Ухвала

від 30.04.2024 по справі 320/1934/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа №320/1934/23

адміністративне провадження № К/990/12464/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року

у справі №320/1934/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕДЖИК СЕРВІС»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2024 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №320/1934/23, яка подана засобами поштового зв`язку 29 березня 2024 року.

04 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України залишено без руху та скаржнику встановлено строк для усунення недоліків, шляхом приведення тексту касаційної скарги у відповідність до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

15 квітня 2024 року до Верховного Суду від скаржника, надійшли уточнена касаційна скарга та заява про поновлення строку на касаційне оскарження.

У той же час, скаржником не виконано вимоги Верховного Суду в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, які визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.

18 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду продовжено строк для усунення недоліків, а саме приведення тексту касаційної скарги у відповідність до норм процесуального законодавства із належим обґрунтуванням підстав, на яких подається касаційна скарга.

30 квітня 2024 року до Верховного Суду від скаржника, надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги та уточнена касаційна скарга.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, податковий орган, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми частини першої та другої статті 9 та частини першої статті 308 КАС України, без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №824/399/17-а, від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15; норми пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі №826/678/16; норми пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 березня 2021 року у справі №826/373/18 тощо. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права.

Верховний Суд у постановах, зазначених скаржником, застосував норми Податкового кодексу України до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин. Тобто, судами попередніх інстанцій у зазначеній справі, були досліджені певні докази, надано їх оцінку та застосовані відповідні норми податкового законодавства.

Вказані висновки Верховного Суду сформовані на підставі встановлених фактичних обставин справи і наявних в матеріалах справи доказів, що не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд звертає увагу скаржника, що норма частини першої та другої статті 9 та частини першої статті 308 КАС України є процесуальною нормою, яка є нормою прямої дії та застосовується судом апеляційної інстанції, правильність її застосування (або не правильність її застосування) перевіряється при здійсненні касаційного перегляду в кожній конкретній справі у випадку відкриття касаційного провадження з підстав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі, як на підставу для оскарження на порушення норм процесуального права, Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Таким чином, частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці.

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанцій рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС України не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 18 квітня 2024 року щодо приведення тексту касаційної скарги у відповідність до норм процесуального законодавства із належим обґрунтуванням підстав, на яких подається касаційна скарга, у зв`язку з чим касаційна скарга вважається не поданою та підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №320/1934/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕДЖИК СЕРВІС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова Л.І. Бившева В.В. Хохуляк