Постанова

від 29.11.2023 по справі 120/1215/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1215/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

29 листопада 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 352109 від 24.01.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 51000,00 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті за № 352109 від 24 січня 2023 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" адміністративно-господарського штрафу у сумі 51000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 04.01.2023 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Зінратим О.В. та старшим державним інспектором відділу державного нагляду на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті Килимним В.А. проведено перевірку транспортного засобу марки "IVECO MAGIRUS", номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , з напівпричіпом-самоскидом "MEGA MNW", номерний знак НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , під керування водія ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № 335986 від 04.01.2023, яким зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу (щебеню) з перевищенням встановлених вагових норм (на 37,12% ваги) без відповідного дозволу, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме абз. 17 п. 1 (перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу).

Крім того, за наслідками перевірки складено акт № 0056635 від 04.01.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку № 0052143 від 04.01.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

24.01.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області прийнято постанову № 352109, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 51000,00 грн. згідно з абз. 17 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

Позивач, вважаючи зазначену постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ) визначено, що цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).

Пунктом 2 Порядку № 1567 встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Отже, саме на відповідача покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом положень ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Нормами п. 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Однак перелік документів, визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, не є вичерпним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Статтею 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, в силу приписів абзацу 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-III відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе саме автомобільний перевізник.

Нормами статті 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Тобто відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР України.

Позивач не заперечує висновків акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.01.2023 № 335986 в частині встановлення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень.

Доводи позивача щодо протиправності спірної постанови зводяться до того, що позивач не є автомобільним перевізником, а отже, суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-III, оскільки у даному випадку автомобільним перевізником було ТОВ "Компанія-Будінвест".

Отже, необхідним є встановлення того факту, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже позивач посилається на те, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення, оскільки ТОВ "Каскад-Бетон" не є ані автомобільним перевізником, ані власником транспортного засобу.

Крім того, на підтримку своїх доводів позивач зазначає, що єдиним юридичним документом, який, на думку відповідача, підтверджує відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна. Однак позивач вказує на те, що надана відповідачем ТТН № 45064 від 04.01.2023 виписана вантажовідправником ТОВ "Іванівський кар`єр" із помилками та у ній невірно зазначено, що автомобільним перевізником є ТОВ "Каскад-Бетон", оскільки насправді вантаж перевозився ТОВ "Компанія-Будінвест", яке власне і є орендарем транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення.

Згідно ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Зі змісту наведених нормативних положень, у товарно-транспортній накладній повинні міститися відомості про повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) автомобільного перевізника, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення

Вказані відомості зазначає вантажовідправник, оскільки саме він в розумінні вимог закону вважається особою, відповідальною за оформлення товарно-транспортної накладної.

Зі змісту ТТН № 45064 від 04.01.2023 судом встановлено, що вантажовідправником є ТОВ "Іванівський кар`єр".

Відтак, обов`язок із правильного заповнення ТТН та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, яким позивач не є. При цьому суд зауважує, що відповідальність перевізника на підставі норм статті 60 Закону № 2344-III настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.

Надаючи оцінку ТТН за № 45064 від 04.01.2023, що додана позивачем до позову та в якій зазначений інший перевізник ніж той, що був вказаний у ТТН за № 45064 від 04.01.2023, що надавалась під час рейдової перевірки, суд виходить з того, що саме вантажовідправник, у даному випадку ТОВ "Іванівський кар`єр", є відповідальним за належне оформлення ТТН, в тому числі в частині зазначення відомостей про вантажовідправника, і допущені ним недоліки в оформленні накладної, якщо такі мали місце, повинні враховуватись при вирішенні питання про наявність підстав для відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Правила).

Із змісту п. 1.1 Правил вбачається, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накаладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Зазначена норма є альтернативною та установлює, що обов`язковою інформацією в товарно-транспортній накладній має бути інформація про перевізника та/або експедитора.

Отже, за своїм призначенням товарно-транспортна накладна є документом для обліку товарно-матеріальних цінностей. Водночас товарно-транспортна накладна не може вважатись належним джерелом інформації про фактичного перевізника товару та користувача транспортного засобу.

Частиною другою статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Нормами частин четвертої, п`ятої статті 94 КАС України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Надана відповідачем ТТН за № 45064 від 04.01.2023 не засвідчена жодним чином, а відтак не може визнаватися достовірним доказом під час розгляду та вирішення адміністративнлої справи.

