Ухвала

від 27.11.2023 по справі 340/1971/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 340/1971/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023р. у справі №340/1971/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі №340/1971/23 позов задоволено.

01.11.2023 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києвічерез підсистему «Електронний суд» на зазначене рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 02.11.2023.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Вищевказану ухвалу скаржник отримав 09.11.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету скаржника у підсистемі «Електронний суд».

20.11.2023 скаржником, на виконання вимог вищевказаної ухвали, направлено заяву про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги з підстав відсутності у Головного управління коштів для сплати судового збору за кодом економічної класифікації (КЕКВ) 2800 «Інші поточні видатки». Перевіривши доводи вищевказаної заяви, встановлено, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на доволі великий строк може призвести до затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та відповідно призведе до надання переваги одній зі сторін судового процесу суб`єкта владних повноважень, що є неприпустимим.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Так, обов`язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до ст. 295 КАС України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату отримання ним копії повного судового рішення, що оскаржується є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору. Такий, невиправдано тривалий строк сплати судового збору суб`єктом владних повноважень виключає можливість для подальшого його продовження.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що вирішення заяви про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги у цій справі під час вирішення питання щодо повернення апеляційної скарги не впливає на його вирішення, оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду поданого клопотання зроблено висновок про відсутність підстав для продовження скаржнику строку для усунення недоліку апеляційної скарги, як наслідок розгляд такого клопотання окремою ухвалою суду та направлення її скаржнику у відповідності до ч.6 ст. 121 КАС України без подальшого продовження строку не несе для скаржника ніяких правових наслідків, оскільки визначений законодавством та встановлений судом десятиденний строк для сплати судового збору для нього не змінився.

Розгляд поданої скаржником заяви про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги до вирішення питання щодо повернення апеляційної скарги і направлення скаржнику ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання у відповідності до ч.6 ст. 121 КАС України, без продовження йому цього строку буде впливати виключно на дотримання формального характеру розгляду цього клопотання окремою ухвалою суду, безпідставного подовження строків розгляду цього питання судом та в свою чергу збільшить витрати бюджетних коштів на поштове пересилання скаржнику копії такої ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи заявника не дають підстав для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки по-перше незабезпечення державою достатнього фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для продовження процесуального строку, по-друге у своїй заяві скаржник сам зазначає, що станом на 20.11.2023 оплата судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 340/1971/23 неможлива у зв`язку з тим, що залишок коштів по КЕКВ 2800 складає 00 грн. 00 коп.

Станом на 27.11.2023 недоліки апеляційної скарги усунуто не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу повернути заявнику.

Керуючись 169, ч. 2, 6, 7 ст. 298, КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про продовження процесуального строку - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023р. у справі №340/1971/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання (27.11.2023р.) відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник