Ухвала

від 29.11.2023 по справі 320/1934/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2023 року

Київ

справа №320/1934/23

адміністративне провадження №К/990/38539/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №320/1934/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕДЖИК СЕРВІС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

16.11.2023 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 14.11.2023.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Скаржник, в порушення вимог цієї норми, до касаційної скарги не додав документа про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2023 - не більше 53680 грн).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (26840 грн).

Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2023 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 14521637 грн. Отже, за подання позову у цій справі підлягав сплаті судовий збір, обмежений максимальним розміром, - в сумі 26840 грн.

Отже, за подання касаційної скарги у цій справі сплаті підлягає судовий збір в сумі 53680 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

2. У порушення вимог пункту 2 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

3. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

В подальшому у касаційній скарзі наведені такі доводи:

1) щодо відсутності доказів отримання позивачем запитів - ГУ ДПС зазначає, що позивач жодного разу не заперечив факт їх отримання;

2) щодо не надання до перевірки регістрів бухгалтерського обліку - ГУ ДПС вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 21.11.2022 у справі №826/13633/17, відповідно до яких слід вважати, що такі документи відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України були відсутні на час складення податкової звітності;

3) здійснено посилання на постанову Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №420/6598/20;

4) щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1968000 грн - ГУ ДПС зазначає, що позивач не вчинив дії з виправлення помилок податкової звітності і не надав належних регістрів бухгалтерського обліку, які б дали змогу визначити дебіторську/кредиторську заборгованості, період та обсяги взаємовідносин тощо;

5) на порушення, зокрема пункту 189.1. статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, підприємство не нарахувало податкове зобов`язання з податку на додану вартість (шляхом виписки податкової накладної на умовний продаж) на вартість придбаних ТМЦ, використання яких в господарській діяльності не доведено, не підтверджено даними бухгалтерського обліку та первинними документами всього у сумі 3890880 грн, в тому числі за липень 2022 року в сумі 3890880 грн;

6) щодо показників бухгалтерського обліку 1100 «Запаси» і висновки судів, що контролюючий орган не міг їх перевіряти, оскільки в наказі про призначення перевірки відсутнє посилання на необхідність здійснення перевірки податку на прибуток та/або фінансової звітності підприємства - ГУ ДПС зазначає, що суди не врахували висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2023 у справі №640/6754/21, щодо застосування підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а саме: для висновку про правомірність декларування платником податків від`ємного значення ПДВ податковий орган в межах проведення документальної позапланової перевірки, призначеної на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, перевіряє правильність декларування платником податків як податкового зобов`язання з ПДВ, так і податкового кредиту з цього податку за звітний (податковий) період. Податковий орган під час проведення такої перевірки не обмежений розміром від`ємного значення ПДВ, який задекларовано у податковій декларації, оскільки повинен пересвідчитись у правильності визначення платником податків від`ємного значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту;

7) щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 6707698,00 грн - ГУ ДПС зазначає, що позивач не надав до перевірки регістрів бухгалтерського обліку. Надані первинні документи не висвітлюють зміст та обсяг робіт (послуг) виконаних постачальниками. Отже, відповідно до наданих первинних документів неможливо встановити кінцевих замовників придбаних послуг та/або використання в господарській діяльності ТОВ «СТРАТЕДЖИК СЕРВІС»;

8) щодо порушення термінів проведення перевірки - ГУ ДПС зазначає, що позивач не скористався правом не допустити посадових осіб ГУ ДПС до перевірки. Крім того, суди дійшли помилкового висновку, що позивач є суб`єктом малого підприємництва, оскільки останній більше відповідає критеріям мікропідприємства. Відповідно до ПК України категорії підприємств, які не відповідають критеріям малих чи великих суб`єктів підприємництва, відносяться до інших платників податків, в тому числі і мікропідприємства, які прямо передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Тому згідно з пунктом 82.2 статті 82 ПК України проведення перевірки тривалістю 10 робочих днів та продовження її на 5 днів було цілком правомірними та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Отже, з восьми основних доводів ГУ ДПС посилання на постанову Верховного Суду містять лише три з них. Інші доводи ГУ ДПС не обумовлені взаємозв`язком із зазначеною на початку касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень або іншою з передбачених у частині четвертій статті 328 КАС України підстав. В межах деяких доводів ГУ ДПС взагалі не посилається ані на постанову Верховного Суду, ані на конкретну норму права, яка на переконання скаржника, неправильно була застосована судами попередніх інстанцій.

Крім того, зі змісту касаційної скарги неможливо встановити контекст здійсненого скаржником посилання на постанову Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №420/6598/20. Тобто незрозуміло, яку саме правову позицію та висновок щодо застосування якої саме норми права ГУ ДПС вважає застосовною до спірних у справі, у якій подано касаційну скаргу, правовідносин, в межах яких саме висновків судів попередніх інстанцій і щодо якого саме виявленого ГУ ДПС порушення позивачем норм податкового законодавства.

Також, посилаючись на постанову Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №640/6754/21, ГУ ДПС не зазначає взаємозв`язку між висловленою у ній позицією щодо застосування підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України (яка стосується перевірки бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення ПДВ) і зробленими судами попередніх інстанцій висновками про неможливість під час такої перевірки перевіряти дотримання норм податкового законодавства під час визначення бази оподаткування іншим податком - податком на прибуток.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 21.11.2022 у справі №826/13633/17, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 44.6 статті 44 ПК України в контексті доводів про ненадання позивачем до перевірки регістрів бухгалтерського обліку.

Однак, зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, які саме показники податкової звітності, за позицією ГУ ДПС, могли бути підтверджені саме регістрами бухгалтерського обліку, відсутність яких свідчить про їх не підтвердження.

Водночас як зазначили суди, до перевірки були надані усі первинні документи на підтвердження задекларованих показників фінансової звітності з ПДВ. Також суди зауважили, що частина придбаних у грудні 2021 року, січні та лютому місяці 2022 року послуг у контрагентів ТОВ «Стафф Сервіс», ТОВ «Гошва Дот Дот», ТОВ «Ті Джи Про», ТОВ «Комфі Трейд», призначених для подальшого перепродажу замовникам - резидентам рф - ТОВ «ЛГ Електронікс РУС» та ТОВ «ДЖИ 2 АР РУС», не були закриті актами наданих послуг та не відображено у складі доходів. Наведена ситуація виникла в результаті форс-мажорних обставин, а саме військової агресії рф проти України. Суди із посиланням на пункт 32-1 підрозділу 2 розділу 20 ПК України дійшли висновку про безпідставність збільшення податкових зобов`язань з ПДВ на суму 3890880 грн.

Суди зазначали й про безпідставність збільшення позивачеві податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1968000 грн, оскільки податкові накладні, на підставі яких і збільшено грошові зобов`язання, були зареєстровані позивачем помилково, а господарських операцій між позивачем і ТОВ «ГНС Привільне» у липні 2022 року не відбулося.

У касаційній скарзі відсутні доводи про незгоду з такими висновками судів попередніх інстанцій у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Крім того, незважаючи на те, що на початку касаційної скарги міститься посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в подальшому в касаційній скарзі відсутнє посилання на жодний з пунктів частин другої та/або третьої статті 353 КАС України. Зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, які саме порушення та яких саме норм процесуального права, на переконання ГУ ДПС, допустили суди попередніх інстанцій.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №320/1934/23 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI;

- надати уточнену касаційну скаргу, у якій зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, а зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Також роз`яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко