараціями Позивач подав митному органу всі документи, які підтверджують транспортування, які є допустимими доказами перевезення товарів.

Натомість, Відповідачем, в порушенням норм чинного законодавства, ці документи не були взяті до уваги.

Отже, з огляду на викладене, Позивач і не міг надати митному органу документи, що підтверджують оплату послуг перевезення, оскільки за умовами договорів така оплата здійснюється на умовах післяплати з відтермінуванням платежу. Це свідчить про безпідставність посилань Відповідача на ненадання Позивачем банківських документів.

Проаналізувавши посилання митного органу на низький процент торгівельної націнки

при продажі фірмою «UNIQUE PRODUCT» Sp.z. O.O. товару резиденту України ПМП «МС», суд не погоджується з таким висновком, оскільки відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, а також Митного кодексу України дозволяє виснувати, що митні органи не наділені повноваженнями визначати торгівельну націнку і її вплив на визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорту.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.11.2022 у справі № 826/22832/15.

Відтак, посилання Львівської митниці на низький процент торгівельної націнки при продажі фірмою «UNIQUE PRODUCT» Sp.z. O.O. товару резиденту України ПМП «МС» є безпідставними та такими, що не знайшли своє логічне підтвердження.

Відповідач приймаючи рішення про коригування заявленої митної вартості використав джерелом інформації для коригування митної вартості ЕМД UA401060/2022/11995 від 13.09.2022 де вартість такого товару становить 0,75 дол. США за кг (даного виду товару).

Однак, це не є та не може бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірних рішеннях, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Що стосується позовних вимог щодо повернення сплачених позивачем гарантійних платежів на суму 439 555,20 грн, суд зазначає, що за приписами ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Оскільки позивач не погодився із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів і картками відмови в прийнятті митної декларації та на підставі положень ч. 7 ст. 55 МК України, з метою забезпечення випуску товарів, що декларуються, у вільний обіг сплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у сумі 439 555, 20 грн.

Факт сплати гарантійних та інших платежів за митне оформлення товарів підтверджується платіжною інструкцією №1226 від 08.08.2023, платіжною інструкцією №1229 від 09.08.2023, платіжною інструкцією №1230 від 11.08.2023, платіжною інструкцією №1247 від 24.08.2023 та платіжною інструкцією №1250 від 25.08.2023.

Однак, суд зазначає, що дана вимога є передчасною та спрямованою на захист прав позивача в майбутньому, а тому до задоволення не підлягає.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати, пов`язані з правничою допомогою, у розмірі 40000,00 грн.

Представник відповідача, у клопотанні від 27.11.2023, просив зменшити витрати на правничу допомогу.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 05.09.2023 між адвокатом Феленком С.О. та ПМП "МС" укладено договір про надання правової допомоги №05/09-23.

Згідно з п. 1.2. вказаного договору про надання правничої допомоги №05/09-23 від 05.09.2023, надання Клієнту правової допомоги в рамках вказаного Договору полягає у наступному:

- здійснення правового аналізу та аудиту документації Клієнта щодо здійснення господарської діяльності за митними деклараціями, за якими були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картки відмови;

- підготовка та складення адвокатських запитів про отримання необхідної інформації та документів (у разі необхідності);

- підготовка та складення позовної заяви до суду про визнання протиправними і скасування рішень митного органу про коригування митної вартості №UA209000/2023/000190/2, №UA209000/2023/000188/2, №UA209000/2023/000187/2, №UA209000/2023/000189/2 від 11.08.2023 і №UA209000/2023/000201/2 від 25.08.2023 та картки відмови №UA209190/2023/000423, №UA209190/2023/000420, №UA209190/2023/000421, №UA209190/2023/000422 і №UA209190/2023/000438 в оформленні митних декларацій;

- підготовка та складення до суду відповіді на відзив у відповідності до ст. 163 КАС України;

- процесуальне представництво інтересів Клієнта в судових органах в рамках справи (супровід справи) про визнання протиправними і скасування рішень митного органу про коригування митної вартості №UA209000/2023/000190/2, №UA209000/2023/000188/2, №UA209000/2023/000187/2, №UA209000/2023/000189/2 від 11.08.2023 і №UA209000/2023/000201/2 від 25.08.2023 та картки відмови №UA209190/2023/000423, №UA209190/2023/000420, №UA209190/2023/000421, №UA209190/2023/000422 і №UA209190/2023/000438 в оформленні митних декларацій, в тому числі складення різного роду заяв та документів процесуального характеру в рамках судового розгляду;

- надання інших видів правничої допомоги, необхідної для належного захисту прав та інтересів Клієнта.

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правничої допомоги №05/09-23 від 05.09.2023 розмір гонорару за надання правової допомоги за даним Договором становить 40 000,00 грн. (сорок тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ.

Згідно п.4.2. вказаного договору про надання правничої допомоги гонорар сплачується Клієнтом в гривнях безготівковим переказом наступним чином:

- 15 000,00 грн. на протязі трьох днів з моменту укладення даного договору на підставі виставленого рахунку;

- 15 000,00 грн. на протязі трьох днів з моменту відкриття провадження по адміністративній справі на підставі виставленого рахунку;

- 10 000,00 грн. на протязі трьох днів з моменту винесення рішення судом першої інстанції по адміністративній справі на підставі виставленого рахунку.

Факт надання послуг за вказаним договором підтверджується актом наданих послуг №1 від 21.11.2023, підписаним між сторонами в електронному вигляді.

На підтвердження оплати ПМП "МС" послуг по договору про надання правової допомоги представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги №05/09-23 від 05.09.2023 року, копію рахунку №СФ-1 від 05.09.2023 та платіжну інструкцію №1254 від 05.09.2023 на суму 15000,00 грн, копію рахунку №СФ-2 від 26.09.2023 та платіжну інструкцію №1272 від 10.10.2023 на суму 15000,00 грн та копія акту про надання послуг №1 від 21.11.2023.

Також, згідно платіжного доручення №1261 від 12.09.2023 позивачем за подання до суду відповідного позову сплачено 18157,90 грн. судового збору.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, третій статті 139 КАС України, відповідно до яких:

при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа;

при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, справедливим розміром відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 10000,00 грн.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору в сумі 13420,00 грн. та частина понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000187/2 від 11.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000421.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000188/2 від 11.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000420.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000189/2 від 11.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000422.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000190/2 від 11.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000423.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000201/2 від 25.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації. митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2023/000438.

7. В задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Львівської митниці повернути сплачені приватним малим підприємством "МС" гарантійні платежі на суму 439 555, 20 грн - відмовити.

8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці в користь Приватного малого підприємства "МС" частину понесених судових витрат, а саме: зі сплати судового збору в сумі 13420 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне мале підприємство "МС" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Івана Богуна, 28,м. Ланівці,Тернопільська обл., Кременецький р-н,47402 код ЄДРПОУ/РНОКПП 30003676);

відповідач:

- Львівська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Костюшка, 1,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79007 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43971343);

Головуючий суддяОсташ А.В.