Додана позивачем до позовної заяви ТТН із аналогічними реквізитами (№ 45064 від 04.01.2023) засвідчена у визначеному законом порядку та відповідає вимогам до доказів в адміністративній справі.

З огляду на викладене суд обґрунтованими і такими, що підтверджені належними, допустимими й достовірними доказами доводи в тій частині, що ТОВ "Каскад-Бетон" не було автомобільним перевізником за вищевказаною товарно-транспортною накладною і фактичним перевізником товаром за цією накладною було інше товариство.

Згідно п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Таким чином, у разі перебування транспортного засобу у користуванні інших осіб, обов`язковим для автомобільного перевізника документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 власником транспортного засобу марки "IVECO", модель "MAGIRUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ТОВ "Каскад-Будінвест".

Крім того, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 власником транспортного засобу (спеціалізованого причіпа самоскида) марки "MEGA", модель "MNV", реєстраційний номер НОМЕР_7 , є ОСОБА_2 .

Позивач не є власником жодного із зазначених транспортних засобів. При цьому суд звертає увагу на те, що у відзиві на позов відповідач підтверджує, що під час проведення рейдової перевірки інспектору надавалися, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, в матеріалах справи відсутній тимчасовий реєстраційний талон на вищезазначені транспорті засоби чи інші докази перебування транспортних засобів у користуванні позивача ТОВ "Каскад-Бетон".

До позовної заяви додано договір оренди транспортних засобів № 011220 від 01.12.2020, зі змісту якого слідує, що ТОВ "Каскад-Будінвест" (надалі іменується Орендодавець) та ТОВ "Компанія-Будінвест" (надалі іменується Орендар) уклали цей договір оренди транспортного засобу.

Відповідно до п 1.1 вказаного договору Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у платне користування на строк 12 місяців задля використання у своїй господарській діяльності наступні транспорті засоби: зокрема спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е, марка "IVECO MAGIRUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно акту приймання-передачі від 01.12.2022 ТОВ "Каскад-Будінвест" передав, а ТОВ "Компанія-Будінвест" прийняло у строкове платне користування транспортні засоби, зокрема і спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е, марка "IVECO MAGIRUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Із змісту додаткової угоди № 2 до Договору оренди транспортних засобів № 011220 від 01.12.2020 встановлено, що строк Договору закінчується 01.12.2024.

Відповідно до оренди транспортного засобу від 31.03.2021 року ОСОБА_2 (Орендодавець) передав в користування ТОВ "Компанія-Будінвест" (Орендар) транспортні засоби, зокрема напівпричіп марки "MEGA", модель "MNV", реєстраційний номер НОМЕР_7 .

Відповідач зазначає, що вказані договори не були надані під час розгляду справи про правопорушення, оскільки позивач не з`явився на її розгляд.

У свою чергу позивач вказує на неналежне повідомлення його про розгляд справи, що позбавило його права прибути на розгляд справи та висловити свої заперечення.

Вчинене порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III виявлено 04.01.2023.

Згідно пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пункт 26 Порядку № 1567 містить загальне правило, в силу якого справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

За змістом пункту 27 Порядку № 1567 вбачається, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

12.01.2023 посадовими особами Відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на адресу позивача (21021, м. Вінниця, вул. Айвазовського, буд. 10) надіслано повідомлення про дату, час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт: з 10 до 14 год 24.01.2023 за адресою: м. Вінниця, вул. Василя Порика, 29, 3 порерх. При цьому у повідомленні зазначено, що в разі неявки представника товариства, матеріали справи будуть розглянуті без його участі.

Позивач отримав вказане повідомлення 03.02.2023, тобто через 10 днів після винесення оскаржуваної постанови, що підтверджується трекінгом відправлень поштового повідомлення № 2100200244577 з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта". Крім того, відповідне відстеження додано і самим відповідачем до відзиву.

За наведених обставин суд погоджується з доводами позивача щодо незабезпечення його права на участь у розгляді справи особисто або через свого представника, і що відповідач, призначаючи справу до розгляду, повинен був врахувати час, необхідний для вручення адресату письмового повідомлення або ж його повернення на адресу Відділу з відміткою про неможивість вручення адресату. Тим паче, що граничний строк розгляду відповідної справи завершувався лише 04.03.2023 і відповідача було достатньо часу для належного (за участю автомобільного перевізника) розгляду справи.

Отже, в даному випадку позивач не є належним суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 14 ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови № 352109 від 24.01.2023 та наявність правових підстав для її скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.