Ухвала

від 29.11.2023 по справі 809/1127/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2023 року

Київ

справа №809/1127/16

адміністративне провадження №К/990/39183/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 809/1127/16 за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ЕКСПО»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бродекс Тім», Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2023 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 22.11.2023.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Скаржник, в порушення вимог цієї норми, до касаційної скарги не додав документа про сплату судового збору. Водночас скаржник зазначив, що на момент звернення позивача із позовом до суду сплата судового збору у даній категорії справ не передбачалася. Таким чином, судовий збір за подання касаційної скарги стягненню не підлягає в силу того, що ставка судового збору вираховується від суми судового збору, що підлягала сплаті на момент подання позову.

Однак, колегія суддів звертає увагу скаржника, що Закон України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) не ставить у залежність розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги від фактичної сплати судового збору за подання позовної заяви, а тому та обставина, що станом на час подання позовної заяви (2016 рік), державні податкові інспекції були звільнені від сплати судового збору не свідчить про те, що за подання касаційної скарги у цій справі юридична особа не повинна сплачувати судовий збір, оскільки надання законодавством пільги по сплаті судового збору не є тотожним відсутності об`єкта справляння судового збору.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2022 - не більше 49620 грн).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду - вересень 2016 року) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становив 1378 гривень.

Позов у цій справі заявлено суб`єктом владних повноважень, який містить одну вимогу немайнового характеру, відповідно, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір в сумі 1378 грн, проте, щодо сплати якого у органів державної податкової інспекції була наявна пільга.

Отже, сума судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 2756 грн (1378 грн * 200%).

Водночас частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» Скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі 2204,80 грн (2756 грн х 0,8).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Обов`язковими умовами у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник зазначає, що судами не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2022 у справі №826/18574/14, про те, що погашення податкового боргу за рахунок майна допускається лише, якщо таке майно належить саме боржнику і саме на момент звернення податкового органу до суду. Вважає, що використані судом першої інстанції відомості реєстру прав власності на нерухоме майно не є належним доказом, а суд не перевірив чи було ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО» власником майна станом на 05.09.2016 - дата подання позову до суду.

Також, на переконання скаржника, суд першої інстанції розглянув справу без участі власника майна, тобто, прийнято судове рішення про права, свободи, інтереси та/або обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі.

Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 10.04.2022 у справі №826/18574/14 викладено такий висновок: податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду. Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі. Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

За змістом доводів скаржника останній вважає, що ухвалені судові рішення у цій справі суперечать таким висновкам, оскільки суди не з`ясували дійсного власника майна станом на 05.09.2016.

Однак, у зазначеній постанові Верховного Суду відсутній висновок про обов`язок судів перевіряти належність на праві власності майна боржнику станом на будь-яку дату. При цьому суд зазначив про те, що належне боржнику майно, за рахунок якого може бути надана можливість погасити податковий борг, має обов`язково перебувати у податковій заставі.

Крім того, такі доводи скаржника вже були предметом оцінки Верховним Судом в постанові від 29.06.2023, який зазначив, що належність спірного майна відповідачу у справі була предметом перевірки судами попередніх інстанцій.

Також слід зауважити, що у постанові від 29.06.2023 Верховний Суд звертав увагу, що постанова суду першої інстанції є виконаною, майно вже реалізоване, а тому ТОВ «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» не обґрунтувало правильності обраного ним способу захисту свого права шляхом оскарження постанови суду першої інстанції, а не результатів її виконання, які призвели до зміни власника майна.

На ці обставини звернув увагу і апеляційний суд в оскаржуваній постанові, який зазначив й про те, що наявними є судові провадження з оскарження як результатів цільового аукціону з продажу майна, так і договору від 16.03.2015 про розірвання Договору купівлі-продажу від 15.10.2009.

Суд апеляційної інстанції під час повторного апеляційного перегляду судового рішення, фактично, враховував висновки і мотиви, викладені в постановах Верховного Суду від 22.12.2022 і 29.06.2023, якими справа направлялась на новий апеляційний перегляд. Це передбачено частиною п`ятою статті 353 КАС України, однак, в касаційній скарзі відсутні доводи з належним їх обґрунтуванням про порушення судом апеляційної інстанції цієї норми процесуального права.

Посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 353 КАС України потребують додаткових обґрунтувань, адже за встановленими у справі обставинами, майно платника податків - боржника перебувало у податковій заставі. Крім того, Верховний Суд в постанові від 22.12.2022 звертав увагу, що доводи ТОВ «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» знаходяться у площині захисту права власності на майно, яке перейшло до нового набувача - ТОВ «БРОДЕКС ТІМ», про що також свідчить наявність у господарському суді позову ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» (справа №923/1295/21). Відповідно, доводи, які пов`язані із визначенням дійсного власника майна, входять до предмета доказування у справі №923/1295/21. Натомість, касаційна скарга не містить доводів про те, чому належність майна на праві власності скаржнику має бути перевірена саме в межах розгляду справи №809/1127/16 щодо надання дозволу контролюючому органу на погашення податкового боргу у ситуації, коли таке майно вже було реалізовано на підставі судового рішення.

Також не містить достатніх обґрунтувань посилання скаржника на пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України, адже ТОВ «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» було залучено до участі у справі на стадії апеляційного перегляду справи.

Отже, наведені у касаційній скарзі доводи не є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 809/1127/16 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Також роз`яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко