Постанова

від 09.11.2023 по справі 809/252/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 809/252/16 пров. № А/857/11979/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Григоруком О.Б., час ухвалення рішення 12 год 37 хв у м. Івано-Франківську, повний текст судового рішення складено 29 травня 2023 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мілвуд до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Мілвуд (далі - ТзОВ Мілвуд, Товариство, позивач) звернулося в суд з позовом до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, в якому просило стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 525400,46 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 позовні вимоги були задоволені.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Долинську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС в Івано-Франківській області нарахувати пеню на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 334651,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Закрито провадження у справі в частині стягнення пені за листопад 2014 року у сумі 2461,32 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2023 по справі №809/252/16 постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

07.04.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про зміну (збільшення) позовних вимог згідно якої позивач просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області заборгованість бюджету із відшкодування пені в розмірі 617949,31 грн.

При новому розгляді рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ Мілвуд у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що застосування позивачем змінних облікових станов НБУ протягом часу з якого виникла заборгованість є неправильним та суперечить Інструкції №953. Скаржник зазначає, що право на нарахування пені у позивача може виникати в розмірі 332730,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника Гавадзина М.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника позивача Тепак Л.П., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного

Як видно з матеріалів справи, Долинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТзОВ Мілвуд від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2014 року, про що 10.10.2014 складено акт №1964/09-05-15/37322161.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем 24.10.2014 були прийняті ППР №0004671500 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 83333,00 грн та №0004681500 щодо завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 5000,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1250,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 по справі №809/4093/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015, ППР №0004671500 від 24.10.2014 визнано протиправним та скасовано.

Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТзОВ Мілвуд від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2014 року, про що 18.12.2014 складено акт №2689/09-05-15/37322161.

За результатами перевірки Інспекцією не встановлено порушень при відображенні ТзОВ Мілвуд по операціях, здійснених у серпні 2014 року, та заявлених до бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 132922,00 грн по декларації за вересень 2014 року.

Крім того, Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТзОВ Мілвуд від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2014 року, про що 19.01.2015 складено акт №24/09-05-154/37322161.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем 30.01.2015 було прийняте ППР №0000151500 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 280468,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 по справі №809/502/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015, ППР №0000151500 від 24.10.2014 було визнано протиправним та скасовано.

За результатами проведеної Інспекцією документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Мілвуд з питань правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за листопад 2014 року контролюючим органом був складений акт №283/09-05-15/37322161 від 17.02.2015.

На підставі вказаного акту відповідачем 27.02.2015 було прийняте ППР №0000261500 від 27.02.2015 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 55846,00 грн, яке було оскаржене позивачем у судовому порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного від 07.04.2015 по справі №809/1059/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015, ППР №0000261500 від 27.02.2015 було визнане протиправним та скасоване.

Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТзОВ Мілвуд від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року, про що 17.03.2015 складено акт №446/09-05-15/37322161.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем 27.03.2015 було прийняте ППР №0000531500 щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 288664,00 грн, яке було оскаржене позивачем у судовому порядку.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.11.2015 скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 та прийняв нову, якою визнав протиправним та скасував ППР №0000531500 від 27.03.2015.

Крім того, Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТзОВ Мілвуд від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2015 року, про що 28.04.2015 складено акт №755/09-05-15/37322161.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем 14.05.2015 було прийняте ППР №0001991500, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 37425,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 по справі №809/2054/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015, ППР №0001991500 від 14.05.2015 було визнане протиправним та скасоване.

Листом №56/№/09-05-15/43 від 11.01.2016 Інспекція повідомила позивача про те, що відповідно до Порядку визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1128 від 14.11.2014, ТзОВ Мілвуд по декларації за листопад 2015 року в сумі 434171,00 грн відповідає критеріям та підпадає під автоматичне бюджетне відшкодування.

Крім цього, податковим органом не заперечувався факт наявності та несвоєчасного відшкодування податкової заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 11514,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 267971,00 грн, за листопад 2014 року в сумі 807219,00 грн, за січень 2015 року в сумі 173429,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованості бюджету із відшкодування пені в розмірі 617949,31 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету пені, яка охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому позивачем при розрахунку пені застосовано саме облікову ставку Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом200.8 ст.200 ПК Українипередбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Згідно п.200.10 ст.200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цьогоКодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно достатті 209 цього Кодексу(п.200.11 ст.200 ПК України).

Згідно п.п.ґ п.200.12 ст.200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України визначено, що у випадках, передбачених підпунктами а, г і ґ цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно п.200.13 ст.200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Згідно п.200.23 ст.200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Проаналізувавши вищенаведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що передбачене у законі право платника податку на додану вартість отримати підтверджене контролюючим органом, внаслідок перевірки бюджетне, відшкодування на поточний банківський рахунок в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку контролюючого органу, є безумовним. Закон визнає заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ не відшкодовані платнику протягом передбаченого законом строку суми ПДВ і передбачає нарахування на таку заборгованість пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З огляду на те, що позивачем заявлено бюджетне відшкодування у відповідності до вимог законодавства і ця сума узгоджена згідно вищенаведених рішень судів, якими скасовано ППР щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, однак не відшкодована з незалежних від платника податків причин, позивач набув право вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.05.2019 по справі №803/655/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 по справі №826/7380/15.

При цьому, колегія суддів зазначає, що податковим органом не заперечувався факт наявності та несвоєчасного відшкодування податкової заборгованості з відшкодування ПДВ за липень 2014 року в сумі 11514,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 267971,00 грн, за листопад 2014 року в сумі 807219,00 грн та за січень 2015 року в сумі 173429,00 грн.

Отже, оскільки Товариству не було відшкодовано бюджетне відшкодування з ПДВ, а тому воно має право на нарахування та стягнення пені.

Крім того, норма п.200.23 ст.200 ПК України встановлює обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений ст.200 ПК України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Обов`язок нарахування пені лежить на контролюючому органу, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподаннятаким органом після закінчення перевірки до органу ДКС України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або подання такого висновку із порушенням строків, встановленихст.200 ПК України, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ у визначений строк, є підставою для виникнення у платника податку, права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2019 по справі №2а-6029/12/2670.

Щодо розрахунку розміру пені, яка підлягає відшкодуванню та які надані сторонами, суд першої інстанції зазначив, що розрахунок пені наведений позивачем у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та додаткових письмових поясненнях враховує суму заборгованості, строк такої заборгованості, зокрема, кількість днів затримки відшкодування з зазначенням дати її погашення та облікову ставку Національного банку України та відповідає вимогам п.200.23 ст,200 ПК України

Як встановлено судом, пеня нарахована, на суму бюджетної заборгованості становить : по декларації за липень 2014 року (сума бюджетної заборгованості 11514,00 грн, за період 19.09.2014 по 09.08.2016) 5495,19 грн; по декларації за липень 2014 року (сума бюджетної заборгованості 83333,00 грн, за період 08.12.2015 по 23.05.2016) 9143,70 грн; по декларації за вересень 2014 року (сума бюджетної заборгованості 132922,00 гр, за період 19.11.2014 по 25.07.2016) 59211,76 грн; по декларації за жовтень 2014 року (сума бюджетної заборгованості267971,00 грн; за період 19.12.2014 по 18.02.2016) 92443,39 грн; по декларації за жовтень 2014 року (сума бюджетної заборгованості 280468,00 грн; за період 08.12.2015 по 18.02.2016) 14809,66 грн; по декларації за листопад 2014 року (сума бюджетної заборгованості 807219,00 грн; за період 20.01.2015 по 25.07.2016) 336550,14 грн; по декларації за листопад 2014 року (сума бюджетної заборгованості 55846,00 грн; за період 07.10.2015 по 31.08.2016) 11173,33 грн; по декларації за січень 2015 року (сума бюджетної заборгованості 173429,00 грн; за період 24.03.2015 по 25.07.2016) 64638,08 грн; по декларації за січень 2015 року (сума бюджетної заборгованості 37425,00 грн, за період 30.12.2015 по 21.06.2016) 4700,14 грн; по декларації за листопад 2015 року (сума бюджетної заборгованості 434171,00 грн; за період 07.01.2016 по 09.03.2016) 19783,92 грн.

Всього сума відшкодування пені становить 617949,31 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області на користь ТзОВ Мілвуд заборгованості бюджету із відшкодування пені у розмірі 617949,31 грн, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року по справі №809/252/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук У зв`язку із перебуванням судді Носа С.П. з 20.11.2023 по 24.11.2023 включно у відпустці та судді Шевчук С.М. з 27.11.2023 по 28.11.2023 включно у відпустці, повний текст постанови складений та підписаний повним складом суду 29.11.2023.